ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ФІЛОСОФСЬКЕ ОСМИСЛЕННЯ ТИСЯЧОЛІТНІХ СІМЕЙНИХ ТРАДИЦІЙ У РОМАНІ УЛАСА САМЧУКА «МАРІЯ»

Роман Уласа Самчука «Марія» — книга про людське життя, про долю. Це твір глибоко гуманістичний, твір, що розглядає найважливіші моральні проблеми. Серед них одна з найголовніших — роль сімейних традицій у житті людини, у житті нації.

На історії будь-якого народу згубно відбивається втрата родовід­них людей. Влада більшовиків була особливо зацікавлена в докорін­ному винищенні родин. Діти «відповідали» за батьків, змушені при­вселюдно зрікатися їх, як це зробив Максим Перепутька із братом Лавріном і з рідними батьком та матір’ю. Влада боялася, що генетична програма роду відновиться, а відтак історична пам’ять теж воскрес­не у якомусь поколінні. Чим густіше перехрещення родів, тим міцніше нація, тим стійкіша її мораль, глибша свідомість. Але новій владі потрібні були такі люди, щоб спустошені поневолені душі їх легко було заповнити своєю мораллю, своєю ідеологією. Виховувалося по­коління, що мусило усе «забути». Сьогодні ми поставлені перед про­блемою відновлення тієї пам’яті, що зберегла віковічні традиції цілого народу. Роман Уласа Самчука є живою згадкою про ті віками сфор­мовані традиції, що увібрали найважливіші моральні засади, які до­помагали вижити нації. Перш за все це традиції сімейного чину. Най­важливішим правилом в українській родині була повага до батьків, що були центром родини, її основою, її законом. Дітей любили, а то­му намагалися з дитинства прищеплювати їм любов до праці. Змал­ку кожен знав: поважають за працелюбність і шанобливе ставлення до людей, людина повинна працею добувати свій хліб, любити зем­лю, поважати батьків. Так жили завжди. Осередком народної моралі була саме родина. Вступаючи до шлюбу, молоді мусили знати: сім’я — це не тільки свята, але й будні, щоденна праця. У Марії з Гнатом так і не вийшло нічого, бо не було любові — основи сім’ї. Кохання


КЛАС



допомагає перемогти будь-які труднощі і негаразди, як це сталося у сім’ї Марії з Корнієм. Але як би не було важко, не можна порушувати подружніх обов’язків. Коли Марія, не витримавши буднів із нелюбим чоловіком, вирішила повернути собі свято дівочої волі, це було розцінено як бунт проти моральних традицій, і громада піддає осуду Марію, жаліє Гната. Як це боляче, коли хтось у сім’ї не зважає на освя­чені віками моральні правила, відчула Марія на собі, коли син її Мак­сим виріс чужим для своєї сім’ї, для народу. Він зрадив перш за все батьків, ігноруючи ті моральні цінності, що мали велике значення для них. Коли він вистрелив в ікону, якою благословляли Марію до шлюбу, вона, вжахнувшись, зрозуміла: «…настав початок кінця». Най­тяжчі дні минулого перед ним здрібніли. Сором за сина палить і Ма­рію, і Корнія, але вони обидва намагаються вберегти одне одного від розчарування. Та правди ніде діти: Максим замахнувся не тільки на батьків, рідного брата — він руйнував тисячолітні моральні закони свого народу. Ось воно, те, про що читав селянам Гнат із Біблії: «…возстане син на батька, батько на сина… і будєт глад по цілій землі…» Це були знаки руйнації основ їхнього життя — життя родинного, освяченого віками, заповіданого їхніми батьками. «Повстаньте і повірте в себе!» — закликає зневірених людей Гнат. Слова його звернені у майбутнє, до всіх нас: «Бог любить того, хто відчуває в собі частину його самого, його безсмертного, його розумного і його всемогучого. Яке право має­те ви, діти найкращої з країн, не чути себе такими?..»

ПРОБЛЕМИ ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ

САМОСВІДОМОСТІ У СТАТТІ УЛАСА САМЧУКА

«НАРІД ЧИ ЧЕРНЬ»

План

I. Улас Самчук — «Гомер українського життя ХХ ст.».

II. Стаття «Нарід чи чернь» — крик душі письменника-патріота, що вболіває за свій народ.

 

1. «Хто ми? ...Нація чи маса?».

2. Людська гідність — «це мішок картоплі чи порвані чоботи?».

3. Основна заповідь людини-європейця — «почувати себе свідо­мим у всіх своїх вчинках та поступуваннях».

4. Основа життя — не клас, а порядна творча свідома людина.

5. Національна свідомість — це перша передумова свідомості і творчості.

6. Нещастя українського народу — намагання повернути історію проти його природи.

7. Наслідок чужого втручання — втрата мови, перетворення на юрбу.

III. Актуальність статті У. Самчука в наші дні.



УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА


ФЕОДОСIЙ ОСЬМАЧКА Доповідь про письменника

Феодосiй Степанович Осьмачка народився 16 травня 1895 р. в с. Куцiвцi тодішнього Черкаського повiту Київської губернiї в родинi селянина. Після закiнчення мiсцевої школи працював писарем, 1915 р. ек­стерном склав iспит при Київський 1-й гiмназiї на звання земського вчите­ля. 1916 р. Т. Осьмачка був мобiлiзований до армiї, але захворiв i невдовзi пiсля Лютневої революцiї був звiльнений, повернувся додому, де вчителю­вав, брав активну участь у дiяльностi мiсцевої «Просвiти» та певний час служив у куренi «Чорних запорожцiв» армiї УНР.

Восени 1921 р. Т. Осьмачка вступив до Київського iнституту народної освiти. Через рiк вiн одружився зi студенткою медiнституту Лесею Трохимен-ко, але сiмейне життя у нього не склалося через складний характер поета та матерiальну скруту. Т. Осьмачцi довелося залишити навчання i влаштуватися вчителем у Києвi. Як поет Т. Осьмачка належав до лiтературної групи «Лан­ка» (з 1926 р. — МАРС (Майстерня Революцiйного Слова), до якої з-помiж iнших входили В. Пiдмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович i Г. Косинка, з яким у Т. Осьмачки склалися особливо дружнi стосунки.

На початку 1930-х рр. поет виїхав працювати на Кубань. Потiм пра­цював у селi бiля тодiшнього прикордоння, прагнучи виїхати з СРСР. Пiзнiше Т. Осьмачка зробив небачений у Радянському Союзi крок — вiн 1932 р. прибув до Харкова, де подав офiцiйну заяву на дозвіл виїхати за кордон, що пояснював своєю незгодою iз нацiональною полiтикою ра­дянської влади та неможливiстю вiльно творити. 5 лютого 1933 р. поета заарештували, але, зважаючи на нервову хворобу, вiдпустили. У квiтнi цього ж року в Києвi вiн подав ще одну заяву до нiмецького консульства з проханням допомогти виїхати до Німеччини. Його знову заарештува­ли i запроторили до психіатричної лiкарнi, але згодом випустили. Вiн ще кiлька разiв потрапляв до психіатричної лiкарнi протягом 1930-х рр., жив деякий час у Ленiнградi, де знову зробив невдалу спробу сісти на паро­плав, що йшов до Фiнляндiї. Ймовiрно, що вiд арешту та знищення Т. Осьмачку рятував паспорт, виданий ленiнградською психіатричною лiкарнею, який дозволяв йому час вiд часу бувати на волi.

Початок вiйни та окупацiю нiмцями Києва поет застав у Кирилiвськiй психіатричнiй лiкарнi. Проживши зиму 1941—1942 рр. у рiднi на Черка­щині, вiн у квiтнi 1942 р. переїхав до Львова. Пiд кiнець 1944 р. Т. Ось-мачка був змушений емiгрувати на Захiд. Спочатку були табори для перемiщених осіб («Дi-Пi») в повоєннiй Нiмеччинi, де вiн брав доволi активну участь у дiяльностi МУРу (Мистецького Українського Руху).

Перебування по в’язницях та психіатричних лiкарнях далося взнаки, бо Т. Осьмачцi скрiзь увижалися агенти КДБ, вiн був хворий на манiю переслiдування, тому раптово мiняв мiсце проживання, цураючись зна­йомств i людських контактiв. 1948 р. Т. Осьмачка переїхав до США, пiзнiше


КЛАС



жив у Канадi та знову в США. У лютому 1961 р. поет несподiвано вилетiв до Іспанiї, вiдвiдав Париж i Мюнхен, де пiсля iнсульту знов опинився в лiкарнi. Як громадянина США його спецiальним вiйськовим лiтаком вiдправили до Америки. Помер Т. Осьмачка 7 вересня 1962 р. в психіат­ричній лiкарнi пiд Нью-Йорком.

Творчість Осьмачки позначена впливом поетики символiзму та екс-пресiонiзму. Перша друкована збiрка Т. Осьмачки «Круча» вийшла 1922 р. У нiй поет спробував творчо осмислити нещодавнi подiї громадянсь­кої вiйни та голоду 1921 р. Друга збiрка «Скiфськi вогнi» побачила свiт 1925 р., провiдними мотивами її стали пошук правди та палкий бiль за долю народу, вiра в його незнищенність; в основу лягли мiфологiчнi мо­тиви та поетика символiзму. 1929 р. вийшла третя збiрка поета — «Клекiт», де помiж хаотичних образiв домiнували апокаліптичні вiзiї передчуття поетом майбутньої трагедiї українського села. Поетичний доробок Т. Осьмачки 1920-х рр. критика вважає найяскравiшим ви­явом в українськiй лiтературi експресiонiзму.

Пiсля поневiрянь 1930-х рр. наступна збiрка поезiй «Сучасникам» поба­чила свiт лише у Львовi 1943 р. Символiка в пiзнiх поезiях Т. Осьмачки стає спокiйнiшою, набуває рис неоромантизму, в них вiдчувається нерозривна єднiсть поета з українською традицiєю, народною поезiєю та мiфотворчiстю. Вже в США 1953 р. вийшла поетична збiрка «Китицi часу», а наступного року з’явилася велика книга вибраних поезiй «Із-пiд свiту» (1954).

У рамках Українського Мистецького Руху Т. Осьмачка видав вiршований роман «Поет» (1947) та прозову повiсть «Старший боярин» (1946). У цьому творi особливо вiдчутний вплив М. Гоголя: романтичне свiтосприйняття, казковi видiння, переплетiння реального i фантастично­го, елементи етнографiчно-фольклорної оповiдi, лiричнi вiдступи тощо. По­етичний талант Т. Осьмачки проявився у наявностi в художнiй структурi повiстi яскравих епiтетiв, несподiваних метафор та образiв-символiв. Пись­менник створив власну вiзiю iдеальної України напередоднi катастрофи 1917 року, показавши реальнiсть альтернативного шляху.

Пiзнiше з’явилися прозовi твори «План до двору» (1951) i «Ротонда душогубцiв» (1956), де основою сюжету стали подiї колективiзацiї та голо­ду в Українi поч. 1930-х рр. На художностi цих двох творiв негативно по­значилися публiцистична загостренiсть та чiтка нацiональна позицiя ав­тора. Але, незважаючи на це, твори Т. Осьмачки прихильно поцiнованi критиками та лiтературознавцями.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти