ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Забезпечення збереженості архівних документів

 

 

ДО НАЙВАЖЛИВІШИХ завданя архівів належить забезпечення збереженості архівних документів. Його вирішення сприяє дотримання нормативних режимів та організації зберігання документів для утримання їх у належному фізичному стані й запобігяння втрат, проведення заходів з відновлення фізико-хімічної та боілогічної цілісності пошкоджених документів. Дослідження проблем, повязаних із забезпеченням збереження архівних документів, лежить у площині не лише архівознавства, а й природничих наук – хімії, біології, фізики, а також інформатики.

 

§ 1. Поняття про матеріальну основу рхівних документів.

ЗАЛЕЖНО ВІД матеріалу, на якому зафіксовано інформацію, документи поділяються на такі групи:

­ Документи з паперовими носіями;

­ Документи з плівковими носіями;

­ Електорнні документи.

Матеріальний об’єкт, основною фуекцією якого є збереження та передавання документної інформації, називають носієм документної інформації. Сукупність матеріалів носія документної інформації та її запису складає матеріальну основу документа.

Найпоширенішим матеріалом для створення текстових документів є папір – багатокомпонентна система, яка складається з волокон целюлози, наповнювачів, проклеювальних і барвникових матеріалів. Тривалість "життя" документа з паперовою основою багато в чому визначається первісними властивостями матеріалів, з яких виготовлено його матеріальну основу. Папір і більшість барвників складні за своїм хімічним складом і струк­турою матеріали. Знаючи деякі показники паперу і барвників, можна прогнозувати тривалість збереження документа з такою матеріальною основою.

Чорно-білі й кольорові кіно- і фотоплівки, роликові і фор­матні фотоплівки, магнітні стрічки складають матеріальну ос­нову аудіовізуальних документів (кінодокументів, фотодоку­ментів, фонодокументів, відеодокументів). Документи з плівко­вими носіями в процесі використання піддаються багаторазовим розтягуванням і ударним навантаженням, перегинам і перекосам у стрічкопротяжних механізмах апаратури. Кінофотодокументи піддаються дії інтенсивного світла і тепла при проекції на екран, стикаються з кислими і лужними середовищами під час фото­графічного і реставраційного оброблення. Це призводить до змі­ни фізико-механічних властивостей плівок під час зберігання і використання.

Носіями інформації в електронних документах є магнітні стрічки, магніто-оптичні, оптичні та ін. диски. Вони дозволяють безконтактне зчитування інформації та мають високу щільність запису. До 1990-х років такі документи визначалися як маши-ночитані, а з розвитком новітніх технологій і обчислювальної техніки набуває все ширшого застосування термін "цифрові до­кументи".

Матеріальна основа документів з часом зазнає фізико-хіміч-них і фізико-механічних змін, які називають її природним ста­рінням. Процес старіння незворотний. Він супроводжується, на­приклад, зміною хімічного складу паперу і зменшенням його механічної міцності. Папір стає з часом ламким і може розпа­стися на частини. Текст вицвітає, згасає, в деяких випадках осипається (фарби, туш, олівець). Подібних змін зазнають клеї рослинного, тваринного і синтетичного походження.

На процес старіння матеріальної основи впливають умови зберігання документів: відносна вологість і температура навко­лишнього повітря, ступінь його забруднення і вміст у ньому ДО" мішок різних газів, характер зміни цих факторів; дія світла (ультрафіолетове і інфрачервоне випромінювання); чинники, що викликають біологічне руйнування документів. Тому для запобігання природному старінню матеріальної основи документів в архівах проводять заходи, що підвищують здатність документів протистояти руйнівній дії зовнішніх і внутрішніх чинників.

Основним фізичним чинником, який викликає швидке руй­нування матеріальної основи документів з паперовими носіями, є світло. Швидкість руйнування залежить від його спектральної характеристики, інтенсивності й тривалості випромінювання, а також від здатності матеріальної основи документа поглинати енергію світла. Папір відбиває більшу частину світлових про­менів. Під дією світла він буріє і втрачає механічну міцність та еластичність, а більшість текстів вицвітає. Вицвітання є окислю­вальним процесом, зумовленим дією кисню на активовану світ­лом молекулу барвника. Довговічність барвників на документі залежить від кислотності, але ця залежність обернена стосовно паперу: чим нижче кислотність, тим швидше вицвітає барвник

На фізичний стан документів істотно впливають темпера­тура і вологість повітря. Природне старіння паперу переважно зумовлюють окислювальні процеси в ньому під впливом кисню повітря. Підвищення температури і вологості повітря їх приско­рюють. У випадках, коли документи зберігаються у стосах і пога­но провітрюються, можливе локальне підвищення температури і створення сприятливих умов для розвитку плісняви. На при­скорення процесу природного старіння впливає не лише понад­нормове підвищення температури, а й значні її коливання. Висо­ка відносна вологість повітря спричиняє появу й швидке поши­рення плісняви.

Старіння плівкової основи документів зумовлене незворот-ними змінами її властивостей під час тривалого зберігання і ви­користання документів. Воно проходить внаслідок фізичних, хімічних і біологічних процесів, які відбуваються під впливом температури і вологості повітря, дії світла, радіаційного випро­мінювання, агресивних середовищ, механічних деформацій. Під Дією променевої енергії, тобто електромагнітних коливань з різ­ними довжинами хвиль, температури і вологості повітря дов­кілля відбувається старіння кінодокументів. Зміна електроаку­стичних характеристик магнітної стрічки спричинює старіння Магнітного запису. До основних причин погіршення його електро­акустичних характеристик належить зміна форми і зменшення еластичності стрічки. Погіршення частотної характеристики не Пов'язане зі зміною магнітних властивостей робочого шару магнітної стрічки й переважно зумовлюється її деформацією, за­брудненням і зниженням гнучкості та еластичності.

Документам з плівковими носіями притаманне і біологічне старіння, викликане діяльністю живих організмів, які розвива­ються на полімерних матеріалах. Ушкодження документів ба­ктеріями, мікроскопічними грибами, комахами, гризунами належать до біопошкоджень. Відомо близько 400 видів грибів і комах - шкідників архівних документів. Найбільшої шкоди завдають мікроскопічні гриби. Вони здатні уражати документи з паперовими, плівковими носіями, а також воскові й сургучні печатки. Ураження матеріальної основи документа грибами має безліч проявів. Це розростання колоній, що забруднюють по­верхню спорами, проникнення ниток грибниць і плідних тіл у волокна субстрату, виділення багатьох продуктів обміну, що діють як хімічні реагенти. Гриби руйнують целюлозу за допо­могою ферментів, перетворюючи її на живий субстрат для своєї життєдіяльності. При вологості повітря понад 70 % відбувається капілярна конденсація вологи, яка сприяє появі й поширенню грибів. При проростанні спор грибів капіляри паперу заповню­ються грибницею, що викликає гідрофобізацію паперу і зміну його властивостей, зокрема гнучкості, еластичності. Спори грибів уражають і синтетичні матеріали, руйнують пластифіка­тори робочого шару та ацетилцелюлозну основу аудіовізуальних документів і негативно діють на них утвореними в процесі руйнування хімічними продуктами - ферментами і кислотами. Значної шкоди завдають документам і комахи. Найпоширеніші серед них жуки - точильники, "притворяшки", шкіроїди. Ля­лечки й дорослі жуки живуть серед аркушів документів, про­гризаючи в них ходи. На відміну від цих комах, шкіроїди обгри­зають документи з поверхні, але можуть знищувати папір, перга­мент, всі частини обкладинки. Харчуються борошняним клеєм і значно забруднюють документи таргани.

В зв'язку з цим до найголовніших завдань архівістів належить суворе дотримання правил зберігання документів.

§ 2. Технології зберігання архівних документів

 

Забезпечення збереженості документів НАФ по­требує раціонального розміщення документів, запобігання їх втрат, контролю за фізичним станом і переміщенням, копіювання доку­ментів для створення страхового фонду й фонду користування, відновлення первісних або близьких до первісних властивостей і зовнішніх ознак документів, що зазнали пошкодження або руй­нування. Такий комплекс робіт називають організацією збері­гання документів.

Оптимальні умови зберігання документів забезпечуються будівництвом, реконструкцією і ремонтом будівель архіву; об­ладнанням будівель і сховищ засобами пожежегасіння, охорон­ної та пожежної сигналізації; застосуванням технічних засобів для створення оптимального температурно-вологісного та сві­тлового режимів, здійсненням санітарно-гігієнічних заходів у при­міщеннях сховищ; застосуванням спеціальних засобів збері­гання документів.

Архівні документи розміщують у спеціально збудованих або пристосованих для постійного зберігання документів будівлях чи окремих приміщеннях будівель. Для зведення таких будівель використовують індивідуальні або - частіше - типові проекти. Вони передбачають ряд обов'язкових приміщень, необхідних для нормальної роботи з документами. Основну площу архівної будівлі займають сховища. Вони максимально ізолюються від читального залу, адміністративних та інших приміщень. Крім того, площа архівної будівлі відводиться під робочі приміщення співробітників архіву, приміщення для приймання і тимчасового зберігання, акліматизації документів; для ізоляції, знепилюван-ня, дезінфекції й дезінсекції пошкоджених документів; для ре­ставраційно-палітурних робіт; для приготування клеїв і розчи­нів; для відтворення копій документів, оброблення плівки; для зберігання облікових документів. Передбачаються також примі­щення для науково-довідкової бібліотеки, методичного кабінету, виставкового залу. Будівлі архівів розміщують у місцях, відда­лених від пожежонебезпечних об'єктів (нафтосховищ, автоза­правних станцій), об'єктів, що забруднюють повітря агресив­ними газами й пилом (підприємств зі шкідливими технологіями, ТЕЦ), що підпадають під загрозу затоплення та проникнення ґрунтових вод або є потенційним джерелом поширення гризунів (елеватори, ринки). У районі розташування архівних будівель середньодобовий вміст шкідливих домішок у повітрі не повинен Перевищувати гранично допустимі концентрації (мг/мЗ): сірководню - 0,008, сірчистого ангідриду - 0,5; окислів азоту - 0,06; хлору - 0,03; неорганічного пилу, що містить двоокис крем­нію, - 0,05. Будівлі архівів оснащують пожежною та охоронною сигналізацією, засобами пожежегасіння.

Розташування та обладнання приміщень основного призна­чення мають забезпечувати раціональний взаємозв'язок фун­кціональних підрозділів архіву, збереженість документів на всіх ділянках роботи з ними, дотримання технологічних вимог, охо­рони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки, виробничої са­нітарії. Важливе значення для створення належних умов збері­гання документів має обладнання сховищ системами кондицію­вання та вентиляції, що забезпечують рециркуляцію повітря, очищення від агресивних домішок і пилу, підтримання опти­мального температурно-вологісного режиму.

Приміщення сховищ обладнують стаціонарними металевими стелажами або дерев'яними, обробленими вогнезахисним роз­чином. У сховищах з природним освітленням стелажі та шафи відкритого типу встановлюють перпендикулярно стінам із вікнами. У сховищах без вікон стелажі та шафи встановлюють з урахуванням особливостей приміщення, конструкції обладнан­ня й норм його розміщення. Не допускається розміщення сте­лажів, шаф та іншого обладнання для зберігання документів упритул до зовнішніх стін будівлі та до систем опалення, щоб уникнути впливу на них вологи та різких коливань температури. Документи розміщують на стелажах, у металевих шафах гори­зонтально або вертикально в картонажах або іншому упакуванні з метою запобігання проникнення в них пилу, що згубно діє на матеріальну основу документів. Розміщення документів на під­лозі, підвіконнях, у нерозібраних стосах не припустиме.

Електрична проводка у приміщеннях сховищ повинна бути закрита металевими трубами, штепсельні розетки для перенос­ної апаратури (пилососів, ламп тощо) - герметичними або напів-герметичними, шнури переносної апаратури повинні мати гумо­ву ізоляцію.

Категорично забороняється в сховищі курити, застосовувати електронагрівальні прилади, зберігати вибухонебезпечні, лег­козаймисті речовини та продукти харчування.

Важливе значення для забезпечення збереженості документів має їх раціональне розміщення. Документи розміщуються в схо­вищах в порядку, який забезпечує їх комплексне зберігання у ме­жах груп чи окремих фондів і описів, відповідає обліковій документації, вимогам оперативного розшуку й потребам евакуації документів за екстремальних умов. Відокремленому зберіганню підлягають секретні документи; унікальні документи; докумен­ти, що мають у зовнішньому оформленні або у додатках до них матеріальні цінності; документи з різними видами носіїв; доку­менти, вражені біологічними шкідниками; документи, що прий­няті до архіву на тимчасове зберігання; документи, не внесені до облікової документації архіву.

Документи видаються зі сховищ для використання дослід­никам і відвідувачам до читального залу архіву (на один місяць); співробітникам архіву до службових приміщень для виконання планових робіт і доручень керівництва архіву (на 10 днів); ус­тановам і організаціям у тимчасове користування (на три мі­сяці); до лабораторії архіву для проведення робіт із створення страхового фонду й фонду копій користування, для поліпшення фізико-хімічного стану документів (по мірі необхідності, але не більше, ніж на один рік ). Судово-слідчим органам справи вида­ються у тимчасове користування на термін до шести місяців із можливим продовженням до одного року.

Видавання документів користувачам здійснюють відповідно до "Основних правил роботи державних архівів". Користувачі несуть відповідальність за збереженість документів і дотриман­ня правил роботи з ними.

З метою встановлення фактичної наявності одиниць збері­гання і відповідності їх кількості, зазначеній у описах справ (кни­гах обліку), а також виявлення документів, які потребують нау­кового, реставраційного, косерваційно-профілактичного та тех­нічного оброблення, проводять перевіряння наявності, фізичного та технічного стану документів. Перевіряння наявності і стану документів є постійною плановою роботою кожного державного архіву і проводиться для фондів першої категорії і таких, що міс­тять особливо цінні документи - один раз на 10 років; для уні­кальних документів - не менш як один раз на п'ять років; для фондів другої категорії - один раз на 15 років; фондів третьої категорії - один раз на 20 років; секретних документів - відпо­відно до вимог спеціальних нормативних документів. Періодич­ність контролю наявності та технічного стану кіновідеофото-фонодокументів становить один раз на 5 років.

Позачергові одноразові перевіряння наявності й стану доку­ментів усіх або частини фондів архіву проводяться у разі стихійного лиха, масових переміщень, надзвичайних ситуацій, в ре­зультаті яких виникала можливість втрати або пошкодження до­кументів.

Важливою умовою забезпечення збереженості документів є дотримання режимів їх зберігання, тобто сукупності темпера-турно-вологісних, світлових та санітарно-гігієнічних умов, ство­рюваних в архівосховищі, реалізація контрольно-охоронних заходів.

Температурно-вологісний режим забезпечує захист мате­ріальної основи документів від руйнівної дії температури й во­логості повітря. Температура та відносна вологість повітря в при­міщеннях сховищ, обладнаних системами кондиціювання по­вітря, повинні відповідати нормам, приведеним у таблиці.

Вид документа   Температура, С   Відносна вологість повітря, %  
Документи з паперо­вою основою   17-19   50-55  
Фотодокументи   чорно-білі   кольо­рові   чорно-білі   кольо­рові  
на скляній підкладці   15-20   -   40-50   -  
з паперовою основою   15-20   2-4   40-50   40-50  
на плівці з триацетат­ною основою   15-20   -5±2   40-50   40-50  
Кінодокументи (на плівці з триацетатною основою)   10-15   не вище (-5)   40-50   40-50  
Фонодокументи Відеодокументи   16-20   55-65  

У приміщеннях з нерегульованим кліматом здійснюються заходи з оптимізації кліматичного режиму зберігання із засто­суванням раціонального опалювання і провітрювання приміщень, а також технічних засобів зволоження або осушення повітря.

При тривалому порушенні режиму зберігання (від 7 до 10 діб), що супроводжується підвищенням відносної вологості повітря до (80-90)%, вживаються заходи з нормалізації кліматичних умов (інтенсивне провітрювання, осушення сховища).

Температурно-вологісний режим зберігання документів кон­тролюється регулярним вимірюванням параметрів повітря з до­помогою контрольно-вимірювальних приладів: термометрів, гігрометрів, психроматерів, електронних термогігрометрів.

Світловий режим дозволяє запобігти руйнівній дії світла на матеріальну основу документа. В сховищах та інших приміщен­нях архівів, де проводиться робота з документами, виключено освітлення прямими сонячними променями. З метою запобіган­ня руйнівній дії світла на документи вікна в таких приміщеннях щільно завішують світлонепроникною тканиною, обладнують світлорозсіювачами.

Для штучного освітлення сховищ застосовують лампи розжа­рювання в закритих плафонах із рівною зовнішньою поверхнею або люмінесцентні лампи зі скороченою ділянкою спектра. Ос­вітленість на вертикальній поверхні стелажа на висоті 1 м від під­логи - 20-30 лк, на робочому місці - 100 лк, не більше 50 лк -для міжстелажних проходів.

Дотримання санітарно-гігієнічного режиму забезпечує запо­бігання біодеструкції і забрудненню матеріальної основи доку­мента. Найпершими запобіжними заходами щодо накопиченню пилу, появи плісняви, комах та гризунів у приміщеннях архіву є утримуватися їх у зразковому порядку та чистоті. З метою своєчасного виявлення плісеневих грибів і комах двічі на рік (початок і кінець опалювального сезону) вибірково проводять мікробіологічне та ентомологічне обстеження документів і при­міщень сховищ.

Реалізація охоронного режиму спрямована на збереження до­кументів від розкрадання, втрат, несанкціонованого винесення. Охорона архіву забезпечується шляхом технічного укріплення та обладнання будівлі засобами охоронної сигналізації, органі­зацією посту охорони, опечатування приміщень, дотриманням умов пропускного режиму й порядку доступу до сховищ. Обо­в'язковому оснащенню засобами охоронної сигналізації та опе­чатуванню підлягають сховища, приміщення, в яких тимчасово зберігаються документи (в тому числі читальний зал, лаборато­рія мікрофільмування та реставрації), матеріальні цінності, ко­піювальна техніка; аварійні й запасні виходи з будівлі архіву, основний вхід за умови відсутності цілодобового поста охорони. До завдань архівістів щодо зберігання архівних документів належить і створення їх страхового фонду - упорядкованої сукупності страхових копій архівних документів - для збережен­ня документної інформації на випадок пошкодження (втрати) оригіналів документів. При визначенні черговості страхового ко­піювання враховується інформаційна значущість документів, їх фізичний стан та інтенсивність використання. Серед рівноцін­них за значенням фондів, першочерговому копіюванню підля­гають ті документи, які мають незадовільний фізичний (тех­нічний) стан або інтенсивно використовуються. Страховий фонд на унікальні документи створюється незалежно від їх форм влас­ності. Він є недоторканим і зберігається відокремлено від оригіналів документів у спеціальних архівосховищах. Під час страхового копіювання, в обов'язковому комплекті створюються і копії для фонду користування. До фонду користування вклю­чаються, як правило, копії повністю відзнятих одиниць збері­гання. Копії окремих документів включаються до фонду кори­стування як тематичні добірки документів або поодинично, за умови особливої значущості оригіналу документа.

§ 3. Забезпечення фізико-хімічної збереженості архівних документів

МЕТОЮ УСУНЕННЯ причин прискореного старіння та руйнування документів; відновлення їх властивос­тей, технічних характеристик, тривкості; виготовлення копій документів за допомогою засобів відтворення та копіювання в архівах здійснюють реставраційне та консерваційно-профілактичне оброблення документів. Таке оброблення документів про­водиться на основі диференційованого підходу в порядку чер­говості, встановленої в архіві з урахуваннями видових особли­востей, цінності, фізичного стану документів і можливостей ар­хіву. До пріоритетних об'єктів належать унікальні документи з низькою потенційною довговічністю.

У процесі зберігання та використання документи зазнають багаторазових впливів, які призводять до ветхості, появи різних механічних пошкоджень у вигляді розривів аркушів, проколів, закручення країв, складок, а також часткового або повного руй­нування паперу, підвищення ламкості й крихкості; випадання частин основи; склеювання (зацементування) аркушів; осипан­ня тексту разом з частками паперу; осипання облицювального щару крейдяного паперу; значного пожовтіння паперу в резуль­таті підвищення кислотності; втрат окремих частин тексту. В та­ких випадках матеріальна основа документу потребує віднов­лення початкових або наближених до початкових властивостей та зовнішніх ознак, тобто реставрації.

Для відновлення матеріальної основи документа застосову­ють комплекс методів, основними з яких є відновлення меха­нічної цілісності, пластифікація, очищення.

Комплекс робіт з відновлення механічної цілісності документів виконують у лабораторії реставрації і мікрофотокопіювання. Основними методами реставрації документів з паперовою осно­вою є відновлення механічної цілісності, ламінування, реставра­ція, аероформування, нейтралізація і стабілізація кислотності паперу методом забуферювання. Перед проведенням реставрації попередньо визначають структуру та якість матеріальної основи документа, характер дій речовин і засобів оброблення. Виконан­ня технологічних операцій реставрації проводять так, щоб не пошкодити текст, не послабити його контрастність, не викли­кати розмивання штрихів. З цією метою використовують безпечні для документів речовини і матеріали: папір з кислотністю - від 6,0 до 8,5; шкіра - від 4,5 до 6,0; пергамент - від 7,0 до 8,0 тощо.

Для механічного захисту ветхих книг і документів викорис­товують метод ламінування. Цей найпродуктивніший метод реставрації давно відомий під різними назвами: ламінування, імпрегнування, суха реставрація, сухе дублювання, гаряче пре­сування. Всі названі методи спираються на загальний принцип: з'єднання ветхого паперу з термопластичною полімерною плів­кою, яка застосовується самостійно чи в сполученні з лавсано­вою плівкою, іншими матеріалами.

Механічне пошкодження основи документів, стирання тексту при тривалому користуванні, вплив агресивного середовища спричинюють також згасання текстів документів, тобто змен­шення контрастності - різниці оптичних густин елементів зобра­ження і прогалин документів. При цьому зображення візуально (частково чи повністю) не сприймається. Відновлювання тек­стів, що вицвіли або згасли, є складовою частиною забезпечення фізико-хімічної збереженості документів. Для відновлення та­ких текстів застосовують фотографічні методи, які базуються на використанні ультрафіолетового, видимого та інфрачерво­ного випромінювань. Суть цих методів полягає у тому, що під час експонування світлом відповідного спектрального складу між основою і текстом документа виникає різниця контрастів і яскравості, яка фіксується фотографічними матеріалами. Так, при експонуванні документів за допомогою джерела ультрафіо­летового світла елементи тексту частково поглинають проміння (за рахунок чорнила у штрихах), а прогалини їх відбивають. Пе­ревага фізико-фотографічних методів полягає у високій чутли­вість виявлення і реєстрації малих концентрацій речовин; не­змінності зовнішнього виду і хімічної природи документа; ви­ключення можливостей втрати слідів зображення або інших еле­ментів документа; можливості підсилення, маскування, тиражу­вання фотографічних зображень.

Відновлювання якості фотозображень проводять механічни­ми, хімічними, фотографічними та комп'ютерними методами. Простим механічним способом реставрації фотозображень є ре­туш, яка дозволяє змінювати оптичну густину негатива. Оптич­не підсилювання негатива, ослаблення зернистості, відновлюван­ня вицвілих і забарвлених фотозображень проводять фотогра­фічними методами, тобто шляхом репродукування документів із підбиранням умов експонування хіміко- фотографічного оброблення, спеціальних джерел світла, світлофільтрів і фото­матеріалів. Механічні дефекти кінофотодокументів типу по­дряпин можуть бути усунені фотографічним методом з вико­ристанням імерсійного друку.

Хімічними методами реставрації усувають на документах різ­нокольорові плями, вуалі, які виникають внаслідок фізико-хімічного руйнування. Найпростіші із ручних хімічних і фото­графічних способів - промивання негативів водою, додаткове обробляння їх у фіксуючих розчинах, склеювання розбитих фо топластинок. Загальним недоліком цих методівв є обмежене число ліквідованих дефектів.

Значно ефективнішими є метод усунення дефектів і поліп­шення якості фотозображень з використанням комп'ютера, що включає візуальний аналіз і оцінку дефекту, вибір його матема­тичної моделі; оцифровування фотозображення і запис його в па­м'ять комп'ютера; машинний аналіз дефекту і оцінка парамет­рів його математичної моделі; вибір або розроблення алгоритм) усування дефекту; усування дефекту за допомогою програми, яка реалізує вибраний алгоритм; візуальної оцінки реставрова­ного документа на екрані дисплея і повторення окремих операцій у тому випадку, якщо не одержано необхідних результатів; зворотного перетворення оцифрованого зображення на фото­графічне. Цей метод є універсальним, оскільки дозволяє усувати дефекти, забезпечує повну збереженість оригіналу під час про­ведення реставраційних робіт, не потребує трудомістких ручних операцій.

Консерваційно-реставраційне оброблення кіно- і фотодокумен­ти складається з декількох послідовних операцій:

• ручне загальне очищення та знепилювання, видалення жирових та воскових забруднень за допомогою м'яких щі­точок із білки чи колонка, протирання неворсистим мате­ріалом (замшею, оксамитом), змоченим етиловим спир­том, бензином, скипидаром чи 0,001% розчином аміаку;

• машинне консерваційно-реставраційне оброблення, що забезпечує переведення за допомогою додаткового фіксу­вання нерозчинених солей срібла фотошару у водорозчин­ні сполуки, вимивання водорозчинних сполук, які зумов­люють появу дефектів фотозображення, що накопичу­ються при хіміко-фотографічному обробленні фотошару, усунення загального забруднення, як фотошару, так і ос­нови та зменшення поверхневих подряпин і пошкоджень фотошару у процесі його набухання та подальшого сушіння. Відео- і фонодокументи з магнітною плівкою для зняття ста­тистичної електрики, внутрішньої напруги в рулонах проходять перемотування з початку на кінець і навпаки один раз в 1 -2 роки в залежності від інтенсивності користування документами.

З метою збільшення еластичності носіїв запису проводять пластифікацію - оброблення матеріалів (магнітних стрічок, кі­нострічок) леткими органічними розчинниками (пластифіка­торами).

Радикальним вирішенням питань збереженості документів є переведення інформації на новітні носії, запису цифрових об­разів документів на оптичні диски з метою створення фонду ко­ристування та страхового фонду. При оцифровуванні докумен­тів для фонду користування може використовуватися менша роз­пізнавальна здатність, ніж при страховому копіюванні, завдяки чому досягається велика щільність розміщення копій докумен­тів на диску. Технологія цифрового кодування забезпечує довго­тривале збереження інформації, але за умови періодичного пере-записування, наприклад, компакт-дисків, - через 20-25 років.

При великих масивах ушкоджених документів у екстремаль них умовах застосовують превентивні заходи, які сповільнк>ють прискорене старіння документів у визначені моменти (фази) їх існування. Така технологія, вперше розроблена і застосована в Бібліотеці Конгресу США, дістала назву фазова консервація Вона дозволяє забезпечити довгострокову збереженість доку­ментів. Успішно цей метод застосували спеціалісти Бібліотеки Ро­сійської Академії Наук при ліквідації наслідків пожежі 1988 р для попередження руйнування книг. Сповільнення процесів ста­ріння документів було досягнуто шляхом розміщення їх в ін­дивідуальних мікрокліматичних контейнерах (картонних коробках), які точно відповідали розміру документів. Контей­нери виготовляли зі спеціального безкислотного картону з мікро-гофрованим шаром, чим було досягнуто захисту пошкоджених документів від впливу навколишього середовища, стабілізація процесів старіння паперу за рахунок поглинання шкідливих до­мішок спеціальним картоном.

Документи, уражені біологічними шкідниками, направляють на санітарно-гігієнічне оброблення: дезінфекцію - з метою зни­щення в них пліснявих грибів та дезінсекцію - з метою знищення комах. Вилучення проводиться оперативно, з виконанням за­ходів щодо ізоляції уражених документів.

Вилучення та санітарно-гігієнічне оброблення документів проводять вибірково або в повному обсязі. Вибіркове вилучення документів та їх оброблення здійснюється при ураженні плісе­невими грибами чи комахами окремих справ. Оброблення доку­ментів в повному обсязі проводиться у випадках масового ура­ження плісеневими грибами або комахами.

Якщо у сховищі виявлено біологічних шкідників, вживають такі термінові заходи:

• уражені плісеневими грибами або комахами документи загортають у плівку або папір, ізолюють в окремому при­міщенні до вирішення питання щодо передання їх на де­зінфекцію або дезінсекцію;

• кіно- і фотодокументи зі слідами біологічного ураження (плісняви) обробляють машинним фунгіцидним методом із застосуванням 1% розчину ніцтедину або метациду;

• стелажі та шафи, в яких зберігалися уражені плісеневими грибами документи, протирають водними розчинами ан­тисептиків (3% формаліну, 5% катаміну АБ) і просушують;

• місцеву дезінсекцію сховищ проводять водними розчи­нами інсектицидів (3-5% хлорофос) або аерозольними препаратами, обробляючи підлогу, плінтуси, вікна, підві­коння, стіни на висоті до 1,5 м;

• при масовому ураженні документів проводять дезінфекцію та дезінсекцію сховищ силами санепідемстанцій або ка­рантинних служб під контролем робітників архіву;

• при ураженні стін (підлоги, стелі) плісеневими грибами усувають причини зволоження приміщень, знімають шту­катурку та фарбу, обробляють поверхню водним 5% роз­чином формаліну, проводять ремонт з додаванням в буді­вельні матеріали розчинів антисептика;

• знищення гризунів проводять із залученням спеціалістів санепідемстанцій.

Боротьбу з біологічними шкідниками проводять переважно хімічними методами, іноді - з використанням струму високої ча­стоти. Найпоширенішим є метод дезінфекції документів у спе­ціальних камерах (автоклавах) шляхом використання хімічних препаратів (фумігантів) у газоподібному стані. Дезінсекцію до­кументів і книг проводять методами вологого оброблення і га­зового знезараження. Важливим засобом захисту документів від біологічних шкідників є фумігація - оброблення сховищ спеці­альними парами, газами, аерозолями.

Однією з важливих умов зберігання документів є боротьба з пилом, який проникає у сховище ззовні і утворюється у ньому за рахунок стирання стін, підлоги, пакувальних матеріалів, са­мих документів. Пилові частинки мають електричний заряд, за­вдяки чому осідають і міцно утримуються папером, а мінеральні частинки пилу, проникаючи в папір між волокнами, пошкоджу­ють волокна целюлози, викликаючи зниження механічної міц­ності. Шар пилу, який покриває документ, порушує в ньому повітрообмін, сприяє збільшенню вологості і біологічному по­шкодженню. Пил є основним переносником спор грибів, а інко­ли і яєць комах.

Частинки пилу, які осідають на кінофотофонодокументи, Утримуються на їх поверхні електростатичними силами. Під дією тепла, тертя і тиску вони укорінюються в робочий шар стрічок і викликають забруднення. Накопичення пилу на одному витку Магнітної або кінострічки може проявитися у вигляді виступу На рулоні і бути причиною деформації його зовнішніх шарів.

Для ліквідації внутрішньої причини утворення пилу стіни, стелю, перегородки і стелажі обробляють міцним, вогнестійким матеріалом. Особливу увагу приділяють покриттю підлоги у схо­вищах, яка має бути рівною і гладкою. Знепилювання докумен­тів з паперовими носіями проводять з урахуванням ступеня їх запиленості, фізичного та санітарно-гігієнічного стану. Ефек­тивний засіб боротьби з зовнішнім пилом - герметизація при­міщень, фільтрація повітря за допомогою кондиціонерів шляхом пропускання його через масляні фільтри, водяний пил. Обо­в'язковому знепилюванню підлягають коробки, папки, палітур­ки і корінці справ. Особливо цінні документи, унікальні доку­менти, а також документи з високим ступенем забрудненості та запиленості, зі слідами старої плісняви знепилюють поаркушне. Знепилювання аудіовізуальних документів проводять вручну чи на спеціальному обладнанні. Знепилені документи, що не по­требують дезінфекції (дезінсекції) або акліматизації, переда­ються до сховища на постійне зберігання.

Отже, зберігання документів включає цілий комплекс зав­дань пов'язаних зі створенням оптимальних санітарно-гігієніч­них, температурно-вологісних та охоронних умов зберігання документів з різними носіями, з попередженням їх руйнування. На службу архівістиці приходять найновіші досягнення мате­матики, фізики, хімії, біології, електронно-обчислювальна тех­ніка. Все це вимагає від архівістів глибоких знань щодо хімічних і фізичних властивостей усіх носіїв документної інформації, причин і факторів їх старіння, новітніх методів забезпечення збереженості документів НАФ України.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Які основні групи документів можна виділити за ознакою носіїв інформації?

2. Які вимоги ставляться до будівель архівів?

3. Дотримання яких режимів потребує забезпечення збере­женості архівних документів?

4. Яке обладнання необхідне для приміщення архівів?

5. Висвітліть основні технології зберігання документів.

6. Які параметри включає режим зберігання документів?

7. Що таке реставрація документів?

8. Назвіть методи відновлення механічної цілісності докУ" ментів.

 


РОЗДІЛ 13

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ

АРХІВНОЇ СПРАВИ

 

 

ІФОРМАТИЗАЦІЯ АРХІВНОЇ справи, спрямо­вана на вдосконалення управління архівною справою, інтенси­фікацію архівних технологій та удоступнення документної інфор­мації, є важливим чинником розвитку культури й науки, входження України у м<

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти