ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Види карт та їх характеристика.

Карта – це зменшене, побудоване у картографічній проекції, узагальнене і виконане у певній системі умовних позначень зображення поверхні Землі (іншого небесного тіла чи позаземного простору) з розміщеними чи спроектованими на ній об’єктами реальної дійсності. Карта є основним видом картографічного твору. Карта є плоскою просторовою, математично визначеною, генералізованою, образно-знаковою моделлю реального світу (окремих його частин чи блоків). Як моделі карті притаманні певні властивості (просторово-часова подібність картографічного зображення і реальних об’єктів, змістова відповідність, абстрактність, вибірковість, синтетичність, метричність, оглядовість, висока інформативність), що є, з одного боку, проявом її характерних ознак, а з іншого – втіленням тих вимог, що висувають до карти під час її створення.

Види карт:

- фотокарта, яка суміщає традиційне картографічне й фотографічне зображення;

карта на мікрофіші – є мініатюрною копією звичайної карти на фото- і кіноплівці;

- карта-транспарант – віддрукована поліграфічним способом на прозорій плівці, що дозволяє проектувати її на екран;

- блок-діаграма, що є тривимірним картографічним рисунком, на якому перспективне зображення певної ділянки поверхні поєднують із поздовжнім і поперечним вертикальними розрізами земної оболонки;

- рельєфна карта – моделює тривимірне об’ємне зображення земної поверхні. Вертикальний масштаб таких карт завжди є збільшеним порівняно з горизонтальним у два – п’ять разів для гірських територій і в 5-10 разів – для рівнинних. Рельєфне моделювання поверхні на такій карті доповнюють традиційним картографічним зображенням;

- цифрова карта, що є цифровою моделлю об’єктів як технічно закодовані просторові координати елементів змісту.

Елементами картиє: картографічне зображення, математична основа, легенда, допоміжне оснащення, додаткові дані.

Картографічне зображення – основний елемент будь-якої карти. Застосовані умовні позначення передають зміст карти, тобто сукупність інформації про зображені на карті об’єкти (рельєф, гідрографію, населені пункти тощо), їх розміщення, властивості, взаємозв’язки тощо.

Математична основа відображає математичні закони побудови картографічного зображення та його геометричні властивості. Її складовою є картографічна проекція, яку на карті передають шляхом нанесення координатної сітки. Картографічна проекція встановлює функціональну залежність між координатами точок поверхні земного еліпсоїда та його зображення на площині (іншій поверхні). Елементами математичної основи є також геодезична основа і масштаб.

Легенда карти є систематизованим зведенням використаних на карті умовних позначень і текстових пояснень, що розкривають зміст цих позначень.

Допоміжне оснащення – це елементи карти, які полегшують користування нею: формальні відомості про карту (назва карти, дані про авторів, час створення, назва видавництва, місце і рік видання тощо), карто метричні графіки (лінійний масштаб, шкала крутості схилів та ін.), лінії координатної сітки.

Додаткові дані карти доповнюють або пояснюють її зміст і є тематично пов’язаними з останнім. Ці дані є різними за формою – профілі, графіки, діаграми, фотографії, рисунки, цифрові дані тощо.

Усі карти можна поділити на три класи:

- карти географічні (чи карти Землі);

- карти планет (чи інших небесних тіл);

- карти астрономічні (чи карти зоряного неба).

Основні ознаки за якими класифікують географічні карти є:

- тематика;

- розмір поданої території;

- масштаб;

- призначення.

За тематикою (змістом) географічні карти поділяють на загальногеографічні й тематичні. На загальногеографічнихкартахзображують сукупність основних об’єктів, що формують насамперед зовнішній вигляд тієї чи іншої території на Землі. До таких об’єктів належать рельєф, вода, рослинність, населені пункти, шляхи сполучення тощо. За докладністю зображення розрізняють карти топографічні (з найбільш деталізованим змістом), оглядово-топографічні, оглядові, що різняться мірою узагальнення зображеного на картах. Тематичні карти – це карти, основний зміст яких формують із конкретно визначених позицій, наукових чи практичних інтересів.

Змістом (темою) таких карт може бути:

  1. характеристика будь-якого окремого об'єкта з поданих на загальногеографічних картах (рельєфу, населених пунктів, шляхів сполучення тощо);
  2. узагальнена характеристика певної сукупності об’єктів;
  3. дані наукових досліджень тощо.

Класифікацію тематичних карт здебільшого будують відповідно до структури наук про Землю та суспільство. Основним є поділ на карти природних явищ (або фізико-географічні) і карти суспільних явищ (або соціально-економічні).

Карти природних явищ охоплюють усі компоненти природного середовища та їх комбінації. Видами таких карт, зокрема, є:

- загальні фізико-географічні (ландшафтні, природного районування тощо);

- геологічні (стратиграфічні, четвертинних відкладень, тектонічні та неотектонічні тощо);

- геофізичні (гравіметричні, сейсмометричні);

- електрометричні, теплового потоку, фізичних полів Землі та ін.

Карти суспільних явищ відображають різні явища соціального та економічного життя. Видами таких карт, зокрема, є:

- населення (розміщення населення і розселення, міграції, трудових ресурсів тощо);

- економічні (промисловості, сільського господарства, транспорту і засобів зв’язку тощо);

- соціальної інфраструктури (освіти, науки, культури тощо) та ін.

За розміром зображеної на картах території виокремлюють такі географічні карти: світу (тобто усієї поверхні Землі), півкуль, суходолу, Світового океану. Карти суходолу складають із карт окремих материків або їх груп. Подальшу класифікацію карт суші здійснюють за однією із трьох ознак:

1. політико-адміністративною;

2. фізико-географічною;

3. соціально-економічною.

Заполітико-адміністративними характеристиками розрізняють карти держав або їх груп, областей, районів, штатів, кантонів, міст тощо;

За фізико-географічними чи соціально-географічними – карти природних чи економічних регіонів. Карти Світового океану поділяють на карти океанів, морів, заток і проток.

За масштабом розрізняють карти: великомасштабні(1:100 000 і більше), середньомасштабні (від 1:200 000 до 1:1 000 000 включно) та дрібномасштабні (дрібніші за 1:1 000 000).

За призначенням існують такі основні види географічних карт:

науково-довідкові, навчальні, морські навігаційні, лоцманські річок, озер і каналів, аеронавігаційні, кадастрові, шляхові, оперативні, проектні, популяризаторські, туристичні.

Під час класифікування тематичних карт враховують територіальні ознаки, зміст, призначення, розрізняючи їх за такими ознаками, як широта теми, метод наукового дослідження об’єктів картографування, об’єктивність, достовірність, практична спрямованість змісту.

За широтою теми карти поділяють на загальні (з різнобічною характеристикою об'єкта) та окремі, чи галузеві (висвітлюють певний бік об'єкта, зображеного на загальній карті).

За методом наукового дослідження об’єктів картографування розрізняють карти аналітичні, що подають конкретну характеристику окремих ознак чи властивостей об'єкта поза його зв’язками з іншими ознаками чи властивостями, наприклад, карти опадів, вітрів тощо, та карти синтетичні, що дають цілісне уявлення про об’єкт картографування, інтегральні характеристики його складових, наприклад, карта типів клімату. Окремим видом є комплексні карти, на яких відображено кілька властивостей об'єкта, наприклад, топографічні та синоптичні карти.

За мірою об’єктивності змісту виокремлюють такі види карт:

- документальні, чи карти-спостереження, на яких зафіксовано дані обстежень об'єкта картографування (топографічної, геологічної та ін. зйомок, переписування населення тощо);

- карти-висновки, побудовані не лише на фактичному матеріалі, а й на уявленнях автора карти про сутність об'єкта, зв’язки та взаємодію його складових, наприклад, карта клімату світу;

- гіпотетичні карти, які будують за недостатністю фактичного матеріалу згідно з гіпотезами і припущеннями стосовно закономірності розміщення та взаємозв’язків об’єктів, наприклад, карта вихідного положення материків, що ілюструє гіпотезу їх дрейфування;

- тенденційні карти, на яких дійсність подають з упередженого погляду (як на картах, де державні кордони не відповідають чинним договорам, а відтворюють політичні домагання якоїсь держави);

- фальсифіковані карти зі свідомо спотвореною дійсністю (часто це роблять у воєнних цілях);

- вигадані карти, на яких зображують легендарні, наприклад, карта подорожей апостола Павла чи вигадані події, наприклад, подорожі героїв книжок.

За мірою достовірності розрізняють картосхеми і схематичні карти.

За практичною спрямованістю розрізняють карти:

- інвентаризаційні (констаційні), що показують наявність об’єктів з урахуванням запитів певного виду практичної діяльності, наприклад, карти крутості схилів для сільського господарства і проектування автошляхів мають різні інтервали кутів нахилу відповідно до вимог користувачів;

- оцінні, що показують придатність або ефективність використання природних або соціально-економічних умов і ресурсів для тих чи інших цілей, наприклад, для меліорації, транспортного будівництва, оцінювання умов для відпочинку тощо;

- рекомендаційні, за якими визначають способи і види раціонального природокористування тощо, наприклад, карта кормових угідь з рекомендаціями для їх поліпшення та використання;

- прогнозні, якіпоказують те, що може статися в майбутньому , наприклад, очікуваний розподіл опадів, передбачуване розміщення родовищ корисних копалин тощо.

За матеріальною конструкцією географічні карти поділяють на одноаркушеві та багатоаркушеві.

За способом користування розрізняють карти настільні (їх розглядають зблизька) і настінні (їх розглядають на відстані). В окрему групу виокремлюють карти, вміщені у книжках, часописах, газетах тощо.

За оформленням єкарти однокольорові, багатокольорові.

За способом виготовлення карти можуть бути рукописними і друкованими.

Розрізняти карти можна також і за часом видання, місцем видання, мовою та іншими ознаками.

Наведена класифікація географічних карт є прийнятною і для карт інших, ніж Земля, об’єктів, зокрема планет або зоряного неба.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти