ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Археографічні видання давніх джерел у ХІХ-ХХ ст.

 

У ХІХ-ХХ ст. публікувалися різні за видами, часом походження і змістом історичні джерела.

Підготовка археографічних видань з давньої історії була започаткована у Петербурзі 1834 р. У цьому ж році створено Археографічну комісію на чолі з князем П. Шіринським-Шіхма-товим. Незабаром після цього, вже 1836 р., у Петербурзі були видані "Акты, собранные в библиотеках и архивах Российской империи Археографической комиссией" у чотирьох томах. У 1838 р. вийшов том "Акты юридические и собрания форм старинного делопроизводства". Впродовж 1857-1884 рр. вийшло три томи документів "Акты, относящиеся до юридического быта Древней Руси", 1841—1842 рр. — п'ять томів видання "Акты исторические", 1846—1872 рр. — ще 12 томів "Дополнений к актам историческим". У 1846—1853 рр. було видане п'ятитомне видання "Акты, отно­сящиеся к истории Западной России", 1863—1892 рр. — 15-томне видання "Акты, относящиеся к истории южной и западной России" (верхня межа — 1700 р.).

ГДе до початку роботи Археографічної комісії багато важли­вих історичних документів, що мали відношення до історії Украї­ни, було опубліковано в "Полном собрании законов Российской империи" (ЗО томів), перші три томи якого належать до XVII ст. (після "Соборного уложення" 1649 р.), інші 20 — до XVIII ст. початку XIX ст. У виданні в повному обсязі вміщені російські укази та закони, що регулювали життя в Україні: від визначення компетенції Малоросійської колегії й до скасування гетьманства, ліквідації Запорозької Січі та козацького війська.

У 1837 р. затверджені правила видання "Полного Собрания русских летописей" (ПСРЛ). При складанні правил публікації літописів були дискусійні питання:

—- чи вживати букви, які вийшли з ужитку, наприклад, букву S — зело, сполучення оу, що вже читалось і писалось просто як у; Ц,— ксі; -ф— псі та ін.;

— чи вживати титли або замінювати їх потрібними звуко­сполученнями;

— чи розставляти розділові знаки в історичних текстах там, де їх не було, але де вони, за нормами граматики XIX ст., мали би бути;

— чи виправляти очевидні граматичні помилки, допущені давніми переписувачами.

Відповідно питання були розв'язані. Після 1837 р. за 18 років видали вісім томів ПСРЛ. У наступному, в міру відкриття й опрацювання літописних списків, видавалися нові томи. За радянського часу багатотомне видання ПСРЛ було повторене.

Вагому роботу, спрямовану на публікацію джерел з історії України, провела створена 1843 р. з ініціативи київського генерал-губернатора Дмитра Бібікова "Киевская комиссия для разбора древних актов". Комісія діяла аж до 1921 р. Паралельно в Україні виникла низка наукових товариств, що займалися пошуком і публікацією давніх писемних пам'яток. Так, 1839 р. в Одесі було засноване "Товариство історії і старожитностей", яке проіснувало до 1922 р. У Києві 1873 р. виникло Історичне Товариство Нестора-Літописця, що розгорнуло публікацію джерел та аналітичних статей з джерелознавства та історії в серійному виданні "Чтения Исторического общества Нестора-Летописца" (ЧИОНЛ). Саме в цьому виданні опубліковано чимало матеріалів Генерального слідства про маєтності 1729-1730 рр., документів із фонду Литовської метрики, листування декабристів та ін. Дослідницькі статті видання ЧИОНЛ виходили далеко за межі вітчизняної проблематики, висвітлювали питання світової історичної науки, соціально-економічної історії середньовічних Візантії, Німеччини, Іспанії, історії Франції в переддень революції 1789 р. тощо. Всього Історичне товариство Нестора-Літописця видало з 1879 до 1914 р. 24 книги в 49 томах серії ЧИОНЛ. Перший том вийшов 1879 р., з 1888 аж до 1914 р. кожного року виходила чергова книга.

Вагомим підсумком діяльності "Комиссии для разбора древних актов" стало 35-томне (37 книг) видання "Архива Юго-Западной России". Перший том вийшов 1859 р., останній — 1914 р. Головним фондосховищем, з якого черпались документи, був Центральний архів давніх актів при Київському університеті та приватні збірки.

Розміщення матеріалу за томами мало тематичний характер. У першій частині серії, що складалася з 12-ти томів, у восьми томах публікувалися документи з історії церкви, королівські привілеї та дарчі грамоти, папські булли, патріарші грамоти, акти соборів, братств, церков, монастирів, матеріали про стано­вище віруючих та їх переслідування; у п'яти томах друкувалися документи про підпорядкування Київської митрополії Московській патріархії, релігійна полеміка.

Друга частина, що мала три томи, присвячувалась актам та іншим матеріалам сеймів і сеймиків, листуванні короля з сеймами. Шість томів третьої частини серії містили джерела з історії національно-визвольної війни під проводом Б. Хмель­ницького, відносин гетьмана з польським королем і російським царем. Четверта частина мала всього один том про шляхту і феодальну еліту. П'ята частина з двох томів подавала джерела з історії міст і міського населення, становища євреїв. Шоста (так само з двох томів) об'єднувала документи про становище селян. Сьома частина мала три томи. Вони містили описи замків, люстрації воєводств, староств і королівщин, інвентарі, скарги. Шість томів восьмої частини становили документи органів місцевого самоуправління.

Великі блоки джерел з історії України зібрані й опубліковані під егідою Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові. З іні­ціативи М. Грушевського 1895 р. започатковане серійне видання документів під назвою "Жерела до історії України-Руси". В ньому опубліковані описи королівщин у руських землях станом на

XVI ст., люстрації Галицької і Перемиської земель (т. 1), описи і
люстрації Перемиської та Сяноцької земель (т. 2), актові документи
з 1649-1651 рр. (т. 2), актові, літописні, описові й інші джерела
з історії Холмської, Белзької та Львівської земель середини

XVII ст. (т. З, 5, 6), основна частина яких була підготовлена
С.Томашівським; матеріали до історії Галичини (т. 4). За
безпосередньою участю М. Грушевського були зібрані та
підготовлені до друку т. 7 і т. 8, що містять описи і люстрації
королівщин, матеріали до історії української козаччини. Акти
до Хмельниччини 1648-1657 рр., вміщені в томі 5, зібрані і
впорядковані М. Кордубою. Ватиканські матеріали до історії
України зібрав і впорядкував С. Томашівський. До 1924 р. було
видано 11 томів "Жерел до історії України-Руси".

За безпосередньою участю М. Грушевського була організована низка серійних видань джерел з історії культури, мови, літе­ратури, зокрема, "Пам'ятки українсько-руської мови і літератури" в семи томах, "Українсько-Руський архів", що до 1914 р. становив 14 томів, та "Український архів" з чотирьох томів. Чимало документів публікувалося в "Українському археографічному збірнику" (вийшло три томи), що видавався під егідою Археографічної комісії ВУАН за редакцією М.Грушевського 1926 р. (т. 1), 1927 р. (т. 2) і 1930 р. (т. 3). Останнє видання мало більше характер дослідницького. В наш час Інститут археографії і джерелознавства НАН України на чолі з професором П. Соханем поновив це видання, щоправда, під назвою "Українського археографічного щорічника. Нова серія". Випуск 1-й нової серії, або том 4-й "Українського археографічного збірника", вийшов 1992 р. у видавництві "Наукова думка". У 2001 р. — з'єднаний випуск 5-6 томів; у 2002 — випуск 7; у 2004 р. — з'єднаний випуск 8-9 томів.

Багато джерел з історії України опубліковано на сторінках науково-історичних журналів "Русский Архив" (1863—1917 рр.), "Русская Старина" (1870-1918 рр.), "Исторический Вестник" (1880-1918 рр.), "Древняя и Новая Россия" (1875—1881 рр.) та ін. Наприклад, "Русский Архив" публікував матеріали "Товариства з'єднаних слов'ян", що діяло в Україні, слідчі документи зі справи членів Кирило-Мефодіївського товариства, спогади українських діячів культури, епістолярні матеріали Т. Шевченка, І. Котля­ревського, М. Максимовича, О. Бодянського тощо. Різноманітні джерела з історії українського селянства друкувалися в журналі "Русские Ведомости"(1863-1907 рр.).

Археографічні видання радянського часу, в тому числі джерел з доби Середньовіччя, практично втратили такі ознаки, як серій­ність і комплексність. Радянські видання, зокрема післявоєнного періоду, дуже часто приурочувалися "видатним подіям", "класам і класовій боротьбі", тим чи іншим формам революційного руху. При цьому, однак, не варто применшувати їх великого наукового значення. До найфундаментальніших радянських публікацій документів з історії XIV—XVIII ст. слід віднести видання, присвячені 300-річчю Переяславської ради 1654 р. Це насамперед фундаментальний тритомник "Возз'єднання України з Росією. Документи і матеріали", що вийшов у 1953-1955 рр., а також "Документи Богдана Хмельницького", підготовлені І.Бутичем та І. Крип'якевичем і видані 1961 р. Останнє видання у зведеному вигляді містило всі відомі до 1961 р. документи: універсали, ноти, листи, угоди, підписані Б. Хмельницьким. У 1965 р. вийшов збірник "Документи об освободительной войне украинского народа 1648— 1654 гг." У першому з названих видань подано чимало документів про сваволю в Україні польських панів, пригнічення українського народу, придушення селянсько-козацьких повстань. Документи дуже чітко відображають, як і в який спосіб українська земля, села і навіть міста ставали власністю польського панства. Доку­менти переконливо засвідчують, що польська земельна власність формувалася в Україні з позицій сили і права загарбника, правову основу тієї власності в жодному випадку не можна було вважати справедливою.

В "Документах Богдана Хмельницького" вміщені документи не лише про державотворчу діяльність гетьмана, а й про ординські плюндрування, безустанні бойові дії, жертви стихійних лих та ін.

Оригінальним і багатим на історичну інформацію є видання "Козацьких реєстрів", що вийшло 1996 р.

За радянського часу мали місце перевидання окремих україн­ських пам'яток пізнього українського літописання, наприклад, "Літопису Самовидця" (1971 р.). Не втратили значення збірники документів "Гайдамацький рух на Україні у XVIII ст." (1970 p.), "Селянський рух на Україні. Середина XVIII—перша чверть XIX ст." (1978 p.), "Класова боротьба селянства Східної Галичини (1772-1849)" (1974 p.), "Зародження робітничого класу на Україні. Середина XVIII ст. — до 1861 р. (1982 р.)" та ін. На жаль, найпильнішою була увага до видання збірників джерел головно з історії Комуністичної партії та революційного руху, що перебу­вав під її впливом.

Отже, джерельна інформація вітчизняного походження з доби Козацької держави у вигляді первинних оригінальних документів, які зберігаються в архівах, і численних археографічних видань, надзвичайно багата. Однак зауважимо, що чимало документів втрачено, багато не виявлено і водночас дуже багато ще не вивчено.

ЛІТЕРАТУРА

Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы: В 3 т. — М, 1953-1955.

Документи Богдана Хмельницького /Підготовили до друку і видали І.Крип'якевич і І.Бутич. — К., 1961.

Жерела до історії України-Руси. — Львів, 1911. — Т. 5. Матеріали до історії української козаччини: Акти до Хмельниччини (1648-1657).

Історія України в документах і матеріалах. — К., 1941. — Т. 3.

История Русовь или Малой Россіи. Сочинения Георгія Кониского. — М., 1846 (Репринтне видання. — К, 1991).

Ригелъман А. Летописное повествование о Малой России и ее народе и казаках вообще собрано и составлено... 1785—1786 года. — М., 1847.

Хрестоматія з історії Української PCP з найдавніших часів до кінця 50-х pp. XIX ст.: Посібн. для вчителів. — К, 1959. — С. 306-369, 402-430, 536-537.

Угода та Конституція Пилипа Орлика //Літ. Україна. — 1990. — 12 лип.

* * *

Грушевський Михайло. Ілюстрована історія України. — Київ; Львів, 1913. (Репринтне відтворення. — К, 1990). — С. 383-384.

Литвиненко М.А. Джерела з історії України XVIII століття. — X., 1970.

Малиновський Оникій. Огляд архівних матеріалів з історії західноруського та українського права у Древлехранилищі Московського Центрального Архіву (по 1 лютого року 1926) // Праці Комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права. — К., 1926. — Вип. 2. — С. 1-49.

Смолій В.А., Степанков B.C. Українська національна революція 1648-1676 pp. крізь призму століть //Укр. іст. журн. — 1998. — № 1. — С. 3-24; — № 2. — С. 3-25.

Федорук Ярослав. Універсали та листи Богдана Хмельницького (11 документів) // Україна модерна (Львів). — 1996. — 1 число. — С. 135-145.

Шевченко Ф.П. Реєстр Війська Запорізького 1649 р. — джерело історії козацтва на Україні //Історичні джерела та їх використання. — 1966. — Вип. 2. — С. 23-34.

Черкаський Іринарх. Сліди домініального (панського) суду на Лівобе­режній Україні наприкінці XVII і початку XVIII в. // Праці Комісії для виучування історії західноруського та вкраїнського права. — К., 1926. — Вип. 2. —С. 176-197.

 

Розділ 6

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти