ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Иосифінська та Францисканська метрики

Описові твори про західноукраїнські землі в багатьох випадках за композицією та жанровими особливостями перегукуються з аналогічними творами про намісництва і губернії підросійської України. Одним з найраніших творів описового характеру про Галичину була книжка Е. Куропатніцького "Географія, або докладний опис королівства Галичини і Лодомерії", що вийшла польською мовою в Перемишлі 1786 р. Ця праця — бібліографічна рідкість. Наприклад, у каталозі Наукової бібліотеки Львівського університету її немає. Аналогічна праця про Галичину, але значно ширша тематично, видана 1869 р. у Львові польською мовою. Йдеться про дослідження Г. Ступніцького "Галичина під оглядом географічно-топографічно-статистичним".

Проте більшість описових творів про Галичину стосувалися окремих повітів або міст. Це праці С. Баронча "Надзвичайне торговельне місто Броди" (Львів, 1865) і "Пам'ятки міста Жовкви" (Львів, 1877), Я. Миколаєвича "Опис географічно-статистичний повіта Кам'янецького" (Львів, 1894) українською мовою, Б. Со-кальського "Повіт Сокальський" (Львів, 1899), Ф. Папее "Сколе і Тухольщина" (Львів, 1891), В. Кричинського "Замок в Підгірцях" (Львів, 1894), з міжвоєнного часу А. Кучери "Самбірщина" (Львів, 1935) тощо. Описово-статистичний характер мали так звані монографії воєводства і повітів, підготовлені під наглядом воєвод і старост у міжвоєнні роки. Багато з цих праць, зокрема "Моно­графія Станіславського повіту", "Монографія Долинського повіту", "Монографія Чортківського повіту", "Монографія Бродів-ського повіту" та інші, виконані відповідально і містять не лише соціально-статистичну й економічну інформацію, а також етно­графічну, почасти й антропологічну. Проте "монографії" цього циклу про більшість повітів виконані формально і мало виходять поза статистичні показники про населення, його національний і релігійний склад, соціальне розшарування, земельні відносини та деякі інші показники. Ці "монографії" зберігаються в державних архівах областей.

Всеохоплюючий характер мають відомості про населені пункти, залізниці, пошту, ріки й інші важливі об'єкти, вміщені у "Словнику географічному Королівства Польського та інших слов'янських країв" варшавського видання 1880-1900 рр. Словник налічує 15 томів. Перший вийшов 1880 р., останній — 1900 р. Організаторами та співавторами цього великого видання поль­ською мовою (Біошпік geograficzny Кг61е\лгегша Polskiego і іппусп кга]6ш зІошіапзкісЬ) були Філіп Сулімірський, Броніслав Хлєбов-ський, Владислав Валенський. Словник охоплював усі місцевості, розташовані в тодішньому Королівстві Польському, що було у складі Російської імперії; всі важливіші місцевості надбалтійських, західних і південних губерній Росії; губернські міста, поштові та телеграфні станції, залізничні вокзали всіх губерній європейської Росії; всі важливіші місцевості Західної та Східної Пруссії князівства Познанського, Прусського Шльонська з особливим виясненням слов'янських назв місцевостей, що вже були забуті чи сфальсифіковані; всі місцевості Галичини, австрійського Шльонська, Моравії, словацьких комітатів Угорщини, Буко­вини з особливим виясненням забутих або сфальсифікованих слов'янських назв, підданих мадяризації, румунізації чи герма­нізації.

Всі місцевості у словнику описані з огляду географічного, статистичного, суспільного, історичного й археологічного. Описи містять інформацію про шкільництво, конфесійні стосунки, промисли, комунікації, торгівлю, відомості про заснування міст, важливі події, перехід з-під одної влади до іншої тощо.

Тексти про повітові центри достатньо великі — до 0,5 і більше облікового друкованого аркуша, про села — дуже різні за обся­гом. Очевидно, це залежало від наявності відповідних відомостей у розпорядженні авторів. Наприклад, у нарисі "Бережани" (у словнику "Вггегапу" автори, котрі ревниво ставились до згермані-зованих польських топонімів на польсько-німецькому порубіжжі, навіть не зауважили, що первинною назвою Вггегап була Бере-жани) подаються географічні координати міста, розповідається про надання королем Зигмунтом І 1530 р. Миколі із Сеняви документа на магдебурзьке право для Бережан, про торговельні шляхи на Свірж до Львова і на Езловець у східному напрямку, роль вірмен у торгівлі міста, а потім її перехід до рук євреїв. Наводиться історія Бережанського замку. Зазначається, як через шлюбні зв'язки він переходив від Сенявських до Чарторийських, потім — до Любомирських, а від них — до Потоцьких. Є історичні відомості про римсько-католицькі, греко-католицькі, вірменські й іудейські культові споруди. Наведено склад населення міста і повіту за релігійною приналежністю: римо-католиків у місті налічувалося 3254, греко-католиків — 1909, ізраелітів — 4071, акатоликів — 46; у повіті римо-католиків — 18331, греко-католиків — 41818, ізра­елітів — 9051, вірмен — 46, євангелістів — 21, унітаристів — 17. Цікаві дані про земельні володіння міста і громадян; перелічені державні та громадські установи; названі містечка повіту: Козова, Козлів, Нараїв. Описано характер землеробства й інші заняття мешканців міста і повіту. Безумовно, у нарисі "Бережани" та і в інших працях головне джерелознавче значення мають відомості, що відображають стан міста на період написання Словника. І коли у 60-х, а потім у 70-х роках XX ст. в Україні готувалось серійне видання "Історії міст і сіл Української PCP", практично всі автори зверталися до згаданого "Slownika geograficznego..."

Наприкінці XIX—початку XX ст. були видані твори слов­никового жанру німецькою мовою, в яких відображена значна соціально-економічна та культурно-гуманітарна інформація про місцевості Галичини, Буковини й українського Закарпаття. Це Die цsterreichische Monarchie in Wort und Bild. — Wien, 1898. Band 14. Galizien; Gemeindelexicon von Galizien — Wien, 1907; Gemein­delexikon von Bukowina. Czernowitz; Wien, 1907; Handbuch des Lemberger Statthalterei Gebietes in Galizien fьr das Jahre 1860. — Lemberg, 1860. (Австрійська монархія в словах і картинах. — Відень, 1898— Т. 14. Галичина; Загальний Словник Галичини. — Відень 1907; Загальний Словник Буковини. — Відень, 1907; Довідник Львівської столичної області в Галичині на 1860 рік. — Львів, 1860).

При вивченні етносоціального розвитку західноукраїнських земель дослідники також звертаються до довідкових церковних єпархіальних видань, які мали назву шематизмів. У них перечислялися всі парафії, і кожного разу по кожній парафії подавалися не лише кількість належних до греко-католицької релігії, а й до всіх інших конфесій, передусім до римо-католиків та ізраелітів. Ці серійні видання (видавалися через 5-15 років) мали назви на зразок: "Шематизмъ всего клира греко-католицкого митрополицкой архиепархии Львовской на рокъ 1903" (Львов, 1908). У Галичині, крім львівської єпархії, діяли ще Станіславська і Перемишльська, які так само видавали шематизми. Додамо, що єпархії видавали шематизми також про освітню статистику, наприклад, "Шематизм народних школ и учителей в архиепархии Львовской... на рок-ь 1866" (Львов, 1866). Часто у цих працях подавалися відомості про монастирі, культові споруди й інші краєзнавчі матеріали.

Зрештою, скажемо про Йосифінську та Францисканську мет­рики як надзвичайно об'ємні документи описового характеру поселень і господарств Галичини. Йосифінська метрика створена 1786-1787 pp. на виконання патенту австрійського імператора Йосифа II від 12 квітня 1785 р. Згідно з патентом висувалось завдання обміру й опису земельних володінь і господарств помі­щиків та селян, маєтностей сільських громад. Описи стверд­жували систему земельних відносин і стали підставою для визначення величин оподаткування. В процесі опису були виго­товлені тисячі великих гросбухів — по одному або кілька на кожне поселення.

Францисканська метрика складалась 1819-1820 pp. на вико­нання патенту імператора Франца І. Порівняно з Йосифінською метрикою, Францисканська додатково мала на меті кадастрову оцінку земельних володінь. У ній описані також ремісничо-промислові виробництва у маєтностях і громадах.

Тепер усі книги Йосифінської та Францисканської метрик із поселень Галичини зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у Львові. Вважають, що для того, аби людина змогла лише перегорнути матеріали обох метрик, затрачуючи на ознайомлення зі сторінкою не більше 20 секунд, їй треба було б 100 років. Навіть через це дослідники звертаються до книг найчастіше тоді, коли досліджують історію якогось села, міста чи містечка, як це, наприклад, було при написанні нарисів і довідок у період підготовки вже згаданої "Історії міст і сіл Української PCP". На допомогу дослідникові з метою полегшення пошуку матеріалів про те чи інше поселення 1965 р. було видане спеціальне довідкове видання (див. список літератури).

Ми зупинились лише на окремих описових працях, створених про українські адміністративні утворення, міста і села наприкінці XVIII—на початку XX ст. Нашим завданням було показати джерелознавче значення описових творів насамперед з методич­ного погляду. Дати ж системний науковий аналіз цього історичного жанру — це завдання спеціальних монографічних досліджень, а не навчального видання.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

Йосифінська (1785-1788) і Францисканська (1819-1820) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини. Покажчик населених пунктів. — К., 1965.

Журавський Д.П. Статистическое описание Киевской губернии: В 3 ч. — СПб., 1852. — Ч. 1-3.

Кудравцов Василий. Краткое описание Волынской губернии. Сочинение 1810 года. (Мікроплівка опису зберігається в Науковій бібліотеці Львівського університету).

Описи Київського намісництва 70-80-х років XVIII ст. — К., 1989. Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. — К., 1994. Описи Лівобережної України. — К., 1997.

Памятная книжка Волынской губернии на 1906 год. — Житомир, 1905.

* * *

Антонович В.Б. Курс лекцій з джерелознавства. 1880-1881. — К, 1995. — Вип. І.

Апанович О.М. Значення праці O.A. Шафонського "Черниговского наместничества топографическое описание" для вивчення історії Лівобереж­ної України другої половини XVIII ст. //Укр. іст. журн. — 1960. — №5. — С. 126-132.

Горленко В.Ф. Нариси з історії української етнографії. — К, 1964. — С. 100-128.

Горленко В.Ф. Становление украинской этнографии конца XVIII—первой половины XIX ст. — К., 1988.

Дашкевич Ярослав. Східна Галичина в історико-географічних словниках кінця XVIII—70-х pp. XIX ст. //Інформ. бюл. Арх. управління УРСР. — 1963. — № 2.

Довгопол В.М., Литвиненко М.А., Лях Р.Д. Джерелознавство історії Української PCP. — К, 1986. — С. 81-93.

Литвиненко M.А. Джерела історії України XVIII ст. — X., 1970. — С. 115-142.

Пірко В.О. Матеріали картографії як джерело до історії Півдня України XVIII ст. //Укр. археограф, щорічник. Нова серія. — К., 2001. — Вип. 5-6. — С. 25-39.

Пірко В.О., Смолій В.А. Передмова // Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. — К, 1991.

Птуха М.В. Журавський Д.П. Жизнь, труды, статистическая деятель­ность. — M., 1951.

 

 

Розділ 12

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти