ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Міністерство освіти і науки,

Міністерство освіти і науки,

Молоді та спорту України

       
   
Дніпропетровська державна фінансова академія
 

 

 


ДРУГА ІНОЗЕМНА (НІМЕЦЬКА) МОВА

Навчально-методичний посібник

 

 

Дніпропетровськ – 2012


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровська державна фінансова академія

ФАКУЛЬТЕТ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТА ЕКОНОМІКИ ПРАЦІ

КАФЕДРА ІНОЗЕМНИХ МОВ

 

 

ДРУГА ІНОЗЕМНА (НІМЕЦЬКА) МОВА

Навчально-методичний посібник

для студентів І курсу денної форми навчання

за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво»

за напрямом підготовки 6.030509 «Облік і аудит»

6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030504 “Економіка підприємства»,

6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»

 

Дніпропетровськ – 2012


Д – 13

82.1 Нім Давидова М.К.Друга іноземна (німецька) мова: Навчально-методичний посібник для студентів І курсу денної форми навчання, які навчаються за галуззю знань 0305 «Економіка і підприємництво» з напряму 6.030509 «Облік і аудит», 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030505 «Управління персоналом та економіка праці», 6.030504 «Економіка підприємства». – Дніпропетровськ: Дніпропетровська державна фінансова академія, 2012. – 82 с.

 

Навчально-методичний посібник складено відповідно до програми навчальної дисципліни “Друга іноземна мова”. Посібник містить програму навчальної дисципліни, методичні рекомендації до самостійної роботи студентів, методичні рекомендації до практичних занять та методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань, підсумковий контроль, спиcок рекомендованої літератури. Мета посібника – допомогти студентам раціонально розподілити програмний навчальний матеріал, правильно організувати самостійну роботу, навчити застосовувати набуті знання й навички під час виконання індивідуальних завдань творчого характеру.

 

Автор: М. К. Давидова – старший викладач кафедри іноземних мов Дніпропетровської державної фінансової академії

 

Рецензенти: В.М. Ваняркін – к. філол. н., доцент, завідувач кафедри іноземних мов для економічних спеціальностей інституту економіки Дніпропетровського національного університету.

 

Т.Ф. Котельникова – старший викладач кафедри іноземних мов Дніпропетровської державної фінансової академії

 

Відповідальний за випуск: Т.Ю. Миронова - к.пед.н., завідувач кафедри іноземних мов Дніпропетровської державної фінансової академії.

 

Розглянуто та схвалено

на засіданні Вченої ради

факультету управління персоналом та економіки праці

Протокол № 1 від 30.08.12 р.

 

Розглянуто та схвалено

на засіданні кафедри

іноземних мов

Протокол № 12 від 11.06.12 р.


 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………4
1. програма навчальної дисципліни "Друга іноземна мова"…………………………………………………...6
2. методичні рекомендації до Самостійної роботи…………….18
3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ……………...32
4. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ………………………………………………………………………...76
5. ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ………………………………………………….80
6. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………..…….…..81

 


ВСТУП

Навчально-методичний посібник призначений для студентів І курсу денної форми навчання, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр за галуззю знань 0305 "Економіка та підприємництво" за напрямом підготовки 6.030509 "Облік і аудит", 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030505 «Управління персоналом та економіка праці», 6.030504 “Економіка підприємства”. Посібник складено у відповідності до програми навчальної дисципліни “Друга іноземна мова”, зокрема, тієї її частини, що стосується І етапу навчання.

Метанавчально-методичного посібника - допомогти студентам, які щойно почали вивчати німецьку мову, раціонально розподілити програмний навчальний матеріал, правильно організувати самостійну роботу, ефективно застосовувати набуті знання й навички під час виконання індивідуальних завдань творчого характеру.

 

Працюючи з посібником, студенти навчаться:

- артикулювати звуки німецької мови;

- передавати німецькою мовою інтонаційні особливості різних типів висловлювань (стверджувальних, питальних, окличних речень, привітання);

- уживати базові структури німецького речення для передачі простої інформації;

- використовувати у власному мовленні прості мовленнєві фрази і кліше, у тому числі прості форми соціальної комунікації, такі як привітання, звертання, подяка, вибачення, запрошення, пропозиція, згода чи незгода;

- розуміти на слух просту інформацію і простою мовою обмінюватися інформацією (запитати і дати відповідь), що стосується особистості, сім'ї, роботи, місця проживання тощо;

- розуміти під час читання короткі, прості тексти;

- писати прості зв’язні тексти про своє найближче оточення (людей, навчання, роботу).

Крім того, студенти знатимуть усі німецькі літери і правила правопису, опанують основні засоби словотворення, навчаться користуватися двомовними словниками (німецько-українським та українсько-німецьким), оволодіють базовим запасом побутової лексики.

Цілком очевидно, що досягнення поставленої мети потребує належної підготовки і проведення кожного практичного заняття, раціональної організації самостійної роботи студентів над програмним матеріалом, кваліфікованої допомоги у виконанні ними індивідуальних завдань. Усі ці аспекти навчання найшли відображення у структурі навчально-методичного посібника, який містить програму навчальної дисципліни “Друга іноземна мова” на І етапі навчання, методичні рекомендації до самостійної роботи, методичні рекомендації до практичних занять та методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань, підсумковий контроль, список рекомендованої літератури.

 

Самостійна робота студентів

На І етапі навчання самостійна робота студентів полягає в додатковому опрацюванні теоретичного і практичного матеріалу з фонетики, орфоепіки, орфографії і такого розділу граматики німецької мови, як словотворення, в написанні есе, побудованому на вивченому матеріалі, а також в інформативному читанні літератури загальнопізнавального характеру. Систематичність цієї роботи як компонента навчального процесу перебуває під постійним контролем викладача.

Підсумковий контроль самостійно опрацьованої літератури здійснюється на окремому практичному занятті.

Практичні заняття

Структура кожного практичного заняття визначається його темою і метою. Значне місце у структурі практичних занять посідають інтерактивні завдання творчого характеру: дискусії, рольові ігри тощо. Більшість завдань передбачають роботу в парах або невеликих групах, що не тільки допомагає студентам набути навичок міжособистісного спілкування, але й сприяє навчальній мотивації, полегшує процес навчання.

Індивідуальні завдання спрямовані на розвиток індивідуальних здібностей

студентів, які проявляються під час написання творчих робіт (есе) на теми, пов'язані з життям, навчанням, найближчим оточенням студента та навколишнім світом.

Послідовна і цілеспрямована робота з навчально-методичним посібником забезпечує вирішення основних задач, що стоять перед студентами на першому етапі навчання німецької мови як другої іноземної.

 


Лінгвістичні компетенції

Лінгвістичні компетенції складаються з фонологічної, орфографічної, орфоепічної, лексичної, граматичної та семантичної компетенцій.

 

Фонологічна компетенція

Фонологічна компетенція – це знання й уміння сприймати та продукувати звуки мови; особливості, які розрізняють звуки (наприклад, такі властивості, як артикуляція, плозія, носовий характер тощо); фонетичний склад слів (наголос, тон); фонетику речення (просодію); наголос та ритм речення; інтонацію; фонетичну редукцію; сильні та слабкі форми звуків; асиміляцію.

Уже наприкінці першого модуля студенти повинні вміти правильно артикулювати звуки іноземної мови. Особливу увагу слід приділити звукам, відсутнім у рідній мові. Також студенти повинні уміти правильно передавати іноземною мовою інтонаційні особливості різних типів висловлювань (стверджувальних, питальних, окличних речень, привітання), мати уявлення про види наголосу (словесний, фразовий, логічний).

Орфографічна компетенція

Орфографічна компетенція – це знання й уміння сприймати й продукувати символи, із яких складаються графічні тексти. Наприкінці курсу студенти повинні знати й уміти сприймати та продукувати:

- форму літер;

- правильний правопис слів, включаючи прийняті скорочені форми;

- знаки пунктуації та правила їх використання;

- загальновживані логографічні знаки (наприклад, @, &, $ тощо).

Наприкінці курсу навчання студенти повинні вміти писати зв’язний текст із достатньо правильними правописом слів і пунктуацією.

Орфоепічна компетенція

Орфоепічна компетенція – це вміння читати вголос текст та правильно вимовляти графічно представлені нові слова. Вона включає:

- знання правил правопису;

- уміння користуватися словником та знання правил, що використовуються у ньому для показу правильної вимови;

- уміння розпізнавати омоніми, синтаксичну двозначність із контексту.

Орфоепічна компетенція формується в основному протягом першого модуля, а її розвиток і удосконалення відбуваються впродовж усього курсу навчання.

Семантична компетенція

Семантична компетенція передбачає знання значень – лексичних і граматичних.

Лексична семантика розглядає питання, пов’язані зі значенням слова, в тому числі у його зв'язку з контекстом, а також міжлексичні відносини (синоніми, антоніми).

Граматична семантика має відношення до значень граматичних елементів, граматичних категорій та граматичних структур.

Питання значень є найважливішими для комунікації, і тому саме їм слід приділяти увагу протягом усього курсу навчання.

Лексична компетенція

Лексична компетенція – це знання й використання вокабуляра іноземної мови, який складається з лексичних елементів та граматичних елементів.

Лексичні елементи включають:

- стійкі вирази (мовленнєві формули, ідіоми, фразові дієслова, складені прийменники тощо);

- поодинокі слова, які мають декілька значень (полісемія).

До граматичних елементів належать артиклі, займенники, питальні слова, прийменники, сполучники, частки.

На рівні А2 студент має володіти лексичним запасом, достатнім для вираження елементарних комунікативних потреб у повсякденних, навчальних і професійно спрямованих ситуаціях.

Протягом навчання студенти повинні засвоїти не менше 1500 одиниць загальновживаної і професійно спрямованої лексики з тем:

- Людина та її найближче оточення (знайомство, особиста інформація, сім'я, власність, навколишнє середовище, помешкання).

- Людина та її діяльність.

- Подорожування (аеропорт, вокзал, готель, магазин, на вулиці міста).

- Людина і навколишній світ (країни, міста).

- Міжособистісна комунікація (вітання, прохання, пропозиції, поради, вибачення, вираження власної думки, погодження й непогодження з іншою думкою, соціальний етикет, телефонні розмови).

- Людина й бізнес (посади і професії, бізнес-контакти).

- Робота в компанії.

- Ведення справ у бізнесі.

- Міжособистісна комунікація: обмін інформацією відносно діяльності компанії.

Граматична компетенція

Граматична компетенція – це знання й уміння використовувати граматичні ресурси іноземної мови. Іншими словами, це здатність розуміти й виражати певний смисл, розпізнаючи й продукуючи фрази та речення згідно з набором правил, що управляють упорядкуванням мовних елементів у змістовні послідовності (речення).

Граматична компетенція вимагає хорошого знання морфології й синтаксису мови.

Морфологія має справу з внутрішньою організацією слів, включаючи засоби словотворення.

 

Засоби словотворення в німецькій мові

1) словоскладання (слова типу: der Weihnachtsmann, der Silvesterabend).

2) афіксація:

суфікси іменника: -er; -in; -ung; -chen; -lein; -erin; -keit; -heit.

суфікси дієслова: -hin; her.

суфікси прикметника: -voll; -los; ig; lich; isch;

суфікси прислівника: -s-.

префікси: be-; un-; er-; mit-; zer-; ver-.

3) конверсія: субстантивований інфінітив (lesen- das Lesen).

 

По завершенні курсу навчання студенти повинні знати, розуміти й використовувати у власному мовленні основні граматичні елементи.

· Артикль (означений, неозначений).

· Іменник (відмінки, число). Іменники у функції означення.

· Займенники (особові, присвійні, заперечні, зворотні, вказівні, питальні, неозначені, означальні, кількісні).

· Прикметник (ступені порівняння).

· Прислівник (ступені порівняння).

· Числівники (кількісні, порядкові числівники, дроби).

· Прийменники (основні прийменники місця, часу, напряму).

· Сполучники (основні сполучники сурядності й підрядності).

· Дієслово (3 форми дієслова, система часів, узгодження часів; пасивний стан дієслова.

· Модальні слова та їх еквіваленти.

· Неособові форми дієслова (інфінітив, герундій, дієприкметник теперішнього часу, дієприкметник минулого часу).

Синтаксис розглядає організацію слів у реченні за певними правилами. Синтаксис носія мови має підсвідомий характер. Формування уміння організовувати слова у речення для передачі певного смислу – центральний аспект оволодіння комунікативною компетенцією.

Упродовж курсу навчання студенти опановують структури основних типів речень у дійсному способі (особових, безособових і неозначено–особових) - зокрема, речень, які називають та характеризують об’єкт, речень, в яких виражається володіння об’єктом, існування та місцеперебування об’єкта, а також речень, що виражають дію або стан - у стверджувальній, питальній та заперечній формах – у тому числі складних речень; навчаються користуватися наказовим способом; вивчають організацію речень в умовному способі.

Розвиток і удосконалення вміння організовувати слова у речення для передачі певного смислу відбуваються протягом усього курсу навчання.

 

Прагматична компетенція

Прагматична компетенція - це вміння функціонально використовувати лінгвістичні ресурси у продуктивних і рецептивних видах мовлення – усних і письмових, вміння вести спілкування логічно і послідовно.

Продуктивні види мовлення

 

Говоріння

Процес формування лексико-граматичних навичок говоріння слід будувати з опорою на комунікативні вправи, тобто вправи, орієнтовані на вирішення мовленнєвих завдань. Число некомунікативних вправ має бути обмежене необхідністю формування операційних умінь уживання мовного матеріалу, без яких неможливе становлення відповідних автоматизмів. На цьому етапі формування навичок рекомендується широко використовувати ТЗН (лінгафонну апаратуру, проекційну апаратуру, ЕОМ).

Навчання говоріння підрозділяється на навчання монологічного мовлення й навчання діалогічного мовлення.

 

По завершенні курсу в плані монологічного мовлення студенти повинні вміти:

- розповісти або описати простими реченнями повсякденні сторони оточуючого середовища – свою сім’ю, житлові умови, власність, освіту, роботу чи навчання;

- описати простими реченнями дії та події;

- розповісти про свої плани та наміри;

- описати свої звички та рутинні дії;

- розповісти про минулі події та особистий досвід;

- робити короткі судження про щось;

- порівнювати об’єкти та речі;

- пояснити, що йому/їй подобається чи не подобається в комусь або чомусь;

- робити дуже короткі, підготовлені заздалегідь заяви прогнозованого, знайомого змісту, які були б зрозумілі слухачам;

- робити короткі, підготовлені заздалегідь повідомлення на знайомі теми, коротко обґрунтувати й пояснити свої думки, плани та дії.

 

У плані діалогічного мовлення студенти повинні вміти:

- установлювати й підтримувати недовго соціальний контакт (привітання, звертання, прощання, знайомство, подяка, вибачення, пропозиція, згода, незгода);

- починати, підтримувати й закінчувати коротку просту розмову;

- попросити співрозмовника повторити висловлювання у разі нерозуміння;

- достатньо легко спілкуватися в структурованих ситуаціях і коротких розмовах, за умови, що інша особа допоможе у разі потреби;

- запитати й відповісти на запитання, обмінятися думками та інформацією на знайомі теми у прогнозованих повсякденних ситуаціях;

- спілкуватися при виконанні простих рутинних завдань, які потребують простого й прямого обміну інформацією, що стосується знайомих повсякденних питань, пов’язаних із роботою та вільним часом;

- брати участь в інтерв’ю (відповідати на прості запитання, реагувати на прості твердження, давати необхідну інформацію відносно себе);

- давати відповіді на низку простих запитань, якщо є можливість попросити повторити запитання та попросити про допомогу у формулюванні відповіді.

В усіх випадках мовлення студента повинно відповідати вимогам комунікативної достатності. Це означає, що вимова мовця є достатньо зрозумілою; він/вона володіє запасом загальновживаної та професійно-спрямованої лексики, достатнім для спілкування у повсякденних, навчальних і професійно-спрямованих ситуаціях із прогнозованим змістом; а також правильно вживає прості граматичні структури.

Продукуючи текст, мовець достатньо легко конструює фрази на знайомі теми, використовуючи для їх зв’язку найбільш уживані сполучники та сполучні слова.

Одночасно, під час усного мовлення допускаються іноземний акцент, негрубі граматичні помилки (змішання часів, неузгодження часів тощо), які не перешкоджають розумінню, а також паузи і деяка невпевненість.

Письмо

Письмо – це не тільки самостійний вид мовленнєвої діяльності, але й засіб формування й розвитку інших комунікативних компетенцій – читання та аудіювання (письмо використовується, наприклад, при складанні плану прочитаного або прослуханого тексту тощо).

 

Наприкінці курсу навчання студенти повинні вміти:

- написати нескладний текст, уживаючи прості фрази та речення, з’єднуючи їх простими сполучниками, такими, як «і», «але», «тому, що»;

- написати про повсякденні сторони свого оточення (людей, місця, житлові умови, освіту, теперішню та попередню роботу чи навчання) зв’язними реченнями;

- написати коротко й просто про події, минулу діяльність та особистий досвід;

- писати дуже прості особисті листи для вираження подяки та вибачення;

- писати короткі, прості, стандартні нотатки та повідомлення, пов’язані з питаннями, що становлять інтерес;

- написати план прочитаного або прослуханого тексту;

- написати простими реченнями анотацію прочитаного тексту.

 

Рецептивні види мовлення

 

Аудіювання

Для становлення комунікативної іншомовної компетенції в аудіюванні поряд із комунікативними вправами слід давати спеціальні вправи, спрямовані на розвиток фонематичного слуху, навичок імовірнісного прогнозування, смислового здогаду.

У кінці курсу навчання студенти повинні вміти:

- розуміти на слух: фрази і вирази, пов’язані з особистою інформацією, відвідуванням магазину, місцевою географією, роботою, навчанням, за умови, що аудіотекст звучить ясно й повільно;

- прості інструкції (наприклад, відносно того, як дістатися з пункту А до пункту Б);

- розуміти сутність коротких, ясних, простих повідомлень та об’яв;

- розуміти ясну, стандартну мову її носія, якщо він/вона говорить на знайому тему і є можливість попросити його/її повторити або переформулювати висловлювання;

- розуміти тему розмови між носіями іноземної мови, за умови, що аудіотекст звучить ясно й повільно;

- розуміти у цілому зміни у темі офіціальної професійно-спрямованої дискусії, за умови, що ця дискусія ведеться ясно й повільно;

- найважливішу інформацію у фонозапису, що стосується прогнозованих повсякденних питань, за умови, що аудіотекст звучить ясно й повільно.

Читання

На початку курсу слід приділити увагу навичкам техніки читання, а також навичкам розпізнавання у друкованому тексті тих граматичних явищ, що вивчаються. Велику роль у формуванні комунікативної компетенції, пов’язаної з читанням, відіграють навички імовірнісного прогнозування, смислового здогаду, розвиток так званої іншомовної інтуїції. Серед комунікативних вправ треба також відзначити важливість завдань, спрямованих на розуміння головної ідеї, основних фактів прочитаного тощо.

Упродовж курсу навчання необхідно приділяти увагу різним видам читання – вивчаючого, ознайомлювального, пошукового та переглядового, - а також навичкам письмового перекладу тексту - як найбільш точній формі контролю розуміння прочитаного. При формуванні навичок вивчаючого читання великого значення набувають навички роботи із словником.

Обсяг інформативного читання має становити приблизно 5 000 др. зн. у І семестрі, збільшуючись на 5 000 др. зн. з кожним семестром (до 10 000, 15 000, 20 000, 25 000, 30 000 др. зн. у ІІ – VI семестрах відповідно).

 

 

Наприкінці курсу навчання студенти повинні:

 

- володіти технікою читання;

- розуміти прості тексти, що стосуються знайомих питань і написані мовою повсякденного або професійно спрямованого спілкування;

- розуміти тему, основні факти й найважливіші деталі прочитаного;

- уміти використовувати уявлення про загальний зміст тексту для здогадки про значення незнайомих слів із контексту;

- знаходити певну інформацію у друкованих матеріалах;

- уміти знаходити в тексті ключові слова, фрази й речення;

- уміти анотувати прочитане;

- уміти реферувати прочитане;

- розуміти основні типи стандартних листів і факсів (запити, замовлення, листи-підтвердження тощо) на знайомі теми;

- розуміти короткі, прості особисті листи;

- уміти знаходити певну очікувану інформацію в простих повсякденних матеріалах, таких як реклама, проспекти, меню, довідки, розклади;

- розуміти об’яви та вивіски в публічних місцях.

Окрім текстового матеріалу підручників та посібників, студенти повинні вміти орієнтуватися в Internet-ресурсах, пов’язаних із тематикою курсу.


1.1. тематичний план навчальної дисципліни

"Друга іноземна мова"[2]

Назва модуля, змістового модуля, теми
Модуль 1 Лінгвістичні компетенції
Змістовий модуль 1. Фонетичні норми іноземної мови
Тема 1. Вступний фонетико-орфоепічно-орфографічний курс
Змістовий модуль 2. Нормативна граматика
Тема 2. Морфологія
Тема 3. Синтаксис (поняття про речення; типи речення; вираження номінації, характеристики, місцеперебування, наявності суб’єкта, володіння об’єктом)
Тема 4. Система часів дієслова
Тема 5. Модальні дієслова
Тема 6. Пасивний стан дієслова
Тема 7. Неособові форми дієслова (інфінітив, герундій, дієприкметники теперішнього і минулого часу)
Тема 8. Умовний спосіб
Змістовий модуль 3. Лексичний мінімум
Тема 9. Загальновживана лексика
Тема 10. Лексика загальноекономічного характеру
Модуль 2 Соціолінгвістичні та прагматичні компетенції в умовах спілкування на теми побутового характеру
Змістовий модуль 4. Усне і письмове монологічне та діалогічне мовлення на теми побутового характеру
Тема 11. Людина та її найближче оточення (знайомство, особиста інформація, сім’я, власність, навколишнє середовище, помешкання)
Тема 12. Людина та її діяльність
Тема 13. Подорожування (аеропорт, вокзал, готель, магазин, на вулицях міста)
Тема 14. Людина і навколишній світ (країни, міста)
Тема 15. Міжособистісна комунікація (вітання, прохання, пропозиції, поради, вибачення, вираження власної думки, погодження і непогодження з іншою думкою, соціальний етикет)
Змістовий модуль 5. Інформативне читання
Тема 16. Інформативне читання літератури загальнопізнавального характеру
Змістовий модуль 6. Індивідуальні завдання
Написання есе на теми, пов'язані з життям, навчанням, найближчим оточенням студента та навколишнім світом
Модуль 3 Соціолінгвістичні та прагматичні компетенції в умовах спілкування на теми загальноекономічного характеру
Змістовий модуль 7. Усне і письмове монологічне та діалогічне мовлення на теми загальноекономічного характеру
Тема 17. Структура компанії. Посади і професії. Кар’єра
Тема 18. Міжособистісна ділова комунікація
Тема 19. Ділові телефонні розмови
Тема 20. Діяльність бізнесу
Тема 21. Розвиток бізнесу
Змістовий модуль 8. Інформативне читання
Тема 22. Інформативне читання літератури загальноекономічного характеру
Змістовий модуль 9. Індивідуальні завдання
Написання есе на теми, пов'язані з діяльністю компанії
Рольові ігри в ситуаціях, пов'язаних з роботою в компанії
Підсумковий контроль: ПМК

1.2. Зміст навчальної дисципліни "Друга Іноземна мова"

Модуль 2

Методичні рекомендації до Самостійної роботи

Семестр

План вивчення теми

1. Опрацювання теоретичного матеріалу («Знаки фонетичної транскрипції», «Класифікація та характеристика німецьких голосних та приголосних», «Правила складоділення»).

2. Виконання тренувальних вправ.

3. Опрацювання теоретичного матеріалу («Ритмічна група та ритмічний наголос», «Зв’язування звуків у мовному потоці», «Інтонація стверджувальних та питальних речень»).

4. Виконання тренувальних вправ.

5. Опрацювання теоретичного матеріалу («Вимова німецьких голосних » «Правила читання»).

6. Виконання тренувальних вправ.

 

Методичні рекомендації

 

1. Прочитайте уважно розділи «Знаки фонетичної транскрипції» «Класифікація та характеристика німецьких голосних та приголосних», «Правила складоділення». Запамятайте характеристику німецьких звуків та сполучення звуків. Література: [2].

2. Виконайте вправи 1, 2 (с.6). Література: [2].

3. Прочитайте уважно розділи «Ритмічна група та ритмічний наголос», «Зв’язування звуків у мовному потоці», «Інтонація стверджувальних та питальних речень».

4. Виконайте вправи 1,2 (с.7) впр. 1 (с.9); впр.1 (с.12). Для того, щоб досягти правильної вимови звуків та їх сполучень, необхідно виконувати завдання із використанням аудіозапису. Намагайтеся вимовляти звуки, точно імітуючи диктора. Література: [2]

5. Вивчіть уважно правила вимови німецьких голосних і приклади їх читання (с. 13, 15, 16, 17, 18, 20, 22, 24, 26, 27, 30, 32, 34, 37, 41, 43, 44, 46,50). Література: [2]

6. Виконайте тренувальні вправи по кожному звуку (всі вправи слід виконувати із прослуховуванням аудіозапису відповідного навчального матеріалу.

7. Уважно вивчіть правила читання (с. 11, 12, 15, 19, 20, 22, 26, 31, 32, 37). Література: [2]

8. Виконайте тренувальні вправи (с. 13, 16, 17, 21, 23, 27, 28, 33, 34, 36, 40, 42, 45, 48, 51). Література: [2]

 

Питання для самоконтролю

1. Які з поданих нижче звуків є дифтонгами, а які - монофтонгами?

[ае], [і], [о], [ао], [и], [е], [ в], Вимовте ці звуки, пам'ятаючи про перший голосний у німецьких дифтонгах звучить виразно, а другий -слабко, не виразно. При постановці дифтонгів стежте за тим, щоб елементи дифтонга не вимовлялися окремо.

2. Чим відрізняються німецькі приголосні звуки від українських приголосних?

3. Чим відрізняється артикуляція німецького глухого приголосного [+] від української артикуляції.

4. Який голосний має специфічну особливість німецької вимови?

5. Вимовте звук [о:].

6. Які частини мови не стоять під наголосом у німецькій мові?

7. Як вимовляється незмінювана форма повнозначного дієслова в поширеному реченні?

8. Яку мелодику має просте розповідне речення?

9. Яким тоном вимовляється окличне речення?

10. Вимовте - Auf Wiedersehen!

11. Як вимовляється питальне речення з питальним словом?

12.Яку мелодику має питальне речення без питального слова?

12. Як читається літера а:

— у відкритому складі - der Vater

— у закритому складі - die Tat

13.Як читається літера о:

— у відкритому складі - der Ort

— у закритому складі - die Nate

14. Куди падає наголос у похідних словах з відокремлюваними префіксами?

— Nachkommen, vorkommen, vorsagen?

15.Які суфікси (головним чином у запозичених словах) знаходяться під наголосом? Наведіть приклади.

16.Як читається буквосполучення sch?

17.Як треба прочитати буквосполучення tsch у слові Deutschland?

18.Як читається буквосполучення tion?

19.Як треба читати звук [о] у слові schön?

20Яка буква зображає звук [ае]?

21.Яка буква зображує [ао]?

22.Розкажіть німецький алфавіт.

23.Скажіть швидко, яка літера іде в алфавіті після:

—літери р;

—літери q;

—літери v;

—літери h;

—літери j;

—літери t.

Тема 2. Морфологія.

Мета роботи:Знати основні засоби словотворення.

План вивчення теми

1. Засоби словотворення.

2. Суфікси.

2.1. Суфікси іменника.

2.2. Суфікси прикметника.

2.3. Суфікс прислівника.

2.4. Суфікси числівника.

2.5. Суфікси дієслова.

3. Префікси

Суфікси можуть змінювати частини мови і значення слів, у слові вони стоять після кореня.

 

Суфікси іменника:

 

er – вказуєна особу, яка виконує дію, виражену дієсловом, або на предмет, яким виконується дія: Manager (завідувач, керівник, директор), Besitzer (власник).

ler, ner –Künstler,(службовець, що працює за наймом). Наголос, як правило падає на суфікс.

іоп – (tion) – утворює іменники жіночого роду іншомовного походження. Наголос, як правило падає на суфікс( die Kommission, die Revolution)

in – утворює іменники жіночого роду: ( Lehrerin, Künstlerin).

tät – утворює іменники іншомовного походження: Qualität, Quantität.

ant, ent- утворює іменники чоловічого роду,які вказують на професію або рід діяльности: ( Musikant, Student, Präsident)

ung – утворює іменники жіночого роду, які визначають процес або результат дії:(Ordnung, Bearbeitung).

Суфікси прикметника

ig, lich – означає властивість та якість: (glücklich)

bar – означає повну наявність якості:( erfüllbar,tragbar, eßbar)

sam – має значення здатности до чого-небудь: (sorgsam,gemeinsam)

los –вказує на відсутність якої-небудь якості або властивості: (ziellos, freudlos)

 

Суфікс прислівника – s:

morgens, abends, anders, links

 

Суфікси числівників:

t – утворює числівники від 1 до 19: dreizehnte (тринадцять)

zig– утворює числівники, що позначають десятки від 20до 90: zwanzig (двадцять)

st – утворює порядкові числівники від 20: zwanzigste

 

Префікси

Префікс – частина слова, що стоїть перед коренем. Він надає слову різних значень. Префікс- un- часто вживаються для того, щоб надати прикметникам та іншим частинам мови заперечного значення: unglücklich, unfreundlich, die Unordnung, die Unzahl.

Префікс – ge – утворює сбірні іменникі середнего роду: (das Gewässer, das Gebirge, das Gebäude).

 

Конверсія

Конверсія – це утворення нових слів із існуючих уже в мові слів без зміни їх написання. Найбільш розповсюдженим є утворення дієслів від іменників.

Наприклад:

lernen – das Lernen

lesen- das Lesen

 

Словоскладення

Словоскладенням називається спосіб утворення нових слів шляхом поєднання двох слів в одне. Вони пишуться разом . Наголос, як правило, падає на перше слово:

Die Arbei t+ der Tag= Der Arbeitstag

Die Klasse+ das Zimmer=Das Klassenzimmer

Die Bücher+ der Schrank=Der Bücherschrank

Schreib(en)+ der Tisch= Der Schreibtisch

Groß + die Stadt = Die Großstadt

План вивчення теми

1. Типи речення. Структура німецького речення.

2. Просте речення.

3. Двоскладне речення

4. Головні члени речення

5. Порядок слів у розповідному реченні

6. Місце заперечення у простому реченні.

7. Пітальне речення.

 

Методичні рекомендації

Щоб правильно висловити будь - яку думку, необхідно знати, як упорядкувати слова у речення. Оскільки німецьке речення характеризується досить жорстким порядком слів, дуже важливим є знання його структури, яка залежить від виду речення та його типу, що визначається задумом висловлювання.

Для чіткого усвідомлення сутності речення, знання його різновидів та складових елементів німецького речення прочитайте уважно матеріал поданий нижче та для кращого розуміння викладеного матеріалу виконайте вправи потім дайте відповіді на контрольні запитання.

Речення

Речення – це синтаксична одиниця, яка має свою структуру та мету висловлювання.

За будовою речення поділяються на :

· просте (der einfache Satz):

Ich schreibe einen Brief.

· складне (der zusammengesetzte Satz):

Das Wetter ist schön und wir sind in den Park gegangen.

 

Просте речення.

За структурою просте речення буває

· Двоскладне, тобто має головні члени речення:

· Die Sonne scheint. Сонце світить.

· Односкладне:

Was gibt’ s ? Що нового?

Wunderschön ! Прекрасно!

Rede ! Говори!

Arbeite ? Працюй?

За метою висловлювання розрізняють

· Розповідне речення:

Er arbeitet bei der Firma Müller & Co. Він працює на фірмі M&Co.

· Питальне речення:

Arbeitet er bei der Firma Müller & Co? Працює він на фірмі М&Co?

· Спонукальне речення

Und jetzt wird gearbeitet ! А зараз до праці!

Ці речення можуть бути

· Стверджувальні:

Es schneit. Іде сніг.

· Заперечні:

Es regnet nicht. Нема дощу.

· Окличні:

Wunderschön ! Красиво!

 

Двоскладне речення

Двоскладні речення бувають

· Непоширені, які мають тільки головні члени речення – підмет і присудок

· Поширені, які включають також і другорядні члени.

 

Головні члени речення.

Підмет та присудок

 

Підмет (das Subjekt ) (хто? що?) може бути виражений іменником в Nominativ, у тому числі разом із супровідними словами (наприклад, прикметник, у ролі означення) або займенником у Nominativ:

Ich singe ein Lied.

Oxana singt ein Lied.

Die kleine Oxana singt ein Lied.

Присудок(das Prädikat) (що робить? що робив? що буде робити?). Обов’язкова умова – наявність у присудку дієслова. Присудки поділяються на такі види:

Ø простий – складається з одного дієслова. Ich male ein Bild;

Ø складений – він складається з повнозначного або допоміжного дієслова. Ich will (змінювана частина) ein Bild malen (незмінювана);

Ø іменний присудок – складається з дієслова – зв’язки (sein, werben, bleiben) і предикатива (прикметник, іменник, Partizip II);

Das Bild ist (дієслово-зв’язка ) wirklich schön (предикатив);

&Osla

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти