ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ТЕМА 5. ПРИРОДА І ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

Під природними ресурсами розуміють тіла, явища і процеси природи, які залучені людиною до матеріального виробництва і складають його сировинну і енергетичну базу. Природні ресурси — категорія історична. Їх використання пов'язане з розвитком технологій виробництва,

В залежності від запасів, можливостей використання і комплексу заходів по охороні природні ресурси поділяються на дві великі групи — вичерпні і невичерпні. Вичерпні, в свою чергу, поділяються на відновні і невідновні (рис. 7)

до відновних ресурсів належать грунти, рослинність, тваринний світ, окремі мінеральні ресурси, наприклад солі озер і морських лагун. Однак Інколи при нераціональному використанні окремі види відновних ресурсів можуть перейти в розряд невідновних (еродовані грунти, хижацьке використання біологічних систем).

Головне в охороні відновних ресурсів — забезпечити постійну можливість їх відновлення, а також штучне їх відновлення (лісопосадки, риборозведення).

До невідновних ресурсів відносять багатства надр. Ці ресурси мають кінцеві запаси., поновлення яких відбувається дуже повільно. Їх охорона зводиться до економного використання.

Невичерпні природні ресурси складають водні, ресурси атмосферного повітря,космічні. Вони невичерпні як фізичні тіла. Однак такі ресурси, як вода і повітря піддаються значним змінам в процесі техногенезу і за умов значного забруднення можливе їх зменшення.

Поширений поділ природних ресурсів на реальні та потенційні.

Перші використовуються у виробництві, другі не залучені до нього за причини низької технічної оснащеності виробництва.

Ресурси Світового океану. В поняття «ресурси Світового океану» включають всі елементи океаносфери, які використовуються і мо­жуть бути використані у виробництві. До них належать: водні,, біологічні, мінеральні.

Морська вода — ресурс сировини і енергії. Довгий час морську воду розглядали як «агресивне» середовище, яке неможливо вико­ристовувати. Однак з кожним роком зростають масштаби викорис­тання морської води. До 2000 р. в США за рахунок морського водоспоживання задовольнятиметься 2/3 промислових потреб. Про­мислові підприємства Одеської області та Кримської автономної республіки в даний час покривають свої потреби в воді за рахунок морської на 33—35 %.

Найчастіше морську воду використовують в якості теплоносія при охолодженні конструкцій агрегатів. Нею охолоджуються ядерні реактори Ленінградської, Шевченківської АЕС, а також прибережні атомні електростанції США, Швеції, Німеччини, Франції.

Морська вода використовується в технологічному процесі виго­товлення бетону, флотації в морській воді сірки.

Особливе поширення отримує використання морської води при видобутку корисних копалин суші І морського дна (розробка родо­вищ шельфу, в т. ч. пісків, що містять золото, олово, титан іт. п.).

Морська вода і дно океану використовуютьсяяк середовище складування відходів людської діяльності.

Широке застосування отримала морська вода в сільському госпо­дарстві. Існує ряд рослин, стійких до значного вмісту солей. До них належать ячмінь, цукровий буряк, капуста, жито, часник, редис та інші. Ці рослини переносять поливи солонуватою водою. Особливо поширений полив морською водою в Алжирі, Марокко, Тунісі, Італії. Індії, Іспанії, країнах Балтійського, Каспійського морів.

В морській воді міститься 75 елементів — майже вся таблиця Менделєєва. В 1 км3 знаходиться більше 35 млн. т твердих речовин, в т. ч. 19,8 млн. солей хлору і натрію; 9,5 млн. т магнію; 6,33 млн. т сірки; ЗІ тис. т брому; 3:9 тис. т алюмінію; 79,3 т марганцю; 79,3 т міді; 11,1 т урану; 3,8 т молібдену; 2,5 т срібла; 0,05 т. золота.

Найстарішим промислом мінеральних ресурсів морської води є видобуток кухонної солі (біля Євпаторії, в затоці Сиваш, ряді інших місць).

Океан — джерело прісної води. Частка поверхневих прісних вод в загальному обсязі гідросфери складає 0,25 %, а руслових річкових вод — 0,0001 %. Однак саме ці води за рахунок своєї активності, швидкості відновлення в процесі кругообігу відновлюють щороку в 33 рази більшу кількість води. Важливими ресурсами прісної води в океані є айсберги.

Енергетичні ресурси океану — безмежні, вони практично невичерпні. Це енергія вітру, морських течій і хвиль, припливів і відпливів, термальна енергія океану. Однак в світі ця енергія в незначній мірі поставлена на службу людям.

Мінеральні ресурси. Мінеральна сировина займає провідне місце у всесвітньому господарстві, а нерівномірність розподілу обумовлює їх важливу роль в міжнародних відношеннях. Найінтенсивніше ведеться видобуток енергетичних ресурсів (нафти, газу, вугілля), а також поліметалевих руд.

Якщо з 1960 році морський видобуток складав 25 млн. т {4 % від світового видобутку), в 1985 році — 78,5 млн. т (28,4 %), то в 2000 році близько 50 % нафти і газу поступить Із надр Світового океану. Основними районами морського видобутку нафти і газу є:, країни Перської затоки, Мексиканської затоки, узбережжя Венесуели, західне узбережжя Африки, акваторія Північного та акваторія Каспійського морів.

Із твердих корисних копалин найбільше значення відіграють родовища металоносних мінералів, алмазів, янтарю, будматеріалів. Провідне місце в видобутку розсипних металоносних мінералів належить Австралії. З рудних металів найбільший видобуток залізної руди, міді і нікелю, марганцю, залізо-марганцевих конкрецій (ЗМК).

Біологічні ресурси океану — запаси морських рослин і тварин, які використовуються у світовому господарстві. До них належать: фітопланктон, велика морська рослинність — фітобентос, зоопланктон, зообентос, зоонектон.

Первинною основою біологічної продуктивності всього океану в бактеріо-, і фітопланктон. Основна маса фітопланктону (найдрібнішихрослин) знаходиться в освітленому верхньому шарі води (до 100—150 м). Загальна щорічна його продуктивність складає 1 трлн. т. Фітопланктон є кормом більшості видів зоопланктону.

Основу фітобентосу складають бурі, червоні, зелені водорості і деякі вищі квіткові рослини. На протязі року вони продукують масу, щорівняється їх біомасі (0,2 млрд. т). Їх використовують, в їжу, корм домашній худобі, в якості добрив, лікарських препаратів, сировини для отримання поташу, йоду, соди.

Зоопланктон представлений більше 2000 видами, більшість з яких складають ракоподібні (1200 видів) і кишечнопорожнинні (400 видів). Зоопланктон приурочений як і фітопланктон до поверхневих шарів води. Він здійснює постійні переміщення. Біомаса зоопланктону визначається в 20—25 млрд. т, річна продуктивність — до 60 млрд. т.

Запаси зообентосу — придонних тваринних організмів (виключаючи риб) оцінюються в 10 млрд. т. Річна продуктивність низька — всього 33млрд. т. Нектонні організми представлені рибами, ссавцями, головоногими молюсками (переважно кальмарами) і вищими раками (криветками). Загальна біомаса нектону складає 1 млрд. т (500 млн. т риби), а річна продуктивність оцінюється в 360 млн. т.

У Світовому океані біомаса тварин переважає біомасу рослин у 18 разів, тоді як маса рослин суші в 2000 разів перевищує масу тварин. Однак в умовах океану рослини за рік дають декілька сот генерацій. В результаті річна продуктивність флори в десяток разів перевищує продукцію фауни.

Біологічні ресурси Світового океану не безмежні. Тому з метою їх збереження і відновлення впроваджуються нетрадиційні способи господарства — марікультура. Її основу складає:

— морське товарне рибоводство;

— заводське розведення і пасовищне вирощування морських

риб;

— культивування двостворчатих молюсків (мідій, морського

гребінця);

— вирощування морських водоростей;

— створення умов для природного розмноження морських риб

і безхребетних.

В кінці 70-х років світова продукція аквакультури складала 8 млн. т, в 1984 p.— 8,7 млн. т. За оцінками спеціалістів обсяги культивування морських організмів до 2000 р. зростуть у 10 разів і складуть 50 % до обсягу продукції аквакультури.

Значної шкоди біологічним, рекреаційним ресурсам Світового океану завдає людина. Джерел і каналів забруднення Світового океану багато. До них належать:

— забруднення нафтою і нафтопродуктами;

- викиди забруднених стоків урбанізованих територій і промислових підприємств;

— забруднення річковими стоками;

— змив з сільськогосподарських угідь;

— захоронення в океані токсичних і радіоактивних відходів

шкідливих виробництв;

— ведення війн і військових конфліктів.

Найбільшу небезпеку Океану створює забруднення нафтою, нафтопродуктами. Нафта є токсичною сполукою інегативно впливає на всі групи морських організмів. Крім того, розлита по поверхні води нафта порушує процес тепловодо — і газообміну на контакті океану І атмосфери. Нафтова плівка порушує випаровування води, її кругообіг, змінює радіаційні властивості поверхні океану. Достатньо 25 млн. т нафти, щоби покрити нею всю поверхню Світового океану плівкою в 0,1 мкм і згубити його.

Глобальний характер носить забруднення океану важкими металами, передусім ртуттю, свинцем, кадмієм. Ртуть і свинець дуже токсичні, сповільнюють обмін речовин, визивають нервові захворювання і загибель тварин. Кадмій вносить диструктивні зміни в печінку і нирки, знижує Імунні функції організму.

До найнебезпечніших забруднювачів відносяться отрутохімікати — пестициди і гербіциди (хлороорганічні і фосфороорганічні сполуки). Вони стійкі, токсичні, акумулюються тканинами живих організмів, гальмують фотосинтез морської флори.

Підвищена концентрація у воді органічних сполук — нітратів і фосфатів — веде до "бурного розвитку бактерій, синьозелених і діатомових водоростей, різкому скороченню розчинного у воді кисню.

Швидкими темпами зростає забруднення океану твердим сміттям (металевими і скляними предметами, пластмасовими та паперовими упаковками — близько 8 млн. штук щорічно).

Небезпека забруднення океану надходить від мілітаризації і радіоактивного забруднення.

Сучасний стан забруднення океану характеризується тим, що сліди забруднення з прибережних частин течіями розносяться в відкритий океан. Відбувається перенос забруднювачів в глибоководні шари океану і їх нагромадження в морських організмах. Загальні наслідки забрудненості проявляються в нагромадженні хімічних, токсичних речовин в біоті, мікробіологічному забрудненні прибережних районів, скороченні біологічної продуктивності, прогресуючій евтрофікації, виникненні мутагенезу, канцерогенезу, порушенні стійкості екосистем.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти