ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Основні особливості моделювання економічних систем

Складність економічних процесів та явищ. Більшість об'єктів, що вивчаються економічною наукою, можуть бути охарактеризовані кібернетичним поняттям складна система. У народному господарстві взаємодіють природні, технологічні, соціальні процеси, об'єктивні і суб'єктивні чинники.

Динамічність економічних процесів.Інша проблема породжується динамічністю економічних процесів, мінливістю їх параметрів і структурних відносин. Внаслідок цього економічні процеси доводиться постійно тримати під наглядом, необхідно мати стійкий потік нових даних.

Випадковість та невизначеність в економічних процесах.Для методології планування економіки важливе значення має поняття невизначеності економічного розвитку.

У природничих науках достатньою умовою істинності результатів моделювання і будь-яких інших форм пізнання є збіг результатів дослідження із спостережуваними фактами. Категорія "практика" співпадає тут з категорією "дійсність".

 

Дати визначення стану економічної системи

Стан економічної системи – характеристика системи в певний момент її функціонування.

Оскільки стан системи визначається неперервними або дискретними значеннями ознак елементів системи. Основне значення поняття стан для моделювання – це забезпечення можливості зв'язати з кожною вхідною змінною єдину вихідну змінну, використовуючи стан системи як параметр.

Стан системи описується вектором (або кортежем, якщо враховувати величини, які не мають числових значень). Такий вектор називається портретом системи. Оскільки кожна система може мати безліч допустимих станів, кажуть, що стан системи в момент t – це вектор чи точка в просторі станів системи.

В момент, коли приймається рішення відносно даної системи (наприклад, план роботи заводу), стан цієї системи утворює вихідну для розв’язку умову (початкову умову, початковий стан). Цей стан дозволяє, враховуючи прийняте рішення, передбачити поведінку системи в майбутньому. Кінцевий стан системи може розглядатись як мета рішення, що приймається.

 

Інформаційна технологія та її місце в інформаційній системі підприємства

Інформаційна технологія — поєднання процедур, що реалізують функції збирання, накопичення, зберігання, оброблення і переда­чі даних із застосуванням технічних засобів.

Інформаційні технології залежать від таких компонен­тів: технічних засобів; персоналу, здатного використову­вати їх; організації, яка об'єднує засоби і персонал в єди­ному процесі; інформаційних засобів, що здійснюють фор­мування й видачу інформації.

Інформаційні технології впливають на підвищення якості та кількості послуг; розвиток ПЗ; створення умов для підвищення рівня життя населення; зміну умов дії со­ціально-економічного механізму внаслідок зміни умов праці й залучення інформації як предмета праці; значне скорочення інвестиційних та управлінських витрат; роз­ширення доступу до інформації з боку більшої кількості користувачів й удосконалення можливостей одержання, збереження, поширення інформації при використанні різ­номанітних джерел; підвищення ефективності економіч­них контактів; створення нових можливостей зміцнення національної обороноздатності країни.

Функціональні обмеження і висока вартість ЕОМ ви­значали основне завдання ІТ етапу машинних ресурсів (50—60-ті роки XX ст.) — підвищення ефективності об­роблення даних за формалізованими алгоритмами або та­кими, що легко формалізуються.

Етап програмування (середина 60-х — початок 80-х років XX ст.) вимагав перегляду сформованих критеріїв функціонування обчислювальних засобів.

Основу концепції третього етапу — НІТ (початок 80-х років XX ст.) складали ідеї: автоформалізація фахових знань користувачів в обчислювальному середовищі АРМів, інтелектуалізація всіх форм взаємодії користувачів із тех­нічними засобами.

В основу концепції високих ІТ (четвертий етап) по­кладено ідею вдосконалення засобів спілкування між людьми з глобалізацією інформаційного простору до масштабів планети.

 

Основні види бізнес-процесів підприємства

Бізнес-процес - будь-яка діяльність або група діяльностей, що має вхідний продукт, додає вартість до нього, та забезпечує вихідний продукт для внутрішнього або зовнішнього споживача.

Існують три види бізнес-процесів:

1) Процеси управління - бізнес-процеси, які управляють функціонуванням системи. Прикладом керуючого процесу може служити Корпоративне управління та Стратегічний менеджмент.

2) Основні - бізнес-процеси, які складають основний бізнес компанії і створюють основний потік доходів. Прикладами операційних бізнес-процесів є Постачання, Виробництво, Маркетинг та Збут.

3) Забезпечувальні - бізнес-процеси, які обслуговують основний бізнес. Наприклад, Бухгалтерський облік, Кадрове забезпечення , Інформаційне забезпечення.

Бізнес-процес починається з попиту споживача і закінчується його задоволенням.

 


Білет №13

1. Модель міжгалузевого балансу та її характеристика

Основу інформаційного забезпечення моделі міжгалузевого балансу становить технологічна матриця, що містить коефіцієнти прямих матеріальних витрат на виробництво одиниці продукції. Ця матриця є базою економіко-математичної моделі міжгалузевого балансу.

Припускається гіпотеза, згідно з якою для виробництва одиниці продукції в j-й галузі необхідна певна кількість витрат проміжної продукції і-ї галузі, що становить aij, і ця величина не залежить від обсягів виробництва в j-й галузі та є досить стабіль­ною величиною в часі. Величини aij називають коефіцієнтами прямих матеріальних витрат та обчислюють таким чином:

(11.4)

Коефіцієнти прямих матеріальних витрат показують, яку кількість продукції і-ї галузі необхідно витратити, якщо враховувати лише прямі витрати, для виробництва одиниці продукції j-ї галузі. З урахуванням формули (11.4) систему рівнянь балансу (11.2) можна записати у вигляді

Якщо ввести до розгляду матрицю коефіцієнтів прямих матеріальних витрат А = (аij), вектор-стовпчик валової продукції X та вектор-стовпчик кінцевої продукції Y:

то система рівнянь (11.5) у матричній формі матиме вигляд

X = AX + Y . (11.6)

Систему рівнянь (11.5), чи у матричній формі (11.6), називають економіко-математичною моделлю міжгалузевого балансу (моделлю Леонтьєва, моделлю «витрати — випуск»). За допомогою цієї моделі можна виконати три варіанти обчислень:

· задаючи в моделі обсяги валової продукції кожної галузі (Хi), можна визначити обсяги кінцевої продукції кожної галузі (Yi):

Y = (E – A)X, (11.7)

де Е — одинична матриця n-го порядку;

· задаючи обсяги кінцевої продукції всіх галузей (Yi), можна визначити обсяги валової продукції кожної галузі (Хi):

X = (E – A)–1Y; (11.8)

· для низки галузей задаючи обсяги валової продукції, а для решти — обсяги кінцевої продукції, можна відшукати величини кінцевої та валової продукції всіх галузей.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти