ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Побудова алгоритму згідно з концептуальною моделлю системи

Побудова алгоритму містить такі складові:

· побудова логічної схеми алгоритму;

· формування математичних співвідношень (аналітичних моделей);

· перевірка достовірності алгоритму.

Спочатку, як правило, створюють узагальнену схему моделюючого алгоритму, котра задає загальний порядок (хід) дій в імітаційному моделюванні досліджуваного процесу. Після цього розробляється детальна схема, кожний елемент якої перетворюється в оператор (групу операторів) програми.

Перевірка достовірності алгоритму повинна дати відповідь на запитання, наскільки адекватно і точно він відображає сутність модельованого процесу (у конкретній ситуації) та побудованої концептуальної моделі.

Створення комп’ютерної програми

Розроблення програми для ПК включає такі кроки:

· вибір обчислювальних засобів;

· програмування (чи налаштування відповідних параметрів існуючих програмно-методичних комплексів);

· тестування програмних засобів.

На останньому кроці необхідно, зокрема, оцінити тривалість виконання програми на комп’ютері (витрати часу) для здійснення однієї реалізації (прогону) модельованого процесу, що дасть змогу системному аналітикові правильно сформулювати вимоги щодо точності й достовірності результатів моделювання.

Проведення машинних експериментів з моделлю системи

На цьому етапі провадяться серійні обчислення за допомогою програми. Етап складається з таких кроків:

· планування машинного експерименту;

· проведення робочих обчислень;

· відповідне подання результатів моделювання (у табличній та графічній формах);

· подання рекомендацій щодо оптимізації режиму функціонування реальної системи.

Перед здійсненням робочих обчислень на комп’ютері доречно скласти план проведення експерименту з переліком комбінацій змінних і параметрів, за яких повинно відбутися моделювання системи. Завдання полягає у розробці оптимального плану експерименту, реалізація якого дозволить за порівняно невеликої кількості тестувань моделі отримати достовірні дані про закономірності функціонування реальної системи.

Результати моделювання можуть бути подані у вигляді таблиць, графіків, діаграм, схем тощо. Зазвичай найпростішою формою вважаються таблиці, хоча графіки ілюструють результати моделювання економічного об’єкта (системи) у більш наочній формі. Доцільно передбачити інтерактивний режим функціонування комплексу, виведення результатів на екран дисплея та на принтер.

Інтерпретація результатів моделювання має на меті перехід від ін­формації, отриманої в результаті машинного експерименту з моделлю, до висновків щодо процесу функціонування об’єкта-оригіналу.

Модель автоматизованої інформаційної системи менеджменту страхової діяльності

У страхових організація циркулює великий обсяг інформації, яку необхідно збирати, реєструвати, групувати, систематизувати, враховувати і контролювати. Для забезпечення конкурентоспроможності страхової організації слід своєчасно оновлювати асортимент страхових послуг; знижувати валові та питомі витрати страхововї діяльності в умовах розширення обсягів продажу; підвищувати рівень обгрунтованості страхових тарифів; проводити багатоваріантні розрахунки для прийняття рішення про впровадження нових перспективних видів страхування.

Створення і використання в страхових організаціях правильно спроектованих систем автоматизації управління страховою діяльністю (САУСД) є запорукою ефективності та діяльності в конкурентному середовищі. Ці системи складаються з підсистем, призначених для спеціалізованого оброблення та наокпичення інформації.

Метою створення САУСД є забезпечення такого рівня управління діяльністю органів страхування, за якого досягають високої якості обслуговування населення і високої стабільності страхових організацій на фінансовому ринку.

САУСД повинна забезпечити: підвищення оперативності, вірогідності інформації про облік договорів на страхування щодо кожного ивду страхування та загалом у страховій організації; підвищення оперативності, вірогідності, якості інформації необхідної для прийняття управлінських рішень; розрахунок показників страхової діяльності; складання бухгалтерськоїї звітності; аналіз економічного стану страхововї організації, виявлення резервів її розвитку.

Життєвий цикл інформаційної системи. Моделі життєвого циклу

Створення інформаційної системи – це тривалий, трудомісткий та динамічний процес підготовки рішень з усіх питань, пов’язаних з реєстрацією, передаванням, обробкою та використанням даних, розробкою відповідної документації, в якій на різних стадіях і етапах беруть участь спеціалісти різних спеціальностей та кваліфікації.

Життєвий цикл інформаційної системи – це сукупність стадій та етапів, які проходить інформаційна система в своєму розвитку від моменту прийняття рішення про початок створення системи управління до моменту, коли інформаційна система припиняє своє існування (перестає функціонувати). Життєвий цикл інформаційної системи – весь період існування системи від початку розроблення до закінчення її використання та утилізації комплексу засобів автоматизації інформаційної системи.

Економічний об`єкт проходить три стани: початковий, цільовий і кінцевий.Початковий стан є момент виникнення задуму (ідеї), або початок фінансування створення ІС.

Цільовий стан пов`язується з моментом початку фінансування, тобто виконання об`єктом свого призначення.

Кінцевий стан пов`язується з моментом припинення його діяльності у зв`язку з фізичним або моральним старінням, зміни чи перетворення на якісно новий об`єкт.

ГОСТ 34.601–90 визначає такі стадії життєвого циклу:

1) формування вимог до інформаційної системи;

2) розробка концепції інформаційної системи;

3) технічне завдання;

4) ескізний проект;

5) технічний проект;

6) робоча документація;

7) уведення в дію;

8) супроводження інформаційної системи.

Допускається виключати четверту стадію та об’єднувати п’яту й шосту для простих систем, які розроблюються з використанням проектних рішень.

Результати, отримані на попередніх стадіях, є підставою для виконання робіт на наступних.

Модель життєвого циклу – структура, яка включає процеси, дії та завдання, які здійснюються в ході розробки, функціонування та супроводу ІС протягом всього циклу експлуатації.

Відповід­но до цього найбільше поширення отримали такі три моделі ЖЦ:

1. Каскадна модель (70—80-ті роки) передбачає перехід до наступного етапу після повного завершення робіт на попередньому етапі і характеризується чітким поділом даних і процесів їх опрацювання.

2. Поетапна модель з проміжним контролем (80—85-ті роки) — ітераційна модель розробки з циклами зворотного зв’язку між етапами. Перевага такої моделі — в тому, що міжетапні коригування забезпечують меншу трудомісткість порівняно з каскадною моделлю; з іншого боку, час життя кожного з етапів розтягується на весь період розробки.

3. Спіральна модель (86—90-ті роки) — загострює увагу на початкових етапах ЖЦ: аналізі вимог, проектуванні специфікацій, попередньому й детальному проектуванні. На цих етапах перевіряється і обгрунтовується реалізовуваність технічних рішень створенням прототипів. Кожний виток спіралі відповідає поетапній моделі створення фрагмента або версії системи, на ньому уточнюються цілі й характеристики проекту, визначається його якість, плануються роботи наступного витка спіралі. Таким чином поглиблюються і послідовно конкретизуються деталі проекту і в результаті обирається обґрунтований варіант, який доводиться до реалізації. Фахівці відзначають такі переваги спіральної моделі:

· накопичення і повторне використання програмних засобів, моделей і прототипів;

· орієнтація на розвиток і модифікацію системи в ході її проек­тування;

· аналіз ризику і витрат у процесі проектування.


Білет №29

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти