ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


КРАСА ПРИРОДИ В ЛІРИЦІ С. ЄСЕНІНА

Тема природи традиційна в російській літературі. Чимало поетів при­святили свої твори її красі, поділились роздумами, що навіяли її картини. Але голос Сергія Єсеніна не тільки не губиться серед багатьох творів на цю тему, але й виділяється в цьому хорі своєю самобутністю, його впізнаєш відра­зу, він зрозумілий і дуже близький. Мабуть, жоден із російських поетів XX століття не користувався і не користується популярністю такого широ­кого кола читачів, таких різних за віком, освітою, життєвим досвідом. Сек­рет його популярності, напевне, в тому, що поету вдалося відтворити націо­нальне сприйняття світу, або, як кажуть сьогодні, російський менталітет.

Картини природи у його поезіях зворушують і зачаровують читача. Він ніби висловлює те, що відчуває, але не може висловити читач. І ра­зом із поетом його читачі переживають почуття своєї єдності з приро­дою. Лірика природи Єсеніна дуже інтимна: берізка для нього — і сестра, і наречена, і дружина; старий клен — друг, з яким давно не бачилися; навіть його власне волосся — це жито його рідного поля.

Явища природи у поета подібні до людей: вони розмовляють, співчу­вають, засуджують:

Отговорила роща золотая Березовым веселым языком, И журавли, печально пролетая, Уж не жалеют больше ни о чем. Краса рідного краю, впевнений поет, не в пишності та екзотичності, а в тих почуттях, які вона викликає:

О пашни, пашни, пашни, Коломенская грусть,


КЛАС



На сердце день вчерашний, А в сердце светит Русь.

О край разливов грозных И тихих вешних сил, Здесь по заре и звездам Я школу проходил. Поезія Єсеніна напрочуд земна і, разом із тим, космічна. Вона прой­нята й осяяна почуттям любові до всього живого:

Милые березовые чащи!

Ты, земля! И вы, равнин пески!

Перед этим сонмом уходящих

Я не в силах скрыть моей тоски.

Много дум я в тишине продумал,

Много песен про себя сложил

И на этой на земле угрюмой

Счастлив тем, что я дышал и жил. Природа рідного краю дає поету можливість розмірковувати про сенс життя, своє призначення і долю. Він відчуває свою особисту відпові­дальність за все, що його оточує. У природі він черпає сили і натхнення. Читач на все життя запам’ятовує яскраві образи, створені поетом: «кос­тер рябины красной», «осень — рыжая кобыла», «голубые двери дня», «белых яблонь дым», «страна березового ситца», «душа-яблоня», «весен­няя гулкая рань», «кленовая листьев медь».

Тема природи відображає й еволюцію поета, його світогляду. Рання лірика поета захоплює читача гармонійністю світосприйняття, передає закоханість поета в життя, в усе, що його оточує. Коли поет набуває жит­тєвого досвіду, змінюється його сприйняття природи: саме вона, приро­да, символізує світ краси, гармонії, мудрості, а люди, їхні стосунки не­рідко протистоять гармонії природи:

Знать, у нас у всех такая участь, И, пожалуй, всякого спроси — Радуясь, свирепствуя и мучась, Хорошо живется на Руси.

Свет луны, таинственный и длинный,

Плачут вербы, шепчут тополя.

Но никто под окрик журавлиный

Не разлюбит отчие поля. Далі ця тема набуває справжнього філософського змісту, поет замис­люється над такими проблемами, як прогрес і природа, сучасність на тлі історії, вічне і минаюче.

Поезія Єсеніна близька і зрозуміла не тільки російським читачам. Вона розкриває багатий духовний світ поета, його закоханість у природу рідно­го краю, передає найтонші переживання, різноманітні відтінки почуттів.



ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА


ЧИМ МЕНЕ ПРИВАБЛЮЮТЬ ТАНКА ІСІКАВИ ТАКУБОКУ?

Танка, або «коротка пісня» — це одна з найулюбленіших поетичних форм у Японії. А найславетнішим майстром танка XX століття вважаєть­ся Ісікава Такубоку.

Його танка вражають простотою і разом із тим глибиною думок, спосте­режень. Вони ніби відкривають світ по-новому. Такубоку пише про кохання, про плинність часу, красу природи, душевний стан людини, про любов до батьків і рідного дому, про все те, що хвилювало і хвилює кожного.

Ось, наприклад, такі вірші:

На рідні гори дивлюсь — і слів не знаходжу. Дякую вам за красу, рідні гори. Або:

Ах! Моя туга за рідним селом засяяла в серці, як золото, чисто і рясно. Ці поетичні мініатюри розкривають глибоку любов ліричного героя до рідної землі. Навіть удалині від неї він чує уві сні зозулю зі свого села. А «як солодко спить, у весняну дрімоту поринувши, молода травичка в са­ду! М’якесенька — очі вбирає».

Поезія Ісікави Такубоку цікава, неповторна за змістом та формою, вчить цінувати всі кращі прояви життя і радіти кожній його миті.

«НАЙГОЛОВНІШОГО ОЧИМА НЕ ПОБАЧИШ»

(За філософською казкою Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц»)

Великий французький письменник А. де Сент-Екзюпері говорив, що для нього «існує лише одна проблема, одна-єдина у світі — по­вернути людям духовну сутність, духовні турботи». Із цією метою він пише філософську казку-притчу «Маленький принц». Чому саме казку, адже цей жанр призначено здебільшого для дітей? Сам автор відповідає: «Всі дорослі спочатку були дітьми...». Крім того, на його думку, дитина — це душа світу, її бачення — природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих. Дитина більше відчуває серцем, ніж розумом. Її журба — ознака того, що в небезпеці не тільки су­часність, а й майбутнє.

«Дорослі» й «діти» протиставляються у казці «Маленький принц» не за віковими ознаками, а за системою цінностей, важливою для них. Для дорослих важливі багатства, влада, честолюбство. А «дитяча» душа (вона


КЛАС



може бути і в дорослого!) прагне взаєморозуміння, чистоти у стосунках, радості кожного дня, краси.

Маленький принц, потрапивши на Землю, відкриває для себе новий світ з іншими людьми. Він зі здивуванням помічає, що люди поспіша­ють, стараються економити час, але витрачають його недоцільно, не вміють для свого задоволення скористатися тим, що їм може дати приро­да. «Люди набиваються у швидкі поїзди, але вони не знають, що шука­ють,— сказав маленький принц. — Тому вони метушаться і крутяться то сюди, то туди...». Далі він уточнює: «А те, що вони шукають, можна було б знайти в одній-єдиній троянді, у ковтку води...». Проте саме на Землі хлопчик осягнув мудрість. Лис пояснив йому, що дружба — це коли люди потрібні один одному і відповідають один за одного. І найдорожчим ви­являється те, у що вкладаєш свою працю, турботи, час і душу. Справжній друг — то дорогий скарб. Люди «купують речі готовими у торговців. Але ж немає таких торговців, що продавали б друзів». Отже, друга треба знай­ти і заслужити його довіру.

У розмові з льотчиком маленький принц говорить: «Люди на твоїй планеті вирощують п’ять тисяч троянд в одному саду... і не знаходять того, що шукають...». А «найголовнішого очима не побачиш... Це як із квіткою. Якщо ти любиш квітку, що росте десь на зірці,— вночі тобі приємно ди­витися на небо. Всі зірки розцвітають».

Казка сповнена образами-символами, що несуть у собі глибокий філо­софський зміст. Це і троянда, і Лис, і Змія, і криниця з живою водою, і по­їзди, і сам Маленький принц, і багато інших.

Сент-Екзюпері прагнув, щоб люди, прочитавши казку «Маленький принц», замислилися над важливими питаннями сенсу буття людства і окремої людини: для чого людина живе, що в її житті найголовніше, які цінності є справжніми, а які фальшивими. Письменник утверджує думку про необхідність наповнити життя духовним змістом.

МОРАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ЗМІСТ КАЗКИ «МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ» А. ДЕ СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ

Читаючи твори А. де Сент-Екзюпері, гостріше відчуваєш красу світу й силу людського потягу до братерства. Письменник і пілот загинув за три тижні до визволення рідної Франції (1944) — він не повернувся на базу з бойового завдання, але його книги продовжують допомагати нам краще розуміти себе й навколишній світ.

Філософська казка «Маленький принц» була написана Екзюпері не­задовго до загибелі. Мудрість її натяків не завжди можна передати фор­мулами й словами. Півтони і відтінки алегоричних образів такі ж ніжні, як і витончені малюнки, якими автор ілюстрував свій твір.

Маленький принц — головний персонаж казки — показаний нам у подорожі, у русі, у пошуку, хоч він і розуміє, що час від часу треба зупи­нятися й оглядатися назад і навкруги: якщо йти прямо перед собою, куди



ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА


очі дивляться, то далеко не зайдеш. На різних планетах він зустрічається з їх дорослими мешканцями, які за цифрами доходів, честолюбством, жа­дібністю забули про своє людське покликання.

На Землі Маленький принц потрапляє в сад із безліччю троянд. У цю важку для малюка хвилину, коли він відчуває зворушення від думки, що троянда обманювала його, кажучи про свою неповторність, з’являється Лис. Він говорить про бездонність людського серця, вчить істинному ро­зумінню любові, яка гине у метушні життя. Ніколи поговорити щиро, за­зирнути усередину самого себе, замислитися про сенс життя. Щоб мати друзів, треба дарувати їм усю душу, віддавати найдорожче — свій час: «Твоя Троянда така дорога тобі через те, що ти віддавав їй стільки часу». І Принц розуміє: його Троянда — єдина у світі, тому що він її «приру­чив». Кожне почуття, у тому числі й кохання, треба заслужити невпин­ною душевною працею. «Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очам не видно». Треба вміти бути відданим у дружбі і коханні, не можна па­сивно ставитися до зла, бо кожен відповідає не тільки за власну долю.

Вбираючи моральні уроки невеличкого, але такого ємного за своїм змістом твору, можна погодитися з думкою О. Прасолова, російського поета: «Сент-Екзюпері написав про Маленького принца незадовго до сво­го кінця... мабуть, людські душі (окремі, деякі) завжди видають свій останній лебедино-чистий, прощальний крик...». Ця казка — своєрідний заповіт мудрої людини нам, що залишилися на цій неідеальній планеті. Та і чи казка це? Пригадаємо пустелю, в якій льотчик, що зазнав аварії, зустрічає Маленького принца. У будь-якій екстремальній ситуації перед людиною, буває, проходить усе її життя. Пригадується хороше, але час­тіше — те, де і коли ти виявив боягузтво, нечестність, непорядність. Людина «раптом» прозріває й усвідомлює щось таке, що недооцінювала або на що не звертала уваги протягом усього життя, і тому з його вуст у ці моменти істини й прозріння виривається мольба: «Господи! Відведи лихо, і я стану краще, більш благородним і великодушним!»

Мабуть, в образі Маленького принца до оповідача прийшло його без­грішне дитинство («Але ти невинний і прибув із зірки»,— говорить ав­тор, звертаючись до Маленького принца), його чиста, незаплямована совість. Так маленький герой допоміг льотчику гостріше й уважніше по­дивитися на життя, на своє місце в ньому і по-новому все це оцінити. Оповідач повертається до товаришів зовсім іншою людиною: він зрозумів, як треба дружити, що треба цінувати й чого побоюватися, тобто він став мудрішим і менш легковажним. Маленький принц навчив його ЖИТИ. Саме в пустелі, удалині від суєти, яка цілком поглинає нас і наші душі, там, де на самоті пророки і пустельники спізнавали великі істини, льот­чик, теж на самоті наблизився до розуміння сенсу життя. Але пустеля — це ще й символ самотності людини: «З людьми теж одиноко...».

Чарівна, сумна притча, «загримована під казку» (О. Панфілов)! Моральні й філософські проблеми розкриваються в ній за допомогою


КЛАС



витончених афоризмів, які потім супроводжують нас у нашому житті, правлячи за моральні орієнтири: «себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, ти насправді мудрий», «Пихаті люди є глухими до всього, крім похвали», «Але очі не бачать. Треба шукати серцем».

Цей твір примушує й нас по-іншому подивитися на навколишній світ і людей. Кожен із новонароджених уявляється таким же загадковим і таємничим малюком, як той, що явився на планету Земля з власної кри­хітної планети. Ці Маленькі принци явилися, щоб пізнати наш світ, ста­ти більш розумними, досвідченими, навчитися шукати й бачити серцем. У кожного з них будуть свої турботи, кожен буде відповідати за когось, за щось і усвідомить свій обов’язок глибоко — так, як відчув Маленький принц Антуана де Сент-Екзюпері свій обов’язок перед єдиною й непов­торною трояндою. І нехай їх завжди супроводжує перемога над страш­ними баобабами!


 


 


КЛАС

У дев’ятому класі вдосконалюються навички оцінювання конфліктів, героїв, проблематики, сюжету, композиції програмових творів. Учні вчать­ся визначати систему образів твору, аналізувати мистецьке явище в єдності змісту і форми, мотивувати свою оцінку прочитаних творів. Письмові роботи, які пропонуються учням для виконання, різні за обся­гом, характером і жанром: твір-роздум, твір-мініатюра, відповідь на про­блемне питання, есе, тези до усного виступу з проблем твору.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти