ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЕЗІЇ ПОЕТІВ-СИМВОЛІСТІВ ХХ СТОЛІТТЯ

Символізм як художня течія виник у російській літературі наприкін­ці XIX — на початку XX століття. Основи естетики символізму


КЛАС



започаткували французькі поети кінця 70-х років минулого століття П. Вер-лен, А. Рембо та інші.

Поетичний символ вважається більш дієвим художнім засобом, ніж образ. Символ — це певний знак, який вказує на зв’язок реального світу й ідеального. Символісти стають поборниками інтуїтивного сприйняття світу через символічні відповідності, наприклад, між формою і кольором, запахом і звуком. Поет має магічну силу, що дає йому змогу осягнути таємниці світу.

Особливість російського символізму полягає в постійній увазі до осо­бистості, її ролі в історії, зв’язку з Вічністю.

Засновники символізму в російській літературі — В. Я. Брюсов, К. Д. Бальмонт, В. С. Соловйов, З. М. Гіппіус, Ф. К. Сологуб та Ін. Анненсь-кий. Їх творчість характеризується, у першу чергу, увагою до історії і зв’яз­ку сучасності з минулим. Ці зв’язки, на їх думку, визначають майбутнє. Мистецтво вони ставлять понад усе. Воно для них важливіше, ніж життя.

Юноша бледный со взором горящим, Ныне даю я тебе три завета. Первый прими: не живи настоящим, Только грядущее — область поэта. Помни второй: никому не сочувствуй, Сам же себя полюби беспредельно, Третий храни: поклоняйся искусству, Только ему, безраздумно, бесцельно.

Так Брюсов визначив своє поетичне кредо. На естетичні погляди сим­волістів мала великий вплив філософія В. Соловйова, який вважав, що існує взаємозв’язок у космічному і земному житті, єдність усіх проявів життя з Богом. У його віршах ця ідея виявилась так:

Милый друг, иль ты не видишь, Что все видимое нами — Только отблеск, только тени От незримого очами?

Особливого значення у творчості символістів набуває музичність вірша, яка сприймається ними як відображення музики космосу. Ось як її відчув К. Д. Бальмонт:

Как живые изваяния, в искрах лунного сияния,

Чуть трепещут очертанья сосен, елей и берез;

Вещий лес спокойно дремлет, яркий блеск луны приемлет

И роптанью ветерка внемлет, весь исполнен тайных грез.

Найвищого досягнення російський символізм набув у творчості Олек­сандра Блока. Його образи-символи втрачають узагальненість, але набу­вають інтимності і конкретності переживань. У першій збірці «Вірші про Прекрасну Даму» поет створює образи-символи, що пройдуть через усю



ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА


його творчість: коханої, дружини, батьківщини. Поет протиставляє ідеаль­ний світ, світ своєї любові, реальному. Він доводить, що любов може підне­сти людину над реальністю, зробити прекрасним потворне. Образ прекрас­ної дами — це символ, який Блок використовує, щоб розкрити невидимі іншим прояви прекрасного у реальному житті. У вірші «Незна-йомка» Пре­красна Дама трансформується в таємничу дівчину, що вразила уяву лірич­ного героя. Тільки він бачить у ній загадковий ідеал, інші не спроможні піднятися над реальністю.

И каждый вечер, в час назначенный (Иль это только снится мне?), Девичий стан, шелками схваченный, В туманном движется окне.

И странной близостью закованный, Смотрю на темную вуаль, И вижу берег очарованный И очарованную даль.

В моей душе лежит сокровище, И ключ поручен только мне! Ты право, пьяное чудовище! Я знаю: истина в вине.

Ці фрагменти з поезії Блока показують, як створюється образ Пре­красної Дами. Композиція вірша кільцева, яка підкреслює, що і сам поет не здатен вирватися з реального світу.

Дуже влучну характеристику дав символізму письменник Ходасевич, який відзначив, що символісти прагнули не відокремлювати особистість поета від його творчості, шукали можливості поєднати життя і творчість, намагалися знайти генія, який би зміг підпорядкувати своє життя твор­чості. Тому символісти велике значення надавали цикловій композиції тво­ру. Життя — це цикл, коло. Художній цикл — це спроба відтворити життя. Ус і поети-символісти створювали не просто вірші, а цикли віршів, і зміст кожного можна зрозуміти повністю тільки у зв’язку з іншими віршами цик­лу. Наприклад, Блок дуже ретельно добирав кожний вірш до циклу, назва якого начебто нічого подібного не вимагала — «Разные стихотворения». Проте і сама назва циклу, і вірші стають зрозумілими тільки у взаємозв’яз­ку. Цей цикл об’єднує вірші з 1907 до 1916 року, це був час напружених пошуків поетом нового ідеалу, образ Прекрасної Дами вже не задовольняв його. У віршах він звертається до друзів («Друзьям»), поетів («Поэты»), історичних та літературних героїв («Шаги Командора», «К Музе»). Таким чином, назва циклу відбиває спрямованість пошуків поета.

В історії російської літератури символісти відіграли дуже важливу роль. Вони відкрили нові теми, ідеї у творчості, нові можливості поетич­ного слова, повернули поезії її естетичний зміст.


КЛАС



ПОЕТИЧНА СИМВОЛІКА ЛІРИКИ О. БЛОКА

Олександр Блок — одна з найяскравіших постатей російської літерату­ри початку XX століття. Його поезія від збірки до збірки відбиває не тільки розвиток його таланту, а й складну еволюцію особистості поета. Сам Блок називав три томи своїх віршів поетичним щоденником, «романом в сти­хах», головна тема якого — «история вочеловеченья».

Блок відчував себе нащадком величезної культурної спадщини і, як ніхто інший, відповідав за її долю, бо усвідомлював, що його батьківщи­ну чекають страшні потрясіння та випробування. Як кожен справжній поет, він не відокремлював особисте і суспільне.

У першій збірці «Стихи о Прекрасной Даме» виникають провідні образи і символи його творчості. На перший погляд, поет розповідає тільки історію свого кохання до молодої дівчини. Образ коханої чітко не визначений, ідеальний, вона уособлює «вечную женственность».

Вхожу я в темные храмы, Свершаю бедный обряд. Там жду я Прекрасной Дамы В мерцании красных лампад. Але вже в цій збірці уважний читач помітить, як змінюється сам поет: високе і ідеальне кохання виростає в складну і трагічну земну любов.

Мы встречались с тобой на закате.

Ты веслом рассекала залив.

Я любил твое белое платье,

Утонченность мечты разлюбив.

Ни тоски, ни любви, ни обмана.

Все померкло, прошло, отошло…

Очертания белого стана.

И твое золотое весло. Цю трансформацію почуттів поет сприймає як свою зраду високому іде­алу, але для нього це важливий крок на шляху «вочеловечивания». Неви­падково наступна збірка його творів мала назву «Распутья». Земна любов примушує його звернутися до реальності, побачити у буденному високе, усвідомити свою відповідальність за свій час, за свою країну, її історію і май­бутнє. Так з образу-символу Прекрасної Дами народжується образ-символ Росії, один із найскладніших у своїй символіці і найбільш суперечливий. Росія для Блока — дружина, з якою навіки зв’язане його життя.

О, Русь моя! Жена моя! До боли

Нам ясен долгий путь! Він відповідає, як чоловік за жінку, за все, що відбувається з його бать­ківщиною. Історичні події початку XX століття не могли не викликати відчуття трагізму епохи. Він не приймає бездуховності «пьяниц с глаза­ми кроликов». Він певен, що Росія має свій історичний шлях, на якому «невозможное возможно».



ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА


Ще один провідний символ Блока — дорога. Це символ мінливості.

Опять, как в годы золотые, Три стертых треплются шлеи, И вязнут спицы расписные В расхлябанные колеи… И невозможное возможно, Дорога долгая легка, Когда блеснет в дали дорожной Мгновенный взор из-под платка, Когда звенит тоской острожной Глухая песня ямщика!..

У цьому вірші дуже виразно проявляється поетична символіка Бло­ка. Початок вірша викликає асоціацію з відомим образом «трійки» з пое­ми Гоголя «Мертві душі». За допомогою цієї асоціації поет з’єднує мину­ле і сучасне, вводить один із найважливіших для нього символів — символ дороги, шляху, яким ідуть і країна, і поет. Так виникає тема спільності долі народу і поета, Росія для нього, як «слезы первые любви». Він знає, що її чекають страшні випробування, але вірить в її історичну місію: «Не пропадешь, не сгинешь ты, И лишь забота затуманит твои прекрасные черты».

Символічні образи Олександра Блока допомагають поету встанови­ти зв’язок між минулим, сучасним, майбутнім, між внутрішнім світом, інтимним переживанням і громадським, суспільним життям, між ідеаль­ним, космічним і реальним, земним.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти