ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Публікація джерел з історії України на землях під владою Австрії (Австро-Угорщини) у XIХ – на початку ХХ ст.

Незважаючи на втрату державності у зазначений час, польські історики інтенсивно займались науковими студіями. Стараннями польського історика і видавця Адама Тита Дзялинського в 1841 р. у Познані було видано збірку документів “Зібрання прав литовських від 1389 до 1529 року”. Значна частина документів цього збірника більшою чи меншою мірою стосувалася українських земель. Недоліком видання була транслітерація кириличних текстів латинкою.

Величезна заслуга у зібранні та виданні джерел соціально-економічної тематики належить відомому польському історикові Олександру Яблоновському. За його участі було видано “Історичні джерела” (Żródła dziejowe), п’ять томів яких безпосередньо присвячені українським землям. Так у VI томі цього видання (Варшава, 1877 р.) було опубліковано за рукописною копією XVIIІ ст. матеріали ревізії українських замків 1545 р.: володимирського, луцького, кременецького, вінницького, брацлавського і житомирського. Недоліком цього видання була передача кириличного тексту латинкою. У XIХ томі видання (Краків, 1889 р.) були опубліковані поборові реєстри Волинського і Подільського воєводств за 70 – 80-ті рр. XVI ст. У ХХ томі видання (Варшава, 1894 р.) зосереджені в основному матеріали з історії Київщини і Брацлавщини XVI ст. – першої половини XVII ст. (інвентар поселень київського воєводства за 1570 р., податкові реєстри Київщини за 1571 і 1582 рр., реєстр брацлавської шляхти 1569 р., реєстр козаків 1581 р., реєстри так званого “подимного” по Київщині і Брацлавщині за 1628 – 1629 рр., тощо). XVIIІ том “Історичних джерел”, що вийшов у Варшаві в 1902 р., було присвячено Руському і Белзькому воєводствам. Тут були опубліковані поборові реєстри цих земель за 60 – 80-ті рр. XVI ст. Серія регестів роботи Люблінського трибуналу видана в ХХI томі “Історичних джерел” (Варшава, 1894 р.).

З другої половини XIХ ст. у Львові зусиллями відомих польських істориків і архівістів Ксаверія Ліске та Антоні Прохаски почало виходити серійне видання “Гродські і земські акти з часів Речі Посполитої з так званого бернардинського архіву у Львові” (“Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum t. zw. bernardyńskiego we Lwоwie”). Принципи добору і методи публікацій документів у цій серії (загалом за період 1868 – 1925 рр. вийшло 25 томів) отримали схвальні відгуки як сучасних, так і пізніших істориків. Видавані документи супроводжувалися покажчиками: іменним, географічним, термінологічним. Перших дев’ять томів видання містять документи XIІІ – початку XVI ст. і стосуються світського та церковного землеволодіння, історії католицької церкви, міської проблематики тощо. Десятий том – це регести актів львівських гродських і земських книг. Наступні 14 томів (11 – 24) – це судові акти і документи сеймиків XV – XVII ст.

Окрім того, у Львові побачило світ ще одне добротне багатотомне видання “Архів князів Сангушків”. Основну роботу з підготовки документів до друку здійснив кустош архіву Броніслав Горчак, який ще 1902 р. видав каталог документів архіву. Матеріали родинного архіву Сангушків переважно стосувалися історії українських земель. До архіву увійшли не лише документи розгалуженої родини Сангушків, але й величезний архів родини князів Острозьких. Видавці Сигізмунд Радзимінський, Броніслав Горчак і Петро Скобельський публікували не лише повні тексти документів, але й екстракти і регести. Окрім того, видавці залучили до видання документи з інших архівів (Петербурга, Львова, Кракова). Абсолютна більшість документів видання була писана кирилицею і охоплювала період з кінця XIV – до 70-х рр. XVI ст. Археографічний рівень видання був досить високий, що відзначали в рецензіях сучасники. Публікація супроводжувалася покажчиками: іменним, географічним, предметним, а також різноманітними доповнюючими коментарями (посади, генеалогічні розписи тощо). Семитомне видання “Архіва Сангушків” містило документи, що стосувалися найрізноманітніших сторін життя тогочасного соціуму: надання земельних володінь великими князями литовськими, право на локацію міст, надання ярмарків, торгів, різноманітні фіскальні документи, розмежувальні акти тощо.

У 1862 р. у Львові вийшла збірка “ Аннали Руської Церкви”, в якій було зібрано не лише документи з історії Церкви, але й з інших царин історії краю. Автором збірки, яка тривалий час функціонувала в рукописному вигляді, був Михайло Гарасевич, відомий церковний діяч та історик.

У розглядуваний період було опубліковано ряд важливих видань епістолярного та наративного характеру. У 1861 р. у Львові Август Бельовський видав збірник “Pisma Stanisława Żółkiewskiego”, а в 1868 р. у Кракові побачив світ збірник “Listy Stanisława Żółkiewskiego”. Матеріали обох збірників переважно торкаються українських справ, особливо козацької тематики. Антоні Прохаска у Львові у 1892 р. видав збірник “Archiwum domu Sapiehów. Listy z lat 1575 – 1606”, в якому українська тематика хоча і не переважала, та все ж була значною.

У 1859 р. в Кракові Казимир Юзеф Туровський опублікував важливе джерело до козацького повстання 1637 – 1638 рр. – мемуари домініканського монаха Шимона Окольського. Козацькій проблематиці значною мірою був присвячений щоденник Станіслава Освєнціма за 1643 – 1651 рр., який вийшов у Кракові 1907 р. завдяки Вікторові Чермакові. Археографічний рівень цих видань був “середнім”, з огляду на відсутність наукового “супроводу” – археографічних та історичних передмов, коментарів, покажчиків (або їх неповноту).

Вартими уваги є кілька монументальних видань Львівського Ставропігійського інституту. Стараннями Ісидора Шараневича і Петра Скобельського у 1886 р. вийшов перший том збірки документів з історії Львівського Успенського братства (“Юбилейное издание в пам’ять 300-летнего основания Львовского Старопигийного братства”). Другий том зусиллями Петра Скобельського, Івана Левицького та Івана Кристиняцького побачив світ у 1895 р. під назвою “Уставні дипломи патріархів Сходу, надані Львівському Ставропігійному братству”. У тому ж році вийшло ще одне видання Ставропігійного інституту – “Пам’ятки Львівського Ставропігійного братства”, підготовлені В. Ільковичем. Хронологічні рамки цього видання: 1518 – 1600 рр. Всі три видання були здійснені на високому археографічному рівні і отримали схвальні відгуки як сучасних, так і пізніших фахівців.

Діяльність археографічної комісії Наукового товариства

Ім. Шевченка у Львові

У листопаді 1894 р. історико-філософську секцію НТШ очолив Михайло Грушевський, який відразу порушив питання про необхідність утворення Археографічної комісії. Це було зроблено в січні 1896 р. Очолив комісію М. Грушевський, його заступником став Іван Франко, а секретарем – Кирило Студинський. У подальшому головами Комісії були Олександр Барвінський та Мирон Кордуба. За проектом М. Грушевського, планувалося видавати дві серії збірок: “Жерела до історії України-Руси” (переважно актовий матеріал) і “Пам’ятки українсько-руської мови і літератури” (тут зосереджено здебільшого літературно-публіцистичні твори).

До роботи Археографічної комісії були залучені знані вчені з Наддніпрянської України: В. Антонович, І. Каманін, Д. Багалій, М. Василенко, В. Модзалевський. Основною формою роботи в комісії були засідання, яких за період 1896 – 1913 рр., за підрахунками Мирона Капраля відбулося 71. Душею комісії, як і загалом НТШ, був М. Грушевський, який ще 1894 р. у доповідній записці “Про видання джерел до історії українсько-руської” запропонував широко закроєну програму видання джерел здебільшого соціально-економічної тематики литовсько-польської доби. З часом коло зацікавлень зростало і в записці до комісії в 1905 р. вчений пропонує видати корпус матеріалів до історії козаччини, а в 1908 р. М. Грушевський подає “План видання актів з внутрішньої історії Гетьманщини”. Окрім того, вчений окреслює географію архівів, праця в яких дозволить здійснити задумане.

Як вважає Ігор Гирич, до 1905 р. головним виконавцем задуманих планів був сам М. Грушевський, якому допомагав Степан Томашівський (1875 – 1930). З 1905 р. М. Грушевський до роботи почав залучати своїх учнів: І. Крип’якевича, В. Герасимчука, І. Кревецького, І. Джиджору, М. Кордубу та інших. З їх участю було організовано археографічні експедиції до архівів Кракова, Варшави, Москви, Петербурга, Стокгольма. Це потребувало значних фінансових затрат. Окрім того, М. Грушевський запровадив практику оплати за скопійовані документи, рецензії, публікації в “Записках НТШ”. Від держави товариство отримувало щорічно близько 5 тисяч золотих ринських, решта грошей надходила від меценатів і підприємницької діяльності. За підрахунками М. Капраля, на початку ХХ ст. НТШ на потреби Археографічної комісії виділяло щороку в середньому 5 тис. корон.

Найціннішим виданням джерел, що здійснила археографічна комісія, була серійна збірка “Жерела до історії України-Руси” (1895 – 1924 рр., вийшло 11 томів). Тут побачили світ люстрації королівщин Руського і Белзького воєводств за 60-ті рр. XVI ст., підготовлені М. Грушевським. Опубліковані матеріали були особливо важливими для вивчення соціально-економічної тематики. Результатом зацікавлень М. Грушевського та його учнів козацькою проблематикою стала підготовка з цієї теми кількох томів джерел. Стараннями С. Томашівського був випущений 4 том “Жерел…”, в який увійшли матеріали подій у Галичині в 1648 – 1649 рр. (тут, зокрема, подано опис облоги Львова військами Б. Хмельницького). Логічним продовженням цього тому був 5-й том “Жерел…”, який торкався наступного хронологічного відтинку: 1649 – 1651 рр. У 6-й том вчений включив записи С. Кушевича, опис облоги козаками Замостя, нотатки Львівських латинських монастирів з тогочасної доби. Напрацювання С. Томашівського з ватиканського архіву стали основою 16-го тому “Жерел…”, в якому зібрано звіти папських нунціїв за 1652 – 1657 рр.

У 1908 р. І. Крип’якевич випустив 8-й том “Жерел…”, присвячений історії козаччини другої половини XVI – першої половини XVIІ ст. Тут, зокрема, був опублікований знаменитий привілей козакам від короля Стефана Баторія (9.04.1582 р.), який посприяв уконституюванню козацької верстви. Два томи “Жерел…”, з історії дипломатії часів Хмельниччини опублікував М. Кордуба. Окремим (22-м) томом було випущено останню частину щоденника генерального підскарбія Якова Марковича (підготував В. Модзалевський).

Іншим, вартим уваги, серійним виданням були “Пам’ятки українсько-руської мови і літератури”. Зусиллями І. Франка за період 1896 – 1910 рр. були випущені “Апокрифи старозавітні” (Т. 1), “Апокрифи новозавітні” (Т. 2 – 3), “Апокрифи есхатологічні” (Т. 4) “Легенди про святих” (Т. 6). У цій серії також були видані полемічні твори, упорядковані К. Студинським (1906 р.), твори Климентія Зінов’єва, підготовлені В. Перетцом (1912 р.), збірка української драматичної літератури XVІI – XVIІІ ст., зладжена Я. Гординським (1930 р.). Окрім того, Комісія випустила факсимільне видання “Кобзаря”.

Загалом, НТШ приділяло публікації джерел належну увагу і в значній кількості томів “Записок НТШ” здійснювалися публікації документальної спадщини. Археографічний рівень публікацій в НТШ був досить високим.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти