ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


У ВІРШІ «ФУГА СМЕРТІ» ПАУЛЯ ЦЕЛАНА

Одна з найтрагічніших подій ХХ століття — Друга світова війна — ли­шила глибокий слід у свідомості мільйонів людей, які живуть на різних континентах і говорять різними мовами. Масштаби цієї трагедії не мали



ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА


аналогів у світовій історії. Як ніяка інша подія, ця війна набула різно-мані-тного трактування у літературі.

Видатного австрійського поета Пауля Целана події тих років тор­кнулися безпосередньо. Він народився у 1920 році у Чернівцях (тодішня територія Румунії) у родині небагато єврейського комерсанта. Після за­кінчення школи Пауль їде у Францію для того, щоб вивчати медицину. Але розпочата війна руйнує його плани: Франції загрожує фашистська окупація, і поет повертається у рідне місто, де навчається в одному з уні­верситетів. Коли у 1940 році у Чернівці увійшли радянські війська, Це-лан вивчав російську мову і працював перекладачем. Але вже через рік німецький окупаційний режим дістався і до Чернівців. Батьки поета як євреї були депортовані у концтабір: звідти повернутися їм не судилося. Сам Пауль Целан потрапив у трудовий табір, але йому вдалося вижити.

Події Другої світової війни справили значний вплив на усю подаль­шу творчість Пауля Целана. У 1948 році виходить перша книга Целана «Попіл урн», у 1952 — збірка «Мак і пам’ять».

Тема війни — визначальна для обох збірок Пауля Целана, провідним жанром цих книг є жанр елегії. Оплакування загиблих, пам’ять про страшні події, які поет пережив сам, жах війни — усе це основа творів Целана. Але на відміну від класичних зразків елегійного жанру Целан вносить у свої вірші апокаліптичні мотиви, пов’язані з авторським світосприйняттям. Целан роз­глядав Другу світову війну як «останній акт історії», після якого має відбу­тися Страшний суд. Такий настрій проймає і твори Целана. Один із цент­ральних віршів обох збірок — «Фуга смерті». Жанрове визначення «Фуга» пов’язане з музикою. Фуга — це музичний твір імітаційно-поліфонічного ха­рактеру. Уфузі одна і та ж тема втілюється в різні голоси. Цей принцип — основа композиційної будови вірша Целана. Поезія, як і музичний твір у жанрі фуги, повинна передусім викликати емоційне хвилювання. Для цього автор створює образи, побудовані на вільних асоціаціях, повторах, і досягає вражаючого результата. Вірш передає стан шоку.

Насичений повторюваними і варіативними відповідно до жанрових законів фуги образами, вірш оголошує читача, передає майже фізичне відчуття болю. Водночас саме завдяки багатозначності образів вірша у чи­тача виникає паралель із книгою Апокаліпсису, що відповідає авторсько­му баченню подій Другої світової війни.

Усе життя Пауля Целана сповнене невимовним трагізмом, трагізмом, який визначив тональність його творчості.

ВИРАЖЕННЯ ТРАГЕДІЇ ГОЛОКОСТУ В ПОЕЗІЇ «ФУГА СМЕРТІ» ПАУЛЯ ЦЕЛАНА

План

I. «Апокаліпсичний» світогляд поета.

II. Асоціативна образність як провідний принцип поетики П. Целана. 1. Образ фуги в поезії.


КЛАС



2. Символічне значення образів Суламіф і Маргарити.

3. Напружена емоційність віршів П. Целана. ІІІ. Поєднання в поезії різних видів мистецтва.

Криваві соціальні трагедії ХХ ст., жахливі події Другої світової війни сформували світогляд, який називають «апокаліпсичним». Одна з головних тез Целанової творчості, яка розвивається у більшості його поетичних творів,

— після Освенциму люди приречені жити у відрізку часу, коли останній акт
історії вже завершився, а Страшний Суд відкладений на невизначений строк.
Провідний принцип поетики Целана — асоціативна образність. Образи його
поезії впливають скоріш емоційно, ніж спонукають до роздумів. Але це-
ланівські вірші емоційні настільки, наскільки може бути емоційним шок.
Лірика Целана — це протистояння і співіснування пам’яті і забуття: пам’ять
примушує страждати від болю і жаху, але забути все— неможливо.

Одним із найвідоміших творів П. Целана стала «Фуга смерті». Ця поезія відзначається дивним поєднанням різних не тільки поетичних жанрів, а й видів мистецтва.

Для посилення емоційного впливу П. Целан використовує форму музичної фуги. Фуга — багатоголосний поліфонічний твір, заснований на прийомах імітації, тобто одна й та сама тема по черзі змінюється і по­дається у різних голосах. За будовою фуга складається з трьох основних розділів. У першому тема проводиться в усіх голосах; друга частина будується більш вільно: тема розвивається по черзі у різних голосах. У заключному розділі фуги утверджується головна тональність твору. За цими принципами будується і композиція Целанової «Фуги смерті». Особливості синтаксису поезії підкреслюють її «музичну організацію»: позбавлений розділових знаків, текст лине, витворюючи скорботну ме­лодію, в якій різні голоси сприяють розвиткові і посиленню основної теми.

Як і музичний твір, «Фуга смерті» викликає в першу чергу емоційні переживання, шок, і лише потім читач намагається усвідомити значення образів, асоціації, які вони викликають. Саме з цих асоціацій і накреслю­ються тема, мотиви твору. Вже назва поезії передбачає складний і неодно­значний асоціативний ряд. Наприклад: фуга — Бах, Гендель — Німеччина

— слава і гордість — духовне, вічне, прекрасне — орган; ці асоціації співісну­
ють і протистоять у назві слову «смерть» у всіх його значеннях. Так підсвідо­
мо визначається читачем основна тема твору. У тексті «Фуги смерті» асо­
ціативні образи, підказані назвою, набувають нових абрисів і народжують
нові асоціації. Цілком правомірно сприймати цю поезію як модерністське
зображення трагедії Голокосту: образи «чорного молока світання», «могил
у повітрі» породжують асоціації з крематоріями, в яких гинули мільйони
безневинних людей, тільки тому, що вони євреї; а образ «одного чоловіка,
що живе в хаті», «грає зі зміями», «пише коли темніє в Німеччині твоя
золотиста коса Маргарито», «свистить на євреїв», «хапається заліза в ко­
бурі» викриває сутність фашистської ідеології, яка несе смерть усій
людській цивілізації. «Трагедія Освенциму» усвідомлюється не як



ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА


національна трагедія євреїв, а як всесвітня. Це підкреслюють і образи Мар-гарти і Суламіф, які є наскрізними у поезії і символізують багатющу гума­ністичну культуру, яку подарувала людству німецька та єврейська нації. Орган-крематорій, на якому «з Німеччини майстер» грає «фугу смерті», нищить і «золотисту косу Маргарити», і «попелясту косу Суламіф».

Зміни слова, його перетворення, метаморфози в епоху, яка не підля­гає опису, — одна з головних тем творчості Целана. Для поета Освенцим — абсолютно виключний факт, який визначає будь-який людський досвід, але не здатний сам стати досвідом. Мова пройшла через той страшний час, але не дала слів для зображення того, що відбувалося. Поет із жахом і відчаєм змушений визнати — мова не здатна на «акт правосуддя». Саме тому, що немає слів для достовірного, буквального відтворення реальності, Освенцим щезає у потоці часу як страшна, але цілком природна подія. Звідси походить поетова відмова «поетизувати світ», «тенденція до мов­чання», а «шок незрозумілого» стає у Целана засобом протистояння тра­диційним і конвенційним засобам літератури.

У поезії «Фуга смерті» П. Целан засобами різних видів мистецтва спробував передати трагедію Голокосту. Образи його не мають однознач­ного трактування, бо поет мусив визнати, що «вимовити», знайти відповідні цій трагедії слова поезія майже не здатна.

ЧИ ВРЯТУЄ ЛЮДИНУ КОХАННЯ?

(За романом К. Гамсуна «Пан»)

У світовій літературі Кнут Гамсун посідає одне з почесних місць як поет кохання, митець, що відкрив і зобразив нові відтінки цього почуття, показав його складний характер, протиріччя між його життєдайною і руй­нівною силами.

Усі вчинки героїв у романі К. Гамсуна «Пан» визначає кохання. Го­ловний герой роману лейтенант Глан живе відлюдником у лісовій хатині. Саме тут він почуває себе вільним і щасливим. Серед людей йому неза­тишно, навіть задушливо. Він має душу, відкриту красі і коханню, душу, яка цурається дріб’язковості, бо може осягнути вічне: коловорот приро­ди, її весняне відродження, літній розквіт, осінній сон. Він нудьгує серед товариства, що збирається у домі місцевого багатія Мака. Розмови, що точаться тут про буденні речі, не цікавлять героя, адже він розуміє сутність людей, розуміє інстинктивно, як звір. Невипадково в романі його погляд називають «звірячим». Цей погляд допомагає йому відчути ілюзорність багатьох цінностей і прагнень людського суспільства. Його ідеал — при­рода, а що може бути природнішим за кохання.

Кохання в романі зображується як непереборна сила, непідвладна ні розуму, ні моральним законам. Це стихія, яка не вибирає шляхів, яка не­минуче приносить жертви.

Кохання єднає Єву, дружину сільського коваля, і лейтенанта Глана. Воно перетворює покірну і безталанну Єву в особистість. Кохання дає їй сили,


КЛАС



позбавляє страху. Вона нічого не очікує від Глана, не знає, чим закінчаться їхні стосунки, вона просто про це не думає. Вона сповнена довіри і ніжності до коханого. І Глан відчуває чарівність її доброти, що дає і йому відчуття щастя, хоча серце і душа Глана належать Едварі. Стихія кохання захоплює Єву і ро­бить її своєю першою жертвою. Єва гине під уламками скелі.

Усе трагічно переплітається. Порох під скелю підклав Глан, бо хотів зробити незвичайне видовище на честь від’їзду Едвари з нареченим. За­палив порох Мак, якого замучили ревнощі. Він розрахував час, коли Єва опиниться біля скелі. Людські пристрасті, жорстокі і непримиримі, руй­нують життя, природу.

Едвара — сильна натура, неспроможна підкоритися коханому. Для неї кохання — це боротьба. Тому її стосунки з Гланом нагадують поєдинок, в якому не може бути переможця. К. Гамсун пояснює нелогічність їхніх вчинків силою пристрасті. Ці вчинки часто не розуміють навіть самі герої, але вони сповнені глибоким внутрішнім змістом. Бажанням Глана привер­нути до себе увагу Едвари пояснюється, чому під час морської прогулянки він кидає її черевичок у воду. Шукаючи її співчуття, він навмисне про­стрілює собі ногу. Ревнощі примушують Глана плюнути у вухо наречено­му Едвари. Всі ці вчинки нелогічні, незрозумілі сторонньому спостеріга­чеві, але вони пояснюються імпульсивністю кохання між Гланом і Едварою. Але в цій історії не все зрозуміло навіть самому автору, напевне тому він не тлумачить причини цих вчинків. Читач розуміє лише те, що кохання не підвладне розуму, що це сила, яка може керувати людиною.

Людина не може жити без кохання, але стосунки між людьми, людські якості можуть зруйнувати красу цього почуття. Але, в свою чергу, кохан­ня може впливати на стосунки між людьми: воно може безжалісно ни­щити. Напевне, тільки сильні і прекрасні душею можуть витримати його випробування.

ЖИТТЄПОДІБНИЙ СЮЖЕТ

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти