ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Єдині Бойові командування ЗС США

В оперативному відношенні Збройні сили США поділяються на Єдині Бойові Командування, які представляють собою об'єднання декількох видів Збройних сил, призначених для виконання завдань в певному регіоні земної кулі. Налічується 10 бойових командувань:

· Європейське Командування Збройних сил США (U.S. European Command, USEUCOM). Зона відповідальності — країни Європи (включаючи Туреччину та країни Східної Європи). Штаб — м. Штутгарт, Німеччина.

· Тихоокеанське Командування Збройних сил США (U.S. Pacific Command, USPACCOM). Зона відповідальності — країни Східної, Південної та Південно-Східної Азії, Австралія, Тихий океан. Штаб — м. Гонолулу, Гаваї.

· Північне Командування Збройних сил США (U.S. North Command, USNORTHCOM). Зона відповідальності — країни Північної Америки, Арктика (включаючи Аляску та Гренландію). Штаб — авіабаза Петерсон, Колорадо-Спрингс, Колорадо.

· Південне Командування Збройних сил США (U.S. South Command, USSOUTHCOM). Зона відповідальності — територія Центральної та Південної Америки. Штаб — м. Маямі, Флорида.

· Центральне Командування Збройних сил США (U.S. Central Command, USCENTCOM). Зона відповідальності — країни Близького Сходу (включаючи Єгипет) та Середньої Азії. Штаб — авіабаза МакДіл, Флорида.

· Африканське Командування Збройних сил США (U.S. Afric Command, USAFRICOM). Зона відповідальності — країни Африки (крім Єгипту). Штаб — м. Штутгарт, Німеччина.

· Стратегічне Командування Збройних сил США (U.S. Strategic Command, USSTRATCOM). Об'єднує стратегічні ядерні сили, війська ПРО, космічні сили. Штаб — авіабаза Оффут, Небраска.

· Командування Сил Спеціальних Операцій США (U.S. Special Operations Command, USSOCOM). Об'єднує Сили спеціальних операцій США. Штаб — авіабаза МакДіл, Флорида.

· Транспортне Командування Збройних сил США(U.S. Transport Command, USTRANSCOM). Об'єднує сили, що відповідають за перевезення військ та вантажів. Штаб — авіабаза Скотт, Іллінойс .

· Об'єднане Командування Збройних сил США (U.S. Joint Command, USJOCOM). Штаб — м. Норфолк (Вірджинія), Вірджинія.

· Україна входить в зону відповідальності Європейського Командування Збройних сил СШАсумісно ще з 90 іншими державами, в тому числі Росією, Грузією. Вірменією і Азербайджаном.

· Командуючому даного БК підпорядковується п’ять командувань видів ЗС США у Європі: СВ, ВПС, ВМС, МП і ССО. Одночасно він є Верховним головнокомандувачем ОВС НАТО у Європі. У складі командування більше 115 тис. чол., дві дивізії СВ (1 бртд, 1 пд - ФРН), до 300 танків, до 200 гармат і мінометів, більше 320 бойових літаків, близько 20 кораблів основних класів.

 



Перші шість ОК виконують завдання у визначених географічних районах. Останні не мають зон відповідальності і вирішують задачі як в глобальному масштабі, так і в інтересах БК у Передових зонах.

Командувачі БК ЗС США здійснюють загальне керівництво підлеглими військами, розробляють оперативно-стратегічні плани воєнних компаній в зоні відповідальності БК, організовують інженерне обладнання ТВД або війни і визначають порядок підпорядкування командувань видів ЗС і об’єднаних оперативних формувань, що створюються у БК і приймають участь в операціях (бойових діях).

БК організаційно можуть включати до 6 видів структурних компонентів, що безпосередньо підпорядковуються командувачу:

- регіональні командування ЗС;

- об’єднані оперативні формування;

- функціональні компоненти (командування);

- командування видів ЗС;

- компоненти одного виду ЗС;

- особливі оперативні сили.

БК за складом цих компонентів не однаковий – кожний командувач має можливість обирати оптимальну структуру командування.

Самим великим в географічному плані є БК ЗС США в зоні Тихого океану. В зону його відповідальності входять 43 держави з чисельністю населення яка складає 60% населення планети. Загальна чисельність військ ОК приблизно 300 тис. чол. Командувачу БК підпорядковуються 4 ПА, 2 ОФ, 1 армія, 1 АК, 2 дивізії СВ, 2 експедиційні дивізії МП. У складі БК більше 800 бойових літаків, 320 гармат і мінометів, до 150 танків, близько 100 бойових кораблів (з них 6 авіаносіїв), що складає до 20% чисельності і бойового складу регулярних ЗС США. Усі сили входять у склад п’яти командувань: Тихоокеанського флоту, СВ, ВПС, ССО і МП.

Найменшим за територією зони відповідальності є ОЦК ЗС США. Воно контролює основні нафтові райони, включаючи середньоазіатські держави зі складу колишнього СРСР: Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан і Киргизстан. У його складі 5 командувань: СВ, ВПС, ВМС, МП і ССО. ОЦК в мирний час не має у своєму підпорядкуванні значних сил, то за необхідністю отримує їх зі складу усіх видів ЗС, в основному з континентальної частини США. За кількістю проведених бойових операцій ОЦК є лідером серед інших ОК (“Буря в пустелі”, 1991 р.; “Лисиця в пустелі”, Ірак 1998 р.; “Відновити надію”, Сомалі, 1992-1993 рр.; “Незгибаєма воля”, Афганістан, 2001 р.; “Шок і трепет”, Ірак, 2003 р.).

Склад СВ США і їх дислокація

Загальна структура СВ

СВ організаційно зведені в армійські корпуси (АК), дивізії, окремі бригади і бронекавалерійські полки, окремі і лінійні батальйони (дивізіони), роти (батареї). В їх складі є окремі бригади зв’язку, інженерні, польової артилерії, бригади армійської авіації, ППО, військ спеціального призначення, військової розвідки, РЕБ, частини і підрозділи бойового і тимчасового забезпечення.

Крім того функціонують три штаби польових армій (два з яких – за кордоном: 3 ПА – Кувейт, 8 ПА – Південна Корея і один – в США – 5 ПА).

Вищим органом управління СВ є департамент (міністерство) і штаб армії. Департамент (міністерство) на чолі з міністром армії (цивільна особа) відповідає за загальні питання побудови МТЗ, мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, а також за НДР в галузі розробки систем О і ВТ, бойового застосування і бойової підготовки та організаційної структури військ.

Штаб армії є робочим органом міністра по військовим питанням. Начальник штабу армії призначається президентом США строком на 4 роки. Він організовує і спрямовує роботу усіх військових органів управління СВ і є членом ОКНШ.

Структура СВ включає 2 компонента: регулярні війська і резерв.

Регулярні війська (загальна чисельність 330 тис. чол.) складають основу СВ і перебувають у постійній бойовій готовності. У складі регулярних військ знаходяться 3 штаби польової армії, 4 штаби АК, 10 дивізій, 12 окремих бригад, 3 окремі бронекавалерійськи полки, 10 окремі зрдн “Петріот”, 2 об’єднані штаби дивізії (у мирний час - навчальні).

Резерв СВ складається з організованого і індивідуального (резерв 2-ї черги).

Організований резерв (ОР) складається з національної гвардії (НГ) і резерву армії (СВ).

НГ найбільш боєготовий компонент ОР. Війська НГ (загальна чисельність 95 тис. чол.) є стратегічним резервом СВ, який призначений для посилення передових угрупувань військ у загрозливий період або на початку бойових дій. Формування НГ дислокуються за територіальною ознакою і в мирний час підпорядковуються губернаторам штатів. На положення регулярних військ НГ переводиться за об’явою в країні надзвичайного стану.

Зв’язок з міністерством армії здійснюється через бюро НГ при Штабі армії. Для зміцнення зв’язку регулярних сил і НГ на даний час проводиться експеримент щодо створення так званих об’єднаних дивізій, штаби яких підпорядковуються командуванню СВ, а бойові частини входять до складу НГ. Основне завдання цих дивізій (на даний час їх 2) – організація бойової підготовки за планами командування СВ і підвищення рівня бойової готовності частин НГ.

У складі НГ 8 дивізій (бртд, 3 мд, 3 середні пд, 1 лпд); 15 окремих бригад (1 бртбр, 5 мбр, 7 пбр, 1 лпбр, 1 бркбр); 17 штабів абр, окремий пб, 42 адн, 32 бАА, 40 іб, 11 озрдн (2 “Петріот”, 9 “Авенджер”), бркп. О і ВТ формувань НГ така ж як і в регулярних військах. НГ на 10 % фінансується штатами.

Резерв СВ нараховує 358,1 тис. чол. і підпорядковується міністру і Штабу армії. До його складу входять 12 навчальних дивізій, 13 регіональних командувань, 4 батальйони АА.

Структура АК США

АК є найвищим тактичним з’єднанням СВ. Він не має постійної організаційної структури: його бойовий склад може змінюватися у залежності від бойового призначення і завдань, що він вирішує.

Типовий АК може включати 3...5 дивізій, 1...2 окремі бригади, а також окремий бронекавалерійський полк (бркп), 2...4 бригади польової артилерії, бригаду армійської авіації, окремий батальйон спеціального призначення, бригади ППО, розвідки та РЕБ, інженерну, ЗЗМУ, зв’язку, військової поліції.

Частини тилу підпорядковуються командуванню тилу. Це артилерійсько-технічна група та 3 групи тилового забезпечення, транспортна і медична бригади, батальйон ПММ, адміністративний батальйон та центри МТЗ і фінансового забезпечення.

У складі США на даний час 4 АК (з них один – повітряно-десантний (18 ПДК)). АК дислоковані:

· АК (в його складі 1 кд, 4 мд, 3 бркп) – в штаті Техас;

· 1 АК (в його складі 1 бртд, 1 мд, 1 бркп) – у ФРН;

· 9 АК (бойових з’єднань не має) – у Японії;

· 18 ПДК (в його складі 3 мд, 10 лпд, 82 пдд, 101 пшд, 2 лбркп) – східна частина США.

Найбільш боєготовним і високомобільним АК є 18 ПДК. Його участь передбачається в усіх запланованих операціях. В зону операції 18 ПДК прибуває повітряних або морським шляхом і по землі з місць постійної дислокації у східній частині США. Загальна чисельність 18 ПДК складає близько 90 тис. чол. Термін готовності механізованої тактичної групи корпусу до виконання бойових завдань – 22 години після одержання сигналу.

Час перекидання “легких” дивізій (10 лпд, 82 пдд, 101 пшд) у повному складі з частинами і підрозділами забезпечення у будь-яку передову зону складає 12 діб, бригади – 4 доби, батальйону зі складу 82 пдд і 101 пшд – 18 годин. Комбіноване перекидання 3 мд (повітрям і морем) здійснюється на протязі 30 діб. Розгортання 18 ПДК з повним комплектом частин корпусного підпорядкування вимагає 75 діб, але ж повне перекидання корпусу здійснюється рідко (операції “Буря в пустелі”, “Шок і трепет”), більш часто бойові операції проводяться частиною його сил і засобів.

Структура дивізій СВ США

Дивізія є основним тактичним з’єднанням СВ. На даний час у складі регулярних сил СВ США знаходяться 10 дивізій: 6 – «важких» і 4 – «легких».

До «важких» дивізій відносяться2 бронетанкові (1 бртд – ФРН, 1 кд – штат Техас) і 4 механізовані (1 пд – ФРН, 2 мд – штат Колорадо, 3 мд – штат Флорида, 4 мд – штат Техас). До «легких» дивізій відносяться 2 легкопіхотні дивізії (10 лпд – штат Нью-Йорк, 25 лпд – штат Колорадо), 82 пдд (штат Північна Кароліна), 101 пшд (штат Міссісіпі).

За своїм складом «важкі» дивізії в основному мають однакову структуру. Вони мають три штаби бригад, 5 танкових і 4 мотопіхотних батальйонів, 3 самохідні артилерійські дивізіони (садн), дивізіон РСЗВ MLRS, зенітний дивізіон, бригаду АА. Частинами бойового забезпечення є батальйони розвідки та РЕБ, зв’язку, інженерний; роти ЗЗМУ і військової поліції. Тилові частини і підрозділи підпорядковані командуванню тилу. Це батальйон тилового забезпечення дивізії, 3 батальйони тилового забезпечення бригад і рота ремонту авіаційної техніки.

У складі мотопіхотного батальйону (мпб) 4 мотопіхотні роти. На озброєнні мпб знаходиться 54 одиниці БМП М2 «Бредлі», 6 одиниць БРМ М3 «Бредлі», 6 одиниць 106,7-мм (120-мм) СМ, 12 одиниць ПУ ПТРК «Тоу», 36 одиниць ПУ ПТРК «Дракон», 23 БТР М113А1, а також 8 одиниць командно-штабних машин (КШМ).

У кожному танковому батальйоні (тб) нараховується 58 танків М1А1 «Абрамс», 6 БРМ М3 «Бредлі», 6 одиниць 106,7-мм (120-мм) СМ, 11 БТР М113А1, а також 8 КШМ.

Артилерія дивізії має три дивізіони, 155-мм СГ М-109 (у кожному по 24 СГ), дивізіон РСЗВ MLRS (27 ПУ РСЗВ MLRS), а також батарею AIR.

Зенітний дивізіон включає 3 батареї ЗСУ «Вулкан» (по 12 ЗСУ у кожній) і 15 ПУ ПЗРК «Стінгер», батарею ЗРК «Чапарел» («Авенджер») – (18 ПУ), а також батарею ПЗРК «Стінгер» (30 ПЗРК).

Бригада АА має у своєму складі батальйон вертольотів загальної підтримки (бвзп), батальйон ударних вертольотів (був) і розвідувальний батальйон (рб). Всього у складі бригади 24 протитанкових вертольотів АН-64Д «Апач Лонгбоу»; розвідувальні вертольоти ОН-58 Д – 16 одиниць; багатоцільові вертольоти UH-60А – 24 одиниці, вертольоти РЕБ ЕН-60А – 3 одиниці. Всього у складі бригади АА – 67 вертольотів. Таким чином, на озброєнні дивізії знаходяться: танків М1А1 «Абрамс» – 348, БМП М2 «Бредлі» – 216, БРМ М3 «Бредлі» – 118, 155-мм СГ М109 – 72, установок РСЗВ MLRS – 27, 106,7-мм (120-мм) СМ – 66, ПУ ПТРК «Тоу» – 48, ПУ ПТРК «Дракон» – 240, ЗРК «Чапарел» («Авінджер») – 18, ЗСУ «Вулкан» – 36, ПЗРК «Стінгер» – 75, протитанкові вертольоти АH-64Д «Апач Лонгбоу» – 24, розвідувальні вертольоти ОН-58Д,С – 16, багатоцільові вертольотиUH-60А – 26, вертольотів РЕБ ЕН-60А – 3, бронетранспортерів М113А1 – 336, КШМ-159.

Таким чином, «важка» дивізія має міцний комплект озброєння, який дозволяє їй вирішувати широкий діапазон завдань і забезпечувати значну перевагу у вогневих можливостях, а також у питаннях розвідки, збору і обробки інформації, зв’язку, маневру силами і засобами, всебічного забезпечення бойових дій.

Дві інші механізовані дивізії мають деякі відміни в організаційно-штатній структурі.

В 1 мд (ФРН) співвідношення мпб/тб – 5/4, замість зенітного дивізіону – зенітно-артилерійський.

У складі 3 мд (18 ПДК) 2 штаби бригад, штаб бригадної тактичної групи (Бртгр), 2 танкові, 2 мотопіхотні і 2 повітряно-штурмові батальйони, 3 садн, зендн, бригада АА. Бртгр є мобільним елементом структури дивізії, що забезпечує її готовність до негайної дії у будь-якому регіоні світу у якості передового загону дивізії. Загальна кількість особового складу “важкої” дивізії складає близько 17 тис. чол.

«Легкі» дивізіїрегулярних сил СВ відрізняються від «важких» значно більшою мобільністю за рахунок меншої кількості важких зразків озброєння.

10 лпд у мирний час включає штаб, штаби двох бригад, 6 піхотних батальйонів, бригаду АА, два адн 105-мм БГ М119, батарею 155-мм БГ М198 і загін АІР, зрдн ЗРК «Авенджер», батальйон розвідки і РЕБ, батальйон зв’язку, інженерний батальйон, роту військової поліції, тил дивізії. Загальна чисельність дивізії – 7,6 тис. чол. Основне озброєння: 104 гармат і мінометів, близько 80 ПТРК, 83 вертольоти.

25 лпд складається з 2 штабів бригад, штабу Бртгр, 9 пб, 3 адн 105-мм БГ, бригади АА. Чисельність особового складу близько 11 тис. чол. На озброєнні знаходяться 105-мм БГ М-119 – 54 одиниці, 90 мінометів, близько 200 ПУ ПТРК, 60 засобів ППО, 80 вертольотів (з них 24 ударних).

82 пдд має 3 штаби бригад, 9 парашутно-десантних батальйонів, 3 адн, зенітний дивізіон, вертолітний батальйон вогневої підтримки, бригаду АА. На озброєнні дивізії знаходяться 54 одиниці 105-мм БГ М-119, 90 мінометів, 350 протитанкових засобів, 87 засобів ППО, 91 вертоліт (з них 24 - ударних), 161 мотоцикл. Чисельність особового складу – близько 13 тис. чол.

101 пшд має у своєму складі 3 штаби бригад, 9 повітряно-штурмових батальйонів, 3 адн, 2 бригади АА (8 вертолітних батальйонів). Чисельність особового складу дивізії близько 16 тис. чол. Від інших “легких” дивізій 101 пшд відрізняється значною кількістю армійської авіації: у складі двох бригад АА знаходиться розвідувальний вертолітний батальйон (має на озброєнні 24 вертольоти UH-60А і 3 ЕН-60), 3 ударних вертолітних батальйони (по 24 АН-64А (Д) у кожному), 3 штурмових батальйони (по 30 UH-64A у кожному), транспортно-десантний вертолітний батальйон (48 СН-47Д). Це дає можливість дивізії висаджувати значні сили повітряних десантів посадковим способом, здійснювати вогневу підтримку їх бойових дій у глибокому тилу противника за допомогою ударних вертольотів. На озброєнні дивізії знаходиться 54 одиниці 105-мм БГ М-119, 90 мінометів, близько 340 протитанкових засобів, до 90 одиниць засобів ППО, 284 вертольота (з них 72 - ударних).

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти