ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Свідомість, пам'ять, тяма, притомність

«Хлопчик уже втратив свідомість», – читаємо в газеті і, якщо негаразд знаємо російську мову та її вислів "потерять сознание", то не відразу збагнемо, про що тут і до чого. Адже українське слово "свідомість" – це не стільки «здатність людини орієнтуватися в довколишній дійсності», скільки «відчуття своєї належності до інших людей та обов'язку перед ними». Тому й кажемо: "класова, національна, громадянська свідомість", "свідомість синівського обов'язку" тощо. Із тексту наведеної на початку фрази видно, що наляканий хлопчик знепритомнів чи зомлів або вмлів, то так і треба було написати. На жаль, ця помилка не є винятком, бо раз у раз натрапляємо на такі чудернацькі вислови, як: «Через годину потерпілий повернувся до свідомості» – Таких висловів ми не знайдемо ні в нашій класиці, ні в фольклорі, ні в сучасній народній мові. Це – груба калька, створена без усякої на те потреби.

Стан людини, коли вона реагує на довколишню дійсність, зветься по-українському "притомність" («Білі стіни будинку вертають мені притомність». – М. Коцюбинський). Є близькі до цього іменника прикметник "притомний" («Притомна була, поки і вмерла». – М. Номис) і дієслова "притомніти", "опритомніти" («Він приходив до пам'яті не зразу, а поступово – неначе був у зомлінні і тепер притомнів» – Ю. Смолич; «Поранений Богун опритомнів і намагався звести голову». – Я. Качура).

Є ще слово "тяма", що поміж іншими має також значення «притомність»: «Мені сказали, що я пролежав без тями два тижні» (І. Франко); «Обличчя людей із хутора були бліді й перелякані: вони тільки тепер прийшли до тями й важко думали над тим, що зопалу вчинили» (П. Панч).

До вислову "бути непритомним" є паралель "бути (лежати) без пам'яті": «Іцик лежав без пам'яті» (І. Франко). Так само до слів "притомніти", "опритомніти", "прийти до тями" є паралель "прийти до пам'яті": «Тоді Олеся як до пам'яті прийшла» (Марко Вовчок), "очуняти": «Сава Андрійович очунює» (О. Довженко), "очунятися": «Знаю, що як очунялася я, то лежала на дощі кров'ю підлита» (Панас Мирний), "очуматися": «Очумався я від того, що дзюрчала вода» (Ю. Яновський), "очутитися": «Нарешті Кобзар очутився» (С. Журахович).

Значення «допомогти непритомному» передається висловами: "приводити до пам'яті" («Коли його привели до пам'яті, він був блідий, мов труп». – І. Франко), "приводити до притомності" («Скількись шклянок холодної води, висипаної йому на голову, привели його до притомності». – А. Кримський), "очутити" «Це очутило трохи Корнія; він підвівся і махнув рукою», – Б. Грінченко), "опритомнювати", "опритомнити" («Панно Федоренко!.. » – Великий пан вимовив це слово, ніби згори опритомнював її». – О. Кобилянська),

У нашій мові є чималий арсенал різноманітних засобів, щоб передати потрібне нам поняття, а через незнання багатства своєї мови вдаємось до творення штучних слів і висловів, у яких нема жодної потреби!

Словом, одним словом, одно слово

Іменник "слово" в орудному відмінку чи в називному з числівником один або без нього – раз у раз трапляється в живій мові й на письмі, де він виконує граматичну функцію вставного слова: «Тепер у нас і Лора почала учитись, одним словом, ціла школа!» (Леся Українка); («Словом, Тверський бульвар, вісімнадцять – то була наша справжня альма-матер у час війни» (Ю. Смолич); «Одно слово, електрика міцно ввійшла в побут селян, і вони користуються нею на всі сто» («Радянська Україна»).

Отже, маємо аж три варіанти вставного слова, де кожний із них означає те саме, що й інші, тому хоч-не-хоч виникає питання: якому з них дати перевагу або, обравши один, відмовитись від інших?

Чи не найхарактернішим із них, із погляду популярності в народному мовленні, є вислів одно слово? Мабуть, що так, бо саме його звичайно чуємо з живих уст, приміром: «Одно слово, як то кажуть, коли не коваль, то й рук не погань!» Саме словом, механічно перенесено з російської на український ґрунт, і навряд чи є потреба послугуватись ним, коли є змога брати потрібне з українських народних джерел.

Справа, діло, річ

Дехто вважає, що слова "справа" й "діло" – тотожні, тому, мовляв, байдуже, якого з них ужити; декому так сподобалося слово справа, що викинув з ужитку слово "діло": «Він знається на своїй справі», «Він – майстер своєї справи».

Справді, бувають випадки, коли ці два слова – тотожні, наприклад, можна сказати: «Я прийшов до вас у такій справі»; «Я прийшов до вас із таким ділом» або «Я покінчив у комунвідділі з своєю справою (зі своїм ділом)». Але в перших двох фразах треба було сказати: «знається на своєму ділі», «майстер свого діла», – бо під словом справа розуміють сукупність планів і намірів здійснити чи виконати щось: «За добру справу варто добре постояти» (прислів'я); «... він робить справу величезної державної ваги...» (Григорій Тютюнник); «За всякими справами ви нічого не пишете про себе» (М. Коцюбинський). Під словом діло звичайно розуміємо якусь роботу, працю: «Діло в неї наче горіло в руках» (І. Нечуй-Левицький); «Діла незабутні дідів наших» (Т. Шевченко); «І діла не зробить, і час ізгайнує» (з живих уст).

Візьмімо ще таку фразу з нашої преси: «Святослав Ольгович був на престолі лише два тижні. А ось Святослав Всеволодович – це вже інша справа. Його княжіння тривало 14 років». Тут теж слово справа стоїть не до ладу, бо йдеться не про сукупність якихось планів чи намірів, а про тривалість перебування на престолі двох князів, отож, треба було написати: «А ось Святослав Всеволодович – це вже інша річ. ..» Негаразд надруковано в одній районній газеті: «Справа в тім, що так виконувати роботу не можна», – бо тут слід було висловитись так: «Річ у тім, що так...»

Слово "річ", як відповідник до російського "дело", ми часто бачимо в нашій класиці («Давня ця річ: мабуть, літ сорок тому буде». – О. Кониський), в фольклорі «Лицарська річ – у бої полягти». – Приповідка), в сучасній українській ориґінальній і перекладній літературі.

Відповідно до російських висловів «В чем дело?», «Дело в том, что...» по-українському треба казати: «У чому річ?», «Річ у тім, (тому), що...», а не «В чому справа?», «Справа в тім, що...».

Аналогічно до російського вислову "не отдавать себе отчета" іноді помилково кажуть: «Не здавати собі відчиту». Тут саме треба вживати слова "справа": "не здавати собі справи" («Вони, видимо, не здавали собі справи з того, що робиться». – Словник за редакцією А. Кримського); можна ще сказати, як пропонував сучасний український письменник О. Кундзич, – не усвідомлювати: «Він не всвідомлював, що каже».

Можна сказати "до речі" й "до діла" відповідно до російського слова "кстати": «Не війтова дочка, а до речі говорить» (М. Номис); «Фраза була не до діла, в ній не було ні запитання, ні наказу» (Ю. Смолич).

Становище, вихід зі становища, рада, дати раду, зарадити

Часто чуємо з уст і читаємо: «Він опинився в безвихідному становищі»; «Вона не бачила виходу з цього становища»; «Він вийшов зі скрутного становища».

Жодного з цих висловів ми не знайдемо ні в українській класичній літературі, ані почуємо з уст народу, їх штучно створили нашвидкуруч люди, далекі від народної мови й не обізнані з класичними зразками. Натомість бачимо: «Розмова вкрай схвилювала його, хлопець був безпорадний» (К. Гордієнко); «Побачу ще, як там буде; коли не дам ради, то тоді вже, певне, треба іти в найми знову» (Т. Шевченко); «Мною не турбуйтеся: я собі дам раду» (М. Коцюбинський); «Рідний брат так не зарадив би мені в тій скруті, як Іван» (із живих уст). Із цього випливає, що в наведених на початку фразах треба було висловитись так: «опинився в безпорадному становищі (стані)», «не бачила ради в цьому становищі», «дав собі раду в скрутному становищі» чи «зарадив собі в скруті».

Талан і талант

«Автор не без талану, але йому не вистачає ще життєвого досвіду й уміння організувати набуті спостереження», – читаємо в критичній статті й саме тому, що в ній мовиться про письменника та його здібності, бачимо помилку: треба було написати – таланту. Слово "талан" має значення «доля» ( «На вівтар Вітчизни комсомол України клав усе – сили, талан свій, життя». – С. Скляренко), «щастя» («Навіщо мені врода, коли нема долі, нема талану!» – Т. Шевченко), «удача» («А менший працює, як риба об лід побивається, а нічого не вдіє, ні в чому нема йому талану». – О. Стороженко).

Талант – це «природжена здібність у тій чи тій галузі науки або мистецтва»: «Силу свого таланту віддають вони на справу революційної боротьби» (В. Еллан).

Коли в людини нема таланту, то кажуть: "людина неталановита", а не "безталанна", як часом помилково пишуть і мовлять. "Безталанний" – це «нещасний, знедолений»: «А ти, моя Україно, безталанна вдово» (Т. Шевченко); «Мої безталанні діти» (О. Стороженко).

Танець і танок

Багатьом здається, що слова "танок" і "танець" означають одне й те ж, тому й читаємо раз у раз на афішах: «Виступає ансамбль пісні й танку». Але це не так. Слово "танок" означає «різновид танцю», воно відповідає російському "хоровод": «У місті Немирові дівок танок ходить, молодая Бондарівна всіх передом водить» «Українські пісні» М. Максимовича); «Стрункі високі дерева снуються перед очима, неначе водять який чарівний танок» (Леся Українка).

Танець – це «ритмічні рухи під музику або спів»: «Добре! добре! Ну, до танців, до танців, кобзарю!» (Т. Шевченко); «А в залі розвернулися танці на всі боки, поміст ходором ходить» (Панас Мирний).

У розстрочку чи на виплат?

У крамницях часто читаємо таке оповіщення: «У нас ви можете купити готовий одяг у розстрочку». Або інколи ще й так: «Товар продається з розстроченням». Обидва ці вислови – "у розстрочку" і "з розстроченням" – не українські й не російські, а належать до тої мовної сумішки, що зветься в народі суржиком. В українській мові є дієслово "строчити" з похідним від нього іменником "строчіння" («Хазяїн шиє, якусь полу від кожуха строчить». – Марко Вовчок); є й слова, що позначають протилежну до них дію, – "розстрочувати", "розстрочування", але вони стосуються кравецтва, а не умов сплати під час купівлі. Відповідно до російського вислову "в рассрочку" є в українській мові давній вислів "на виплат": «Дурно не треба, можна на виплат» (М. Коцюбинський). Отже, в оповіщеннях крамниць треба було написати: «купити готовий одяг на виплат», «продається на виплат».

Фарба, барва, краска

Щодо слів "фарба" й "барва" помиляються часом навіть деякі письменники, неправильно вживаючи їх: «Рожеві вуста, на яких грає стільки фарби й сонця, співчутливо питають», «Обличчя, пофарбовані полум'ям під гарячу мідь». У цих фразах слова "фарба" й "пофарбовані" ніяк не підходять, бо тут мовиться не про косметичну речовину, якою фарбують жінки губи або й обличчя, а про зорове враження, колір, що зветься українською мовою – "барва": «Край неба на сході весело рум'янився, мінився радісними барвами» (В. Козаченко). Від цього слова походить відомий прикметник "барвистий" ( «Хай молодість наша свята і крилата іде по барвистій землі». – В. Сосюра), як і прислівник "барвисто" («Рай земний, едем барвисто-пишний». – П. Куліш).

Кольорова речовина, якою мастять чи фарбують або малюють, зветься фарбою. Розрізняють фарби за матеріалом, із якого виготовлено, та за призначенням: олійні, акварельні, рослинні, друкарські, фарбарські, а також за кольором: червона фарба (або червінка чи червоне красило), біла (або білило, біль), жовта (або жовтило, жовтка), зелена (або зелінка) тощо. Наведемо приклади: «Віконниці помальовані ясно-синьою фарбою» (І. Нечуй-Левицький); «В цю хвилину назустріч нам ішов молодий робітник з відром зеленої фарби в одній руці і з великим квачем у другій» (Леся Українка); «На стіні проти стола висить великий портрет Шевченка, хорошої роботи олійними фарбами» (М. Коцюбинський).

Крім слів "барва" й "фарба", є в українській мові й слово "краска": «Краска сорому кинулася в обличчя Лаговському» (А. Кримський).

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти