ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Значний, чималий, неабиякий (великий)

Прикметником значний і прислівником значно в сучасній українській мові так надуживають останнім часом, що вони майже витиснули інші близькі слова, тим самим збіднюючи мову. Раз у раз чуємо й читаємо: значний унесок, значні впливи, значно кращий, значно більший тощо. Замість того, щоб сказати: «Ми маємо в галузі фізкультури значні досягнення», – точніше й краще було б: чималі (неабиякі, великі) досягнення; замість: «Значно краще зробити це ось як», – можна сказати: «далеко (або куди набагато) краще».

Не слід забувати, що прикметник значний буває ще синонімом до слів відомий, шанований, заслужений: «Значні пани і шляхетство» (О. Стороженко), – а прислівник значно в деяких діалектах означає ще те ж що й слова помітно, видно: «Значно, що господар» (Ю. Федькович).

Красивий, гарний, вродливий, красний, хороший, чудовий

Усі ці слова значеннєво є дуже близькі між собою й відповідають російським красивый, хороший. Дехто так уподобав слово красивий, що забув усі інші слова-синоніми: красива дівчина, хоч можна сказати й гарна (вродлива, красна) дівчина. Дехто каже: «Який красивий будинок!» – не замислюючись над тим що, може краще сказати: гарний (чудовий) будинок.

Наведемо кілька прикладів із нашої класичної літератури й фольклору: «Гарна, як квітка гайова» (М. Номис); «На городі верба рясна, там стояла дівка красна» (народна пісня); «Вишию лишень я йому подушку гарну напродиво» (І. Нечуй-Левицький); «Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий» (М. Номис); «Хвалилася сусідам своїм молодиця: яка вона хороша, яка білолиця» (Я. Щоголів).

Прикметнику красивий народна мова надавала трохи іншого значення, ніж дехто надає йому тепер, – він указував не на саму красу, а на те, що надає людині краси: «Прибігли до його трупа, покропили цілющою водою – він зціливсь; покропили красивою – то був гарний, а це ще кращий став» (Казки й прислів'я, що записав І. Манжура).

Як бачимо з цих прикладів, українська класика й народна мова широко використовували багатство синонімів, дуже рідко вдаючись до слова красивий. Таких прикладів можна навести багато, не кажучи ще й про інші слова-діалектизми, наприклад: гожий, пригожий, красовитий, ловкий, файний («Кажуть люди, кажуть, що я – файна дівка». – Закарпатська пісня; «Ловкий парубок. – Із живих уст на Полтавщині; «Вдовине личко красовите». – Марко Вовчок). То яка потреба збіднювати мову, забувши цю словесну різноманітність, і пересипати писаний текст чи живу мову одним-однісіньким словом красивий? А тим часом ми вживаємо його навіть там, де воно ніскільки не підходить: «Твій учинок – дуже некрасивий».

Лікарський, лікувальний, лікарняний, лікарський

«Лікарська косметика під доглядом досвідчених лікарів», – бачимо табличку над дверима медичного закладу; «Одразу за парканом починалися лікарські будинки», – читаємо в одному нарисі. В обох цих фразах прикметники лікарська, лікарські пантеличать того, хто читає їх, а не пояснюють. Прикметник лікарський означає «належний лікареві» (лікарський халат) або «такий, що стосується діяльності лікаря» (лікарський огляд): «Хора лежала непритомна, і здавалося, що не чула лікарської гадки» (І. Франко). Прикметник лікувальний указує на оздоровчі, збудливі, тамівні властивості, цебто має зв'язок із поняттями ліки, лікувати: «Виноград має і лікувальні властивості» («Колгоспна виробнича енциклопедія»). Нарешті, слово лікарняний означає «належний лікарні»: «лікарняний персонал», «Тут під стінами й коло груби навалено цілі гори лікарняного мотлоху» (переклад із А. Чехова).

З уваги до цього треба було на табличці написати: лікувальна косметика, – бо тут мають на увазі ті процедури, що лікують, а не медичний персонал, що їх виконує; в другій фразі треба було написати: лікарняні будинки, – бо мовиться про будинки, які належать лікарні.

Треба пам'ятати, що, крім прикметників лікарський, лікувальний і лікарняний, є ще прикметник лікарський (із наголосом на другому складі). Цей прикметник відповідає російському лекарственный: «Ще на світанку своєї історії людина збирала й використовувала для лікування деякі лікарські рослини» ( «Ботанічний журнал» ) .

Любий, любий, любимий, перший-ліпший, перший-кращий, будь-який, кожний, усякий, улюблений

«У нашій школі любий учень розповість біографію Тараса Шевченка», – кажуть навіть учителі, замість того, щоб висловитись правильно: «Кожний (або всякий, будь-який, перший-ліпший, перший-кращий) учень розповість біографію».

Прикметник любий означає не «будь-який», як у російській мові любой, із якого й скалькували ті, що не знають гаразд української мови, нібито українське любий, а – «милий»: «Ні, любий, я тобі не дорікаю» (Леся Українка); «Дихни на повні груди, народе любий мій!» (П. Тичина), – або «приємний»: «Така люба рілля, що дитина виросла б, коли б посадив» (М. Номис).

Інколи трапляється не тільки в сучасній публіцистиці, а й у художніх творах прикметник любимий, що має тенденцію витиснути давній прикметник улюблений: «Вишивання – це її любима робота». Та чи є потреба в такій заміні? Давно відомий прикметник улюблений цілком передає те поняття, що його вкладають у любимий: «Улюбленим заняттям Антосі було малювання» (О. Донченко); «І шлють усі хвалу й привіт улюбленій країні...» (Н. Забіла) .

Іноді прикметник улюблений виступає синонімом слова коханий: «Вона бачила Ольгу ...на таємних сходинах з улюбленим» (І. Франко).

Близькими за своїм значенням до прикметника улюблений є іменники улюбленик («...я був улюблеником у сім'ї». – М. Коцюбинський) та улюбленець – відповідники до російських слів любимец, баловень.

Минулорічний, торішній, позаминулорічний, позаторішній

У діловій та офіційній мові часто натрапляємо на невдало й неприродно створені від словосполук минулого року, позаминулого року прикметники минулорічний, позаминулорічний: «Минулорічний урожай був уже кращий, як позаминулорічний».

Українська класична література й живе народне мовлення додержувалися звичайно прислівників торік («Виглядала козаченька молодого, що торік покинув». – Т. Шевченко), позаторік («Твою долю, моя доню, позаторік знала». – Т. Шевченко). Від цих слів і виникли прикметники торішній («Так рад, як торішньому снігові». – Словник Б. Грінченка), позаторішній («І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось за Десну». – Є. Гребінка).

Отже, не тільки в художній літературі, а й у діловій та офіційній мові слід додержуватися цих давніх українських слів і писати: «Торішній урожай був уже кращий, як позаторішній».

Музичний і музикальний

Відповідно до російського прикметника музыкальный є два українські прикметники – музичний і музикальний, що спричиняє часом помилки, коли вважають хибно, ніби ці слова – тотожні й можна їх довільно ставити в реченні: «У нашій школі відбувся цікавий музикальний вечір»; «його голос – дуже музичний».

Прикметник музичний означає «належний музиці», «пов'язаний із музикою, використовуваний для музики»: «У кутку стояли музичні інструменти» (П. Панч); «Музичні варіації» (І. Нечуй-Левицький), – а музикальний – «схильний до музики, здібний у музиці»: музикальний слух, музикальні пальці, – або «суголосний, мелодійний»: «Голос музикальний» (М. Коцюбинський).

Отож, у наведених на початку фразах треба було написати «цікавий музичний вечір», «голос музикальний».

Недостойний і негідний

«Недостойна поведінка п'яного хулігана обурила всіх присутніх», – читаємо в репортерській замітці. Прикметники "достойний" і "недостойний" існують в українській мові паралельно з прикметниками "гідний" і "негідний" і не мають значеннєвої різниці, але між ними є певна стилістична відмінність. Прикметники "достойний" і "недостойний" як старослов'янізми надають реченню поважного або й урочистого характеру: «Покажіть ви лишень достойні пам'яті діла» (П. Куліш); «Він – не достойний такої високої нагороди» (з живих уст). Тим-то в реченні, де мовиться про поведінку п'яного бешкетника й де нема потреби надавати цьому врочистого тону, більш підхожим буде прикметник "негідний": «негідна поведінка п'яного хулігана».

Необхідний, необхідно, необхідність, потрібний, неодмінний, конче потрібний, доконечний, треба, конче треба, украй треба, аж-аж-аж треба, потрібно, потреба, гостра потреба, конечна (доконечна, нагальна) потреба

Прикметника "необхідний" і похідних – прислівника "необхідно" й іменника "необхідність" годі знайти в творах української класики, не чути їх і з уст народу. Це – штучні слова, «ковані», як казали раніш. А тим часом вони поширились не тільки в нашій сучасній публіцистиці, а й у художній літературі! Ось приклади: «Необхідною умовою успішного навчання є дисципліна серед учнів»; «Ці правила необхідно пам'ятати завжди»; «у цьому нема ніякої необхідності».

Чи є в цих словах якась потреба, чи бракує в українській мові відповідників до російських слів "необходимый", "необходимо", "необходимость"? Звернімось до класики: «В господі постала заметня, розмова була... про подорож, про речі, потрібні для подорожі» (Леся Українка); «Почекаємо, побачимо, що і як, і коли буде потреба, є в нас шаблі і рушниці боронити своє» (З. Тулуб).

Якщо слід посилити значення потреби, можна додати до прикметника "потрібний" і прислівників "потрібно" або треба слова "конче", "украй" ("край"), "аж-аж-аж" («Конче треба було довідатись, що тут сталось». – В. Козаченко; «Позич макітри – аж-аж-аж треба!» – З живих уст). Так само можна посилити значення самого іменника "потреба", додаючи слова "гостра", "конечна" ("доконечна"), "нагальна": «Дементій відчував гостру потребу щиро поговорити з Прищепою» (С. Воскрекасенко); «Дмитро відчув нагальну потребу побути на самоті» (Н. Рибак).

В українській діалектній мові можна почути слово "необходимий", але воно означає – «той, що його не можна обійти»: «Як підуть дощі, дак грязь буде необходима» (Словник Б. Грінченка).

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти