ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Вибачатися, прощати, дарувати, перепрошувати

Загрузка...

Люди, що не дбають за культуру власної мови, часто помилково кажуть: «Я вибачаюся». Так сказати не можна, бо частка -ся означає себе, отже, виходить, що людина вибачає саму себе, тимчасом як уважає, що завинила чи помилилась перед кимось. Треба казати: вибачте мені, пробачте мені, простіть мені, даруйте мені або я перепрошую. Цей останній зворот – характерний для подільського, волинського та інших південно-західних говорів, де він поширився підо впливом польської мови.

Так само не можна казати: «За ці слова треба вибачатись», – а слід: «треба попросити вибачення» або «треба перепросити».

Виручити (виручати), визволити, вирятувати, допомогти, виторгувати

Дієслову виручати та іменникові виручка надають часом невластивого українській мові значення, наприклад: «Від продажу огірків та картоплі наш колгосп виручив багато грошей»; «Середньоденна виручка підвищилась на 50 %».

Слова виручати, виручити, виручання, виручка мають в українській мові те саме значення, що й їхні і синоніми визволяти, визволити, врятувати, допомогти, визволення, порятунок, допомога, підмога, цебто – «виводити, вивести (виведення) зі скрутного чи небезпечного становища», «ставати (стати) комусь у пригоді», «позбавляти лиха, неволі», наприклад: «Друга вмієм виручать – друга будем виручать» (П. Усенко); «Вийди, доле, із води, визволь мене, серденько, із біди» (народна пісня); «Справа стала так, що треба порятувати людину» (М. Коцюбинський); «Суховій хотів знищити сад, а ми всі, школярі, кинулись на порятунок» (О. Донченко); «Не журись, у разі чого, люди прийдуть нам на допомогу» (з живих уст); «Чубенківці пішли в атаку і з'єдналися з підмогою» (Ю. Яновський).

Коли йдеться про торговельні справи, за гроші, що одержали від продажу чогось, то тут слова виручати, виручка не підходять, і треба шукати інших слів, які є в нашій художній літературі й у живому народному мовленні. Це такі слова: вторгувати, вторговані гроші, виторг. Наведемо приклади: «Вторгувала, серденько, п'ятака» (Т. Шевченко) ; «Оце три карбованці – й усі вторговані за квіти гроші» (з живих уст); «...не так тим виторгом, мабуть, як тим, що всі його горнята отак малиново гудуть» (Л. Костенко).

Отож, у перших фразах треба було сказати: «наш колгосп уторгував багато грошей», «виторг підвищився».

Висікти, витесати, вирізьбити

«Холодне, мов висічене з каменю, обличчя дивилось на мене», – читаємо в оповіданні сучасного письменника й спиняємось думкою над словом висічене. Адже висікати чи сікти означає «рубати гострим знаряддям» чи «шмагати різками»: «Як зачав сікти мечем, – висік триста п'ятдесят чоловік мечем» (Б. Грінченко); «Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть» (М. Номис). Із фрази бачимо, що письменник хотів сказати інше, але забув про слова витесати, витесаний, коли мовиться про щось, зроблене з каменю («Стояв, неначе витесаний з білого каміння». – І. Нечуй-Левицький), вирізьбити, вирізьблений, коли мають на оці матеріал із дерева, кості тощо («Там такі штучки різьбив на верстаті, що хоч на виставку». – Ю. Яновський).

Отож, у наведеній на початку фразі треба було написати: «мов витесане з каменю обличчя».

Відкривати, відчиняти, розгортати

Часто слова відкривати й відчиняти вважають за синоніми, ніби вони означають одне й те ж, і кажуть: «Відкрий вікно» – замість «відчини вікно» або навпаки: «На нашій вулиці відчинили нову крамницю» – замість правильного:«відкрили нову крамницю». Українською мовою відчиняти можна двері, вікна, браму, ворота, кватирку, цебто те, що потребує певного фізичного зусилля рук людини («Хто торка, тому відчинять». – М. Номис). Якщо йдеться про початок функціонування певного закладу, виявлення властивостей або про те, що стає (стало) відомим для всіх, то слід казати відкривати, відкрити: «Переможці торішніх змагань відкривають спартакіаду» (І. Багмут); «Немов заслона впала і відкрила натури дивні краснії дари» (Леся Українка); «В океані рідного народу відкривай духовні острови» (В. Симоненко); «Щодесять хвилин хіміки планети відкривають, синтезують, одержують хімічну речовину» («Наука і суспільство»).

Отже, правильно буде сказати: «На нашій вулиці відкрито нову крамницю, яку відчиняють щодня о восьмій годині ранку».

Відповідно до цього користуємось і дієсловами зачиняти, закривати: «Зачини вікно, бо буде протяг»; «Кінотеатр закрито на ремонт»; «Загальні збори закрито після прикінцевого слова доповідача».

Коли мовиться про книжку або зошит, то треба казати: розгорнути, а не розкрити, згорнути, а не закрити: «Я розгорнула книжку і прочитала епіграф» (Леся Українка); «Книжку згорнув, сховав у свою шаховку» (Б. Грінченко).

Відпускати, пускати, видавати, продавати

«Тепер я вашу зброю всю у закладі лишаю, а вас додому відпущу» – читаємо ми в Лесі Українки й розуміємо, що йдеться тут про те, щоб пустити людей на волю, а не тримати їх у полоні. Ну, а як зрозуміти напис на коморі: «Відпуск товарів провадиться з 8 години ранку до 6 години вечора»? Це – явна калька з російського вислову отпуск товаров. По-українському треба написати: крам видається або видача краму.

Похідним іменником від дієслова відпускати є відпустка, а не відпуск, наприклад: «Треба брати відпустку на місяць і десь відпочити» (І. Ле).

Дієслово відпускати може означати ще «зменшувати тиск, послаблювати»: «Оце наївся, треба й очкур відпустити» (Б. Грінченко); це ж дієслово й похідні від нього, зокрема іменник відпуск, трапляються в технічній термінології: відпускати болт, відпускати сталь, попускати гальмо, відпуск деталей (російсько-український технічний словник).

Відрізняти й розрізняти

Ці слова часто плутають і ставлять їх одне замість другого: «Через короткозорість він не може відрізнити літери Н від П»; «Ніч була така темна, що не можна було розрізнити неба від землі».

Значення дієслів відрізняти й розрізняти – дуже близькі, але між ними є певна різниця: відрізняють ті речі й поняття, що дуже далекі одне від одного: «Мова відрізняє людей від інших звірів» (Б. Грінченко); «Тим часом хмара насунулась і так стемніло, що води від землі не відрізниш» (О. Донченко); крім того, дієслово відрізняти означає «відокремлювати частину від цілого»: «Я роблю й маю право на своє добро. Одрізніть нас» (І. Нечуй-Левицький). А розрізняти – це значить«бачити або знаходити відмінність між речами й поняттями, дуже близькими своєю природою»: «Не може розрізнити, що говорять: стілько було сміху» (Ганна Барвінок); «Надворі панувала така темінь, що годі було предмети розрізнити» (О. Кобилянська); крім того, дієслово розрізняти має ще значення «розлучати, розділяти»: «Треба розрізнити парубка та дівку» (Б. Грінченко ).

З цього випливає, що в наведених на початку фразах треба було написати: «Не може розрізнити літер»; «Не можна було відрізнити небо від землі».

Відчитати чи вичитати?

В одному оповіданні для дітей є така фраза: «Карапузи вирішили відчитати Машу й добре присоромити». Ні, треба не відчитувати Машу, а – вичитати або прочитати Маші. Ганити когось, дорікати комусь або читати комусь нотацію, цебто по-російському отчитывать, отчитать, буде по-українському вичитувати, вичитати комусь (а не когось!): «Батько вичитав їй за поламану квітку» (Словник за редакцією А. Кримського), – або прочитувати, прочитати: «Добру молитву прочитали їй за брехні» (Словник за редакцією А. Кримського).

Включати, умикати, виключати, вимикати, поставити, унести, пустити

«Треба включити електрику»; «Виключи струм», – кажуть неправильно, забуваючи, що по-українському слід казати: умикнути (увімкнути), умикати електрику, вимикати струм. Від цих дієслів походять і українські технічні терміни: умикач (по-російському включатель) і вимикач (по-російському выключатель). Аналогічно помилково кажуть: «Пропонується включити до порядку денного три питання», – замість «поставити (або внести) до порядку денного». Так само неправильно – «У роботу включили всі існуючі аґреґати», – замість «пустили всі наявні аґреґати» .

Говорити й казати

Чи дієслова говорити й казати є абсолютні синоніми, як багато хто гадає, чи між ними є якась різниця? Як буде краще: «Я говорю, що прийду» чи «Я кажу, що прийду»; «Він говорив знехотя» чи «Він казав знехотя»? Часто в поточному мовленні не помічають між ними ніякої різниці, ба навіть надають перевагу слову говорити, вважаючи, що воно в усіх випадках може замінити дієслова казати, мовити, як це бачимо з таких речень, узятих із сучасної художньої літератури: «А могло ж і сюди дістати! – схвильовано говорить полевод»; «Уже зарікався сюди ходити, – говорить він»; «Кривуля говорив йому: – Все в тебе добре».

Не кажучи вже про те, що надуживання дієсловом говорити надає прикрої одноманітності стилю всього тексту, ми можемо побачити й певну відмінність між цими словами, якщо вдамось до нашої класики й фольклору: «Стара, кажуть, стала» (Т. Шевченко);«Скачи, враже, як пан каже» (приказка); «Ой казала мені мати ще й приказувала, щоб я хлопців у садочок не принаджувала» (народна пісня); «Кажуть люди, кажуть, що я – файна дівка» (народна пісня). У всіх прикладах ми натрапляємо тільки на форми від дієслова казати; але поряд бачимо й приклади з дієсловом говорити: «Говорить, як у рот кладе» (приказка); «Такий розбитний, що й по-німецькому говорить» (із живих уст).

З наведених прикладів випливає, що в класичній літературі й народному мовленні є нахил (за деякими винятками) ставити слово казати там, де є пряма мова або передається зміст повідомленого, висловленого: «щоб я хлопців у садочок не принаджувала», «що я – файна дівка» тощо; навпаки, там, де мовиться не про зміст, а про спосіб чи якість висловлювання, треба ставити дієслово говорити: «уміння говорити ясно й просто», «по-німецькому говорить».

Близьким за значенням до дієслова казати є мовити: «Казала б, та уста не мовлять» (Ганна Барвінок), – а дієслово говорити, коли воно стоїть із прийменником з і керує іменником в орудному відмінку, має своїм синонімом дієслово розмовляти: «Старі люди про старе говорять» (прислів'я); «Ой у полі могила з вітром говорила» (Т. Шевченко); «Антін бачив перед очима те, про що говорив» (М. Коцюбинський) .

Із цього можна зробити висновок, що аж ніяк не слід звужувати наші лексичні можливості й послугуватися скрізь тільки дієсловом говорити.

Домовлятися й умовлятися

Останнім часом із нашої усної й писемної мови майже зникло дієслово вмовлятись, поступившися скрізь перед дієсловом домовлятися: «Я домовлюся з лектором про початок лекції»; «Вони домовлялися про нову зустріч».

Дієслово вмовлятись означає «говорити з кимось, виставляючи якусь умову»: «Дід з чортом, умовлячись, пішли поруч, як товариші» (О. Стороженко); «То було не те місце, про яке ми вмовлялися» (Ю. Яновський), – а дієслово домовлятись означає «закінчувати процес умовляння, довершувати всі вимоги умови»: «Тільки домовся з нею так, щоб вона про мене не знала» (Т. Шевченко); «Домовся з ним про все, щоб не було нікому кривди» (з живих уст).

Не треба забувати й про інші синоніми цих дієслів: годитися, що є синонімом до вмовлятися («Годись на рік». – Марко Вовчок), єднати, що є відповідником російського рядить («Чого в'янеш, моя доню? – стара не спитала, за сивого, багатого тихенько єднала». – Т. Шевченко), договоритися, що є тотожним дієслову домовитися («Договорилась вона так, щоб мені очі зав'язати, і вона мене вела». – Казка).

Отож, у перших двох фразах треба було написати дієслово вмовитися: «Я вмовлюся», «Вони вмовлялися».

Дорівнювати й рівнятися

«Два та один рівняється трьом», – помилково кажуть інколи, забуваючи, що дієслово рівнятись має в українській мові інше значення, ніж те, що йому в цій фразі надають. Рівнятися – значить «уподібнюватися, триматись одної лінії в ряді»: «Ні, Мессіє, я не рівняюся до тебе, ні!» (Леся Українка); «Рівняйся на правофлангового!» (військова команда). Дієслово дорівнювати означає «бути рівнозначним, становити щось»: «Дія дорівнює протидії» (фізичне явище). Отож, у наведеній помилковій фразі треба було написати: «Один та два дорівнює трьом».

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти