ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ТЕМА: Організація вводу - виводу.Вивчення стандартних типів данних.

ПРАКТИЧНА РОБОТА N1.

I.Тема.

Робота в середовищі програмування. Створення та виконання програм.

II.Мета.

Ознайомитись з середовищем програмування TURBO PASCAL.

Навчитись створювати програмнi файли, їх редагувати , виконувати.

III.Виконання роботи.

1.Завантажити середовище програмування TURBO ­PASCAL.

(файл TURBO.EXE).

2.Вивчити типовi режими пiдготовки та виконання програм:

- перейти в головне меню (клавіша F10);

- активізувати режим FILE, потім підрежим NEW ;

- набрати текст програми (в кінці кожного рядка натискати клавішу ENTER);

- після підготовки тексту програми натиснути F2(це відповідає пiдрежиму SAVE режиму FILE).Ввести iм'я файлу ,куди буде записано пiдготовлену в редакторi програму;

- виконати компiляцiю програми ( ALT+F9, або COMPILE );

- виправити синтаксичнi помилки,знову натиснути F2;

- пiсля успiшноi компiляцii,виконуємо програму.( CTRL +F9, або режим RUN);

- на етапi виконання програми теж можуть з'яви­тись помилки

логiчного типу, на екранi з'явить­ся програма, курсор вказує мiсце помилки. (Можна звернутись до послуг вiдлагоджувача програм DEBUG );

- якщо в програмi явних помилок не виявлено, то вона буде виконана, i на екранi на незначний час з'являться результати,якi потiм будуть за­критi вiкном редактора. ( ALT+F5- повертає екран);

- зберегти кiнцевий варiант програми(F2);

3. Наступний типовий режим - редагування iснуючого файлу:

-прочитати програмний файл на монiтор (F3 OPEN);

IV.Контрольні запитання.

1.Як завантажити середовище програмування?

2.Якi етапи включає процес написання та налагод­ження програми на ЕОМ ?

3.Як прочитати програмний файл на монiтор ?

4.Як виконати програму?

V.Оформити звіт.

Тема.

Мета.

Виконання роботи.

Висновок.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №2

ТЕМА: Організація вводу - виводу.Вивчення стандартних типів данних.

I.МЕТА РОБОТИ:

1. Засвоєння найпростішої структури програми.

2. Одерження навиків в організації вводу / виводу значень стандартних типів данних.

3. Одерження практичних навиків роботи в діалоговому режимі.

II.ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ.

Організувати ввод і вивід даних заданих типів, забезпечити друкування відповідних заголовків.

III.ЗМІСТ ЗВІТУ.

1. Постановка задачі.

2. Текст прграми і результати її виконання.

3. Висновки.

IV.МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ.

При вводі з клавіатури числа і символа, можна набрати як в одній стрічці, так і на інших стрічках. При цьому треба пам’ятати, що ввод з наступної стрічки втілюється в тому випадку, якщо попереднім оператором READLN.

2. Зміннiй логічного типу можна присвоїти значення в операторі присвоєння або задати в розділі констант. Вводити значення з клавіатури змінних логічного типу не можна.

При роботі в діалоговому (інтерактивному) режимі потрібно перед операторами вводу використовувати оператор виводу на екран запрошення- підсказки про те, що наступив час вводу інформації, а також ,саме якої інформації.

Наприклад: WRITELN(‘ ВВЕДІТЬ ЦІЛІ ЧИСЛА K, L, M :’).

4. Вивід даних робиться двома способами: в стандартній формі і з вказанням ширини поля виводу, при цьому інформацію , яка виводиться необхідно забезпечити заголовками.

V.ПРИКЛАД ПРОГРАМИ.

Вихідні данні: K= -73, L=12, M=21425, X= -4192.21, Y=21.345, S1=‘*’, S2=‘V’, S3=‘F’.

 

PROGRAM INOUT ;

CONST LOG= TRUE;

VAR K, L, M: INTEGER; X,Y: REAL; S1,S2,S3: CHAR;

BEGIN WRITELN (‘ВВЕДІТЬ ЦІЛІ ЧИСЛА K,L,M :’);

READ (K,L,M);

WRITELN (‘ ’ :30, ‘ЦІЛІ ЧИСЛА’);

WRITELN (‘СТАНДАРТНИЙ ФОРМАТ’, ‘ ’ :2, ’ ЗАДАНА ШИРИНА ПОЛЯ’);

WRITELN (‘ ’, K,L,M ,‘ ’ :5, ‘K=’, K:3, ‘ L=’, L:2, ‘ M=’, M:5 );

WRITELN (‘ВВЕДІТЬ ДIЙСНI ЧИСЛА X,Y: ’);

READLN (X,Y);

WRITELN (‘ ’ : 25, ‘ДIЙСНI ЧИСЛА’);

WRITELN (’СТАНДАРТНИЙ ФОРМАТ’, ’ ’ : 18, ’ЗАДАНА ШИРИНА ПОЛЯ’);

WRITELN ( X, Y,’ ’ : 2, ’ X=‘ ,X:8:2, ’ Y=’ ,Y:6:3);

WRITELN ; WRITELN(‘ВВЕДІТЬ СИМВОЛИ S1, S2, S3: ’);

READLN (S1,S2,S3);

WRITELN (’СИМВОЛЬНІ ЗМІННІ: ’ , ’ S1= ’,S1, ’ S2= ’,S2, ’ S3=‘ ,S3);

WRITELN(‘ СИМВОЛЬНІ ЗМІННІ З ШИРИНОЮ ПОЛЯ 5:’,S1:5,S2:5,S3:5);

WRITELN (‘ЛОГІЧНА ЗМІННА=‘ ,LOG);

WRITELN (‘ ’: 35,’ПРОГРАМУ ВИКОНАЛА ВОЛКОВА’);

END.

VI.Оформити звіт.

ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ ДО ПРАКТИЧНОЇ №2

  Цілі числа   дійсні числа     Сим- Вольні  
                   
    Формат     формат        
№ Варіанту Кіль кість Стандартний Ши-рина поля Кількість Стандарт-ний Ширина поля Кількість знаків після крапки Кі-сть символів Логічні дані
1. + + TRUE
2. + + FALSE
3. + + TRUE
4. + + TRUE
5. + + FALSE
6. + + TRUE
7. + + TRUE
8. + + FALSE
9. + + FALSE
10. + + TRUE
11. + + TRUE
12. + + FALSE
13. + + FALSE
14. + + TRUE
15. + + TRUE
16. + + FALSE
17. + + TRUE
18. + + FALSE
19. + + FALSE
20. + + TRUE
21. + + TRUE
22. + + FALSE
23. + + TRUE
24. + + FALSE
25. + + FALSE
26. + + TRUE
                       

Практична робота №3.

ТЕМА: Обчислення виразів. Використання стандартних функцій.

I.МЕТА РОБОТИ.

1.Вивчення порядку дій при обчисленні виразів.

2.Одержання навиків в записі виразів на мові ПАСКАЛЬ і використанні стандартних функцій.

II.ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ.

1.Знайти значення функції Y(X) при заданому X. Використовувати стандартні функції. Обрахувати Y11=[Y], де [ ] означають цілу частину числа; Y22=[Y+0.5]-заокруглення.

2. Записати вираз, який залежить від координат точки X1 і Y1 і приймає значення TRUE, якщо точка належить заданній області, і FALSE, якщо не належить,скласти програму, результат видати на екран.

III.ЗМІСТ ЗВІТУ.

1. Постановка задачі для конкретного варіанту.

2. Текст програми.

3. Результати обчислень.

4. Висновок.

IV.МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ.

1. Функції, які відсутні в списку стандартних функцій мови ПАСКАЛЬ, потрібно виразити через ті ,які маємо.

2. Виведення значення виразу в даній точці організувати, використовуючи оперетор WRITELN.

3.Приклад програми, яка обчислюе Y(X)=3-x+1 SIN(X) при заданому Х, друкує Y11, Y22 і перевіряє належність точки з координатами (X1,Y1) заданнiй області:першій четверті кола одиничного радіуса з центром в початку координат.

 

ПРИКЛАД ПРОГРАМИ.

Вихідні дані: X=-1.5, X1=0.5, Y1=1.2.

 

PROGRAM TOB ;

VAR X, X1, Y1, Y: REAL;

BEGIN

WRITELN (‘ВВЕДІТЬ Х: ’); READLN (X);

Y:= EXP((-X+1)*LN(3))*SIN(X);

WRITELN (‘ПРИ Х=‘ , Х:8:3, ’ Y=‘,Y:8:4);

WRITELN (‘ Y11= ‘, TRUNC(Y):4, ’ Y22=‘ , ROUND(Y):4);

WRITELN (‘ВВЕДІТЬ КООРДИНАТИ: X1, Y1’);

READLN (X1, Y1);

WRITELN ((X1>=0) AND ((Y1>=0) AND (SQR(X1)+SQR(Y1)<=1));

WRITELN (‘ ’ : 10, ’ПРОГРАМУ СКЛАВ ІВАНОВ’);

END.

ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ ДО ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ №3

Функція Y(X) При Х=
1. Y=2-x - x4 + x 4.741
2. Y= ex-sinx 2.312
3. Y= x-1 +sinx 12.7409
4. Y=xcosx+sin3x 32.872
5. Y=tgx+ x -2.6312
6. Y=1+1/x+1/x2 -0.387
7. Y=cos x+1 4.352
8. Y=ln(sin 2x) +x2 0.112
9. Y=sin (tgx) -0.7129
10. Y=5arctgx -4.4172
11. Y=cosx+sin6x 2.728
12. Y=x-sin(x) 42.67
13. Y=sin(1/x) 0.465
14. Y=tg(x/2) 3.256
15. Y=sin(x/4)/2 7.854

 

№ варіанту УМОВАЗАДАЧІ Скласти програму для перевірки чи належить точка А(х.у) заданій фігурі : A(X,Y)
У другій чверті. (- 1,3)
У другій або третій чверті. (- 4,5)
У квадраті зі стороною, що дорівнює 1, побудованому на координатних осях у першій чверті. (0.3,0.34)
У крузі одиничного радіуса з центром у початку координат (0.13,2.34)
У першій або другій чверті. (2,- 4)
На координатній осі Х. (5,0)
У третій та четвертій чверті. (- 2,3)
У півкрузі одиничного радіуса з центром у початку координат першої та другої чверті. (0,0.4)
На координатній осі У. (5,0)
У півкрузі одиничного радіуса з центром у початку координат третьої та четвертої чверті (0.6,- 0.9)
На координатних осях. (5,3)
У трикутнику зі стороною, що дорівнює 1, побудованому на координатних осях у першій чверті. (0.34,0.8)
У трикутнику зі стороною, що дорівнює 2, побудованому на координатних осях у другій чверті. (-0.2,1.21)
У трикутнику зі стороною, що дорівнює 3, побудованому на координатних осях у третій чверті. (2.13,- 1.2)
У трикутнику зі стороною, що дорівнює 1, побудованому на координатних осях у четвертій чверті. (0.34,- 0.5)

ПРАКТИЧА РОБОТА №4

ТЕМА: Програмування розгалужуючих алгоритмiв.

I.МЕТА РОБОТИ:

Засвоєння розгалуженої структури програми.

Одерження навиків в організації розгалужень на декiлька вiток процесу розв’язання задачi.

3. Одерження практичних навиків роботи в діалоговому режимі.

II.ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ.

Найти значення функції при різних варіантах аргументу. Використовувати стандартні функції , організувати ввод і вивід даних заданих типів, забезпечити друкування відповідних заголовків.

Скласти програму для розв’язання задачі 1 та задачі 2, використовуючи оператор вибору CASE.

III.ЗМІСТ ЗВІТУ.

1. Постановка задачі.

2. Текст прграми і результати її виконання.

3. Висновки.

IV.МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ.

1. Функції, які відсутні в списку стандартних функцій мови ПАСКАЛЬ, потрібно виразити через ті які маємо.

2. Вивiд значення виразів в даній точці організувати, використовуючи оператор WRITELN.

V.ПРИКЛАД ПРОГРАМИ.

Обчислити значення функції

S= для a=1.3 ,b=1.29 ,t=0.38

PROGRAM P1;

VAR A,B,T,S:REAL;

N:INTEGER;

BEGIN

WRITELN( ‘ М Е Н Ю П Р О Г Р А М И :’);

WRITELN( ‘ 1 - ЗАДАЧА 1’);

WRITELN( ‘ 2 - ЗАДАЧА 2’); WRITELN;

WRITELN(’ВВЕДІТЬ НОМЕР ЗАДАЧІ N:’);

READLN(N);

CASE N OF

1: BEGIN

WRITELN(’ВВЕДІТЬ А,В,Т’);

READ(A,B,T);

IF A*T<1 THEN S:=A*T+B;

IF A*T=1 THEN S:=COS(A*T);

IF A*T>1 THEN S:=EXP(-A*T)*COS(A*T);

WRITELN(’A=’,A:8:3,’ B=’,B:8:3,’ T=’,T:8:3);

WRITELN(’РЕЗУЛЬТАТ=’,S:8:3);

END;

2:BEGIN WRITELN(‘ВВЕДІТЬ 2 ЦІЛИХ ЧИСЛА:’);

READLN(X,Y);

IF X mod 2 = 0 THEN WRITELN(X,’-парне число’);

IF Y mod 2 = 0 THEN WRITELN(Y,’-парне число’);

END;

END.

 

Практична робота №5.

МЕТА РОБОТИ.

1.Вивчення типів циклів у мові ПАСКАЛЬ.

2.Одержання навиків в записі циклів на мові ПАСКАЛЬ і налагодження програм на ЕОМ.

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ.

1.Знайти значення функції Y(X) при X на заданому інтервалі значень .

2.Виконати обчислення згідно заданого варіанту. Таблиця 4.

. ЗМІСТ ЗВІТУ.

1. Постановка задачі для конкретного варіанту.

2. Тексти програм.

3.Результати обчислень.

4.Висновок.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ.

1. Вивід значень функціі організувати в циклі.

Cкласти програми , використовуючи рiзні оператори циклу мови програмування.

Проаналізувати відмінності при організації циклів опраторами WHILE... та REPEAT... UNTIL .

ПРИКЛАД ПРОГРАМИ.

 

ЗАВДАННЯ 4. ПРОТАБУЛЮВАТИ ФУНКЦIЮ y=x 2sin3x НА IНТЕРВАЛI

(-1;3,2) З КРОКОМ 0,4. ОБЧИСЛИТИ СЕРЕДНЕ ГЕОМЕТРИЧНЕ 0.1<y<1.5,

I СЕРЕДНЕ АРИФМЕТИЧНЕ у<0 . ДАЛI НАВЕДЕНО ПРИКЛАД ПРОГРАМИ

Program Pr3;{ЦИКЛ Repeat-Until}

Const a=-1; b=3.2; h=0.4;

Var x,y,s,p: real;u,v:real;

m,i:integer;

Begin

x:=a; s:=0; p:=1; m:=0;i :=0;

Repeat

y=x*x*sin(3*x);

Writeln(x:7:1,’ ‘,y:7:3);.

If (y>0.1) and (y<1.5) then begin p:=p*y; m:=m+1 end;

If y<0 then begin s:=s+y;i:=i+1; end;

x:=x+h;

Until x>b;

u:=exp(ln(p)/m); v:=s/i;

Writeln(‘Середнє геометричне=’,u:7:3);

Wuiteln(‘Середнє арифметичне= ’,v:7:3);

End.

Program Pr3;{ЦИКЛ While…}

Const a=-1; b=3.2; h=0.4;

Var x,y,s,p: real;u,v:real;

m,i:integer;

Begin

x:=a; s:=0; p:=1; m:=0; i:=0;

While x<=b do begin

Y:=x*x*sin(3*x);

Writeln(x:7:1,’ ‘,y:7:3);.

If (y>0.1) and (y<1.5) then begin p:=p*y; m:=m+1 end;

If y<0 then begin s:=s+y;i:=i+1; end;

x:=x+h; end;

u:=exp(ln(p)/m);

v:=s/i;

Writeln(‘Середнє геометричне=’,u:7:3);

Wuiteln(‘Середнє арифметичне= ’,v:7:3);

End.

ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ ДО ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ №5

Функція Y(X) A B H ОБЧИСЛИТИ:
1. y=x2+16/x-16 0.5 середнє арифметичне всiх y
2. y=arctg4x 0.5 суму i кiлькiсть 0,71<y<2
3. y=ln(2+sin2x) 0.6 суму y>1 і кількість y<1
4. y=x3ln(1+x) 1.0 кількість і добуток y<100
5. y=xearctgx 1.2 середнє арифметичне 1<y<7,9
6. y=arctgx/(1+x2) 1.5 0.8 суму y<0,4 і добуток y>0,4
7. y=sin2x/(1+x2) 0.8 суму y<0 ікількість y>0
8. y=xe-x -2 1.0 суму і добуток y>0
9. y=lnx+arctgx 0.5 0.5 середнє геометричне y>0,3
10. y=(ex-e-x)/2 0.3 0.3 добуток y>1 і суму y<1
11. y=x 2lnx 2.0 середнє геометричне y>5
12. y=lnx+cos2x 1.5 0.1 середнє арифметичне y<=0,3
13. y=(ex+e-x)/2 -1 0.4 суму і кількість y>2
14. y=arccosx 0.1 0.6 0.1 суму і кількість y<=1,3
15. y=4-x-4/x2 0.5 кількості y<-0,5 i y>-0,5
y=el+x 0.2 кількість і добуток y>4,12
y=ln(2+cos2x) 0.3 суму і добуток y<=0,95
y=3-x-4/(x+2)2 -1 0.4 кількості y<0 i y>0
y=(lnx)/x 3 0.2 кількість і суму 0,2<y<0,5
y=x/sin 2x 0.5 0.1 суму y=>-0 i y<-0,1
y=(sinx+x2)/ln 0.4 кількості y>8,3 i y<8,3
y=xexsin2x 0.2 середнє геометричне 0<y<0,3
y=ln3x+arctgx 0.2 суму і добуток 0,5<y<1,5
y=xe-x 0.2 добуток і кількість 0<y<0,3
y=ln(1+x) 0.5 суму і кількість y>2.5

Практична робота №6

Завдання для індивідуального відпрацювання.

Заданий одновимірний цілочисельний масив n з елементів (n<=.20, вводиться користувачем з клавіатури). Виконати опрацювання масиву у відповідності з заданим варіантом завдання.

 

Варіанти завдання:

Варіант1

Знайти:

кількість додатніх елементів масиву;

1. номер елемента, який найменше віддалений від середнього арифметичного всіх елементів масиву;

2. суму елементів масиву із парним номером;

 

Варіант 2

Знайти:

суму від’ємних елементів масиву;

1. елемент, який найменше віддалений від середнього арифметичного всіх елементів масиву;

2. кількість непарних елементів масиву;

 

Варіант 3

Знайти:

добуток від’ємних елементів масиву;

кількість елементів, менших від середнього арифметичного всіх елементів масиву;

номер найбільшого із елементів масиву із непарним номером;

 

Варіант 4

Знайти:

кількість від’ємних елементів масиву;

1. суму елементів, більших від середнього арифметичного всіх елементів масиву;

2. номер найменшого із елементів з непарним номером;

 

Варіант 5

Знайти:

суму додатніх елементів масиву;

елемент, найбільш віддалений від середнього арифметичного всіх елементів масиву;

найбільший із елементів з непарним номером;

 

Варіант 6

Знайти:

добуток додатніх елементів масиву;

1. елемент, найбільш віддаленого від середнього арифметичного всіх елементів масиву;

2. найменший з елементів із парним номером;

 

Варіант 7

Знайти:

кількість додатніх елементів масиву;

добуток елементів, менших від середнього арифметичного всіх елементів масиву;

номер найбільшого із елементів з непарним номером;

 

Варіант 8

Знайти:

1. суму додатніх елементів масиву;

2. кількість елементів, більших від середнього арифметичного всіх елементів масиву;

3. кількість парних елементів масиву;

 

Варіант 9

Знайти:

суму елементів масиву з непарним номером;

елемент, який найменше віддалений від середнього арифметичного всіх елементів масиву;

кількість парних елементів масиву;

 

Варіант 10

Знайти:

1. добуток від’ємних елементів масиву з непарним номером;

номери елементів, менших від середнього арифметичного всіх елементів масиву;

найбільший елемент масиву з непарним номером;

 

Варіант 11

Знайти:

суму від’ємних елементів масиву;

1. кількість елементів, менших від середнього арифметичного всіх елементів масиву;

2. номер найменшого із елементів з парним номером;

 

Варіант 12

Знайти:

добуток додатніх елементів масиву;

кількість елементів, більших від середнього арифметичного всіх елементів масиву;

найбільший із елементів з парним номером;

 

Варіант 13

Знайти:

1. суму елементів масиву з парним номером;

номери елемента, більших від середнього арифметичного всіх елементів масиву;

найменший з непарних елементів масиву;

 

Варіант 14

Знайти:

добуток від’ємних елементів масиву;

1. кількість елементів з парним номером, менших віддалений від середнього арифметичного всіх елементів масиву;

2. номер найбільшого із елементів масиву;

 

Варіант 15

Знайти:

суму парних елементів масиву;

добуток елементів, більших за модулем від середнього арифметичного всіх елементів масиву;

кількість додатніх з елементів з непарним номером;

Виконання роботи

1. Ввести програму 1в ЕОМ налагодити її.

2. Ввести програму 2 в ЕОМ налагодити її.

3. Підготувати тестові значення для перевірки програм.

4. Виконати програму.

5. Записати результати виконання програм.

Для звіту представити

 

Завдання відповідно до свого варіанту.

1. Тексти програми.

2. Вихідні дані.

3. Результати програм.

4. Висновки по результатам роботи.

5.

Двовимірні масиви

 

ПРИКЛАДИ ПРОГРАМ ДЛЯ ЗАДАЧІ 2:

Практична робота № 7

Виконання роботи

1.Завдання для самостійної підготовки

вивчити:

- правила запису підпрограм різних типів і способів звернення до них ;

- способи передавання параметрів в підпрограму;

- правила запису програм , де використовують підпрограми різних типів.

- порядок виконання програм , що містять підпрограми .

2.Постановка задачі:

2.1 Написати програму ,яка обчислює значення заданих в варіанті функцій. Обчислення допоміжних функцій оформити у вигляді підпрограми типу FUNCTION.Таблиця 7.

Дано декілька масивів чисел, кількість масивів та розмір кожного згідно варіанту. Необхідно в кожному масиві знайти найбільший і найменьший елементи і вивести їх на екран. Потім елементи кожного масиву піднести до квадрату і знову знайти найбільший і найменьший елементи. Обчислення максимального і мінімального елементив оформити у вигляді PROCEDURE, а також введення та виведення елементів масиву. Налагодити програму з підпрограмами, записати результат у звіт. Таблиця 8.

3.Оформити звіт до практичної роботи.

 

Методичні вказівки

1.При написанні підпрограми-функції ознайомитись з приведеним прикладом підпрограми функції . Звернути увагу на те ,що в операторі присвоєння ім’я функції можна використовувати тільки в лівій частині , так як ім’я функції в правій частині оператора вказує на звертання до функції.

2.Процедури -це підпрограми ,результатом роботи ,яких є два або більше результати , або ж відсутність жодного результату.Процедура

може складатись як з параметрами так і без параметрів.Звертання до

процедури записується окремим оператором.В данній задачі скласти

такі процедури

процедура введення масиву довільного розміру (< N).

процедура знаходження найбільшого та найменшого елементів маси-ву;

процедура піднесення елементів масиву до квадрату;

процедура виводу елементів масиву.

У звіт по практичній роботі записати програми ,дані з якими працювали програми та результати обчислень.

 

 

END.

Задача. Заданий масив із 10 елементів. Знайти суму елементів масиву.

Розв’жемо це задання, використовуючи для операцій вводу масиву, обчислення суми елементіві виводу елементів масиву допоміжні алгоритми.

PROGRAM PRAKT7-M;

CONST N=10;

TYPE MASSIV=ARRAY[1..N] OF INTEGER;

VAR A:MASSIV;

S:INTEGER;

I:INTEGER;

PROCEDURE VVOD(VAR X:MASSIV); { підпрограма вводу масиву }

VAR I:INTEGER;

BEGIN

RANDOMIZE;

FOR I:=1 TO N DO X[I]:=RANDOM(100);

END;

PROCEDURE VYVOD(X:MASSIV); { підпрограма виводу масиву }

VAR I:INTEGER;

BEGIN

FOR I:=1 TO N DO WRITE(X[I]:4);

WRITELN;

END;

PROCEDURE SUM(X:MASSIV; VAR M:INTEGER); {обчислення суми}

VAR I:INTEGER;

BEGIN

M:=0;

FOR I:=1 TO N DO M:=M+X[I];

END;

BEGIN{ основна програма}

VVOD(A);

WRITELN(‘Вихідні дані’); VYVOD(A); SUM(A,S);

WRITELN(‘Сума елементів масиву A S=’,S);

END.

Пояснення.

Процедура VVOD містить лише один параметр, який є результатом, тому що масив при цьому змінюється.

Процедура VIVOD містить також лише один параметр, який є вихідними даними. Оскільки дані в результаті процедури не зміпюються, секція VAR в ній відсутня.

Процедура SUM містить два параметри: перший є вихідними даними, другий – результатом. Цей алгоритм можна було б реалізуватиі за допомогою функції(FUNCTION).

 

Варіанти завдань Таблиця 7

обчислити в основній програмі оформити у вигляді FUNCTION
z=f(a,b2)+f(b,ab) a=1;2;3;4;5. b=0.2;0.4;0.6...2.
R= f(x+1, y+1) - f(y,x) x= 1,2,3,4,5; y=-0.2;-0.6;-0.8.  
6 z= f(x2 , y2)+f(x,y ) x=4,8,12,16; y=0.2,4,6,8.
z= f(a-b,b) f(b,a+b) a=-2,0,2,4; b=0,1,2,3.
8
13 z= f(x , y2)+f(x-1,y ) x=1,2,3,4,5,6 y=0.2,4,6,8.
z= f(a+b,b-1)+ f(b,a) a=-2,0,2,4; b=0,1,2,3.
15

Таблиця 8

КІЛЬКІСТЬ МАСИВІВ НАЗВА І РОЗМІР МАСИВІВ ТИП ЕЛЕМЕНТУ МАСИВА
A[5],B[6] ДІЙСНІ ЧИСЛА
A[3,4],B[2,3],C[2,4] ЦІЛІ ЧИСЛА
A[3],B[4],C[7] ДІЙСНІ ЧИСЛА
A[3,4],B[2,3] ДІЙСНІ ЧИСЛА
A[7],B[3],C[4],D[5] ЦІЛІ ЧИСЛА
A[6],C[4],D[3] ДІЙСНІ ЧИСЛА
C[4,2],B[3,3] ЦІЛІ ЧИСЛА
A[2],B[3],C[4],D[5] ДІЙСНІ ЧИСЛА
A[5,2],B[3,4] ДІЙСНІ ЧИСЛА
A[3,5],B[4,2],C[2,3] ЦІЛІ ЧИСЛА
A[10],B[8] ДІЙСНІ ЧИСЛА
A[2],B[7],C[4],D[3] ЦІЛІ ЧИСЛА
A[5,3],B[4,4] ДІЙСНІ ЧИСЛА
A[4],B[2],C[5] ЦІЛІ ЧИСЛА
A[3,2],B[3,3],C[2,5] ЦІЛІ ЧИСЛА

Практична робота №8

Постановка задачі

 

Скласти програму для обчислення суми ряду по заданому вигляду загального члена з заданною точністю 0.001 . Елементи ряду, їх порядкові номера та загальну суму вивести у текстовий файл rezult.txt . Варіанти задач згідно таблиці № 9

Скласти програму для формування типованого файлу, що містить відомості про студентів : прізвище, ім’я, шифр групи, номер телефону, результати 4-ох екзаменів сесії . Кількість записів довільна .

Скласти програму для опрацювання сформованого типованого файлу . Виконати обчислення згідно варіанту таблиці .2

 

Методичні вказівки .

Текстовий файл можна формувати декількома способами :

· посимвольно формувати рядок файлу, використовуючи змінну типу CHAR і формуючи в циклі рядок поки не натиснена клавіша ENTER ;

· використовуючи масив символів, що містить інформацію одного рядка

VAR X : ARRAY[1..80] of CHAR ;

· використовуючи готові рядки, дані типу String

Приклад програми 1: Скласти програму формування текстового файлу прізвищ

 

uses crt ;

const ob=’gruppa5.txt’;

var fam:string[30];

spisok:text ;

simv:char;

begin

assign (spisok, ob);

rewrite(spisok);

repeat

writeln(’введіть наступне прізвище’ );

readln(fam);

writeln(spisok,fam);

writeln(’для продовження роботи введіть будь-який символ’);

writeln(’для за­кінчення - треба ввести символ -N’);

readln(simv);

until simv=’N’;

close(spisok);

reset(spisok);

writeln;

writeln(‘зміст файлу’);

while not eof (spisok) do begin

readln(spisok,fam);

writeln(fam);

end;

end.

Приклад виконання завдання 2

Завдання : скласти програму створення типованого файлу, що містить відомості про здачу студентами сесії . Структура запису містить поля : індекс групи, прізвище студента, оцінки з п’яти екзаменів . Кількість записів у файлі довільна .

 

PROGRAM LR15A(INPUT,OUTPUT);

TYPE

 

ZAP= RECORD

INDEX:STRING[6];

FAM:STRING[20];

MARKER:PACKED ARRAY[1..5] OF CHAR;

END;

VAR

SESSYA:FILE OF ZAP;

K:INTEGER;

FLAG:BOOLEAN;

X:ZAP;

BEGIN

K:=0;

FLAG:=TRUE; ASSIGN(SESSYA,’SESSYA.dat’);

REWRITE(SESSYA);

REPEAT

WRITELN(‘ ВВЕДІТЬ ПОТОЧНИЙ ЗАПИС : ІНДЕКС ГРУПИ , ФАМІЛІЮ І’);

WRITELN(‘5 ОЦІНОК ЗА ЕКЗАМЕНИ ’);

WRITELN(‘ДЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ ВВЕДІТЬ ЗАМІСЬ ІНДЕКСА ’);

WRITELN(‘ГРУПИ СИМВОЛІВ # # # # # #’);

READ(X.INDEX,X.FAM,X.MARKER[1], X.MARKER[2], X.MARKER[3], X.MARKER[4], X.MARKER[5]);

IF X.INDEX<>’# # # # # # ‘ THEN

BEGIN K:=K+1; WRITE(SESSYA,X) END

ELSE FLAG:=FALSE

UNTIL FLAG;

WRITELN(‘B ФАЙЛІ ‘,K,’ ЗАПИСІВ’); CLOSE(SESSYA);

RESET(SESSYA);

WHILE NOT EOF(SESSYA) DO

BEGIN

READ(SESSYA,X);

WRITELN(X.INDEX,X.FAM,X.MARKER[1], X.MARKER[2], X.MARKER[3], X.MARKER[4], X.MARKER[5]);

END;

WRITELN(‘КОНЕЦ ФАЙЛА’);

END.

 

Приклад виконання завдання 3

Завданння :Написати програму обчислення стипендії студентів групи Х.

Розмір звичайної стипендії 10 грн. Студенту, який отримує всі п’ять оцінок “5” , призначається стипендія, підвищена на 50% ; отримавшому 1-2 оцінки ”4” i решта ”5” -підвищена на25% ; студенту,який отримав хоча б одну оцінку ”3”, стипендія не призначається . В інших випадках призначається звичайний розмір стипендії .

 

PROGRAM LR15;

LABEL 2;

TYPE ZAP=RECORD

INDEX:STRING[6] ;

FAM:STRING[20];

MARKER:ARRAY[1..5] OF CHAR;

END;

VAR SESSYA:FILE OF ZAP;

Y:ZAP;

X:STRING[6];

I,K4,K5,N:INTEGER;

S:REAL;

BEGIN

ASSIGN (SESSYA,’SESSYA’);RESET(SESSYA);

WRITELN(‘ВВЕДІТЬ ІНДЕКС ГРУПИ ’);READLN(X);

WRITELN(‘ВІДОМІСТЬ ЗАЧИСЛЕННЯ НА СТИПЕНДІЮ’);

WRITELN(‘СТУДЕНТІВ ГРУПИ’,Х); N:=0;

2:WHILE NIT EOF (SESSYA) DO

BEGIN

READ(SESSYA, Y);

IF Y.INDEX=X THEN

BEGIN K4:=0; K5:=0;

FOR I:=1 TO 5 DO

BEGIN

IF Y.MARKER[i] =’2 ‘ OR Y.MARKER[i] =’3’ THEN GOTO 2;

IF Y.MARKER[i] =’5 ‘ THEN K5:=K5+1;

IF Y.MARKER[i] =’4 ‘ THEN K4:=K4+1;

END;

S:=10.0; N:=N+1;

IF K5=5 THEN S:=15.0;

IF (K5>2)AND(K4<=2) THEN S:=12.5;Writeln(n,Y.FAM:20,’ s=’,s5:2);

END;CLOSE(SESSYA);WRITELN(‘КОНЕЦ ФАЙЛА’);

END.

Таблиця 10.

№ варіанта аn k x № варіанта аn k x
(xln3)n n! 0,25 Cos(2nx) 4n2-1 0,28
(-1)n-1 sin(nx) n 0,83 X4n+1 4n+1 0,38
3.   n2 ----------------- xn (2n+1)! 0,37 N2+1 ____ (x/2)n n! 0,47
cos(nx/2) n! 0,54 sin(2n-1)x 2n-1 1,04
x2n (-1)n --------- (2n)! 0,41 (2x)n n! 0,46
cos(nx) (-1) ----------- n2 1,25 2n2+1 (-1)n-----x2n (2n)! 0,91
n 2n-1 (-1)--------x2n (2n)! 0,75 (1-x)n (-1)n ------ n! 0,43
x2n+1 (-1)n+1----------- 4n2-1   0,58       cos(2n-1)x (2n-1)2   1,32
(1+x)2n (-1)n----------- n -1,34 n (-1)n---sin(nx) n2-1 -0,44
x2n (-1)n+1----------- 2n(2n-1) 0,45 (2x)n (-1)n+1------- n3 -0,25
cos(nx) n! 0,77 n+1 ---------- xn n! 1,55
(2x)2n (-1)n----------- (2n)! 0,34 n+1 (-1)n------- xn n2+2 0,88
x2n-1 (-1)n-1---------- 2n-1 0,65 n2 ------- xn (n+1)! 0,51
xn n! 1,12 xn (-1)n------- 2n+3 1,04
2n+1 -------- x2n n! 0,52 xn (-1)т------- (n!)2 0,72

 

Таблиця 2.Варіанти завдань.

1. Роздрукувати анкетні дані студентів - вдмінників.

2. Роздрукувати анкетні данні студентів які навчаються на 4 і 5.

3. Роздрукувати анкетні дані студентів які мають одну оцінку 3.

4. Роздрукувати анкетні дані студентів як отримали за останній екзамен 2.

5. Роздрукувати анкетні дані студентів які отримали за перший екзамен оцін-

ку 5.

Роздрукувати анкетні дані студентів які отримали одну оцінку 4, а всі інші 5.

6. Роздрукувати анкетні список студентів прізвище яких починається на літе-

ру А, і їх оцінки.

8. Роздрукувати анкетні список студентів прізвище яких починається на літе-

ру Б, і їх дати народження.

Роздрукувати оцінки студентів прізвища яких починаються з літер В

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти