ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Нанесення зон поперечного перекриття на робочу карту

Для нанесення зон поперечного перекриття необхідно порахувати значення , яке буде використовуватися як відстань від головних точок знімка до краю зони перекриття, відміряють в бік головної точки знімка наступного маршруту.

7.5. Визначення розташування точок планової та висотної польової підготовки на ділянці знімання

Густота точок планової, планово-висотної і висотної підготовки, тобто відстань між парами розпізнавальних знаків уздовж маршруту визначається інструкціями. Проте вдосконалення програмного забезпечення фотограмметричного згущення, підвищення вимірювальних властивостей знімка, а так само застосування високоточних фотограмметричних приладів створюють реальні можливості скорочення трудомістких робіт з планово-висотної підготовки, тому в кожному конкретному проекті доцільно розраховувати оптимальні схеми розташування розпізнавальних знаків.

Розрахунок густоти планово-висотного обгрунтування проводять за формулами очікуваної точності мереж фототріангуляції:

де – це допустимі середні квадратичні похибки визначення висот і планових координат із фотограмметричного згущення;

– це середні квадратичні похибки визначення паралаксів на фотограмметричних приладах;

n – кількість базисів маршруту;

f - фокусна віддаль,

b - базис в масштабі знімка,

m - знаменник масштабу знімка.

При підготовці знімків повинні дотримуватися таких загальних правил:

- об'єкт картографування повинен розташовуватися всередині багатокутника, утвореного лініями, що з'єднують крайні опознаки;

- опознаки повинні впевнено опізнаватися на всіх знімках що перекриваються;

- опознаки слід розташовувати від краю знімка на відстані менше допустимого. Допустима відстань залежно від окремих властивостей і ортоскопічності об'єктива АФА приймається від 20 до 5 мм;

- для зовнішнього орієнтування окремої маршрутної мережі опознаки, по можливості, слід розташовувати на найбільшій відстані від осі маршруту. У межах фототріангуляційної блоку розпізнавальні знаки розміщують посередині між маршрутного поперечного перекриття незалежно від значення.

По межам об'єкта і блоку, паралельним напрямку маршрутів аерофотозйомки, відстані між опознаками повинні бути вдвічі менше прийнятих для маршрутів всередині блоку.

В якості планово-висотних і планових розпізнавальних вибираються контурні точки, які можна впевнено опізнати в плані та на знімках стереопари з точністю стереовимірів. Висотні розпізнавальні вибираються на контурах що надійно розпізнаютья. Похибки в розпізнанні точки на місцевості і ототожненні її на стереомоделі не повинні призводити до похибки у висоті точки більше 0,7 від заданої середньої похибки висот розпізнавальних знаків.

Обрані опознаки оформляються на контактних відбитках з замальовкою і описом на зворотному боці відбитка.

В якості точок планового і висотного обгрунтування в першу чергу повинні бути використані пункти головної геодезичної основи, тобто сукупності геодезичних даних, необхідних для створення карти. Головна геодезична основа доповнюється точками знімального обгрунтування для забезпечення подальшого фотограмметричного згущення. Для складання робочого проекту використовують наявні топографічні карти, аерознімки і репродукції накидного монтажу; якщо аерофотозйомка ще не виконана, то для проектування використовують аерофотознімання матеріали минулих років.

Проект планового і висотного обгрунтування оформляється у вигляді схеми на карті, масштаб якої в 4-5 разів дрібніше масштабу топографічної зйомки. На карті показуються:

- межі ділянки робіт;

- пункти головної геодезичної основи;

- осі аерофотознімальних маршрутів;

- зони розміщення точок знімального обгрунтування і урізу води;

- схеми геодезичного визначення точок знімального обґрунтування;

- контрольні точки.

Точки планового і висотного знімального обгрунтування розташовуються рядами впоперек аерофотознімальних маршрутів і розміщуються в середині міжмаршрутних перекриттів і по можливості у зонах потрійного перекриття аерознімків у маршруті. Точки планового обгрунтування мають бути визначені по висоті.

Відмітки урізу води в річках і озерах повинні визначаться в місцях перетину водойм нівелірними і висотними ходами, а при перерізі рельєфу через 1,0 м також уздовж річок через 10-15 см на карті. За вільним межами ділянки, паралельним аерофотознімальним маршрутам зйомки, визначаються додатково одна планово-висотна точка між рядами точок знімального обґрунтування.

Маркування точок

У районах з великою кількістю контурів точки знімального обгрунтування намічають на природних контурах з урахуванням найбільш простого їх геодезичного визначення. Слід вибирати чіткі контури, які впевнено опізнаються на даному та суміжних аерознімках обох маршрутів і забезпечують ідентифікацію з похибкою не більше 0,1 мм в масштабі карти. Забороняється в якості опознаков використовувати контури на крутих схилах і обривах, високі об'єкти, тіні і закриті тінню контури, об'єкти, що змінюють своє положення. Точки висотного обгрунтування вибирають на рівнинних ділянках.

У районах, де не може бути забезпечено надійне опізнавання на аерознімках точок місцевості, перед аерофотозйомкою повинно бути виконанно маркування точок планового (планово-висотного) обгрунтування.

Для маркування слід використовувати матеріали темного кольору при світлому фоні ландшафту. Якщо фон навколишнього ландшафту має змінну забарвлення, необхідно створювати навколо знаку штучний фон, що різко контрастує з кольором знака.


Література

 

Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-02.04-02-98)

Основные положении по выбору масштаба и высоты сечения рельефа топографических съемок населенных пунктов, Москва, «Недра», 1980

Керівний технічний матеріал з виготовлення та приймання цифрової топографічної карти, Держгеодезкартографія, 2008р.

Основные положения по аэрофотосъемке, выполняемой для создания и обновления топографических карт и планов / Главное управление геодезии и картографии при Совете Министров СССР, Министерство гражданской авиации, М.Недра, 1982 -16 с.

Основи фотограмметрії, Дорожинський О.Л.,

Фотограмметрия и дистанционное зондирование. Обиралов А.И., Лимонов А.Н., Гаврилова Л.А. – М.: КолосС, 2006.

 


ЗМІСТ

1. Мета лабораторної роботи та вихідні дані 2

Мета роботи. 2

Вихідні дані 2

2. Основні вимоги до створення топографічних планів м-бу 1:5000. 3

3. Вимоги до виконання фотограмметричної обробки знімків. 8

4. Поняття про аерофотознімання. 12

5. Вибір основних параметрів аерофотознімання. 17

5.1. Вибір висоти перерізу рельєфу і основних параметрів АФЗ. 17

5.2. Розрахунок меж ділянки аерофотознімання. 18

6. Розрахунок параметрів аерофотознімання. 21

7. Оформлення робочої карти.. 26

7.1. Вимоги до складання проекту планово-висотного обгрунтування 26

7.2. Нанесення маршрутів аерофотознімання на робочу карту. 28

7.3. Нанесення головних точок аерофотознімків на робочу карту. 29

7.4. Нанесення зон поперечного перекриття на робочу карту. 29

7.5. Визначення розташування точок планової та висотної польової підготовки на ділянці знімання 30

7.6. Маркування точок.. 32

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти