ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Лекція №2: Основні поняття та елементи мови Turbo Pascal

План

1.Опис мови.

2. Структура програми.

3. Ідентифікатори.

4. Розділи оголошення сталих і змінних.

5. Перша програма.

Опис мови.

Мову Паскаль створив на початку 70-х років професор Н.Вірт зі Швейцарії. Вона названа на честь французького математика і філософа Блеза Паскаля (1623-1662) — винахідника першої у світі механічної обчислювальної машини. Мова вважається найбільш досконалою порівняно з іншими мовами програмування, її використовують для розв'язування різноманітних задач.

Програми складаються з синтаксичних конструкцій, які називають командами (операторами, вказівками, реченнями). Команди будуються з лексем — неподільних елементів мови: слів, чисел, символів операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена (ідентифікатори), які користувач дає різним об'єктам. Розглянемо основні службові слова мови. їх можна записувати як великими, так і малими літерами:

 

and— i mod— остача

array— масив nil— нуль

begin— початок not— ні

case— вибір of— з

const— cталi or— або

div— ділення без остачі packed— стиснутий

do— виконати procedure— процедура

downto— униз до program— програма

else— інакше record— запис

end— кінець repeat— повторювати

file— файл set— множина

for— для then —то

function— функція to— до

go to— перейти до type— тип

if— якщо until— доки

in— в var— змінні

label— позначка _________ while— доки та інші.

Стандартні імена.Великий набір слів є проміжним між службовими словами та іменами користувача. Це стандартні імена. їх є Декілька груп:

1. назви стандартних типів даних: boolean (логічний), char (символьний), integer (цілий), rеаl (дійсний), tехt; (текстовий файл) тощо;

2. назви стандартних сталих: false (хибність), true (істинність), maxint (максимальне ціле), рі (число л) тощо;

3. назви стандартних функцій: abs, аrctan, соs, ехр, ln, sіn тощо;

4. назви стандартних процедур: геаd, геаdln, write, writeln тощо.

Стандартні імена користувач може використати для позначення інших об'єктів, однак тоді вони втрачають основне призначення.

Імена, які користувач надає величинам (сталим, змінним), програмі, підпрограмам тощо, мають складатися з латинських літер, цифр, символу "_". В імені цифра не може бути першим символом. Наприклад, програму можна назвати так: myprogram_1.

 

Структура програми.

Програма складається із заголовка

program <ім’я програми>;

 

розділів описової частини

uses— приєднання бібліотек та модулів;

label— оголошення міток (позначок);

const— оголошення сталих;

type— опис типів;

var— оголошення змінних;

procedure— оголошення процедур користувача;

function— оголошення функцій користувача

 

та виконуваної частини

Begin

<розділ команд>

End.

Заголовок та усі розділи, окрім останнього, є необов'язковими. Розділювачем між конструкціями (командами) програми є символ ";". У кінці програми завжди має стояти крапка.

Заголовок програмі надає програміст. В іменах, які користувач дає своїм програмам та змінним, великі і малі букви рівноправні: імена А та а позначають один і той самий об'єкт.

У програму можуть входити коментарі. Коментар — фрагмент тексту програми, взятий в фігурні дужки або записаний так: (* коментар *). Коментар слугує для пояснення роботи програми і не впливає на виконання команд. Він може бути розташований у довільному місці програми.

Ідентифікатори.

Ідентитфікатор (ім’я) – центральне поняття мови програмування. За іменем можна звертатися до змінної, константи, процедури, функції.

Правила запису індетифікаторів:

  1. ідентифікатори починаються тільки з букв або з знаку підкреслення.
  2. ідентифікатор може складатися з букв, цифр і знаку підкреслення.
  3. між двома ідентифікаторами повинен бути хоча б однин проміжок.
  4. максимальна довжина ідентифікаторів 127 символів, але ЕОМ розрізняє тільки перші 63 символи.
  5. великі і малі букви в ідентифікаторах не розрізняються.

 

Розділи оголошення сталих і змінних.

Усі величини, які входять у програму, повинні бути описані у розділі сталих (констант), якщо вони не мінятимуть значення протягом виконання програми:

const<стала 1> = <значення 1>;

<стала n> = <значення n>;

або у розділі оголошення змінних, якщо вони обчислюватимуться:

var<список змінних 1> : <тип змінних 1>;

<список змінних п > : <тип змінних п>;

Елементи списків записують через кому. Кутові дужки <...> — це засіб формалізованого описування конструкцій мови. У конкретних програмах їх не використовують.

Перша програма.

Програма — це послідовність команд, за допомогою яких записують алгоритм розв'язування задачі. Програми (алгоритми) складають за таким принципом:

· вводять дані,

· визначають потрібне,

· виводять результати.

Аналогічно розв'язують задачі з математики та фізики, але тут обчислення вручну виконувати не потрібно — їх виконає комп'ютер.

Розглянемо програму з назвою Тrykutnyk для розв'язування задачі обчислення периметра р та площі s трикутника зі сторонами а=5, b=3.6, с=4.2 за формулою Герона. Усі команди, наведені в програмі,будуть детально розглянуті нижче.

programТrykutnyk;

usesCrt; {Приєднуємо модуль Crt}

consta=5; b=3.6; c=4.2; {Вводимо довжини cmopiн}

varp,s: real; {Оголошуємо змінні для}

begin{периметра та площі}

clrscr; {Очищуємо екран}

р:=а+b+с; {Обчислюємо периметр}

writeln('p=', p:5:2); {Виводимо значення периметра}

р:=р/2; {Обчислюємо півпериметр}

s:=sqrt(p*(p-a)*(p-b)*(p-c)); {Визначаємо площу}

writeln('s=', s:5:2); {Виводимо значення площі}

writeln('виконав Іванов І.І.');

readln

End.

Символ * позначає операцію множення,/ — ділення, а sqrt(х) — це функція обчислення квадратного кореня з х. Два символи := позначають операцію присвоєння. Команда writeln призначена для виведення результатів. Після виконання програми на екрані отримаємо:

виконав Іванов І.І

 

 


Лекція №3 Типи даних. Лінійні програми

План

  1. Стандартні типи даних.
  2. Нестандартні прості типи.
  3. Типовані сталі.
  4. Команда присвоєння.
  5. Основні операції, стандартні функції та деякі процедури.
  6. Команди введення, виведення даних. Форматний вивід.

 

  1. Типи даних

У кожного типу різне представлення чисел в пам’яті комп’ютера, час виконання певної операції над змінними цього типу, різний об’єм пам’яті.

Всі типи мови Turbo Pascal можна розділити на дві груп:

• стандартні (визначені) типи;

• типи обумовлені (описані, визначені) користувачем (типи користувача).

Імена стандартних типів є визначеними ідентифікаторами (не плутати із зарезервованими словами!) і діють у будь-якому місці програми. У дійсності, вони описані в стандартному модулі System, що за замовчуванням підключається в список використовуваних модулів кожної програми і кожного користувальницького модуля, незалежно від того, зазначений він у розділі uses, чи ні.

Стандартні типи даних.

Одним з найважливіших понять у програмуванні є змінна.

Змінна — це поіменована ділянка оперативної пам'яті комп'ютера, де зберігається значення деякої величини.

Змінна має такі властивості:

· назву (ім'я),

· значення,

· тип.

Усі наявні у Паскалі типи прийнято поділяти на групи. Насамперед виділяють прості і структурні типи. Прості типи, у свою чергу, підрозділяють на порядкові і дійсні типи. У табл.1 наведена класифікація визначених типів мови Паскаль. Визначені типи «вбудовані» у Паскаль на відміну від типів, що задаються програмістом.

Порядкові типи називаються так тому, що їхні припустимі значення являють собою множину, що складається зі скінченного числа елементів. У цій множині є перший і останній елементи. Крім того, кожний елемент порядкового типу має попередній йому і наступний за ним елементи. Так, наприклад, у цілого значення 12 є попередник (значення 11) і спадкоємець (значення 13). Очевидним винятком є перший (у нього немає попередника) і останній (немає спадкоємця) елементи. Елементи порядкового типу можна пронумерувати, розташувавши них у визначеному порядку, наприклад за зростанню.

На відміну від порядкових, дійсні типи представляють дійсні числа (числа, що мають як цілу, так і дробову частини), а множину дійсних чисел навіть з обмеженого діапазону пронумерувати неможливо. Строго говорячи, варто враховувати та обставина, що комп'ютер може оперувати лише кінцевим набором чисел. Це зв'язано з його кінцевою розрядністю (тобто кількістю двійкових розрядів, що відводяться під збереження даних). Але для дійсних чисел кількість їхніх припустимих значень досить велике, тому не має сенсу відносити їх до групи порядкових типів.

Таблиця 1.Класифікація визначених типів мови Паскаль

Група Підгрупа Назва Ідентифікатор
Простий Порядковий Короткий цілий Shortint
  Короткий натуральний Byte
  Натуральний Word
  Цілий Integer
  Довгий цілий Longint
  Символьний Char
  Булевий(логічний) Boolean
Дійсний Дійсний Real
  З одинарною точністю Single
  З подвійною точністю Doubl e
  З підвищеною точністю Extended
  Складний Comp
Строковий(літерний)   String
Структурний Масив Array
  Множина Set
  Файл File
  Запис Record
Вказівниковий   Pointer

У табл. 2 наводяться діапазони припустимих значень порядкових типів мови Паскаль.

 


Таблиця 2.Порядкові типи мови Паскаль

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти