ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Запозичена лексика. Різні шляхи і види лексичних запозичень.

Розрізняють матеріальні запозичення і калькування.Матеріальне (лексичне) запозичення — запозичення, за якого з іноземної в рідну мову входить лексична одиниця повністю (значен-

ня й експонент).Напр: тінейджер (англ. teenager "підліток від 13 до 19 років").Калькування— копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; поморфемний

переклад іншомовного слова. За калькування переймаються лише значення іншомовного слова та його структура, але не його матеріальний екс-

понент. Так, наприклад, укр. недолік є калькою рос. Недочет. СЕМАНТИЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ — такі запозичення, коли своє слово набуває значення, яке має його іншомовний відповідник.

СЛОВОТВІРНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ — такі запозичення, коли власний зміст передається морфемами інших мов. Так, напр, слово телефон складене з давньогрецьких елементів tele "далеко" і phone "звук" у США. Інтернаціоналізми— слова, поширені у більшості мов світу. Напр: нація, конституція, біологія, університет, декрет, ректор, алгебра, адмірал, іслам, бюро, мораль, політика тощо. Інтернаціональні слова стосуються

переважно спеціальної термінології, різних галузей науки і техніки.

Фразеологія. Види фразеологізмів.

Фразеологія - 1) сукупність фразеологізмів даної мови; 2) розділ мовознавства, який вивчає

фразеологічний склад мови. Предметом фразеології як науки є дослідження природи фразеологізмів і їх ознак, а також виявлення закономірностей функціонування їх у мові. Фразеологізми — стійкі словосполучення. Це готові сполучення слів, які не створюються в мовленні подібно до вільних словосполучень (новий костюм, великий будинок, читати газети, йти до школи), а відтворюються: якщо мовцеві необхідно вжити фразеологізм, то він його вилучає, як і слово, в готовому вигляді зі свого фразеологічного запасу, а не будує його заново. Фразеологізм — відтворювана одиниця мови з двох або більше слів,

цілісна за своїм значенням і стійка за складом та структурою.Класифікація фразеологізмів за Виноградовим:Фразеологічні зрощення - семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів. (Напр: собаку з'їсти "бути майстром у якійсь спр-

ві".Фразеологічні зрощення називають ще ідіомами під якими розуміють фразеологізми з повною втратою внутрішньої форми.(напр. наприклад, англ. tit to tat має значення "око за око")

Фразеологічні єдності - семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких умотивоване значенням їх компонентів.(зробити з мухи слона "перебільшити щось", пальцем не ворухнути "нічого не зробити").Фразеологічні сполучення— звороти, в яких самостійне значення кожного слова є абсолютно чітким, але один із компонентів має зв'язане значення.(Напр: брати участь, досада бере,розквасити ніс). Фразеологічні вирази— стійкі за складом і вживанням семантично подільні звороти, які складаються повністю зі слів із вільним значенням.Фр.в. — це прислів'я, приказки, афоризми відомих політиків, письменників, діячів науки й культури: Не все золото, що блищить; Крапля камінь точить.

Лексикографія. Основні типи словників.

Лексикографія— розділ мовознавства, який займається теорією і практикою укладання словників.Це наука, яка має практичне застосування. Словники необхідні для вивчення рідної та іноземної мов, для піднесення культури усної та писемної мови і загалом інтелекту людини. Розрізняють теоретичну і практичну лексикографію. ТЕОРЕТИЧНА ЛЕКСИКОГРАФІЯ опрацьовує загальну теорію словників: розробляє принципи відбору лексики, розташування слів і словникових статей, структуру словникової статті. ПРАКТИЧНА ЛЕКСИКОГРАФІЯ забезпечує навчання мови — як рідної, так і іноземної, описує й нормалізує рідну мову, дає матеріал для наукового вивчення лексики.

Усі словники поділяють на енциклопедичні й лінгвістичні.ЕНЦИКЛОПЕДИЧНІ СЛОВНИКИ описують світ, пояснюють явища, поняття, дають бібліографічні довідки про знаменитих (інколи й одіозних) людей, відомості про країни й міста, про видатні події тощо. Відомими є "Українська

радянська енциклопедія" в 17 томах (К., 1960—1966; друге видання в 12 томах вийшло в 1977—1985). ЛІНГВІСТИЧНІ СЛОВНИКИ — це словники слів. Вони дають інформацію не про речі, явища, поняття, а про слова. Лінгвістичні словники поділяють на одномовні (ТЛУМАЧНІ СЛОВНИКИ; Словники НЕОЛОГІЗМІВ; СЛОВНИКИ ІНШОМОВНИХ СЛІВ; ДІАЛЕКТНІ СЛОВНИКИ; СЛОВНИКИ МОВИ ПИСЬМЕННИКІВ; ІСТОРИЧНІ СЛОВНИКИ; ЕТИМОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ; СИНОНІМІЧНІ СЛОВНКИ; СЛ.АНТОНІМІВ,ОМОНІМІВ,ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ;ОРФОГРАФ СЛ; ОРФОЕП СЛ; СЛ ПРАВ МОВЛЕН;ЧАСТОТНІ СЛ.; ЗВОРОТНІ СЛ;СЛОВОТВ ТА МОРФЕМ; ІДЕОГРАФ СЛ;СЛ АСОЦ НОРМ; ) й багатомовні (У багатомовних (перекладних) словниках дається не пояснення (тлумачення) значень слів, а переклад, тобто підбирається слово-відповідник іншої мови. Найчастіше це двомовні словники. їх створюють для цілей перекладу й активно використовують при вивченні іноземної мови.)

Граматика, її розділи та предмет вивчення. Основні одиниці граматичної будови мови.

Граматика - 1) будова мови (система морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій); 2) наука, яка вивчає будову мови.

Що стосується граматики як науки, то розрізняють: 1) формальну, яка вивчає граматичні форми та їх структуру, і контенсивну (семантичну), яка вивчає значення цих форм і структур; 2) синхронічну, що вивчає будову мови на певному умовно виділеному часовому етапі, і діахронічну, яка вивчає мовну будову в її історичному розвитку. Із синхронічної граматики виокремлюють функ-

ціональну, яка вивчає функції граматичних одиниць. Граматика складається з двох розділів: морфології й синтаксису. Морфологія - розділ граматики, що вивчає граматичні властивості сло-

ва, зміну форм слів і пов'язаних із ними граматичних значень.До морфології належить і вчення про частини мови.Можна сказати, що морфологія — це граматика слова. Синтаксис - розділ грама-

тики, який вивчає засоби і правила побудови висловлювань, тобто його предметом є речення.

Основні одиниці граматикиморфема для морфології і конструкція (речення) для синтаксису.

Лексичне і граматичне значення, відмінності між ними.

Граматичне значення - узагальнене (абстрактне) мовне значення, яке властиве рядам слів, словоформ, синтаксичних конструкцій і яке має в мові регулярне (стандартне) вираження.Так, слова весна, літо, парк, робітник, праця, голубінь мають значення предметності. бачимо, граматичне значення відрізняється від лексичного масовістю, груповим характером свого виявлення, тобто воно властиве великим групам слів. Крім цього,

граматичне значення відрізняється від лексичного: 1. Відношенням до слова і будови мови. Воно є обов'язковим (не можна вжити слово, не використавши притаманні йому граматичні значення роду, числа, відмінка тощо). 2. Характером узагальнення.Якщо лексичне значення пов'язане з узагальненням властивостей предметів і явищ дійсності, то граматичне значення — з узагальненням властивостей слів, з абстрагуванням від їх лексичного значення. 3. Відношенням до мислення й об'єктивної дійсності.Якщо лексичне значення співвідноситься з об'єктивною

дійсністю, то граматичне значення може не співвідноситися з позамовним референтом. Чому, наприклад, ліс чоловічого роду, а діброва, яка є тим же лісом, жіночого роду, обґрунтувати позамовними фактами неможливо. 4.Способом вираження. Граматичне значення має регулярне (стандартне) вираження.

Морфема. Види морфем.

Морфема —мінімальна двостороння одиниця мови.Так, наприклад, у слові рука виділяються дві морфеми — рук-а. Звукосполучення рук вважається окремою морфемою тому, що за цим звукокомплексом (планом вираження) закріплене значення, пов'язане з поняттям руки. Вивченням морфем займається наука морфеміка.

Види морфем. Сегментні морфеми - морфеми, які виділяються шляхом сєгментування (членування) лінійної одиниці — слова.Сегментні морфеми, в свою чергу, поділяються на корені й афікси.КОРІНЬ — сегментна частина, що є спільною для всіх споріднених слів. Він є центром слова, носієм речового(лексичного) значення. Корінь обов'язково наявний у кожному слові, через що корені кількісно не обмежені. АФІКС (ВІД лат. af f ixus "прикріплений") — службова морфема, приєднана до кореня, яка виражає граматичне і словотвірне значення. Афікси мають лексико-граматичне, тобто дериваційне (руч-к-a, ви-ручити). Залежно від позиції щодо кореня афікси поділяються на префікси (стоїть перед коренем – заїхати), постфікси (стоїть після кореня,до постфіксів належать суфікси(стоїть між коренем слова і закінченням-баб-ус-я) і флексії (стоїть у кінці слова-сел-о,біл-ий), інтерфікси (стоїть між двома коренями-пар-о-плав), інфікси (вставлений у середину кореня-stood-sta-n-d), циркумфіrси (перерваний афікс який охоплює з двох боків корінь- ge-mach-t, ge-les-en) і трансфікси (перерв аф вставлений у перерваний корінь – bank-bunuk(арабська мова).

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти