ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Визначення гігієнічного класу робіт за показниками шкідливості й небезпечності робочого процесу. Атестація робочого місця

Визначення гігієнічного класу робіт за показниками шкідливості й небезпечності робочого процесу. Атестація робочого місця

Під умовами праці на виробництві прийнято розуміти характер виконуваного трудового процесу (ступінь напруженості і тяжкості праці, режим роботи, форма праці), при якому навантаження доводиться переважно на м'язову і нервову систему людини і те навколишнє середовище (атмосферний тиск, температура, вологість, ступінь забрудненості і запорошеної повітря, рівень і якість освітлення, рівень шуму, вібрації, випромінювання і ін., а також характер технологічного процесу планування робочих місць, оформлення інтер'єру, взаємостосунки людей в процесі праці і ін.), які впливають на функціональні зміни органів зору, слуху, дихання, кровообігу, на діяльність серцево-судинної і центральної нервової системи і психіку людини.

Всі ці чинники в сукупності і кожний окремо надають великий вплив на працездатність людини, критерієм якої можуть служити як фізіологічні показники (гострота слуху і зору, швидкість рефлекторних реакцій, частота пульсу, кров'яний тиск, м'язова витривалість і ін.), так і економічні (годинне і денне вироблення, тривалість окремих ручних операцій, тривалість мікро-пауз між ними).

Для гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці на робочих місцях розроблена «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я від 31.12.1997 р. № 382. Гігієнічна класифікація заснована на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визнаних рівнів чинників виробничого середовища (показники мікроклімату, вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони, рівні шуму, вібрації, інфразвуку та ультразвуку, рівні електромагнітних випромінювань, освітленості та ін.) і трудового процесу (показники важкості праці - фізичне навантаження, піднімання та переміщення вантажів, стереотипні рухи за зміну, статичне навантаження, робоча поза, нахили корпуса, переміщення в просторі та напруженості праці; інтелектуальні навантаження, сенсорні навантаження, емоційні навантаження, монотонність навантажень, режим праці) порівняно з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також можливим впливом їх на стан здоров'я працюючих.

Відповідно до Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, за якихзберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюютьсяпередумови для підтримування високогорівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих чинників установлені для мікрокліматичних параметрів і чинників трудового процесу. Для інших чинників за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі чинники виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих як безпечні для населення.

2 клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організмувідновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни і не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.

3 клас - шкідливі умови праці - характеризуються наявніс-
тю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні
нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм
працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

ступінь (3.1) - умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

ступінь (3.2) — умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології.

ступінь (3.3) - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку як правило, початкових стадій професійних захворювань.

ступінь (3.4) - умови праці, що характеризуються таким рівнями чинників виробничого середовища, які здатні призводити до розвитку виражених форм професійних захворювань, значного зростання хронічних патологій та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

4 клас - небезпечні (екстремальні) умови праці – характери-
зуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив
яких протягом робочої зміни (або, ж її частини) створює високий
ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень,
отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

 

Несприятливі умови праці є причинами передчасного стомлення, зниження працездатності і, як наслідок цього, зниження продуктивності праці, зростання захворюваності і виробничого травматизму, які завдають великого збитку як здоров'ю і благополуччю трудящих, так і економічним інтересам держави.

 

Травматизм та професійні захворювання працівників
промисловості

3.1. Основні види травм і професійних захворювань в промисловості і зокрема на поліграфічних виробництвах

Травма— це тілесне пошкодження, тобто порушення цілісності тканин та органів тіла в результаті зовнішнього впливу, що супроводжується розладом функцій окремих органів чи всього організму.

Виробнича травма— це травма, отримана працівником на виробництві та викликана невиконанням вимог безпеки праці.

Виробничий травматизм— сукупність виробничих травм.

Нещасний випадок— пригода, що викликала травму.

Нещасний випадок на виробництві— випадок, що стався внаслідок дії на працівника небезпечного чи шкідливого виробничого фактора під час виконання працівником трудових обов'язків чи завдання керівника робіт.

Нещасливий випадок на виробництві трактується як сукупність двох неодмінних складових: факту виконання працівником трудових обов'язків і наявності небезпечного виробничого фактора, від дії якого працівник власне й постраждав (ДСТУ 2293-93, п. 25).

Трудове каліцтво— втрата здоров'я працівника внаслідок травми (чи нещасного випадку), яка сталася під час виконання трудових обов'язків (ДСТУ 2293-93, п. 30).

Професійними захворюваннямивважаються захворювання, які виникли виключно в результаті здійснення професійної діяльності з використанням шкідливих речовин або при певних видах робіт.

Виробничі травми

Залежно від характеру дії на організм людини небезпечних виробничих чинників відомі декілька видів виробничих травм: механічні пошкодження(удари, поранення, вивихи, переломи, струси мозку і ін.), поразки електрострумом(електроудари, електротравми), термічні (опіки полум'ям, нагрітими частинами устаткування, металом, парою, гарячою водою, теплові удари, обмороження), хімічні (опіки, гострі отруєння), комбіновані, викликані одночасною дією декількох чинників з різними наслідками.

Причини виробничого травматизму можна умовно підрозділити на наступні основні групи: технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні, психофізіологічні.

Технічні причини: конструктивні недоліки, технічна недосконалість або несправність машин, механізмів, пристосувань і інструментів (відсутність або недосконалість захисних і запобіжних пристроїв, сигналізації і блокувань, приладів безпеки, гальмівних пристроїв, органів управління і контролю), недосконалість технології, порушення технологічних процесів, передбачених технологічними інструкціями, правилами і нормами охорони праці, відсутність або недостатня механізація важких і небезпечних операцій (при навантажувально-розвантажувальних і транспортних роботах, ручній подачі і зніманні напівфабрикатів і готової продукції, заливці уручну агресивних рідин і ін.).

Санітарно-гігієнічні причини: невідповідність параметрів виробничого середовища вимогам правил і норм охорони праці (незадовільний мікроклімат, запорошеність і загазованість повітря робочої зони, недостатнє і нераціональне освітлення, високий рівень шумів і вібрацій); нераціональне об'ємно-планувальне рішення виробничих будівель і приміщень, невідповідність взаєморозташування устаткування, робочих місць, проїздів і проходів нормам технологічного проектування (НТП), відсутність у необхідній кількості і наборі санітарно-побутових приміщень і пристроїв, незадовільний їх зміст; неправильне оформлення і невдале колірне рішення інтер'єру виробничих цехів і ділянок.

Організаційні причини: порушення правил експлуатації всіх видів устаткування і транспорту; незадовільна організація навантажувально-розвантажувальних і транспортних робіт; порушення режиму праці і відпочинку (наднормові роботи, неритмічність, перенесення і переміщення тяжкості "понад встановлені граничні норми і ін.); порушення вимог безпеки праці адміністрацією (відсутність належного керівництва і технічного нагляду, відсутність контролю з боку адміністрації за дотриманням працюючими вимог інструкцій по безпеці праці, використовування працюючих не за фахом, неправильна організація бригадної роботи; незастосування засобів індивідуального захисту, незадовільна організація і утримання території, робочих місць, проїздів, проходів, їх безлад і захаращеність і ін.); недоліки в навчанні безпечним прийомам праці (недостатній або невчасний інструктаж працюючих по безпеці праці, відсутність курсового навчання за спеціальними програмами, порушення встановленого порядку допуску до самостійної роботи); відсутність на робочих місцях інструкцій по безпеці праці, попереджувальних написів, табличок, знаків безпеки.

Психофізіологічні причини: порушення працівником трудової дисципліни, сп'яніння, умисне самотравмування, незадовільний стан здоров'я працюючого або фізична і нервово-психічна його перевтома, невідповідність психофізіологічних і антропометричних даних працівника техніці або виконуваній роботі, що використовується .

Статистичні дослідження травматизму на поліграфічних підприємствах показують, що:

— найбільш часто нещасні випадки відбуваються із організаційних і технічних причин, коли основними травмуючими чинниками є машини, механізми, інструменти, транспортні засоби, переміщувані вантажі і предмети;

— найбільше число нещасних випадків відбувається в період пуску і освоєння виробництва, нового устаткування, нових технологічних процесів;

— травматизм серед робочих допоміжних професій (слюсарі-ремонтники, сантехніки, налагоджують, підсобні робітники, вантажники) в три-чотири рази вище, ніж серед робочих основних професій;

— серед робочих основних професій найбільш часто травмуються друкарі і їх помічники, машиністи різальних машин, брошурування-палітурних верстатів і автоматів, складачі букво і строковідливних машин;

— частіше травми одержують робітники із стажем до двох років, а також переведені з однієї роботи на іншу, за часом травми відбуваються частіше в перші і останні дні тижня, в кінці зміни, в наднормовий і нічний час;

— травми, що часто повторюються, — це поранення, удари, переломи, опіки і розтягування.

Системи опалення

Будова, склад і експлуатація систем опалення на поліграфічних підприємствах мають відповідати вимогам СНиП 2-04-05-91, ДНАОП 0.00-1.22-72 та ДНАОП 0.01-1.01-95. На ці системи мають бути паспорти.

Розташування джерел теплоти в плані приміщення має бути таким, щоб повітря робочої зони прогрівалося рівномірно.

Для нагрівання повітря в приміщеннях рекомендовано системи парового опалення низького тиску, водяного, повітряного, а в невеликих приміщеннях допускається місцеве (пічне) опалення.

Для нагрівання окремих приміщень дозволяється використовувати електричні прилади з закритими спіралями і з такою потужністю споживання, яка б не призводила до підвищення сили струму понад допустиму для даної електромережі.

Опалення газовими або електричними приладами не допускається в приміщеннях:

- категорій А і Б;

- категорії Б і будинків III, ІІІа, ІІІб, IV і V ступенів вогнестійкості з температурою на поверхні, що віддає тепло, більше 110°С

В приміщеннях категорій А і Б найбільш безпечним видом опалення є повітряне, суміщене з вентиляцією.

Опалювальні прилади розміщують в місцях, доступних для огляду, ремонту, очищення на відстані 0,1 м від поверхні стін. Не допускається розміщувати опалювальні прилади в нішах стін. Опалювальні прилади на сходових клітках розміщуються в нижніх (1-2) поверхах, а також у відсіках тамбурів, які не мають зовнішніх дверей.

В системах опалення адміністративних будинків допускається встановлювати біля опалювальних приладів декоративні екрани, але такі, що зменшують потужність теп­лового потоку не більше ніж на 10%.

В приміщеннях гардеробних, душових, санітарних вузлів, кладових, на сходових клітках, в тамбурах не дозволяється встановлювати на приладах опалення регулювальну арматуру.

В будинках з пічним опаленням забороняється влаштування витяжної вентиляції з штучним спонуканням (механічна вентиляція), не компенсованої припливом з штучним спонуканням,

Заходи захисту від шуму

Зменшення шуму в джерелі виникнення. Зменшення шуму в джерелі виникнення досягається шляхом його конструктивних змін: заміна металевих деталей на пластмасові, усунення проміжків у зубчатих передачах, заміна підшипників кочення і зубчатих передач, заміна ударної дії безударною, зменшення частоти обертів валів та ін.

Звукоізоляція. Суть звукоізоляції полягає в тому, що найбільша частина звукової енергії, що падає на звукоізолюючі засоби, відбивається, і тільки незначна частина її проникає через огородження. До звукоізолюючих заходів належать огородження, стіни, перегородки, перекриття, спеціальні звукоізолюючі кожухи. Звукоізолюючі будівельні перегородки знижують рівень шуму в суміжних приміщеннях залежно від товщини і властивостей матеріалу на 30-50 дБ; скло товщиною 3-4 мм зменшує рівень шуму на 28 дБ.

Звукопоглинання - це властивість будівельних матеріалів і конструкцій поглинати енергію звукових коливань. Поглинання звуку пов'язане з перетворенням енергії звукових коливань в тепло, внаслідок втрат на тертя в каналах звукопоглинаючого матеріалу. Зменшення шуму залежить від якості матеріалу. Застосовуються пористі матеріали, що характеризуються коефіцієнтом звукопоглинання а, який визначається відношенням звукової енергії, яку поглинає матеріал, до звукової енергії, яка падає на нього. До звукопоглинаючих матеріалів належать матеріали з а > 0,2. Це може бути звукопоглинальне облицювання стелі, верхніх частин стін і штучні звукопоглинаючі - об'ємні звукопоглинаючі тіла різної форми, які вільно і рівномірно підвішуються в об'ємі приміщення.

Архітектурно-планувальні заходи. Найбільш шумні виробництва рекомендують компонувати в окремі комплекси із забезпеченням розривів між найближчими сусідами за СН 245-71. Всі шумні цехи розміщуються за межами міста з підвітряного боку з використанням озеленення.

Заходи індивідуального захисту. Використання протишумних навушників - внутрішніх, що вкладають у вухо, і зовнішніх, які закривають вухо повністю; протишумних касок, спеціального протишумного одягу, які ізолюють і поглинають звук.

При рівні шуму 120 дБ навушники не дають необхідного послаблення шуму.

Заходи захисту від вібрації

Зменшення вібрації в джерелі виникнення досягається шляхом його конструктивних змін: заміна ударних процесів безударними, використання деталей з пластмас, ремінних передач замість ланцюгових та ін.

Зменшення вібрації на шляху поширення досягається вібро-ізоляціїєю, вібропоглинанням або віброгасінням. Віброізоляція ослабляє передачу коливань від джерела виникнення на основу, підлогу, сидіння тощо за рахунок встановлення між ними пружних елементів - віброізоляторів (стальні пружини, прокладки з гуми, пружинно-пластмасові та пне-вмогумові конструкції).

Вібропоглинання здійснюється шляхом нанесення на вібруючу поверхню шару пружнов'язких матеріалів (гуми, мастики, пластики) за рахунок чого частина енергії коливань переходить у тепло.

Віброгасіння здійснюють шляхом встановлення вібруючого обладнання на жорсткі масивні віброгасячі фундаменти або залізобетонні плити, по їх периметру встановлюють акустичний шов, який заповнюють легкими пружними матеріалами і який призначений для ліквідації безпосередньої передачі ко­ливань від фундаменту до будівельних конструкцій. Індивідуальний захист: для захисту ніг від впливу вібрації використовують спеціальне взуття, наколінники, для рук -рукавиці, прокладки, налокотники, для тулуба - пояси, нагрудники, спеціальні костюми.

Визначення гігієнічного класу робіт за показниками шкідливості й небезпечності робочого процесу. Атестація робочого місця

Під умовами праці на виробництві прийнято розуміти характер виконуваного трудового процесу (ступінь напруженості і тяжкості праці, режим роботи, форма праці), при якому навантаження доводиться переважно на м'язову і нервову систему людини і те навколишнє середовище (атмосферний тиск, температура, вологість, ступінь забрудненості і запорошеної повітря, рівень і якість освітлення, рівень шуму, вібрації, випромінювання і ін., а також характер технологічного процесу планування робочих місць, оформлення інтер'єру, взаємостосунки людей в процесі праці і ін.), які впливають на функціональні зміни органів зору, слуху, дихання, кровообігу, на діяльність серцево-судинної і центральної нервової системи і психіку людини.

Всі ці чинники в сукупності і кожний окремо надають великий вплив на працездатність людини, критерієм якої можуть служити як фізіологічні показники (гострота слуху і зору, швидкість рефлекторних реакцій, частота пульсу, кров'яний тиск, м'язова витривалість і ін.), так і економічні (годинне і денне вироблення, тривалість окремих ручних операцій, тривалість мікро-пауз між ними).

Для гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці на робочих місцях розроблена «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я від 31.12.1997 р. № 382. Гігієнічна класифікація заснована на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визнаних рівнів чинників виробничого середовища (показники мікроклімату, вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони, рівні шуму, вібрації, інфразвуку та ультразвуку, рівні електромагнітних випромінювань, освітленості та ін.) і трудового процесу (показники важкості праці - фізичне навантаження, піднімання та переміщення вантажів, стереотипні рухи за зміну, статичне навантаження, робоча поза, нахили корпуса, переміщення в просторі та напруженості праці; інтелектуальні навантаження, сенсорні навантаження, емоційні навантаження, монотонність навантажень, режим праці) порівняно з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також можливим впливом їх на стан здоров'я працюючих.

Відповідно до Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, за якихзберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюютьсяпередумови для підтримування високогорівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих чинників установлені для мікрокліматичних параметрів і чинників трудового процесу. Для інших чинників за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі чинники виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих як безпечні для населення.

2 клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організмувідновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни і не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.

3 клас - шкідливі умови праці - характеризуються наявніс-
тю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні
нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм
працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

ступінь (3.1) - умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

ступінь (3.2) — умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології.

ступінь (3.3) - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку як правило, початкових стадій професійних захворювань.

ступінь (3.4) - умови праці, що характеризуються таким рівнями чинників виробничого середовища, які здатні призводити до розвитку виражених форм професійних захворювань, значного зростання хронічних патологій та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

4 клас - небезпечні (екстремальні) умови праці – характери-
зуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив
яких протягом робочої зміни (або, ж її частини) створює високий
ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень,
отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

 

Несприятливі умови праці є причинами передчасного стомлення, зниження працездатності і, як наслідок цього, зниження продуктивності праці, зростання захворюваності і виробничого травматизму, які завдають великого збитку як здоров'ю і благополуччю трудящих, так і економічним інтересам держави.

 

Травматизм та професійні захворювання працівників
промисловості

3.1. Основні види травм і професійних захворювань в промисловості і зокрема на поліграфічних виробництвах

Травма— це тілесне пошкодження, тобто порушення цілісності тканин та органів тіла в результаті зовнішнього впливу, що супроводжується розладом функцій окремих органів чи всього організму.

Виробнича травма— це травма, отримана працівником на виробництві та викликана невиконанням вимог безпеки праці.

Виробничий травматизм— сукупність виробничих травм.

Нещасний випадок— пригода, що викликала травму.

Нещасний випадок на виробництві— випадок, що стався внаслідок дії на працівника небезпечного чи шкідливого виробничого фактора під час виконання працівником трудових обов'язків чи завдання керівника робіт.

Нещасливий випадок на виробництві трактується як сукупність двох неодмінних складових: факту виконання працівником трудових обов'язків і наявності небезпечного виробничого фактора, від дії якого працівник власне й постраждав (ДСТУ 2293-93, п. 25).

Трудове каліцтво— втрата здоров'я працівника внаслідок травми (чи нещасного випадку), яка сталася під час виконання трудових обов'язків (ДСТУ 2293-93, п. 30).

Професійними захворюваннямивважаються захворювання, які виникли виключно в результаті здійснення професійної діяльності з використанням шкідливих речовин або при певних видах робіт.

Виробничі травми

Залежно від характеру дії на організм людини небезпечних виробничих чинників відомі декілька видів виробничих травм: механічні пошкодження(удари, поранення, вивихи, переломи, струси мозку і ін.), поразки електрострумом(електроудари, електротравми), термічні (опіки полум'ям, нагрітими частинами устаткування, металом, парою, гарячою водою, теплові удари, обмороження), хімічні (опіки, гострі отруєння), комбіновані, викликані одночасною дією декількох чинників з різними наслідками.

Причини виробничого травматизму можна умовно підрозділити на наступні основні групи: технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні, психофізіологічні.

Технічні причини: конструктивні недоліки, технічна недосконалість або несправність машин, механізмів, пристосувань і інструментів (відсутність або недосконалість захисних і запобіжних пристроїв, сигналізації і блокувань, приладів безпеки, гальмівних пристроїв, органів управління і контролю), недосконалість технології, порушення технологічних процесів, передбачених технологічними інструкціями, правилами і нормами охорони праці, відсутність або недостатня механізація важких і небезпечних операцій (при навантажувально-розвантажувальних і транспортних роботах, ручній подачі і зніманні напівфабрикатів і готової продукції, заливці уручну агресивних рідин і ін.).

Санітарно-гігієнічні причини: невідповідність параметрів виробничого середовища вимогам правил і норм охорони праці (незадовільний мікроклімат, запорошеність і загазованість повітря робочої зони, недостатнє і нераціональне освітлення, високий рівень шумів і вібрацій); нераціональне об'ємно-планувальне рішення виробничих будівель і приміщень, невідповідність взаєморозташування устаткування, робочих місць, проїздів і проходів нормам технологічного проектування (НТП), відсутність у необхідній кількості і наборі санітарно-побутових приміщень і пристроїв, незадовільний їх зміст; неправильне оформлення і невдале колірне рішення інтер'єру виробничих цехів і ділянок.

Організаційні причини: порушення правил експлуатації всіх видів устаткування і транспорту; незадовільна організація навантажувально-розвантажувальних і транспортних робіт; порушення режиму праці і відпочинку (наднормові роботи, неритмічність, перенесення і переміщення тяжкості "понад встановлені граничні норми і ін.); порушення вимог безпеки праці адміністрацією (відсутність належного керівництва і технічного нагляду, відсутність контролю з боку адміністрації за дотриманням працюючими вимог інструкцій по безпеці праці, використовування працюючих не за фахом, неправильна організація бригадної роботи; незастосування засобів індивідуального захисту, незадовільна організація і утримання території, робочих місць, проїздів, проходів, їх безлад і захаращеність і ін.); недоліки в навчанні безпечним прийомам праці (недостатній або невчасний інструктаж працюючих по безпеці праці, відсутність курсового навчання за спеціальними програмами, порушення встановленого порядку допуску до самостійної роботи); відсутність на робочих місцях інструкцій по безпеці праці, попереджувальних написів, табличок, знаків безпеки.

Психофізіологічні причини: порушення працівником трудової дисципліни, сп'яніння, умисне самотравмування, незадовільний стан здоров'я працюючого або фізична і нервово-психічна його перевтома, невідповідність психофізіологічних і антропометричних даних працівника техніці або виконуваній роботі, що використовується .

Статистичні дослідження травматизму на поліграфічних підприємствах показують, що:

— найбільш часто нещасні випадки відбуваються із організаційних і технічних причин, коли основними травмуючими чинниками є машини, механізми, інструменти, транспортні засоби, переміщувані вантажі і предмети;

— найбільше число нещасних випадків відбувається в період пуску і освоєння виробництва, нового устаткування, нових технологічних процесів;

— травматизм серед робочих допоміжних професій (слюсарі-ремонтники, сантехніки, налагоджують, підсобні робітники, вантажники) в три-чотири рази вище, ніж серед робочих основних професій;

— серед робочих основних професій найбільш часто травмуються друкарі і їх помічники, машиністи різальних машин, брошурування-палітурних верстатів і автоматів, складачі букво і строковідливних машин;

— частіше травми одержують робітники із стажем до двох років, а також переведені з однієї роботи на іншу, за часом травми відбуваються частіше в перші і останні дні тижня, в кінці зміни, в наднормовий і нічний час;

— травми, що часто повторюються, — це поранення, удари, переломи, опіки і розтягування.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти