ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Передумови виникнення соціології

Соціологія виникає в кінці 30-х - початку 40-х років XIX ст. У соціальній сфері це був час крайньої нестабільності. Повстання ліонських ткачів у Франції, сілезьких ткачів у Німеччині (1844г.), чартистское рух в Англії, трохи згодом революція 1848р. У Франції свідчили про наростання кризи суспільних відносин. За часів рішучих і швидких змін у людей виникає потреба в узагальнюючої теорії, здатної прогнозувати, куди рухається людство, на які орієнтири можна, розраховувати на своє місце і свою роль в цьому процесі. К. Маркс і Ф. Енгельс починали свою теоретичну і практичну діяльність у той же час і за тих же обставин. Вони, слідуючи раціоналістичної традиції, сформульованої в німецькій філософії, і спираючись на свій досвід участі в революційному русі, запропонували вирішити цю проблему на основі концепції наукового соціалізму, серцевиною якої є теорія соціалістичної революції. О. Конт і інші «батьки-засновники соціології» - Г. Спенсер, Е. Дюркгейм, М. Вебер - запропонували реформістський шлях розвитку суспільства. Основоположники соціології були прихильниками стабільного порядку. В умовах революційного підйому вони думали не над тим, як розпалити пожежу громадянської війни, а навпаки, як подолати кризу в Європі, встановити злагоду і солідарність між різними соціальними групами. Соціологія таки розглядалася ними як інструмента пізнання в суспільстві та вироблення рекомендацій щодо його реформування. Методичною ж основою реформізму, з їхньої точки зору, є «позитивний метод». Особливо активно емпіричні соціальні дослідження в Європі почали розвиватися на початку XIX століття під впливом певних соціальних процесів. Інтенсивний розвиток капіталізму на початку XIX століття вело до швидкого зростання міст - урбанізації життя населення. Наслідком цього була різка соціальна диференціація населення, зростання кількості бідних, збільшення злочинності, наростання соціальної нестабільності. У той же час прискорено формується «середній шар» і буржуазна прошарок, завжди виступають за порядок і стабільність, зміцнюється інститут громадської думки, зростає число різного роду громадських рухів, які виступають за соціальні реформи, Таким чином, з одного боку, чітко проявилися «соціальні хвороби суспільства », з іншого боку - об'єктивно дозріли ті сили, які були зацікавлені в їх лікуванні і могли виступати в якості замовників соціологічних досліджень, здатних запропонувати« ліки »від цих« хвороб ». Поштовхом до дослідження соціальних питань послужив розвиток виробництва. Використовуючи природні ресурси, розширюючи таким шляхом сферу виробництва, люди зіткнулися обмеженістю цих ресурсів, в результаті чого єдиним способом збільшення продуктивності стало раціональне використання робочої сили. Якщо на початку XIX ст. виробники служили доповненням до ресурсів і механізмів і тільки механізми треба було винаходити і вдосконалювати, то в середині століття стало очевидним, що складною технікою можуть керувати лише грамотні, зацікавлені у своїй діяльності люди. Ускладнення всіх сфер життєдіяльності людей поставило проблеми здійснення взаємодії між ними, управління цими взаємодіями та створення соціального порядку в суспільстві. Коли ці проблеми були усвідомлені і поставлені, виникли передумови формування та розвитку науки, що вивчає асоціації людей, їх поведінку в цих асоціаціях, а також взаємодії між людьми і результати таких взаємодій.

Зв'язок соціології з іншими науками

У системі суспільних, гуманітарних наук соціологія посідає важливе місце. Це зумовлено тим, що: вона є наукою про суспільство, його процеси та явища; охоплює загальну соціологічну теорію (теорію суспільства), яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних і гуманітарних наук; усі науки, які вивчають різноманітні сторони життєдіяльності суспільства і людини, завжди передбачають і соціальний аспект, тобто закони та закономірності, які досліджуються в певній сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей; техніка й методика вивчення людини та її діяльності, методи соціального вимірювання та ін., які розробляються соціологією, використовуються всіма іншими суспільними та гуманітарними науками.

 

На межі соціології з іншими науками склалася ціла система досліджень - "соціальні дослідження" (соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні та ін.).

Те, що соціологія посідає загальне, а не окреме місце серед суспільних і гуманітарних наук, не означає, що вона є філософською наукою. Її значення для інших наук полягає в тому, що вона дає науково обґрунтовану теорію про суспільство та його структури, забезпечує розуміння законів і закономірностей взаємодії його різноманітних структур.

У системі суспільних наук соціологія найбільше пов'язана з історією.

Об'єктом і предметом досліджень історії та соціології є суспільство та його закономірності в їх конкретних виявах. Обидві науки відтворюють соціальну дійсність в єдності необхідного й випадкового.

Відмінність між ними полягає в тому, що історія вивчає не сьогоднішній день, а минуле суспільства, відображає процес в хронологічній послідовності, причому часто іншими засобами, ніж соціологія. Джерела, використовувані історією та соціологією, збігаються лише частково.

Багато спільного між соціологією та філософією. Але, на відміну від філософії, соціологія має справу не лише з абстрактними законами та категоріями, а й з конкретними фактами дійсності. Її висновки та узагальнення мають частковий характер

. Соціологія працює і на межі з економічною наукою, предметом якої є вивчення закономірностей і форм функціонування й розвитку відносин, що складаються в процесі виробництва, обміну й розподілу матеріальних благ. Оскільки спосіб виробництва лежить в основі всіх соціальних відносин і процесів, є умовою всієї життєдіяльності людини, зрозуміло, що багато економічних досліджень безпосередньо змикаються з соціологічними студіями. І, навпаки, соціологічні дослідження (соціологія праці, міста і села, економічна соціологія тощо) значною мірою базуються на результатах пошуку економічної науки.

Вивчаючи міжкласові та внутрікласові відносини, соціальні дії мас та особистостей, соціологія спирається на дані правових наук, в полі зору яких - юридичні норми, що законодавче закріплюють певні відносини між класами та регулюють соціальну поведінку людей.

Із психології як науки соціологія запозичує теорію мотивів поведінки, особистих та масових реакцій, методи дослідження соціальних орієнтацій особистості, які є необхідними компонентами при дослідженні поведінки особистості в колективі та суспільстві.

Різноманітні галузі педагогіки, як і соціальної психології, мають велике значення при вивченні соціологічних проблем освіти.

Вивчаючи взаємовідносини людей у колективі, сім'ї, їх ставлення до праці, власності тощо, соціологія використовує понятійний апарат, основні ідеї етики.

У певні взаємовідносини вступає вона і з технічними науками у процесі дослідження системи "людина-техніка" в межах окремих виробничих процесів, виробництв, галузей, зокрема при вивченні соціальних аспектів роботизації, автоматизації виробництва.

Широко застосовує соціологія математичні методи, вироблені кібернетикою, теорією інформації, теорією ділових ігор тощо. Створюються і спеціальні математичні методи та теорії (шкільний, факторний, причинний і латентний аналізи), пристосовані до специфіки соціологічного дослідження.

Таким чином, соціологія функціонує у тісній взаємодії з комплексом соціально-гуманітарних наук, яка в кожному конкретному випадку має свої специфічні аспекти.

3Функції соціології:

1)Теоретико-пізнавальна (теоретична). Полягає у тому, що соціологія накопичує та систематизує знання, прагне скласти якомога повнішу картину соціальних відносин та процесів у сучасному суспільстві, поповнює та збагачує соціальне знання, розробляє концепції, теорії, ключові поняття і категорії. Сюди відноситься отримання об’єктивного знання про основні соціальні проблеми розвитку нашого суспільства.

2)Практично-перетворювальна функція: соціальна інформація є першим етапом, бо вона не може зразу перетворитися на прогнози, рішення тощо. Тут є прикладна соціологія – вона забезпечує розробку прогнозів, рекомендацій у вирішенні тих чи інших соціальних проблем, аж до рівня трудового колективу.

Висновки, рекомендації соціологів служать для вироблення певних соціальних рішень.

3)Інформаційна функція полягає в тому, що методи та технології цієї науки дають змогу отримання найрізноманітнішої соціальної інформації відносно всіх сфер діяльності суспільства, полягає у збиранні, концентрації соціологічної інформації, одержаної у результаті проведення досліджень.

4)Прогностична функція, тобто видавання соціальних прогнозів. Соціологічні дослідження завершуються обґрунтуванням коротко-або довгострокового прогнозів досліджуваного об’єкта.

5)Критична функція тісно взаємопов’язана з її прогностичною і гуманістичною функціями. Соціологія виробляє практичні рекомендації щодо вдосконалення соціальних систем, конструює можливі технології їх прогресу, формує соціальні ідеали, розробляє програми соціального розвитку, підпорядковуючи все це реалізації інтересів людини.

6)Описова функція – описання, систематизація, нагромадження дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних записок різних наукових звітів, статей, книг.

7)Світоглядна функція полягає в тому, що соціологія, озброюючи людей соціологічними знаннями, формує погляди на соціальні процеси, дає їм теоретичну основу для практичних дій, оцінки явищ соціальної реальності.

8) Виховна функція – реалізується в тому, що знання, які здобуваються цією наукою безпосередньо використовуються системою виховання і впливу на свідомість і поведінку людей з метою формування їх певних соціальних якостей.

9) Ідеологічна функція. Збираючи соціологічні дані, виконуються певні політичні замовлення, що базуються на тій чи іншій ідеології.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти