ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Причини виникнення і сутність глобальних проблем

Основні причини виникнення глобальних проблем людства. Поняття «глобальні проблеми» походить від французького слова «global», що означає всезагальний, той, що охоплює всю земну кулю. До таких проблем на­лежать: відвернення світової ядерної війни та забезпечен­ня стабільного миру; необхідність ефективної та компле­ксної охорони навколишнього середовища; ліквідація відсталості країн, що розвиваються; продовольча, сиро­винна, енергетична та демографічна проблеми; ліквіда­ція хвороб, раціональне використання глибин Світового океану та мирне освоєння космічного простору; проблема розвитку самої людини, перспективи забезпечення її гід­ного майбутнього.

Кожна з названих проблем породжена специфічними причинами, які зумовлені, з одного боку, особливостями розвитку продуктивних сил, географічного середовища, рівня прогресу техніки, природно-кліматичними умова­ми, тобто речовим змістом суспільного способу виробни­цтва, а з іншого — специфічною суспільною формою, осо­бливістю розвитку відносин економічної власності. За всієї різноманітності таких причин глобальних проблем є певне коло спільних для них причинно-наслідкових зв'язків, притаманних розвиткові технологічного способу виробництва.

Найбільш загальною причиною загострення глобаль­них проблем, яка характеризує технологічний спосіб ви­робництва, є швидке зростання народонаселення в остан­ні десятиріччя, або демографічний вибух, який до того ж супроводжується нерівномірністю зростання населення в різних країнах та регіонах. Так, на початку нашої ери на всій планеті проживало 200 млн. осіб. Приблизно через 18 століть, а точніше у 1830 p., населення планети ста­новило 1 млрд.. Тобто такої кількості населення планети досягло приблизно за 1 млн. років існування людської ци­вілізації. Зростання його чисельності до 2 млрд. досягну­то через 120 років, а третій мільярд — через 32 роки (1960). Через 15 років (у березні 1976 р.) кількість насе­лення Землі становила 4 млрд. осіб, п'ятий мільярд було досягнуто на початку 1989 p., тобто менше ніж за 13 ро­ків, шостий мільярд — за 11 років (у 2000 p.), а до кін­ця 2100 р. чисельність населення стабілізується на рівні 12—13 млрд..

Щоб прогодувати, одягнути, забезпечити житлом нев­пинно зростаючу кількість населення, необхідно постійно нарощувати виробництво промислової та сільськогоспо­дарської продукції, збільшувати обсяг видобування корис­них копалин тощо. Внаслідок цього поступово вичерпу­ються природні ресурси, підвищується середня температу­ра на Землі, забруднюється навколишнє середовище та ін.

Оскільки демографічний вибух супроводжується не­рівномірністю зростання кількості населення у різних країнах та регіонах, то у країнах, де найвищий приріст населення, продуктивні сили розвинуті слабо, панують масовий голод, злидні. Так, якщо темпи приросту насе­лення в країнах, що розвиваються, у XX ст. становили в середньому 2,5% за рік, то у промислове розвинутих кра­їнах вони не перевищували 1%. У середньому населення планети збільшується нині на 1,7% за рік. В Африці — на 3,2% за рік, згідно з прогнозами у 2100 р. тут проживатиме 2 млрд. осіб. Це стало причиною того, що в Азії, Африці та Латинській Америці майже 1 млрд. осіб, жи­вуть в умовах абсолютної злиденності, до 250 млн. дітей хронічно недоїдають, від голоду і постійного недоїдання щорічно вмирає понад 40 млн. осіб. Згідно з даними відо­мого французького науковця Жака-Іва Кусто у 1991 р. з 5,6 млрд. жителів планети лише 500 млн. осіб жили добре, 1,7 млрд. не мали нормальної питної води, 900 млн. жили у безпросвітних злиднях. За даними ООН у 1998 р. із 4,4 млрд. жителів країн, що розвиваються, 60% позбавлені основних санітарних зручностей і майже третина — чис­тої води, 20% — сучасного медичного обслуговування, стільки ж не відвідують школу з 5-го класу і позбавлені достатнього калорійного харчування.

Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем, як продовольча, екологічна, сиро­винна, енергетична. Важливими причинами загострення глобальних проблем, що розглядаються з погляду речово­го змісту, є:

1. Низький рівень впровадження ресурса та енергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій. Внаслідок цього із загального обсягу природної речовини, що залу­чається у процес виробництва, форми кінцевого продук­ту набуває лише 1,5%, з надр планети щорічно добува­ють майже 100 млрд. т руди, корисних копалин і буді­вельних матеріалів (по 25 т на кожного жителя). В Укра­їні річний обсяг видобутку мінеральної сировини стано­вить 1 млрд. т, а гірської маси — майже 3 млрд. т, з них лише 5—8% компонентів мінеральної сировини викори­стовуються для виробництва продукції, а решта йде у відходи.

Застосування недосконалих технологій, зокрема спа­лювання нафти, вугілля і природного газу, призвело до того, що у 1990 р. в атмосферу було викинуто 6 млрд. т СО2 промислового походження. Вміст вуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5%, а за останні 150 років він зріс на 25%, причому на 12% — за останні ЗО років. Найбільшої шкоди завдають теплові електростанції, які працюють на вугіллі. Вони становлять 75% усіх ТЕЦ і на їх частку припадає третина всіх викидів С02. У пило газових викидах міститься понад 1400 шкідливих для лю­дини речовин.

Наслідком цього є збільшення концентрації в повітрі вуглекислого газу і зменшення — кисню. Вміст двооки­су вуглецю в атмосфері зростає, тому температура земної поверхні за останні сто років підвищилася на 0,6%. Внаслідок цього підвищився рівень Світового океану на 10%, а швидкість наступу океану на сушу постійно зро­стає і становить 1,1 см за 10 років.

2. Швидка урбанізація населення, зростання гігант­ських мегаполісів. Це супроводжується скороченням сіль­ськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобіліза­цією. Загалом на 0,3% території планети сконцентровано 40% всього населення. Нині існують десятки міст, кіль­кість мешканців яких перевищує 10 млн.. У майбутньому чисельність цих міст та їхніх мешканців зростатиме. У містах зосереджено величезну кількість легкових автомо­білів. Нині у світі їх налічується майже 700 млн.. За останні ЗО—40 років забруднення середовища вихлопни­ми газами зросло утричі.

У великих промислових центрах країн колишнього СРСР 60% викидів припадає на автомобільний транс­порт. Внаслідок нижчої якості автомобілів у країнах СНД кожний із них викидає в повітря у 6 разів більше забруднюючих речовин, ніж у розвинутих країнах Євро­пи. Особливо складна екологічна ситуація в Україні. Майже 10% її території охоплено глибокою екологічною кризою, близькою до катастрофи, і. до 70% загальної зе­мельної площі наближається до такого стану. Лише 1% території України займають екологічно чисті ареали. Та­кий стан довкілля спричинений надмірною концентраці­єю екологічно небезпечних виробництв. Так, загальна площа України становила лише 2% території колишньо­го СРСР, але на ній було зосереджено 25% всього проми­слового потенціалу, на частку нашої республіки припада­ло 25% забруднення природного середовища Радянського Союзу. Щороку з таких виробництв в атмосферу викида­лося понад 100 млн. т шкідливих речовин, але при цьому не знешкоджувалася навіть четверта частина їх.

3. Варварське ставлення людини до природи. Це най­більше виявляється в хижацькому вирубуванні лісів, знищенні природних річок, створенні штучних во­доймищ, забрудненні шкідливими речовинами прісної води. Щороку у світі знищується 15 млн. га лісів, на од­не посаджене дерево припадає 10 вирубаних, кожну се­кунду вирубуються ліси площею з футбольне поле. Тро­пічні ліси вирубуються зі швидкістю 5,5 га за хвилину. На заході Африки площа лісів скорочується на 5% за рік. За одну хвилину на планеті знищується 20 га лісу. Інтенсивно вирубуються ліси в Росії, Україні та в деяких інших країнах колишнього СРСР.

З початку XX ст. споживання прісної води зросло більше як у 7 разів, досягнувши на початку 90-х років майже 300 кубометрів. У найближчі ЗО років споживан­ня води зросте в 1,5— 2 рази. Водночас, за даними Все­світньої організації охорони здоров'я, майже 80% усіх випадків захворювань пов'язані із споживанням неякіс­ної води. Проблема води стає першочерговою. Чверть людства відчуває нестачу води. В Україні до 800 сіл ко­ристуються привізною водою, 89% сіл не мають водого­ну, кількість річок зменшилася на 3 тис. Хижацьке ста­влення людей до природи виявляється також у втраті ве­личезних масивів землі. За останні 100 років людство втратило 200 млн. км2 землі, а нині щорічно втрачає май­же 6—7 млн. га най родючіших земель. За 90-ті роки втра­ти світовим сільським господарством верхнього шару ґрунту дорівнювали майже 240 млрд. т, що становить приблизно половину орних земель США.

У колишньому СРСР за повоєнний період кількість ріллі на одну людину скоротилася з 1,3 до 0,83 га. В Укра­їні за останні 20 років кількість еродованих земель зросла з 13 до 18 млн. га. Крім того, 2 млн. га настільки захімізовані, що їх рекультивація економічно нерентабельна.

Варварське, непродумане ставлення людини до при­роди виявляється також у надмірному використанні шкідливих мінеральних добрив, зокрема пестицидів. У країнах, що розвиваються, щорічно отруюються пестици­дами майже 400 тис. осіб. Надмірна загазованість, отру­єння хімікатами тощо призвели до того, що в кістках сучасної людини вміст свинцю у 50 разів вищий, ніж у наших давніх предків. Збільшуються отруєння ртуттю, кадмієм, що є причиною катастрофічне швидкого зрос­тання кількості серцево-судинних та онкологічних захво­рювань.

Крім наведених загальних причин загострення біль­шості глобальних проблем, існує чимало конкретних сто­совно певної проблеми. Скажімо, продовольчу проблему, крім названих причин, погіршує також поширення пус­тель. Так, 53% території Африки і 34% — Азії зазнають «наступу» пустелі. Значних збитків сільському господар­ству завдають пилові бурі, засолювання ґрунтів та ін. За­бруднення Світового океану посилюють морські катаст­рофи, під час яких у воду витікають мільйони тонн наф­ти тощо.

З погляду суспільної форми загальними причинами загострення більшості глобальних проблем є, з одного бо­ку, відносини капіталістичної власності, насамперед хижацьке ставлення монополій до природних ресурсів, нав­колишнього середовища, лісів, водних ресурсів, Світово­го океану тощо. Тому за повоєнний період на США при­падає понад 40% світового обсягу забруднення екологіч­ного середовища, а на кожного мешканця — 1 кг токси­чних речовин у повітрі. З іншого боку, такою причиною була деформація соціально-економічної системи в колиш­ньому СРСР та деяких інших країнах Східної Європи, монопольна політика міністерств і відомств, панування тоталітарної системи.

Ці дві соціально-економічні причини призвели до то­го, що на частку США, згідно з даними американського журналу «Сайєнс», щорічно припадало 1,2 млрд. т дво­окису вуглецю (приблизно чверть світового обсягу), на колишній СРСР і Китай — майже 33%, а на частку За­хідної Європи та Японії — 23%. Загалом США, країна з 5% світового населення, дає 40% світового забруднення. Кожен житель її завдає природному середовищу шкоди у 50 разів більшої, ніж житель Індії.

Відносини капіталістичної власності, реакційна політи­ка окремих держав були основними причинами зростання , не лише мілітаризації економіки, а й міжнародної ; напруженості, політики «холодної війни», постійних війн у різних регіонах нашої планети. Так, після Другої світової війни у 130 конфліктах загинуло майже 20 млн. осіб. Значною мірою розгортанню гонки озброєнь сприяли мілітаристські акції сталінського керівництва (дії Черво­ної армії в Ірані у 1946 р., у повоєнній Східній Європі), встановлення тоталітарної системи в країнах колишньо­го СРСР, його зовнішня політика, зокрема непродумане втягнення у війну в Афганістані. Нині на військові цілі щорічно витрачається до 800 млрд. дол. Водночас на лік­відацію неписьменності дорослих у світі потрібно менше, ніж денні витрати на військові цілі.

Однією із соціальних причин загострення глобальних проблем є непродумана регіональна політика держав, відсутність економічного суверенітету, національної вла­сності на свої природні ресурси, засоби виробництва то­що. Наприклад, в Україні власність держави (українсь­кого народу) на засоби виробництва становила лише 5%, не існувало власності на природні ресурси. Хижацьке ставлення загальносоюзних міністерств і відомств до зе­млі, отруєння її пестицидами, надмірна загазованість (на території України розташовано до 1000 хімічних комбі­натів) тощо призвели до того, що тут значно зросла смер­тність. Загалом внаслідок поглиблення екологічної кризи щорічні витрати ВНП України становили 15—20%, або 15 млрд. крб. (в цінах 1990 р.)- Втрати від аварії на Чорнобильській АЕС до 2000 р. становили від 130 до 250 млрд. крб. (у цінах 1990 р.), без урахування втрат, пов'я­заних із захворюванням людей. Зокрема, внаслідок цієї аварії забруднено понад 10 млн. га земель, у тому числі 9 млн. га сільськогосподарських угідь, забруднення Дніпра в 4—5 разів перевищує гранично допустимі норми. Але його воду змушені пити 35 млн. жителів України. Хоча споживання прісної води з 1990 по 1998 рік скоротилося в Україні внаслідок кризи на 24%, викиди забруднених стічних вод у поверхневі водні об'єкти зросли в 1,25 раза.

Соціально-економічна сутність глобальних проблем.

З'ясовуючи сутність глобальних проблем, по-різному трактують причини їх загострення і природу цих явищ. Так, американські науковці (В. Войскопер, Д. Блейні та ін.) основними причинами зростання мілітаризації капі­талістичної економіки вважають природно-історичні умо­ви розвитку людини, її психологію, прагнення до насиль­ства. Причину кризи навколишнього середовища амери­канський учений Ф. Слейтер, швейцарський науковець Ж. Дерст та інші вбачають у притаманному людині ін­стинкті до руйнування. Більшість західних ідеологів та­кою причиною називають лише збільшення народонасе­лення, сучасну НТР, зростання промислового виробницт­ва. Такі тлумачення, по-перше, ігнорують соціальну сут­ність людини, відображають однобічний підхід до неї ли­ше як до біологічної істоти. Насправді, як уже зазнача­лося, хоч у людині органічно поєднуються біологічна та соціальна сторони, але її сутність — це насамперед су­купність усіх суспільних відносин. По-друге, пояснювати загострення екологічних проблем лише розгортанням НТР, зростанням промислового виробництва — означає перебувати на позиціях технологічного детермінізму. Суто біологізаторське пояснення таких причин характер­не для тих науковців, які вбачають загострення глобаль­них проблем лише у зростанні народонаселення.

Ці автори ігнорують вирішальну роль у виникненні глобальних проблем людства суспільного способу вироб­ництва — відносин економічної власності, передусім на засоби виробництва. Мета таких концепцій — вину капі­талістичної системи за загострення глобальних проблем перекласти на все населення планети. Ті вітчизняні еко­номісти, політики, публіцисти, які вбачають основну причину названих проблем у зростанні кількості населення, мимоволі скочуються до метафізичного трактування їх причин, а отже й. сутності. Щодо загострення цих про­блем в Україні, то вони не звинувачують командно-адмі­ністративну систему в хижацькому ставленні до приро­ди, її надр, не виважену економічну та екологічну політи­ку уряду в 90-х роках XX ст. — на початку XXI ст.

Розглядаючи причини загострення глобальних проб­лем з погляду речового змісту, ми назвали і демографіч­ний вибух, й інші фактори, зумовлені розвитком сучас­ної системи продуктивних сил. Але це пояснення розкри­ває лише одну зі сторін суспільного способу виробництва і має бути доповнене характеристикою відносин еконо­мічної власності у різних соціальних системах, аналізом соціальної, політичної, юридичної та інших сторін надбу­довних відносин.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти