ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СИСТЕМУ ТРАВЛЕННЯ.

ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СИСТЕМУ ТРАВЛЕННЯ.

ПЛАН.

1. Засоби, що впливають на апетит:

- засоби, що покращують апетит

- анорексигенні засоби

2. Засоби замісної терапії при недостатній секреції залоз шлунка.

3. Засоби при надмірній секреції залоз шлунка (противиразкові засоби):

- антисекреторні засоби

- антацидні засоби

- засоби, що справляють захисну дію на слизову оболонку травного каналу

4. Засоби, що впливають на моторику шлунка і травного тракту:

- препарати, які переважно посилюють моторику

- препарати, які переважно знижують моторику

5. Блювотні засоби.

6. Протиблювотні засоби та препарати, що усувають нудоту.

7. гепатотропні засоби:

- жовчогінні засоби

- гепатопротекторні засоби

- холелітолітичні засоби

8. Засоби, що застосовують при порушенні функцій підшлункової залози:

- ферментні препарати

- антиферментні препарати

9. Проносні засоби:

- засоби, які стимулюють рецептори слизової оболонки кишечнику

- препарати, які розм’якшують калові маси

- “вітрогонні” засоби

10. Антидіарейні препарати.

11. Пробіотики.

 

Засоби, що впливають на апетит.

- засоби, що покращують апетит.

Насамперед для стимуляції секреції травних залоз і підвищення апетиту застосовують гіркоти – препарати переважно рослинного походження, гіркі на смак. Це настої і екстракти сировини рослин: трави полину гіркого, золототисячнику, листя трилисника водяного, коріння кульбаби тощо.

Механізм дії: подразнюють смакові рецептори ротової порожнини і язика, рефлекторно підвищують збудливість центру голоду, поліпшують апетит, збуджують секрецію травних залоз, покращують травлення. Призначаються з невеликою кількістю води всередину за 20 – 30 хвилин до їди.

Застосування: гіпоацидні і хронічні атрофічні гастрити, анорексія (відсутність апетиту) у хворих на нервові захворювання, після перенесених оперативних втручань тощо.

Протипоказання: гіперсекреція шлункових залоз, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки.

ПРЕПАРАТИ.

Настойка полину (Tinctura Absinthii)

Настойка гірка (Tinctura amara)

Форма випуску:флакони 25 мл.

Призначають по 10 – 20 крапель на прийом.

Збір для збудження апетиту (Species amarae)

Форма випуску:паперові пакети 100 г.

1 столову ложку збору заливають склянкою окропу, настоюють 20 хвилин, проціджують і призначають по 1 столовій ложці за 30 хвилин до їди.

Для підвищення апетиту і стимуляції діяльності травних залоз також можна використовувати інсулін в малих дозах (викликає почуття голоду завдяки гіпоглікемії), анаболічні стероїди, вітаміни, препарати заліза, апілак, спеції і продукти з гірким смаком – перець, гірчицю, часник, цибулю.

 

- анорексигенні засоби

Це препарати, які зменшують апетит і застосовуються при патологічно надмірному апетиті та аліментарному ожирінні. Їх вживання супроводжує дієту в поєднанні з посиленою фізичною активністю і проводиться під контролем лікаря.

ПРЕПАРАТИ.

Фепранон (Phepranonum)

Форма випуску:таблетки 0,025 г.

Механізм дії: стимулює в гіпоталамусі центр насичення, пригнічує центр голоду і проявляє анорексигенні дію; помірно збуджує ЦНС. Призначають всередину по 1 таблетці 2 рази на день за годину до їди в першій половині дня.

Застосування: аліментарне ожиріння, деякі форми ендокринного ожиріння.

Побічні ефекти: тахікардія, аритмія, підвищення АТ, сухість в роті, диспепсія, порушення сну.

Протипоказання: вагітність, пізні стадії гіпертонічної хвороби, порушення мозкового і коронарного кровообігу, інфаркт міокарду, глаукома, цукровий діабет, тиреотоксикоз, підвищена збудливість ЦНС, епілепсія, психоз, порушення сну, хронічний алкоголізм.

Засоби замісної терапії при недостатній секреції залоз шлунка.

Для оцінки стану секреторної функції залоз шлунка з діагностичною метою використовують гістамін (гістамінова проба).

З лікувальною метою при недостатній секреції залоз шлунка застосовують препарати замінної терапії, що містять протеолітичні ферментні компоненти із слизової оболонки шлунка.

ПРЕПАРАТИ.

Натуральний шлунковий сік (Succus gastricus naturalis)

Форма випуску:флакони 100 мл.

Механізм дії: містить соляну кислоту, пепсин та інші протеолітичні ферменти шлунка, тому поліпшує процеси травлення в шлунку; найкращій засіб замісної терапії. Призначають по 1 – 2 столовій ложці під час їди.

Застосування: ахілія, гіпо- і антацидні гастрити, диспепсія.

Пепсин (Pepsinum)

Форма випуску:порошок.

Механізм дії:протеолітичний фермент,розщеплює білки до пептидів, поліпшує процеси травлення; утворюються з пепсиногену під впливом соляної кислоту шлункового соку. Призначають по 0,2 – 0,5 г 2 – 3 рази на день до їди в поєднанні з розведеною соляною кислотою.

Застосування: ахілія, гіпо- і антацидні гастрити, диспепсія.

Пепсин входить до складу комбінованих таблеток “Ацидин-пепсин” (Acidin-pepsinum), яки призначаються всередину по 1 таблетці 3 – 4 рази на день під час їди в ½ стакану води по тим же показникам.

Пепсидил (Pepsidilum)

Форма випуску:флакони 450 мл.

Механізм дії: містить складові частини шлункового соку – соляну кислоту і ферменти, поліпшує процеси травлення. Призначають всередину по 1–2 столових ложки 3 рази на день під час їди.

Застосування: гіпоацидні та анацидні гастрити.

Абомін (Abominum)

Форма випуску:таблетки 0,2 г.

Механізм дії: містить суму протеолітичних ферментів, поліпшує процеси травлення. Призначають всередину під час їди по 1 таблетці 3 рази на день.

Застосування: гастрити, гастроентерити, ентероколіти, що супроводжуються зниженою кислотністю і секрецією шлункового соку.

 

Засоби при надмірній секреції залоз шлунка (противиразкові засоби).

Антисекреторні засоби.

- блокатори Н2-гістаміночутливих рецепторів

Ранітидин (ранісан, гістак, зоран, рантаг) (Ranitidinum)

Форма випуску:таблетки 0,15 – 0,3 г; ампули 2 мл 2,5 % розчину.

Призначають всередину по 0,15 г 2 рази на добу або 0,3 г перед сном, в тяжких випадках внутрішньовенно кожні 6 годин.

Фамотидин (амодин, квамател, фамосан, фамотек) (Famotidinum)

Форма випуску:таблетки 0,02 – 0,04 г; ампули з порошком 0,02 г.

Призначають всередину 0,04 г перед сном, в тяжких випадках внутрішньо-венно кожні 12 годин.

Механізм дії:блокують H2- гістаміночутливі рецептори слизової оболонки шлунка, тому гальмують утворення хлороводневої кислоти та пепсину, секрецію шлунка в цілому, виявляють противиразкову дію, ефект триває 8 – 12 годин. Призначають препарати разом з антацидними і гастропротекторними засобами.

Застосування: гіперацидний гастрит, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, при неефективності інших антисекреторних препаратів.

Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, диспепсія, шкірні висипи.

Протипоказання: вагітність, лактація.

Препарати-аналоги: нізатидин (аксид, галітидин), роксатидин (роксан), циметидин (альтрамет, гістодил, примамет) тощо.

 

- м-холіноблокатори

Антацидні засоби.

Препарати, які безпосередньо взаємодіють із соляною кислотою шлункового соку і нейтралізують її. Внаслідок чого знижується кислотність і подразний вплив шлункового соку, що сприяє зменшенню больового синдрому, стимуляції процесів регенерації, але при монотерапії не попереджають рецидиви. Дають швидкий, але нетривалий ефект. Частіше за все призначають в комбінації з іншими противиразковими засобами при захворюваннях, які супроводжуються підвищенням кислотності шлункового соку: для припинення печії, при гіперацидних гастритах, загостренні виразкової хвороби шлунка і дванадцяти-палої кишки, пептичних і симптоматичних виразках.

Для швидкого припинення печії можна використовувати питну соду (натрію гідрокарбонат), яка володіє швидкою антацидною дією. але для курсового лікування гіперацидних станів її призначати не слід, бо, сприяючи утворенню вуглекислого газу в шлунку, препарат викликає стан дискомфорту, газову відрижку, зумовлює розвиток ал­калозу, а за наявності виразкової хвороби - проривання виразки.

В наш час найбільше розповсюдження одержали комбіновані антацидні засоби, що містять гідроксид або фосфат алюмінію, гідроксид або карбонат магнію, іноді в поєднанні з солями кальцію.

 

Де-нол (De-Nol)

Форма випуску:таблетки 0,12 г.

Механізм дії: створює захисну плівку для виразки, сприяє процесам слизоутворення, загоювання, стимулює синтез простагландинів в слизової оболонки шлунка; викликає антацидну, цитопротекторну дію, впливає на Helicobacter pylori. Призначають по 1-2 таблетки 4 рази на день – за годину до їди та на ніч.

Застосування:для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, в тому числі при гастродуоденальних виразках, асоційованих з Helicobacter pylori.

Побічні ефекти: фарбування калових мас у чорний колір, нудота, блювання.

Протипоказання:важка ниркова недостатність, вагітність, лактація.

- препарати простагландинівмізопростол (сайтотек) – володіє анти-секреторною і цитопротекторною дією, застосовується для попередження ульцерогенної дії НПЗП.

- препарати алюмінію: сукральфат (вентер, ульгастран) – містить алюмінію гідроксид, виявляє антацидну, адсорбуючу, обволікаючу, цитопро-текторну дію, пригнічує секрецію пепсину, призначають при виразковій хворобі і гіперацидних гастритах; алюгастрин – містить карбонат алюмінію, виявляє антацидну, в’яжучу, обволікаючу, цитопротекторну дію, призначають при виразковій хворобі;

 

- репаранти

Препарати впливають на репаративні процеси в травному каналі, поліпшують метаболізм у стінці шлунка, прискорюють процеси загоювання виразки, їх дія спрямована на підвищення стійкості тканин до ферментів та соляної кислоти, запобігання розвитку некротичних змін, посилення процесів репарації (відновлення) в шлунку. Застосовують для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, після досягнення ремісії, у випадках, коли інші противиразкові препарати не дають лікувального ефекту. До репарантів відносять анаболіки, біостимулятори, вітамінні препарати: прополіс, апілак, оротат К, солкосерил, метилурацил, пентоксил, екстракт алое, сок каланхоє неробол, ретаболіл, оксиферискорбон, вітамін «U», олія обліпихи, шипшини тощо.

Також в комплексній терапії гіперацидних гастритів і виразкової хвороби, при симптоматичних виразках шлунка можна застосовувати неселективні М-холіноблокатори – атропін, платифілін, метацин, спазмолітин, бускопан, препарати беладони – белалгін, беластезин, бесалол; гангліоблокатори – бензогексоній, пірилен, димеколін, камфорній; міотропні спазмолітики – но-шпа, дибазол, папаверин; блокатори серотонінових і дофамінових рецепторів – церукал (метоклопрамід), сульпірид; препарати із рослин - чистотілу, деревію, ромашки, звіробою, солодцю голого, копитняку; препарати антигелікобактеріальної терапії – метронідазол, амоксицилін, тетрациклін, кларитроміцин тощо.

 

Блювотні засоби.

Препарати, які викликають нудоту і блювання.

- блювотні препарати рефлекторної дії

препарати термопсису у великих дозах, препарати блювотного кореня, сульфат міді, сульфат цинку подразнюють рецептори слизової оболонки шлунка і зумовлюють рефлекторне блюван­ня. Проте з такою метою вони практично не використовуються, бо найчастіше використовують апоморфін.

 

- блювотні препарати центральної дії

Протиблювотні засоби.

Це лікарські препарати, які знижують збудливість блювотного центру і запобігають актові блювання. При виборі протиблювотних засобів слід враховувати патогенез блювоти.

- нейролептики

Це препарати центральної протиблювотної дії, блокують дофамінові рецептори хеморецепторної тригер-зони блювотного центру, усувають гикавку. Застосовуються при блювоті центрального походження: зумовленій пере-дозуванням апоморфіну, наперстянки, в післяопераційному періоді, при вагітності, набряку мозку, променевій хворобі. Призначають тиетилперазин, сульпірид, етаперазин, трифтазин, галоперидол, дроперидол, аміназин, метеразин, клопіксол, соліон, олан, санапакс тощо.

Гепатотропні засоби.

Це лікарські засоби, які використовуються спеціально для лікування захворювань печінки та жовчовивідних шляхів.

Жовчогінні засоби.

Це лікарські засоби, які посилюють секрецію жовчі або прискорюють її виведення з жовчного міхура в дванадцятипалу кишку, завдяки чому поперед-жають чи усувають порушення зов­нішньосекреторної функції печінки. Більшість препаратів виявляють комбіновану дію.

- холеретики

Препарати, що посилюють утворення жовчі та жовчних кислот. Застосовуються при захворюваннях печінки і жовчних шляхів – холангітах, холециститах, хронічних гепатитах, дискінезіях жовчних шляхів.

До холеретиків відносять препарати, що містять висушену жовч тварин (алохол, холензим, ліобіл), синтетичні препарати (оксафенамід, нікотин, циквалон) та препарати рослинного походження: препарати безсмертника піщаного – відвар квітів, сухий екстракт, фламін; препарати кукурудзяних приймочок – рідкий екстракт, відвар, настій; препарати шипшини – холосас, екстракт, відвар, настій плодів; препарати барбарису звичайного – берберин; пижма – танацехол; конвалії далекосхідної – конвафлавін; скумпії – флакумін; куркуми – холагол, холагогум, фебіхол тощо.

ПРЕПАРАТИ.

Таблетки "Холензим" (Tabulettas “Cholenzimum”)

Механізм дії: містить суху жовч та подрібнені порошки підшлункової залози і кишок великої рогатої худоби. Містить жовчні кислоти, ферменти підшлункової і кишкових залоз, збільшує секрецію жовчі, стимулює секрето-моторну функцію травного каналу, нормалізує травлення, поліпшує апетит, засвоєння їжі. Призначають всередину по 1 таблетці 1 - 3 рази на день після їди.

Застосування: при гепатиті, холециститі, гастриті, ахілії, ентероколіті.

Таблетки "Аллохол" (Tabulettas “Allocholum”)

Механізм дії: суміш сухої жовчі, активованого вугілля, сухихекстрактів з кропиви, часнику. Посилює секрецію жовчі, секрецію залоз і перистальтику шлунка і кишечника, пригнічує процеси бродіння і гниття в кишечнику. Призначають всередину по 1-2 таблетки 3-4 рази на день після їди.

Застосування: хронічний гепатит, холецистит, холангіт, хронічний запор, пов’язаний з атонією кишечника.

Побічні ефекти: алергічні реакції, пронос.

Оксафенамід (Oxaphenamidum)

Форма випуску: таблетки 0,25 г.

Механізм дії: синтетичний препарат, стимулює утворення та виді­лення жовчі, виявляє холеспазмолітичні властивості, зни­жує рівень холестерину в крові – гіполіпідемічна дія, добре переноситься хворими. Призначають всередину по 1-2 таблетки 3 рази на день перед їдою.

Застосування: хронічний холецистит, холангіт, холецистогепатит, жовчнокам’яна хвороба, для посилення жовчовиділення при дуодентальному зондуванні.

Фламін (Flaminum)

Форма випуску:таблетки 0,05 г.

Механізм дії: сухий концентрат безсмертника піщаного, стимулює жовчоутворення, секреторну функцію шлунка і підшлункової залози, підвищує тонус жовчного пузиря. Призначають всередину по 1 таблетці 3 рази на день за 30 хвилин до їди.

Застосування: хронічний холецистит, гепатохолецистит, дискинезія жовчних шляхів.

Холагол (Cholagolum)

Форма випуску:флакони 10 мл.

Механізм дії:комбінований препарат,містить речовини куркуми, крушини, ефірні олії, виявляє жовчогінну і спазмолітичну дію.Призначають всередину по 5 крапель на цукрі 3 рази на день за 30 хвилин до їди.

Застосування: холецистит, гепатохолецистит, жовчнокам’яна хвороба.

Холосас (Cholosasum)

Форма випуску: флакони 300 мл.

Механізм дії: сироп з екстракту плодів шипшини, виявляє жовчогінну і спазмо-літичну дію. Призначають по 1 чайній ложці 3 рази на день.

Застосування: холецистит, холангіт, гепатит.

 

- холекінетики

препарати, які підвищують тонус і рухову активність жовчного міхура і сприяють виходу жовчі з в дванадцятипалу кишку. До них відносять:

- магнію сульфат – рефлекторний вихід жовчі в дванадцятипалу кишку виявляє при застосуванні всередину при холецис­титі, холангіті натще по 1-2 столовій ложці 33% розчину 3 рази на день, а також через дуоденаль­ний зонд по 50 мл 30 % теплого розчину.

- берберин - препарат барбарису звичайного – посилює виділення жовчі і застосовується як жовчогінний засіб при хронічному гепатиті, холециститі, гепатохолециститі, жовчнокам’яній хворобі.

- сорбіт - поліспирт, при вживанні всередину 50 – 150 мл 10 % розчину 2– 3 рази на день до їди при холециститах або при дуодентальному зондуванні виявляє холекінетичну і холеретичну дію.

 

- холеспазмолітики

виявляють спазмолітичну дію, знижують тонус жовчних шляхів і сфінктера Одді, що сприяє виведенню жовчі. Застосовуються при холециститах, дискинезії жовчних шляхів, жовчнокам’яній хворобі, печінкових кольках, особливо які супроводжуються больовими почуттями. Препарати: міотропні спазмолітики (папаверин, но-шпа, еуфілін), М-холіноблокатори (атропін, платифілін, спазмолітин, апрофен, метацин, бускопан), нітрати (нітрогліцерин, нітросорбід).

 

 

Гепатопротекторні засоби.

Це препарати, які сприяють нормалізації обмінних процесів в печінці, підвищують її опірність шкідливим факторам довкілля і прискорюють відновлення структури і функції при різноманітних ушкодженнях. Найбільш ефективними гепатотропними засобами є біофлавоноїдні препарати (силібінін (легалон, карсил), сілібор, ); вітамінні препарати (ессенціале, токоферолу ацетат, вітаміни групи Р), препарати рослинного походження (фламін, ЛИВ-52, білігнін, флакумін, конвафлавін) тощо.

 

ПРЕПАРАТИ.

Силібор (Siliborum)

Форма випуску:таблетки 0,04 г.

Механізм дії: препарати містять суму флавоноїдів розторопши лікарської, гепатопротекторна дія завдяки антиоксидантної активності, гальмування перекісного окислення ліпідів, стимуляції синтезу білка, нормалізації обміну фосфоліпідів; препарати захищають печінку від пошкодження гепатотоксичними речовинами, створюють необхідні умови для збереження ферментативної і антитоксичної функції печінки. Призначають всередину по 2 таблетки (драже) 3 рази на день.

Застосування: гострі, токсичні, хронічні гепатити, цирози печінки, для профілактики порушень функцій печінки при хірургічних втручаннях, при застосуванні гепатотоксичних речовин (антибіотики тощо).

 

Ессенціале (Essentiale)

Форма випуску:капсули, ампули 5 мл.

Механізм дії: комбінований препарат, містить природні фосфоліпіди, вітаміни; виявляє гепатопротекторну дію. Призначають всередину під час їди по 2 капсули 2 рази на день; в тяжких випадках внутрішньовенно крапельно 5 мл на 5 % розчині глюкози з одночасним вживанням капсул.

Застосування: гепатит, дистрофія і цироз печінки, токсичні ураження печінки, ураження печінки, пов’язані з діабетом, алкоголізмом.

 

Холелітолітичні засоби

Це препарати, які мають властивість розчиняти холестеринові камені, що часто утворюються в жовчному пузирі. Холелітолітичні препарати відкрили нові можливості лікування жовчнокам’яної хвороби і є доповненням до основних (хірургічного, ударнохвильового) методів видалення жовчних каменів із жовчного міхура і проток.

Основним препаратом є хенодеоксихолева кислота (хенофальк), допоміжним – урсодеоксихолева кислота (урзофальк).

 

8. Засоби, що застосовують при порушенні функцій підшлункової залози.

- ферментні препарати

призначають в якості засобів замісної терапії при захворюваннях, які супроводжуються недостатністю зовнішньосекреторної функції підшлункової залози (хронічний панкреатит). Ферментні препарати призначають тривалий час (замісна терапія), короткими курсами (до відновлення процесів травлення), епізодично (симптоматична терапія при неправильному харчуванні).

Препарати, що містять ферменти підшлункової залози: панкреатин, мезим-форте, панзинорм-форте, фестал, ензистал, дигестал.

ПРЕПАРАТИ.

Панкреатин (Pancreatinum)

Форма випуску: таблетки в оболонці 0,25 г.

Механізм дії: ферментний препарат із підшлункових залоз великої рогатої худоби, містить трипсин і амілазу; виявляє протео­літичну, амілолітичну дію – розщеплює білки і вуглеводи. При вживанні всередину частково руйнує­ться в кислому середовищі шлунка, тому для запобігання цього - таблетки в обо­лонці, яка розчиняється тільки в кишечнику. Призначають всередину по 1-2 таблетки 3 рази на день до їди, запивати лужним розчином – лужною мінеральною водою (Боржомі), слабким розчином натрію гідрокарбонату.

Застосування: хронічний панкреатит з недостатністю функцій підшлункової залози, ахілія, антацидний і гіпоацидний гастрит, гепатит, ентероколіт та інші розлади травлення, пов’язані із захворюваннями печінки та підшлункової залози.

Побічні ефекти: алергічні реакції.

Драже “Фестал” (Dragee “Festalum”)

Механізм дії: містить ліпазу, амілазу, протеазу, хемоцелюлозу, компоненти жовчі; стимулює травлення, сприяє швидкому та повному розщепленню їжі, усуває відчуття переповнення шлунку, метеоризму, запальні процеси в кишечнику. Призначають всередину по 1-3 драже підчас їди.

Застосування: захворювання печінки та жовчного міхура – хронічні панкреатити, гепатити, холецистити; хронічні запальні процеси в травному каналі – гастрити, ентероколіти; після операцій на печінці, жовчному міхурі, шлунку та кишечнику, метео­ризм, для прискорення процесів травлення після вживання жирної їжі, пере­їданні, при дієті, сидячому образі життя.

 

- антиферментні препарати

Основний ефект препаратів групи – гальмування активності протеолітичних ферментів (протеаз) – трипсину, хімотрипсину, плазміну, які при гострому панкреатиті активуються в панкреатичного соку і можуть викликати само- перетравлення тканин підшлункової залози. В якості інгібіторів протеолізу можна використовувати пантрипін, інгітрил, трасилол, контрикал, гордокс, апротинін.

Контрикал (Contrykal)

Форма випуску: флакони з порошком 10 000 - 30 000 - 50 000 ОД.

Призначають 10 000 – 20 000 ОД внутрішньовенно повільно або крапельно на 300 – 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Гордокс (Gordox)

Форма випуску:ампули 10 мл (100 000 ОД).

Призначають 500 000 ОД внутрішньовенно крапельно тривалий час на ізотонічному розчині натрію хлориду.

Механізм дії: антиферментні препарати, специфічні інгібітори протеолітичних ферментів підшлункової залози, ство­рюють з ними неактивні комплекси.

Застосування: гострий панкреатит, рецидиви хронічного панкреатиту, панкреонекроз, профілактика післяопераційного панкреа­титу.

Побічні ефекти: алергічні реакції.

 

Проносні засоби.

Це лікарські препарати, які подразнюють рецептори кишок, збільшують їх об’єм або розмішують калові маси, що сприяє посиленню перистальтики кишок і прискоренні дефекації.

ПРЕПАРАТИ.

Ізафенін (Isapheninum)

Форма випуску: таблетки 0,01г.

Механізм дії: активний проносний засіб, подразнює рецептори і стимулює моторику товстої кишки, проносна дія через 4 - 8 годин. Призначають всередину по 2 таблетки до їди. При прийомі препарату не слід вживати луги і лужні води.

Застосування: хронічний запор, обумовлений атонією кишок.

Побічні ефекти: нудота. болючість в ділянці кишечника.

Бісакодил (Bisacodylum)

Форма випуску: драже 0,005 г; свічки 0,01 г.

Механізм дії: розщеплюється в кишечнику, подразнює рецептори слизової оболонки товстої кишки, виявляє проносну і вітрогонну дію; при вживанні всередину ефект через 5-7 годин, ректально - протягом години. Призначають всередину по 1-2 драже пе­ред сном, ректально по 1-2 свічки. При прийомі препарату не слід вживати луги і лужні води.

Застосування: хронічні запори, підготовка до операцій, рентгену черевної порожнини.

Побічні ефекти: біль в животі, діарея, шкірні висипи.

Гуталакс (guttalax)

Форма випуску:флакони 15 – 30 мл.

Механізм дії:не всмоктується в травному каналі, стимулююче впливає безпосередньо на рецептори товстої кишки і посилює її перистальтику; проносна дія через 6 – 12 годин. Призначають по 10 – 20 крапель ввечері з невеликою кількістю води.

Застосування: будь-які види запорів, при необхідності випорожнення кишечника, при геморої для зняття болю при дефекації.

 

Антидіарейні препарати.

Діарея – синдром, що виникає як при порушеннях в дієті, так і при багатьох захворюваннях різної етіології. Усунення проносу базується на точному діагнозі, раціональному харчуванні, обґрунтованому підборі лікарських препаратів.

У випадках, коли причиною проносу є інфекційні захворювання призначають антибактеріальні препарати – ніфуроксазид, фталазол, сульгін, левоміцетин, хлорхінальдол, тетрациклін тощо.

В якості засобів симптоматичної терапії при діареї неінфекційного походження для зниження моторики кишечника, відновлення цілісності і функціонального стану слизової оболонки кишечника призначають: лопераміл,бактисубтил, в’яжучі засоби – вісмуту нітрат основний, дерматол, препарати трави звіробою, кори дубу, кореневище перстачу, плоди чорниць; обволікальні засоби - крохмаль, бульби салепу, аравійська камедь, препарати кореня алтея, насіння льону; адсорбуючі засоби – атапульгіт, смекта, вугілля активоване.

ПРЕПАРАТИ.

Лоперамід (імодіум, діасорб, ентеробене) (Loperamid)

Форма випуску:таблетки, капсули 0,002 г.

Механізм дії:антидіарейний засіб симптоматичної дії, гальмує перистальтику кишок, сповільнює просування кишкового вмісту, виявляє анти секреторні властивості; за хімічною будовою близький до наркотичного анальгетика фентанілу, але не має анальгезуючою дії. Призначають всередину спочатку 2 таблетки (капсули), потім по 1 таблетці (капсулі) після кожної рідкої дефекації.

Застосування:для симптоматичного лікування гострої ї хронічної діареї.

Побічні ефекти: шкірні висипи, диспепсичні розлади, головний біль, запаморочення, сухість в роті.

Смекта (Smecta)

Форма випуску:порошок 3 г у пакетах.

Механізм дії: містить активну речовину – діосмектит, яка володіє вираженими обволікаючими і адсорбуючими властивостями. Препарат захищає слизову оболонку травного каналу від негативної дії іонів водоводу, жовчних солей, мікроорганізмів, токсинів тощо. Призначають всередину 1 пакетик 2-3 рази на день, попередньо розчинивши у півсклянці води.

Застосування:для симптоматичного лікування діареї.

 

Пробіотики.

Це речовини мікробного і немікробного походження, які виявляють сприятливі ефекти на фізіологічні та біохімічні функції організму людини і нормалізують кишкову мікрофлору при дисбактеріозі, хронічних захворюваннях кишечнику.

Препарати:

- монокомпонентні – колібактерин, мутафлор, коліфлорал (містять кишкову паличку); лактобактерин, нормофлор, ацилак, лактинекс (містять лактобактерії); біфідумбактерин, біфідин сухий (містять біфідумбактерії), біофлорин (містить ентерококи);

- самоелімінуючі – бактисубтил, флонівін, біоспорин, ентерол, парентерол;

- полікомпонентні – біфіформ, біфіцид, лінекс, біфікол, ліобіфідус;

- комбіновані (містять мікроорганізми та інші компененти) – аципол, біфідумбактерин-форте, кіпацид, нутрілон-В, гастрофарм, біфілакт, йогурт;

- рекомбінантні (не містять живих мікроорганізмів) – хілак, хілак форте, інулін, порталак, фродо, дуфалак, нормане.

ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СИСТЕМУ ТРАВЛЕННЯ.

ПЛАН.

1. Засоби, що впливають на апетит:

- засоби, що покращують апетит

- анорексигенні засоби

2. Засоби замісної терапії при недостатній секреції залоз шлунка.

3. Засоби при надмірній секреції залоз шлунка (противиразкові засоби):

- антисекреторні засоби

- антацидні засоби

- засоби, що справляють захисну дію на слизову оболонку травного каналу

4. Засоби, що впливають на моторику шлунка і травного тракту:

- препарати, які переважно посилюють моторику

- препарати, які переважно знижують моторику

5. Блювотні засоби.

6. Протиблювотні засоби та препарати, що усувають нудоту.

7. гепатотропні засоби:

- жовчогінні засоби

- гепатопротекторні засоби

- холелітолітичні засоби

8. Засоби, що застосовують при порушенні функцій підшлункової залози:

- ферментні препарати

- антиферментні препарати

9. Проносні засоби:

- засоби, які стимулюють рецептори слизової оболонки кишечнику

- препарати, які розм’якшують калові маси

- “вітрогонні” засоби

10. Антидіарейні препарати.

11. Пробіотики.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти