ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Каталог разновидностей комплиментов

Комплимент себе

— Мне с тобой ...

— Ты — единственный человек, с которым я могу поговорить по-настоящему!

Комплимент-вопрос

— Как тебе удается ... ?

— Как ты думаешь, что мне в тебе нравится?

Комплимент-объединение

— Ты тоже ... ? Как здорово!

Комплимент-уподобление

— Ты похож (-а) на ...

Комплимент с перчинкой

— Несмотря на некоторые недостатки, ты мне глубоко симпатичен(-а)!

Комплимент-уникум

— Впервые встречаю такого человека ... !

— Ты отличаешься от других тем, что ...

Комплимент с ложкой дегтя

— У тебя есть только один недостаток — полное отсутствие недостатков!

Конкурентный комплимент

— Другим есть в чем завидовать тебе!

Комплимент на домысливание

— Я уверен, тебе часто говорят комплименты!

Комплимент внутреннее-через-внешнее

— У тебя шикарный вкус ... !

Туманный комплимент

— У тебя очень интересные манеры ... !

Комплимент-бумеранг

Хваля человека за интеллект, ты тем самым хвалишь себя за свою наблюдательность, выделяешь и поднимаешь себя в его глазах:

— Ты знаешь, я заметил в тебе совершенно новое качество, которое не замечал в других!

Комплимент без комплимента

— Я не буду говорить, что ты ... !

— Ситуация не позволяет мне выразить все восхищение тобой и сказать, что ты ... !

Вправа 8.Прочитайте текст. Що нового Ви дізнались про невербальне спілкування?

Сигнали очей

Протягом віків люди надавали великого значення очам, їх впливу на поведінку людини. Очі можуть багато розповісти про людину і стати надійним сигналом у процесі спілкування, тому що вони є основним центром людського тіла, «дзеркалом душі».

При різному освітленні зіниці можуть розширюватись або звужуватись і настрій людини може змінюватися від негативного до позитивного або навпаки. Якщо людина збуджена, то її зіниці розширюються і можуть стати в чотири рази більшими своєї нормальної величини. І навпаки – якщо настрій негативний, роздратований чи сердитий, то зіниці звужуються до мінімальних розмірів – «очі-намистинки» чи «зміїний погляд».

Спостереження за зіницями потенційних покупців практикували ще ювеліри древнього Китаю. Вони спостерігали за очима покупців у процесі обговорення ціни. Для того, щоб установити хороші стосунки зі співрозмовником, партнером, погляди повинні зустрічатися протягом 60–70% усього часу розмови. Це примусить вашого співрозмовника поставитися до вас із симпатією. Тому не дивно, що нервова сором’язлива людина, чий погляд постійно «бігає» і зустрічається із поглядом співбесідника менше, ніж 30% часу бесіди, викликає мало довіри.

Йдучи на ділові переговори, не радять одягати темних окулярів, тому що вони можуть викликати у партнерів неприємне відчуття, що їх розглядають упритул.

Не менше значення має «географічна» зона обличчя і тіла, на яку спрямований погляд. Це також досить сильно впливає на процес переговорів.

Під час переговорів на обличчі партнера уявіть своєрідний трикутник (точка посередині лоба та очі). Зосередивши свій погляд посередині цієї зони, ви справите враження серйозної людини.

Ваш партнер відчує, що ви людина відповідальна та надійна. Якщо ваш погляд не буде опускатись нижче рівня очей партнера, ви зможете тримати хід бесіди під контролем. Такий погляд називається діловим.

Якщо погляд опускається нижче рівня очей партнера, виникає дружня атмосфера. Це так званий «неформальний погляд». Трикутна зона цього погляду розташована між очима і ротом співрозмовника.

Щоб встановити повний контроль над поглядом співрозмовника під час візуальної презентації, використовуйте ручку чи указку, щоб показувати на щось і в той же час розповідати про це. Якщо вам більше не потрібно, щоб співрозмовник дивився в тому напрямку, підніміть ручку на рівень очей співрозмовника. Він за ручкою підніме голову, зустрінеться з вашим поглядом і зможе засвоїти все те, про що ви говорите. При цьому долоня вашої іншої руки повинна бути розкрита і знаходитись у полі зору співрозмовника.

Як і всі інші сигнали тіла, тривалість погляду визначається національними традиціями. У Європі люди довго дивляться один на одного, що може бути образливим, наприклад, японцям, які в процесі розмови надають перевагу тому, що дивляться на шию співбесідника, а не в обличчя. Тому завжди необхідно враховувати національні традиції.

Вправа 9. Уявіть подані ситуації. Запишіть можливі зразки мовно-етичних шаблонів, які б допомогли вам досягнути свого в першій із них і відмовитися в другій.

І. Ви повинні запропонувати колезі зробити певну справу. Знаєте, що він може відмовитися.

ІІ. Вам пропонують виконати певну роботу. З різних причин ви цього зробити не зможете.

Вправа 10.Прочитайте тексти. Знайдіть засоби мовленнєвого етикету. Обґрунтуйте доцільність їх використання автором і можливість застосування в іншій ситуації спілкування. Установіть просторічні або діалектні конструкції та їх роль.

Текст 1

– Зино! Будьте ласкаві, залишіть ведмедика. Ви не даєте працювати Лесі.

– О, Іполите Миколайовичу! Але ведмедика треба покарати, бо він не хоче мені допомогти.

– Прошу! Мені здається, що він взагалі вам перешкоджає, і я радив би вам сховати його до шафи.

– А, так і ви знаходите сьогоднішнє його поводження прикрим? Я не помилилась! Ми його покараємо (В. Домонтович).

Текст 2

– Весільну дружку приймаєте? – запитала тихо ґазду, що стояв посеред сіней і чухав потилицю.

– Приймаємо, приймаємо. Доля би тебе й пан Біг гараздом приймали, дитино, – так само тихо запросив рукою в світлицю.

Двоє військових стояли в сінях. Корнелія глибоко вдихнула.

– Просила пані молода, тато й мама пані молодої і я вас дуже файно прошу, абись’те були такі ласкаві прийти до нас на весілля завтра рано в Старі Кути.

Корнелія дивилася на чоловіка посеред світлиці.

Чоловік дивився на Корнелію біля порога.

Обоє мовчали.

– Файно дякую, дружечко. Веселіться здорові. Й аби щастя приходило до хати молодих так, як ви. Пані дружко, прийшли сьогодні до мене. Але ти дружечко, не сказала до кого кличеш, – говорив ледь чутно, ніби просив, господар.

– До Дмитра Федуняка. Того, що жиє коло старого млина. До його доньки Василинки (М. Матіос).

Текст 3

«СЛАВА ЙСУ!» – сказав Корнильо всім Шандарам, і лиш старший із них, тато Василь, чомусь відповів не до ладу «Воістину воскрес».

Ніхто не подивився на тата й навіть не подивував його відповіді.

Четверо дітей – Варка, Ведусь, Дунусь і Миколайчик, – мама Катерина й дід Іван дивилися на Корниля так, ніби він мав зараз розірвати тут бомбу.

Далі Корнильо сказав «Навіки слава Богу», а потім сказав «Василю…» (М. Матіос «Вставайте, мамко»).

Вправа 11.Перекладіть текст російською мовою.

У британському бізнесі діє певний ритуал спілкування, якого дотримуються при особистому та телефонному спілкуванні, при проведенні ділових обідів, симпозіумів, конгресів, семінарів, виставок або участі в роботі престижних клубів. Для британської еліти, у тому числі й для бізнесменів, важливе значення має відвідування таких заходів, як тенісні турніри, перегони та ін. Усе це потрібно враховувати, щоб привернути до себе британських колег. Установивши з ними контакт, ви придбаєте не тільки ділового партнера на цей момент, а й тим самим сформуєте основу для встановлення довгострокових ділових стосунків, які в майбутньому принесуть вам і вашому підприємству чималу вигоду. Про ділову зустріч прийнято домовлятися письмово, а не по телефону, оскільки така форма спілкування дозволяє гнучкіше планувати свій час. В англійців високо розвинуте почуття справедливості, тому в переговорних процесах вони сповідують віру в чесну гру, не терплять хитрості та підступності. Позиція на переговорах будь-якої британської фірми, як правило, жорстка. Переговори ведуться з використанням значного фактичного довідкового та статистичного матеріалу. Прораховується кожна позиція, фіксується кожна деталь, кожен параметр контракту. На відміну від англійських, українські бізнесмени (про це часто говорять наші закордонні партнери) грішать тим, що не користуються точними підрахунками та ретельно складеними бізнес-планами, а переговори можуть звести лише до емоційних заяв на зразок: «Це дуже добре, чудово, прекрасно».

Вправа 12. Усно доповніть текст інформацією, що відома вам із цього питання.

Щодо стилю одягу, то тут слід зазначити, що в чоловічій моді французів давно «обставили», з одного боку, італійські дизайнери з Мілану з їхнім ефектним стилем, а з іншого – традиційні англійці. Солідність британських твідових піджаків у рубчик, елегантність сірих костюмів на манер принца Уельського, широких пальт із кашеміру – такі уподобання французьких снобів. Стійкий імідж ділових жінок значною мірою зумовлений стилем одягу, його відповідності рисам національної культури. У Франції імідж важливий на будь-якому рівні. Французи не завжди приймають стиль інших народів, оскільки впевнені, що гарний смак – це компетенція саме їхньої країни. Якщо ви поділяєте таку позицію, то неодмінно порозумієтеся з ними. У цілому ж, говорячи про французький національний характер і стиль ділового спілкування, зазначимо різноманітність поведінки, образу мислення та сприймання французів. Мабуть, найхарактернішою рисою сучасної французької нації є неповторність її індивідів.

Вправа 13.Скоротіть поданий текст.

Особливості спілкування. Японці перетворили на мистецтво не тільки письмо ієрогліфами, а й свою усну мову довели до рівня абстрактного мистецтва. Увічливість мови цінується серед японців вище, ніж її зрозумілість, а нюанси етикету важливіші, ніж тонкощі синтаксису та граматики. Отже, японцям не подобається, що «незграбні» іноземці добиваються від них роз’яснень та уточнень, хочуть докопатися до суті справи, аж поки не з’ясують усе до кінця. Японець, у свою чергу, уважає, що не біда, якщо думки до кінця не висловлені, а слова не перекладені. За таких умов не дивно, що серед японців вищою мірою міжособистісного спілкування стає багатозначне мовчання. У Європі й Америці люди говорять або правду, або неправду. Японці ж майже ніколи не вдаються до неправди, але їм також ніколи не прийде в голову говорити вам правду. Традиції цього народу не передбачають можливості відверто сказати «ні». Коли треба сказати це слово, японці роблять вигляд, що не розуміють вас або не чують, або намагаються перевести розмову на іншу тему, промовляючи багато фраз, які нічого не значать. У розмові японці уникають слів «ні», «не знаю», «не можу», наче це якісь непристойні слова, які не можна говорити прямо. Навіть відмовляючись від другої чашки чаю, гість замість «ні, дякую», скаже: «Мені вже й так добре». Щоб уникнути забороненого слова «ні», японці розсилають запрошення, додаючи до них листівки зі зворотною адресою. На листівці треба підкреслити потрібне слово («дякую» або «мені шкода») й знову кинути її в скриньку. Якщо ви розмовляєте з японцем по телефону й пропонуєте йому зустрітися, наприклад, о шостій вечора в прес-клубі, а у відповідь чуєте «Ох, о шостій...», «Ох, у прес-клубі...», і це все супроводжують інші фрази, які нічого не значать, то це означає, що ця пропозиція вашому співрозмовнику не підходить. Свою традицію уникати слова «ні» японці розповсюджують і на сферу ділових стосунків. Крім того, слід зазначити, що під час спілкування з японцями неприпустимо торкатися їх руками та дивитися їм у вічі або на підборіддя. Звертання по-японськи. У японців на перше місце ставиться прізвище, на друге – ім’я. Звертатися прийнято один до одного, називаючи прізвище, крім тих ситуацій, коли мова йде між друзями або родичами. Звертання просто на ім’я неприпустиме. Після прізвища або після імені додається «сан». Широко розповсюджено таке звернення, яке, крім прізвища, включає назву посади, звання, посту. Наприклад, «учитель», «професор», «директор». Японський діловий стиль. На відміну від багатьох країн, у Японії встановлення ділових контактів із фірмами шляхом листування або телефонних розмов, як правило, малоефективне. Це можна пояснити кількома причинами. 1. Більшість середніх і дрібних фірм, які діють на національному ринку, ведуть свої справи японською мовою, тому контакти з ними потребують перекладача. 2. Японські підприємці дуже відповідально ставляться до зобов’язань, які вони на себе беруть, тому навіть проведення переговорів вони розглядають як крок, що потребує повної відповідальності, і несхильні йти на нього, поки не отримали вичерпної інформації про партнера та його пропозиції. 3. У японських фірмах діє досить складна процедура прийняття рішення, що затримуватиме відповідь на ваш запит. 4. І нарешті, японських підприємців характеризує пристрасть до особистих бесід і несхильність до обговорення більш-менш важливих питань шляхом листування або по телефону. Особливо характерний такий підхід для дрібних і середніх підприємців. З цієї складної ситуації можна вийти таким чином. Відправляючи ділові листи японським фірмам, із якими ви хочете співробітничати, додайте до них ваші офіційні ділові звіти, брошури й інші видання з детальною інформацією. Вони потрібні для представлення вашої фірми як надійного та солідного партнера. Бажано, щоб матеріали були перекладені на японську мову, причому професійним перекладачем. Неякісний переклад створить несприятливе враження. Під час першої ділової зустрічі з представниками японських фірм прийнято обмінюватися друкованими матеріалами про свої фірми. Ці матеріали повинні включати таку інформацію: профіль вашої фірми, основні дані про неї (точна назва, адреса, прізвища та посади керівників, асортимент продукції, що випускається, основні етапи розвитку компанії), біографія голови вашої фірми, текстові та графічні матеріали, що давали б уявлення про продукцію або технологію чи послуги, які пропонує ваша фірма на японський ринок. Крім того, бажано подати додаткову інформацію про відмінні особливості вашої продукції порівняно з продукцією конкурентів.

Вправа 14. Перекладіть текст українською мовою. Схарактеризуйте особливості вітчизняної ситуації у сфері соціальної ієрархічності.

Первенство старших по отношению к младшим и женщин по отношению к мужчинам принято у очень многих народов. Однако порядок учета и расположения по степени важности этих признаков различен в разных странах. В Англии – социальный статус (материальное состояние, титул), пол, возраст. Во Франции – социальный статус (социальное положение, материальное состояние) и пол обладают одинаково важными признаками при выборе этикетного знака. В России – социальный статус (социальное положение, личные заслуги), возраст, пол. Это означает, что пожилому мужчине или мужчине, занимающему высокое социальное положение, представляют тех, кто младше и ниже по положению. Пожилой женщине молодую, а не наоборот. Пол в русском речевом служебном этикете не обладает индексным значением при выборе этикетных формул.

Вправа 15.Прочитайте рекомендації щодо підготовки та проведення співбесіди з роботодавцем та змоделюйте ситуацію працевлаштування.

Підготовка до спібесіди 1. Постарайтеся забезпечити себе інформацією про організацію, у яку ви йдете, й про можливі варіанти працевлаштування. 2. Майте при собі копії дипломів, свідоцтв, резюме й інших необхідних документів. Якщо обставини дозволяють, можна принести зразки своїх робіт (статті, малюнки тощо), у першу чергу це стосується представників творчих професій. Під час співбесіди ці зразки слід мати при собі, але не проявляти надмірної наполегливості в прагненні продемонструвати все, що ви принесли. Дійте за обставинами. 3. Приготуйтеся назвати прізвища й телефони осіб, які рекомендують вас, заздалегідь узгодивши це з ними. 4. Точно дізнайтеся місце розташування організації й дорогу, щоб не спізнюватися. Приходьте за 15 хвилин до призначеного часу. Для цього дізнайтеся дорогу, розрахуйте час з урахуванням часів «пік». Якщо ви все ж таки спізнюєтеся, постарайтеся подзвонити й попередити про свою затримку. Прийшовши із запізненням, обов’язково вибачтеся й коротко вкажіть причину. У жодному випадку не пускайтеся в заплутані й довгі пояснення. 5. Поклопочіться про те, щоб мати у своєму розпорядженні достатньо часу і не нервувати, якщо співбесіда затримуватиметься. 6. Дотримуйтеся ділового стилю в одязі. Одягніться гарно, але не претензійно. Чоловіки звичайно повинні приходити на співбесіду в костюмі з краваткою, бажано, щоб костюм був достатньо строгим за кольором і кроєм. Асортимент одягу в жінок традиційно значно більший, через те вони можуть припуститися більшої кількості помилок при виборі вбрання. Найголовніше – не впадати в крайнощі при виборі довжини спідниці, кольору одягу чи аксесуарів. Чим солідніша установа, тим строгішим повинен бути ваш одяг. Неприпустимо приходити на співбесіду в джинсах, міні-спідниці, пуловері, а також у супермодному або занадто заношеному одязі. Макіяж необхідний, але в розумних межах; парфумами або дезодорантами з парфумерним ароматом користуватися не варто. Якщо ви встигнете побувати в організації, у якій вам належить пройти співбесіду, то у вас з’явиться можливість орієнтуватися на той стиль, який там прийнятий. 7. Складіть список очікуваних питань і підготуйте відповіді. Перш ніж почати відповідати, постарайтеся зрозуміти, навіщо поставлене питання, і вирішити, як можна, відповідаючи на нього, підкреслити свої сильні сторони й чого говорити у жодному випадку не можна. Корисно, відповідаючи на питання, згадувати виграшну інформацію. Якщо вас, наприклад, запитають, які були ваші обов’язки у відділі реклами, ви можете не тільки стисло розповісти про це, але й додати, що за 6 місяців вашої роботи газетна реклама стала ефективніша на 25 %. (Зрозуміло, робити подібні заяви слід тільки в тому випадку, якщо це відповідає дійсності). 8. Спеціально підготуйтеся до обговорення питання про оплату праці. 9. Добре відпрацюйте відповіді на найбільш вірогідні питання, здійснюючи це у формі ігрової репетиції співбесіди. 10. Заготовте питання, які ви поставите, якщо вам запропонують таку можливість. Поведінка під час співбесіди 1. Прийшовши в офіс, будьте зі всіма ввічливі, терплячі. Постукайте, одержавши запрошення, заходьте впевнено, а не просувайте голову у двері. Не забудьте посміхнутися. Стежте за своєю осанкою, ходою, старайтеся дивитися в очі. У вас повинен бути вигляд людини, яка може вирішити проблему працедавця з вибором нового співробітника, а не бідолахи, який притяг на співбесіду купу своїх власних турбот. 2. Сумлінно заповнюйте всі анкети й документи, які вам запропонують. Пам’ятайте, що все має значення: і грамотність, і помарки, і почерк, і чіткість формулювань. 3. Представтеся на початку співбесіди. Поцікавтеся, як звати співрозмовника. 4. Тримайте зоровий контакт. 5. Хай працедавець веде бесіду, оскільки у нього є певна програма. На початку співбесіди працедавець може поставити декілька вільних питань, наприклад про погоду, дорогу, просто для того, щоб дати людині адаптуватися та заспокоїтися. Тому не прагніть відповідати на ці питання надмірно докладно. Зрозуміло, під час співбесіди слід прагнути повідомити про себе всю позитивну інформацію, проте якщо повністю зосередитеся на тому, що ви хочете повідомити самі, то ризикуєте упустити все, що буде сказано вам. Ваші відповіді на поставлені питання повинні бути прямими (відповідати слід безпосередньо на поставлене питання) і точними (слід не виходити за рамки обговорюваної теми). 6. Уважно вислуховуйте питання, не перебиваючи співбесідника. У ході співбесіди кандидат теж завжди ставить питання, як заготовлені наперед, так і експромтом. Не варто ставити більше двох-трьох запитань. Неприпустимо не поставити жодного питання, якщо була запропонована можливість їх ставити. Пам’ятайте, що працедавець звертає увагу й на те, які саме питання поставлені, і на те, наскільки вдало ви зуміли вибрати момент для того або того питання. 7. Якщо ви не впевнені, що добре зрозуміли питання, не соромтеся уточнити («Чи правильно я зрозумів, що...?»). 8. Відповідаючи, будьте об’єктивні й правдиві, але будьте не дуже відвертим. Практично кожній людині властиво перебільшувати свої кращі якості й професійний рівень, якоюсь мірою цього від вас і чекають. Але якщо прикрасити дійсність, яку не вдасться підтвердити на практиці, то це створить великі проблеми. · По-перше, більшість людей не настільки звикли брехати, щоб уважному співбесіднику не вдалося помітити яких-небудь насторожуючих моментів. Якщо виникнуть сумніви, то будуть неминучі уточнювальні питання, у яких легко заплутатися. · По-друге, якщо вас приймуть на роботу, доведеться демонструвати те, про що ви говорили. Очевидно, що ви опинитеся в поганому становищі, якщо заявляли, що можете робити те, чого насправді не знаєте й не вмієте. · По-третє, при прийомі на роботу часто попереджають, що надання помилкових відомостей спричинить негайне звільнення. У цьому випадку, навіть якщо вас відразу не викриють, то вас постійно переслідуватиме страх викриття. 9. За необхідності давати негативну інформацію про себе не заперечуйте факти, які відповідають істині, але обов’язково намагайтеся збалансувати їх позитивною інформацією про себе. 10. Тримайтеся з гідністю, прагніть не справляти враження невдахи або бідолахи; проте утримаєтеся від зухвалої поведінки. 11. Ставлячи питання, цікавтеся змістом роботи й умовами її успішного виконання. 12. Уникайте на першому етапі співбесіди питань, що стосуються оплати праці. 13. У кінці розмови слід чітко домовитися про те, коли і як ви дізнаєтеся про результати. Бажано, щоб ініціатива залишалася за вами: краще домовитися, що ви зателефонуєте в призначений час, ніж чекати дзвінка. Активна позиція завжди значно краще пасивної для того, хто прагне тримати в своїх руках контроль за процесом і справити враження ділової людини. 14. Якщо ви з якоїсь причини вирішите, що ця організація вас не влаштовує, слід залишити про себе найсприятливіше враження. Тримайте себе з відчуттям власної гідності, співбесіда – це зустріч двох рівноправних сторін, що збираються укласти взаємовигідну угоду. 15. Завершуючи співбесіду, не забудьте про звичайні правила ввічливості. Важливо, щоб обидва учасники закінчили зустріч із відчуттям, що все, про що слід було сказати, сказано і що ви обидва маєте у своєму розпорядженні достатньо повні відомості для прийняття рішення. Подякуйте працедавцю за бесіду і його увагу. 16. Постарайтеся бути упевненим у безумовній корисності досвіду, що набули при підготовці до співбесід або під час інтерв’ю. Слід ретельно проаналізувати свою поведінку й зробити правильні висновки. Якщо вам відмовили, то постарайтеся з’ясувати причину відмови, щоб унести відповідні корективи при підготовці до нових співбесід. Дуже важливо знати, що ви зробили все, що було у ваших силах і під час підготовки, і в процесі співбесіди. Усвідомлення цього сприяє спокійнішому й упевненішому настрою, що забезпечить успіх у подальшому.

Вправа 16. Перекладіть тексти українською мовою. Коротко сформулюйте правила підготовки до співбесіди.

Олег Новиков, менеджер по персоналу, компания «Литон». Одна из типичнейших ошибок – приход на собеседование в сопровождении родственников или друзей. Кому-то подобная ситуация может показаться абсурдной или анекдотичной, но, увы, она довольно распространена. На собеседование приводят жен, мужей, родителей, бабушек с дедушками и даже друзей. Волнение перед собеседованием понятно, и нет ничего плохого в том, что родные пытаются поддержать соискателя. Но делать это лучше дома до и после беседы с рекрутерами. Представьте, что может подумать работодатель о человеке, которого к нему привели за ручку? Как минимум, что такой человек не самостоятелен и не готов к ответственности. А уверяю вас – такие работники нужны меньше всего. Именно поэтому отправляться на собеседование нужно самостоятельно и беседовать самому, не перекладывая это дело на родных. Галина Лев, HR-менеджер, рекрутинговое агентство «VIPersona». Одна из основных ошибок большинства соискателей – недостаточно серьезное отношение к собеседованию. Многие считают, что если их пригласили на собеседование – значит, уже дело в шляпе: рабочее место за ними, можно и расслабиться. Например, опоздать на собеседование или «заскочить» на него после похода по магазинам – вместе с сумками и авоськами. После этого люди долго гадают – почему же их не взяли. А ведь собеседование – это важнейший этап в общении с работодателем, потому что именно оно, а не резюме, дает возможность познакомиться с соискателем. Например, человеку предстоит работать менеджером по продажам и постоянно общаться с клиентами. Работодатель ждет, что на собеседовании соискатель покажет себя, – на что он способен. И что же он видит? Специалист опоздал на полчаса, явился в спортивном костюме и постоянно что-то жует. Нужно быть сумасшедшим, чтобы позволить такому человеку представлять свою компанию. Собеседование – это важная деловая встреча, и относиться к ней нужно соответственно. Александр Кадыков, HR-менеджер, консалтинговое агентство «HR-cons». Очень часто на собеседовании соискатели начинают ругать своих бывших работодателей, вызывая тем самым негативную реакцию со стороны будущего. Чисто психологический момент – работодатель начинает задумываться, что о нем может рассказать сотрудник после увольнения. И если соискатель не доволен не только последним местом работы, а вообще негативно отзывается обо всех бывших работодателях и коллегах, то ему с большой долей вероятности откажут в работе – чтобы не пополнять список. Наиболее «уважаемая» работодателями причина увольнения – отсутствие профессионального роста. Вот о нем и следует говорить, рассказывая о бывших работах.

Бесіда –це розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем.

Існують різні види бесід. Залежно від мети спілкування та змісту бесіди поділяються на:

- ритуальні;

- глибинно-особистісні;

- ділові.

Залежно від кількості учасників виокремлюють такі бесіди:

- індивідуальні;

- групові.

Індивідуальна бесіда – це розмоа двох осіб, які прагнуть (обоє або один) до досягнення певної мети. Вона сприяє встановленню між співрозмовниками дружніх стосункі, взаєморозуміння, а також стимулює партнерів до взаємовигідної співпраці.

Ділова бесіда– це спілкування між особами з метою встановленняділових стосунків, вирішення ділових проблем або вироблення правильного підходу до них. Зазвичай предметом обговорення під час ділових бесід є конкретна справа.

Зазвичай бесіда складається з таких етапів:

1. Визначення місця і часу зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території).

2. Початок бесіди. Він відіграє особливу роль у створенні сприятливої атмосфери спілкування. Отже, на початку бесіди передусім слід заручитися прихильністю свого співрозмовника, тобто справити сприятливе враження про себе. Час, відведений на це, досить обмежений, а тому слід продумати форму вітання, початкову фразу. На цьому етапі важливе значення мають невербальні форми взаємодії – вираз обличчя, поза, вітальний жест.

3. Формування мети зустрічі.

4. Обмін думками та пропозиціями.

5. Закінчення бесіди.

Під час бесіди слід триматися скромно, але впевнено. Не варто розмовляти уривчасто, ви маєте бути спокійним, чемним, щоби створити психологічно сприятливу атмосферу довіри, доброзичливості.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти