Ф.В.: фл. 25мл. Приймають по 15 - 20 крап. перед їжею. Для стимуляції діяльності травних залоз і підвищення апетиту можна використовувати слабкі розчини хлористоводневої к.-ти, інсулін (в малих дозах), який знижує вміст цукру у крові, збуджуючі цим самим центр голоду і підвищуючі апетит.

б) Засоби, які знижують апетит (анорексигенні).

Використовуються у разі патологічного ожиріння.

Фепранон Phepranonum

Ф.В.: таб 0,025

Дезопімон Desopimonum

Ф.В.: таб 0,025

М.Д.: Стимулюють центр насичення, пригнічує центр голоду, помірно збуджують ЦНС, підвищують AT. Відносяться до списку А, тому лікування проводять під контролем лікаря, поєднуючи лікарську терапію з дієтою та фізичним навантаженням.

Заст.: патологічно надмірний апетит при різних формах ожиріння по 1 таб. 2 - 3рази на день за 30 - 60хв. до їжі.

П./еф.: неспокійний, раздратованість, безсоння, тахікардія, аритмія, сухість в роті, запор, звикання, медикаментозна залежність.

П./п.: гіпертонія, СН, стенокардія, інф. міокарду, епілепсія, тиреотоксикоз.

ІІ. Засоби, що впливають на секреторну функцію шлунка.

а) Засоби, що призначують при недостатній секреції залоз шлунка.

Речовини цієї групи застосовують як з лікувальною, так і з діагностичною метою. Для діагностики функціонального стану залоз при захворювані шлунка застосовують:

Гістамін Hystaminum

Ф.В.: амп 0,1 - 1мл

М.Д.: Природний, біологічно - активний амін, який, є хім. фактором регулювання життєвих функцій орг.-му. Він стимулює гістаміночутливі рецептори залоз шлунка (Н2 - рец.), завдяки чому значно підвищується кількість шлункового соку та його кислотність. З метою стимуляції шлункової секреціі гістамін вводять п./ш. 0,1% розчин з рахунку 0,01 мг/кг маси тіла. Нормальна секреторна реакція настає через 7 - 10хвилин, мах - через 20 - 30хвилин і триває до 2годин. Відсутність такої реакції на гістамін свідчить про наявність глибоких органічних змін у слизовій оболонці шлунка.

Застосовується для оцінки стану секреторної функції залоз шлунка (гістамінова проба).

Засоби замісної терапії (Л.П., які містять шлунковий сік, або його компоненти).

Сік шлунковий натуральний Succus gastritus naturalis.

Ф.В.: фл 100мл, призначають 1 ст. л. під час їжі.

М.Д.: Містить пепсин та хлористоводневу к.-ту, тому підвищує перетравлюючу активність шлунка.

Заст.: диспепсія, ахілія, гіпоацидний гастрит.

П./п.: Виразкова хв.. шлунку та 12 - палої кишки.

Пепсин Pepsinum

Ф.В.: пор., призначають по 0,2 - 0,5г, 2 - 3рази на день до їди.

М.Д.: Виявляє сильну протеолітичну дію, активний у кислому середовищі, гідролізує білки до пептидів.

Призначають як ферментний препарат при ахіліі, гіпо- та анацидних гастритах у поєднанні із соляною кислотою. З його препаратів застосовують: таб “Ацидин-пепсин” по 0,25г, рідину пепсидил фл 450мл, призначають по 1 ст. л. 3 рази на день.

Кислота хлороводнева розведена Acidum hydrochloricum dilutum

Ф.В.: Склянки з притертим корком.

М.Д.: Підвищує активність пепсину, стимулює діяльність травних залоз, у малих дозах (слабкі розчини), підвищує апетит, у високих концентраціях пригнічує шлункову діяльність, регулює тонус воротаря, стимулює діяльність підшлункової залози, володіючі пр../мікр. активністю, гальмує процеси бродіння та гниття у шлунку.

Застосовують по 10 - 15крапель під час їжі або у мікстурі разом з пепсином при ахілії, диспепсії, гіпоацидному стані, гіпохромній анемії (сприяє кращому всмоктуванню заліза).

П./еф.: Ацидоз, стирання твердих тканин зубів.

б) Засоби, що застосовуються при надмірній секреції залоз шлунка.

- м-холіноблокатори (атропін, платифілін, гастроцепін, метацин)

Зменшують секрецію слинних, шлункових залоз, виявляють спазмолітичну дію.

Заст.: для лікування виразкової хвороба шлунка, та 12 - палої кишки, гіперацидніх гастритів, кольок.

Гастроцепін Gastrozepinum

Ф.В.: таб 0,025, амп. з пор. 0,01 г.

М.Д.: Специфічний блокатор м-холінорец. слизової оболонки шлунка.

Застосов.: Гіперацидний гастрит, виразкова хвороба шлунка, та 12 - палої кишки по 2 табл. рази на день, в./м., в./в. по 0,01 г.

- гангліоблокатори (бензогексоній, пентамін).

Зменьшують секрецію шлункових залоз, пригничує рухову та секреторну функцію травного каналу. Застосовують при виразковій хворобі шлунка, гіперацидних гастритах, кольках.

- протигістамінні засоби - блокатори Н₂ - рец.

Циметидин Cimetidinum

Ф.В.: таб. 0,2; амп. 10% - 2мл по 1 таб. 3 рази на день, в./в. по 0,2г кожні 4 години.

Ранітидин (ранісан) Ranitidinum

Ф.В.: таб. 0,15; призначають по 1 таб. 2 рази на день (більш пролонгована дія).

М.Д.: блокують Н2 – рец. (гістаміночутливі), які знаходяться в обкладочних клітинах слизової оболонки шлунка, тому гальмує утворення хлористоводневої к.-ти та пепсину, секрецію шлунка в цілому, швидко всмоктуються, еф. через 45 - 90 хв..

Зас.: гіперацидний гастрит, виразкова хвороба шлунка, кишечника.

- інгібітори протонної помпи(омепразол, ланзопразол)

М.Д.: блокують виділення слизовою шлунка хлористоводневої кислоти.

Омепразол (Omeprazole)

Ф.В.:капс. і таб. по0,01; 0,02; 0,04.призначають по 0,02 два рази на добу.

Заст.: виразкова хвороба шлунка і 12-ти палої кишки.

- міотропні спазмолітики (дібазол, но - шпа, папаверин)

виявляють спазмолітичну дію, тому заст. при виразковій хворобі, виразковому коліті, кольках.

- антацидні

Застосов. пр.-ти, які безпосередньо взаємодіють із соляною к.-тою, нейтралізуючі її, внаслідок чого знижується подразливий вплив шлункового соку, що сприяє зменшенню больового синдрому, стимулює пр.-си регенерації. Дають швидкий, але нетривалий еф. Призн. у комб. з JIЗ, котрі пригнічують моторику та секрецію шлунка.

. Натрію гідрокарбонат Natrii hydrocarbonas

Ф.В.: таб. 0,3 - 0,5; пор

М.Д.: швидка антацидна дія, знижує акт.-ть пепсину, але сприяючи утворенню вуглекислого газу, викликає стан дискомфорту, газову відрижку, а за наявності виразкової хв. - проривання виразки, всмоктуючись може сприяти розвитку алкалозу (зсув кислотно - основного стану у бік основ). Тому його застос. як антацидного засоба обмежено.

Магнію оксид Magnesii oxidum Ф.В. таб. 0,5; пор.

М.Д.: погано всмокговуєгься з травного каналу, тому дія повільна, триває 3 - 4год, у шлунку взаємодіє з соляною к.-тою, нейтралізує її, не викликає алкалозу, виявляє легку проносну дію (тому що перетворюється в орг.-мі на магнію хлорид)

Заст.: ацидоз, виразкова хвороба, гіперацидні гастрити по 0,25 - 1,00 – 6 разів.

Гідроксид алюмінію Aluminii Hydroxydum

Ф.В.: сусп. фл. 4% - 100мл.

М.Д.: нейтралізує соляну кислоту, утворює нерозчинні сполуки алюмінію, не викликає алкалоз. Призначають по 1 - 2ст. л. 4 - 6 разів на добу.

Заст.: ацидоз, гастрит, виразкова хвороба.

АльмагельAlmagel Альмагель А (містить анестезин).

Ф.В.: фл 170мл комплексний пр.-т, що містить алюмінію та магнію оксид, Д-сорбіт.

М.Д.: у шлунку з'єднується із соляною к.-тою, утворюючи нерозчинні фосфати, які поступово виділяються з кишок разом з калом, виявляє крім антацидної, адсорбуючу, обволікаючу дії. Призн. по 1 -2 ч. л. за 30 хв до їжі.

Заст.: виразкова хв., гастрит, ацидоз, для проф. шлунково - кишкових розладів.

Таб. "Вікалін", "Вікаір" - компл. пр. -ти, що містять вісмуту нітрат основний, магнію карбонат. осн.,_ гідрокарбонат натрію, порошки коренів аіру, кори крушини,. Справляє в’яжучу, антацидну, послаблюючу дію, заст. при виразковій хв..

Широко застосовуються при виразковій хворобі шлунка і 12 - палої кишки лікарські рослини: чистотіл, ромашка, деревій, насіння льону. Завдяки комбінаціям лікарських речовин вони виявляють м’яку обволікальну, протизапальну, в’яжучу дію.

- гастропротектори

(впливають на репаративні пр.- си у травному каналі).

Дія цих пр.-тів спрямована на підвищення стійкості тканин до ферментів та соляної к.-ти, запобігання розвитку некротичних змін, посилення процесів, репарації (відновлення) у шлунку. Стимулюють виробку захисних білків, які створюють покриття для захисту виразкового дефекту, сприяючи пр.-су загоювання.

Солкосерил Solcoserylum

В.Ф.: амп. 2мл в./в. крап. в ізотон. p.-ні. Безбілковий пр.-т крові телят.

Таб "Гастрофарм" №6 “Gastropharmum” пр..-т із висушених і знежирених бактеріальних тіл, призн. по 1 таб. 3 рази на день.

Де-нол De - nol

Ф.В.: таб. в обол. 0,15 , призн. по 2 таб. 2 рази на добу до їди.

Анаболічні стероїди (нероболіл, ретаболіл), вітаміни, олія обліпихи та шипшини, біогенні стимулятори. Всі ці засоби застос. при виразковій хворобі, гіперацидних

гастритах.

ІІІ. Засоби, що впливають на рухову функцію шлунка та кишок.

а) моторику шлунку та кишок посилюють: м-холіноміметики (ацеклідин), анти- холінестеразні засоби (галантамін, прозерин), які посилюють тонус парасимпатичної НС та заст. при атонії травного каналу

б) моторику травного каналу пригнічують: м-холіноблокатори (атропін, платифілін), гангліоблокатори (бензогексоній, пирилен), міотропні спазмолітики (дибазол но-шпа, папаверин), які виявляють спазмолітичну дію та заст. при виразковій хворобі шлунку та 12 - палої кишки, коліті, кольках

IV. Блювотні засоби.

Пр. ти; які стимулюють моторику кишечника, викликають антиперистальтику шлунка, що супроводжується блюванням.

а) блювотні пр.-ти рефлекторної дії: (настій термопсису у великих дозах), подразнюючі рец.-ри слизової оболонки шлунка, зумовлюють рефлекторне блювання. Проте з такою метою вони практично не застосовуються, бо у ЦНС є блювотний центр дії (замість промивання шлунка при отр. для виведення отрути із шлунка).

б) блювотні пр.-ти центральної дії:

Но-шпа Nospanum

Ф.В.: таб. 0,04, амп 2% - 2мл.

Призн по 1 - 2таб., в./в., в./м., п./ш. по 1 - 2мл..

М.Д.: активний синтетичний спазмолітик, має хім.. будову подібну до папаверину, але дія більш сильніша, менш токсичний.

Заст.: гіпертонія, стенокардія, бронх. астма, виразкова хв.., кольки, спастичний коліт, спастичні запори, дисменорея.

VІІІ Гепатопротектори.

Це лік. речовини покликані підвищувати опірність печінки до потологічних впливів, посилювати її дезінтоксикаційну функцію, стимулювати активність її ферментних систем і сприяти відновленню її функцій після різних ушкоджень.

До них відносяться різні фармакологічні речовини, які покращують метаболічні процеси в організмі, - вітаміни (токоферолу ацетат); знижуючі перекисний окис ліпідів і виявляючі антигіпоксичну дію,- ессенціале, ліпостабіл; амінокислоти,- метіонін, ліпоєва кислота; препарати на рослинній основі,- препарати расторопши (силібор, карсил), інших рослин, лив-52 (безсмертника, скумпії, конвалії далекосхідній та інш.). Застосовують при гепатитах, цирозах печінки, токсичних ураженнях печінки (зв’язаних з діабетом, алкоголізмом та інш.).

ІХ. Реч., що призначаються при порушенні секреції підшлункової залози.

Захв. підшлункової залози з порушенням секреції проявляються у вигляді гострого або хр. панкреатиту.

ГОСТРИЙ ПАНКРЕАТИТ - гостре запалення підшлункової залози, внаслідок чого ферменти активуються у самій залозі та викликають її самоперетравлення.

Заст.: а) зас., зменшуючи секрецію підшлункової залози - м-холіноблокатори, антацидні зас..

б) зас, які знижують активність ферментів підшлункової залози (контрикл).

Контрикал Contrykal

Ф.В.: амп. з пор. 10 000, 30 000, 50 000 ОД.

М.Д.: антиферментний пр.-т, інактивує ферменти підшлункової залози, створює неактивні комплекси з протеолітичними ферментами.

Призн.: в./в. одноразово (повільно), або крапельно по 10 000 - 20 000 ОД.

Заст.: гостр. та хр. рецидивуючий панкреатит, проф.. післяопераційного панкреатиту, гострий панкреонекроз.

П. еф.: алергія.

ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ - хр. запалення підшлункової залози, яке супроводжується недоліком ферментів підшлункового соку.

Заст: а) зас, які стимулюють секрецію залози (соляна к-та).

б) зас. замісної терапії (панкреатин, дегістал, фестал, панзинорм, ензистал).

VIII. Проносні зас.

Це JIP, які подразнюють рецептори кишок і зумовляють посилення їхньої перистальтики, прискорюють дефекацію або сприяють її настанню.

Класифікація:

а) пр-ти, що діють на всі відділи кишечнику:

Сольові проносні:

Олія касторова Оlеum Ricini

Ф.В.: фл. 30 - 50г, капс. желат. по 1,0.

Призн. 10 капс., протягом години, або по 15 - 30г.

М.Д.: у шлунку не змінюється, у кишках розщеплюється на гліцерин та рицинолову к.-ту , яка частково омилюється. Рицинолова к.-та і особливо її солі (мила) подразнюють рецептори слизової оболонки тонкої кишки, внаслідок чого підсилюють її перистальтику і прискорюють проходження калових мас. Частина рицинової олії, яка не розщепилася, обволікає калові маси і стінки кишок, що сприяє проходженню кишкового хімусу і дає змогу використ. її для лік.-ня запалень кишок. Після приймання пр.-ту ефект настає через 4год, рефлекторно посилює скорочення мускулатури матки.

Заст. при гострих запорах, отруєннях (крім жиророзчинних отрут), при вагітності, лактації (якщо інші проносні п./п.), для посилення родової діяльності, місцево для пом’якшення шкіри, зміцнення волосся, лік.-ня опіков, шкірних виразок. При хр. запорі вживати пр.-т не рекомендовано, тому що може бути порушення травлення.

П. еф: нудота, блювання, сильний пронос.

П./п.: отруєння речовинами, які легко розчиняються у жирах (фосфор, сантонін, фенол, бензол, екстракт папороті), також отруєннях невідомою отрутою, бо вона може бути жиророзчинною.

в) Реч. що збуджуюгь перистальгику переважно товстої кишки:

- рослинного походження;

Речовини, що містяться в ревені, сені, жостері, крушині, звуться антраглікозиди. Вони впливають переважно на моторну функцію товстої кишки, посилюють перистальтику і сприяють швидкому проходженню калових мас. Секреція залоз кишок при цьому не змінюється, проносна дія через 8 - 12год, тому призначають на ніч.

Заст. при хронічних запорах.

Бісакодил Bisacodylum

Ф.В.: др.. 0,005; св. 0,01.

Призн. по 1 - 3 др. перед сном, по 1 - 2 свічки на добу.

М.Д.: проносне, повітрягінне, при вживанні всередину ефект через кілька годин, ректально - напротязі години.

Заст.: хр. запори, підготовка до операцій, рентгену черевної порожнини.

П. еф.: біль у животі, пронос шкірні висипи.

ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ТОНУС І СКОРОТЛИВУ ДІЯЛЬНІСТЬ МАТКИ

Засоби, що впливають на тонус і скоротливу діяльність матки (маткові засоби) - це лікарські препарати, які вибірково діють на міометрій. Вони сприяють збереженню вагітності або збільшують силу і частоту ритмічних скорочень матки під час пологів, забезпечують зупинку маткових кровотеч, прискорюють зворотний розвиток (інволюцію) цього органа після пологів чи викидня.

Розрізняють дві групи цих препаратів:

1) засоби, що стимулюють мускулатуру матки (окситоцин, пітуітрин, гіфотоцин, простагландини, препарати маткових ріжків тощо);

2) засоби, що знижують тонус і скоротливу діяльність матки (токолітики - партусистен, сальбутамол та ін.). За характером стимулюючого впливу на матку і практичного використання препарати першої з цих груп ділять на дві підгрупи:

1а.) засоби, що викликають ритмічні скорочення міометрія (окситоцин, пітуітрин, гіфотоцин, простагландини та ін.) і

1б.) засоби, що викликають тонічні (спастичні, тетанічні) скорочення матки (препарати маткових ріжків тощо).

Препарати, що викликають ритмічні скорочення міометрія, призначають при слабкій пологовій діяльності, переношеній вагітності, внутрішньоутробній загибелі плода з метою викликання пологів. Лікарські засоби, що викликають тонічні скорочення матки, використовують для зупинки післяпологових та інших кровотеч з матки. Як відомо, після народження дитини і відділення плаценти, завдяки тонічному скороченню мускулатури матки, післяпологова кровотеча припиняється у зв'язку із стисканням кровоносних судин і їх тромбуваням. При недостатньому скороченні цієї мускулатури кровотеча не припиняється. У таких випадках призначають препарати, які спричинюють спастичні скорочення матки. Засоби, що знижують тонус і скоротливу діяльність матки, застосовують при надмірній родовій діяльності, яка може призвести до стрімких пологів, а при наявності перешкод для нормальних пологів - до розриву матки. Вони призначаються також при наявності ознак передчасних пологів.

Окситоцин (Oxytocinum)

- синтетичний препарат, ідентичний гормону задньої частки гіпофіза. Випускається у ампулах по 1 мл (5 ОД).

МР

Головною фармакологічною властивістю окситоцину є здатність викликати ритмічні скорочення матки, що сприяє пологовій діяльності (рис. 1).

Рис. 1. Вплив окситоцину (О) і препаратів маткових ріжків (МР) на скорочення матки.

Це пов'язано із збільшенням проникності мембран клітин міометрія для іонів К⁺, що призводить до підвищення його збудливості. Препарат збільшує також секрецію молока (стимулює синтез лактогенного гормону передньої частки гіпофіза та скорочення гладенької мускулатури молочних ходів, що сприяє відходженню молока).

Застосовують окситоцин для викликання і стимуляції пологової діяльності при слабкості її, при гіпотонічних маткових кровотечах, а також для штучного викликання пологів при ускладненнях вагітності.

Вводять препарат у вену або м'язи. З метою викликання і стимуляції пологової діяльності 1мл окситоцину розбавляють у 500мл. стерильного 5% розчину глюкози і вводять у вену краплинно: спочатку 5 – 8 крапель за 1хв., поступово збільшуючи швидкість введення до встановлення енергійної пологової діяльності, але не більше 40 крапель за 1 хв. Введення цього розчину проводиться впродовж усього пологового акту.

Для профілактики і зупинки гіпотонічних маткових кровотеч окситоцин уводять одразу після відходження плаценти в дозі 3 - 5ОД у м'язи або у шийку матки, потім, при необхідності, ще 2 - 3рази на день протягом 2 - 3 днів.

Введення препарату після цього терміну є недоцільним, оскільки чутливість матки до окситоцину зберігається лише декілька днів після пологів.

Із побічних реакцій і ускладнень можливий анафілактичний шок (дуже рідко), гіпертонус матки, її розрив, тахікардія, аритмія серця, нудота, блювання, асфіксія і загибель плода. Усі ці явища зумовлені передозуванням.

Застосування окситоцину для стимуляції пологів протипоказане при невідповідності розмірів таза і плода, при поперечному і навскісному положеннях його, наявності рубців на матці після кесаревого розтину.

Гіфотоцин (Hyphotocinum)

- максимально звільнений від вазопресину препарат задньої частки гіпофіза. Випускається в ампулах по 1 мл (5 ОД).

Показання до застосування ті ж, що й для окситоцину. Для стимуляції пологової діяльності у першому періоді пологів вводять у м'язи по 0,2 - 0,4 мл через кожні 30хв (4 - 6разів на день), а у другому — до 1мл у м'язи або у вену краплинно у 500мл 5% розчину глюкози, або повільно у 40мл 40% розчину глюкози.

Протипоказання до застосування відповідають окситоцину.

На сучасному етапі як стимулятори скорочень міометрія застосовують простагландини. Це група біогенних фізіологічно активних речовин ("місцевих" гормонів), які містяться у різних органах і тканинах у дуже малих кількостях. Назву отримали від найменування простати (glandula prostata), де вперше були виявлені. Попередниками простагландинів є арахідонова і деякі інші ненасичені жирні кислоти, які знаходяться у фосфоліпідах клітинних мембран. Вони характеризуються багатогранною фізіологічною активністю.

Простагландини груп Е і F проявляють сильний стимулюючий вплив на міометрій як невагітної матки, так і в будь - який термін вагітності. Практичне використання в акушерсько - гінекологічній практиці набули простагландини F₂(динопрост) і Е₂ (динопростон).

Динопрост (Dinoprost)

- основний представник простагландинів, що використовуються як стимулятори пологової діяльності. Випускається в ампулах по 0,001г і 0,005г. Застосовують його тільки в умовах стаціонару.

Як стимулятор скоротливої діяльності матки динопрост застосовується для викликання і стимуляціїї моторики у будь - який термін вагітності а також для викликання штучного аборту. Для збудження пологової діяльності препарат вводять у вену краплинно у дозі 0,005 г, для чого вміст ампули розчиняють в 500 мл 5%розчину глюкози або 0,9% розчину натрію хлориду. Починають інфузію з 10 - 15 крапель за 1хв, потім через кожні 10 - 20 хв кількість крапель збільшують на 4 - 5 до появи регулярних ритмічних скорочень матки, але не більше 40 крапель/хв. Допускається інтравагінальне введення по 0,005г кожні 2год.

Для переривання вагітності за медичними показаннями динопрост вводять у дозі 0,04г одноразово екстраамніально у строки до 15 тижнів вагітності, а після 15 тижнів - інтраамніально.

Простагландини можуть викликати нудоту, блювання, пронос, тахікардію, бронхоспазм, а при ін'єкції у вену — флебіт, лихоманку.

Ці препарати протипоказані вагітним із рубцями на матці, при звуженому тазі, тяжких захворюваннях серцево-судинної системи, нирок, печінки, кровотворних органів, при схильності до бронхоспазму, глаукомі.

Для стимуляції міометрія застосовують також гангліоблокуючі засоби, зокрема, пахікарпіну гідройодид, димеколін тощо. Для посилення пологової діяльності як допоміжні засоби використовують хінін і прозерин.

У процесі народження плода і відділення плаценти відокремлюється частина внутрішньої слизової оболонки матки з розривом численних кровоносних судин, що супроводжується кровотечею. У більшості випадків вона не буває масивною, тому що тонус гладкої мускулатури матки підвищується, а пучки м'язових волокон стискають кровоносні судини. Створюються сприятливі умови для згортання крові. Але при низькому тонусі матки кровотеча може набути загрозливого характеру. У таких випадках для зупинки післяпологової кровотечі необхідне застосування препаратів, які мають здатність викликати значне і тривале тонічне скорочення мускулатури матки.

До маткових засобів, які використовують для зупинки кровотеч із матки, належать препарати маткових ріжків (ергометрин, ерготамін тощо), деякі синтетичні речовини (котарніну хлорид), багато препаратів із рослин.

З метою зупинки післяпологових кровотеч здавна використовуються препарати маткових ріжків (Secale cornutum). Вони є міцелієм (грибницею) гриба Claviceps purpurea, що паразитує на злакових рослинах, особливо на житі. Містять більше 12 алкалоїдів - похідних лізергінової кислоти, а також гістамін, ацетилхолін. Із цих алкалоїдів у акушерсько - гінекологічній практиці використовуються лише ерготамін і ергометрин. Вони вже у малих дозах викликають сильне і тривале тетанічне скорочення мускулатури матки, що є результатом їх прямого впливу на скоротливі елементи міометрія.

Застосовуються ці препарати як кровоспинні засоби лише після народження дитини і відходження плаценти, у післяпологовому періоді - для прискорення інволюції матки. Під час пологів їх застосування категорично протипоказане, оскільки тетанічне скорочення мускулатури матки (рис. 1) може закінчитися її розривом (плід, що знаходиться в її порожнині, перешкоджає її рівномірному скороченню), спричинити асфіксію і внутрішньоутробну загибель плода (за рахунок перетискання судин плацентарної площадки, відшарування плаценти).

Передозування препаратів маткових ріжків призводить до гострої інтоксикації. З'являються біль у животі, нудота, блювання, пронос, спрага. Порушується координація рухів і мови. Можливе запаморочення, задишка, марення, судоми, кома. Таким хворим проводиться негайне промивання шлунка, форсований діурез, введення у шлунок 100мл 30% розчину магнію сульфату, при наявності судом - у вену 2мл 0,5% розчину сибазону. Показані серцево - судинні засоби.

Препарати маткових ріжків протипоказані при вагітності, захворюваннях печінки, недостатності серцево - судинної системи, гіпертиреозі. Раніше використовували головним чином галенові препарати маткових ріжків (порошок, настій, екстракт), тепер - препарати алкалоїдів, зокрема, ергометрин, ерготамін тощо.

Прогестерон (Progesteronum)

- синтетичний гормон жовтого тіла. Випускається у ампулах по 1 мл 1% і 2,5% розчину в олії. Призначають його при аменореї, неплідності, недоношеній вагітності тощо. При загрозі викидня (аборту) прогестерон вводять під шкіру або у м'язи по 1 мл 1% розчину щоденно або через день до повного зникнення проявів, які вказують на можливість викидня, а при звичному аборті - до 4х місяців вагітності.

У процесі лікування прогестероном можуть з'являтися набряки, підвищуватись артеріальний тиск. Протипоказане застосування його при гепатитах, раку молочної залози і статевих органів, схильності до тромбозів. При частому використанні прогестерону під час вагітності може спостерігатися вірилізація (надмірне оволосіння) плода жіночої статі. При загрозі передчасних пологів використовують також (β-радреноміметики, зокрема партусистен і сальбутамол.

Партусистен (Partusisten)

- активний токолітичний засіб. Випускається у таблетках по 0,005 г і в ампулах, які містять по 0,0005г препарату. Розчин для введення у вену готують ex tempore, розчиняючи вміст ампули в 4мл 5% розчину глюкози. Розчин уводять протягом 2 - 3хв. при лежачому положенні жінки.

Препарат знижує тонус і скоротливу активність міометрія, покращує матково-плацентарний кровообіг. Токолітичний ефект розвивається через 4хв. після введення у вену і продовжується понад 10хв.

Партусистен показаний при наявності дискоординації пологової діяльності, внутрішньоутробній гіпоксії плода, невідкладних акушерських станах (випадіння пуповини, загрозі розриву матки тощо), необхідності термінового розслаблення матки перед операцією кесаревого розтину

Після уведення препарату може виникнути неспокій, тремор рук, пітливість, запаморочення, нудота, блювання, тахікардія тощо. У таких випадках призначають кисень, діуретики, серцево - судинні засоби.

Протипоказане застосування партусистену при захворюваннях серцево - судинної системи, гіпокаліємії, тиреотоксикозі.

Сальбутамол (Salbutamol)

як β₂-адреноміметичний засіб проявляє не тільки броихолітичну дію, але й знижує тонус і скоротливу активність міометрія. У зв'язку з цим, він використовується при загрозі передчасних пологів. Для цього його призначають усередину по 0,004г (1 таблетка) кожні 6 - 8год.

Токолітичну дію проявляють також магнію сульфат (при внутрішньом'язовому введенні по 5 - 10мл 25% розчину) і спирт етиловий (усередину 50 - 100мл 30% розчину). При надмірній пологовій діяльності для послаблення і нормалізації пологового акту застосовуються інгаляційні наркозні засоби, особливо закис азоту. Використовується і ефір для наркозу. Для зниження тонусу шийки матки застосовують атропіну сульфат (по 0,5 - 1мл 0,1% розчину під шкіру).

Rp.: Oxytocini 1ml (5OД)

D.t.d. N. 6 in amp.

S. По 1мл. для внутрішньовенного краплинного введення у 500мл 5%

розчину глюкози.

Rp.: Ergometrini maleatis 0,0002

D.t.d. N. 20 in tabul.

S. По 1-2 таблетки 3 рази на день.

Rp.: Sol/ Progesteroni oleosae 1% 1 ml

D.t.d. N. 10 in amp.

S. По 1 мл підшкірне або в м'яз.

ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СИСТЕМУ КРОВІ

Кров - це рідка тканина, в якій містяться форменні елементи (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити) і плазма з вмістом білків, факторів гемокоагуляційної та антигемокоагуляційної систем тощо. Завдяки цьому, кров здійснює ряд важливих функцій. Зокрема, це:

а) дихальна функція - транспорт кисню від легеневих альвеол до органів і тканин і вуглекислоти від тканин до легенів;

б) функція живлення - перенесення поживних речовин (глюкози, амінокислот, жирних кислот, тригліцеридів тощо) від органів травлення, депонування чи органів, де вони синтезуються, до тканин;

в) екскреторна функція - перенесення кінцевих продуктів обміну речовин (сечовини, сечової кислоти, креатиніну тощо) до нирок і деяких інших органів;

г) гомеостатична функція - забезпечується сталість внутрішнього середовища;

д) регуляторна функція - забезпечення транспорту медіаторів, гормонів, нейропептидів і метаболітів та речовин, які використовуються для їх синтезу;

е) терморегуляторна функція - участь крові в забезпеченні сталості температури тіла;

ж) захисна функція - забезпечення гуморального захисту організму від інфекції за рахунок лізоциму, антитіл, інших факторів.

Порушення кількості та якості форменних елементів крові, як і хімічного складу плазми, нерідко лежить в основі тяжких захворювань людей і тварин. Лікування таких захворювань здійснюється численними лікарськими препаратами, перш за все, засобами, що вибірково впливають на

а) еритропоез,

б) лейкопоез і

в) гемокоагуляційну та антигемокоагуляційну системи крові.

Препарати, що впливають на еритропоез

Основною функцією еритроцитів є перенесення кисню від легень до органів і тканин, що забезпечується наявністю в них гемоглобіну. Нестача еритроцитів і (або) гемоглобіну в них називається анемією, а різке збільшення їх - еритремією (поліцитемією).

При анеміях порушується постачання тканин киснем. Основними типами анемій є:

залізодефіцитна (гіпохромна) і

В₁₂-дефіцитна (мегалобластична).

В основі залізодефіцитної анемії лежить нестача заліза в організмі у зв'язку з крововтратами, порушенням всмоктування його у кишках, підвищеною потребою у залізі під час росту, вагітності, лактації, хронічних інфекцій тощо. B₁₂- дефіцитна анемія розвивається внаслідок порушення всмоктування ціанокоба- ламіну.

До патології крові належить також еритремія - захворювання, що характеризується підвищеною продукцією еритроцитів, як і лейкоцитів і тромбоцитів.

Для лікування анемій застосовуються стимулятори еритропоезу, тобто препарати, які прискорюють регенерацію крові, сприяють збільшенню кількості зрілих еритроцитів у крові, а також покращують синтез гемоглобіну. Таку дію проявляють, головним чином, препарати заліза, кобальту і такі вітаміни, як кислота фолієва і ціанокобаламін. Причому, для лікування залізодефіцитної (гіпохромної) анемії використовуються переважно препарати заліза, а В₁₂- дефіцитної і макроцитарної анемії - ціанокобаламін і кислота фолієва.

Механізм дії препаратів заліза при гіпохромній анемії полягає у ліквідації дефіциту цього елемента у крові та в організмі в цілому. Відомо, що залізо входить до складу не тільки гемоглобіну і міоглобіну, а й ряду окислювально - відновних ферментів (цитохрому, каталази, пероксидази тощо). Воно надходить в організм переважно з їжею, всмоктуючись, головним чином, в 12 - палій кишці. Дефіцит його виникає не тільки при низькому надходженні його з їжею, але і при деяких патологічних станах, як, наприклад, при ахлоргідрії (відсутності соляної кислоти в шлунковому соку), хронічній діареї, після резекції шлунка, крововтратах тощо. Залізодефіцитна анемія, яка розвивається при цьому, супроводжується порушенням фізичного розвитку, загальною слабкістю, зниженням працездатності, іншими проявами гіпоксії. Ліквідація дефіциту заліза залізовмісними препаратами призводить до зникнення цих проявів гіпохромної анемії, як і до відновлення картини крові.

Для профілактики і лікування залізодефіцитної анемії застосовуються препарати дво- і тривалентного заліза. Вони не є рівноцінними, тому що краще всмоктуються і засвоюються організмом двовалентні препарати, гірше - тривалентні. Слід враховувати, що для їх всмоктування необхідна достатня кількість у шлунку вільної соляної кислоти. Тому за наявності у хворого анацидного гастриту препарати заліза необхідно поєднувати з натуральним шлунковим соком. Деякі лікарські засоби, як наприклад кислота аскорбінова, сприяють переходу тривалентного заліза у двовалентне, тому їх також потрібно поєднувати із залізовмісними засобами.

Раніше як залізовмісні препарати для ентерального введення широко використовувались

Ферамід (Ferramidum)

- комплексна сполука заліза з нікотинамідом. Дрібнокристалічний порошок блідо - жовтого кольору, таблетки по 0,1 г. Призначається при постгеморагічній анемії і залізодефіцитних анеміях будь - якого походження (по 0,1г 3рази на день протягом 3 - 4 тижнів).

Фероцерон (Ferroceronum)

- натрієва сіль ортокарбоксибензолфероцерону. Темно-оранжевий кристалічний порошок без запаху, гіркий на смак. Випускається у таблетках по 0,1г і 0,3г. Призначається по 0,3г 3 рази на день після їди при залізодефіцитних анеміях будь - якого походження. Препарат добре переноситься хворими. Інколи виникає нудота. Його не потрібно комбінувати з кислотою аскорбіновою і хлороводневою.

Ферокаль (Ferrocalum) - таблетки, що містять сульфат заліза (0,2г), кальцію фруктозодифосфат (0,1г) і церебролецитин (0,02г). Застосовується при лікуванні залізодефіцитних анемій, загальному занепаді сил після інфекційних, захворювань, після перенесених оперативних втручань (по 2 - 6 таблеток 3 рази на день після їди).

Фероплекс (Ferroplex) - драже, що містить заліза сульфат (0,05г) і кислоту аскорбінову (0,03г). Призначається по 1 - 2 драже 3 рази на день після їди.

Основними препаратами заліза для парентерального застосування є фербітол, ферковен, ферум Лек тощо. Вони використовуються тоді, коли необхідно швидко ліквідувати дефіцит заліза в організмі (наприклад, у зв'язку з наміченим оперативним втручанням), або при неможливості перорального прийому залізовмісних препаратів.

Фербітол (Ferbitolum) — це водний розчин залізосорбітолового комплексу, що містить близько 50% заліза. Випускається у герметично закритих флаконах по 2мл. Призначається при залізодефіцитних анеміях різної природи щоденно по 2мл (внутрішньом'язово!) протягом 15 - 30 днів. Дітям він вводиться тоді, коли анемія викликана дефектами харчування, інфекційними захворюваннями, а також у зв'язку з недоношеністю. Препарат переноситься хворими добре. Лише у окремих пацієнтів може з'явитися нудота. Він протипоказаний при гемохроматозі, порушеннях функцій печінки і при гострому нефриті.

Ферковен (Fercovenum)

комбінований препарат заліза для внутрішньовенного введення. Містить заліза сахарат, кобальту глюконат і розчин вуглеводів. Наявність у ньому кобальту сприяє більш енергійному еритропоезу. Випускається у ампулах по 5мл. Вводиться у вену дуже повільно: в перші 2 дні по 2мл, потім по 5мл. Після ліквідації дефіциту заліза в організмі лікування гіпохромної анемії продовжується препаратами для перорального застосування. Після перших ін'єкцій ферковену, як і при його передозуванні, може з'явитись гіперемія обличчя і шиї, почуття стиснення в грудної клитці, біль у попереку. Ці прояви зникають після введення під шкіру розчину анальгетика і атропіну сульфату (0,5мл. у 0,1% розчині). Ферковен протипоказаний при гемохроматозі, захворюваннях печінки, коронарній недостатності, гіпертонічній хворобі. Лікування цим препаратом проводиться тільки у стаціонарі.

Ферум Лек (Ferrum Lek)

- препарат для внутрішньовенних і внутрішньо- м'язових ін'єкцій. Для внутрішньом'язових ін'єкцій він містить триосновне залізо у комплексі з мальтозою, для внутрішньовенних вливань - із заліза сахаратом. Препарат для внутрішньом'язових ін'єкцій вводять по 4мл (2 ампули) через день, а для внутрішньовенних — в 1-й день - 2,5мл (вміст 1/2 ампули), на 2-й день - 5мл, на 3-й день - 10мл, потім 2 рази на тиждень по 10мл. Введення у вену проводиться дуже повільно (1мл за 1хв). Вміст ампули (5мл) розводять 1:2 ізотонічним розчином натрію хлориду.

Для лікування гіпохромної анемії, крім залізовмісних препаратів, викори

12 3 4 5