ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Класифікація методів наукового пізнання

Загрузка...

 

Методи наукового пізнання:

1.1. Методи емпіричного дослідження.

1.2. Методи як емпіричного, так і теоретичного дослідження.

1.3. Методи теоретичного дослідження.

 

2.1. Загальні методи.

2.2. Загальнонаукові методи.

2.3. Конкретно-наукові методи.

 

Загальнонаукові методи пізнання:

1. Аналіз.

2. Синтез.

3. Абстрагування.

4. Узагальнення.

5. Дедукція.

 

6. Індукція.

7. Моделювання.

8. Аналогія.

9. Логічний метод.

10. Історичний метод.

11. Класифікація.

 

Наукові методи теоретичного дослідження:

1. Емпіричні:

- Спостереження.

 

- Опис.

 

- Вимірювання.

 

- Експеримент.

 

- Порівняння.

 

2. Теоретичні:

- Формалізація.

 

- Аксіоматизація.

 

- Гіпотетико-дедуктивний.

 

Аналіз використаних джерелсвідчить про ґрунтовне ознайомленнядослідника зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати та аналізувати джерела, виокремлювати істотне, оцінювати раніше зроблене іншими дослідниками, визначати головне. Матеріали такого огляду слід систематизувати в певному логічному зв’язку та послідовності. Будь-які цінні


 

 


публікації, які прямо або безпосередньо стосуються теми курсової роботи, повинні бути названі та критично оцінені.

Структура та обсяг курсової роботивизначаються специфікоюпредмета дослідження, логікою розкриття проблеми,а також метою і завданнями дослідження. Перераховуються усі складові курсової роботи, а щодо списку літератури, зазначають кількість використаних джерел.

 

ПРИКЛАД

 

Тема. «Реклама як основний засіб комунікації в маркетингу»Мета роботи:здійснити теоретико-методологічний аналіз сутності

 

та функцій реклами як комунікативної технології та її впливу на процеси стимулювання потреб, формування мотиваційної сфери , поведінкових установок та ціннісних орієнтацій споживача в сучасних умовах телекомунікаційного ринку України.

 

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

 

- проаналізувати комунікативну природу реклами, виділити її основні види та функції;

 

- визначити особливості реклами як засобу комунікацій в маркетингу;

 

- розкрити соціально-культурний вплив реклами на формування та зміну ціннісних орієнтацій споживача;

 

- виявити особливості рекламної комунікації, здійснивши аналіз її елементів у зв’язку з ситуативними завданнями, які вирішують

суб’єкти комунікативної взаємодії.

Об’єкт дослідження –рекламна як основний засіб комунікації вмаркетингу.

 

Предмет дослідження –особливості впливу реклами на споживчінастрої покупців телекомунікаційного ринку України.

 

Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається зісписку скорочень, вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг становить 40 сторінок: основний текст – 36, джерела – 4 (47 позицій).

 

Основна частина

 

Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом обраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень.

 

У розділах основної частини подають:

- огляд літератури за темою й вибір напрямів досліджень;

 

- виклад загальної методики і основних методів досліджень;

 

- відомості про проведені теоретичні й (або) експериментальні дослідження;

 

- аналіз та узагальнення результатів дослідження.


 


У першому розділізазвичай подається обґрунтування питання.Назварозділу має відображати сутність проблеми.

У другому розділіобґрунтовують вибір напряму досліджень,наводятьметоди розв’язання задач та їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень.

 

У наступних розділахлогічно й аргументовано викладають зміст тарезультати власних досліджень.

 

В кінці кожного підрозділу та розділу формулюють висновки зі стислим викладом результатів, що дає змогу виокремити загальні висновки від другорядних подробиць.

 

Зміст розділів основної частини повинен чітко відповідати темі курсової роботи і повністю її розкривати. Він повинен продемонструвати вміння студента стисло, логічно й аргументовано викладати опрацьований матеріал.

Студент повинен висвітлити те нове, що він вносить у розробку проблеми, дати оцінку достовірності одержаних результатів, порівняти їх із даними інших дослідників. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

 

Висновки

У висновках викладають важливі наукові та практичні результати, одержані в ході дослідження. Крім того, це послідовне,логічно побудоване викладення отриманих результатів і їх співвідношення із загальною метою таконкретними завданнями, які були поставлені та сформульовані у вступі. У

 

висновках слід акцентувати увагу на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

 

Заключна частина доповнює характеристику теоретичного рівня дослідження, а також свідчить про рівень професійної зрілості та ступінь наукової підготовки її автора.

 

Список використаних джерел

У списку використаних джерел наводять наукову та навчальну літературу, яка була використана у курсовій роботі й на яку є посилання у тексті роботи.

 

Бібліографічний список свідчить про рівень самостійної творчої роботи її автора та ступінь фундаментальності проведеного дослідження.

 

Список використаних джерел повинен містити не менше ніж10позицій.


 


Додатки

У разі потреби до додатків доцільно включити допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:

 

- інструкції та методики, які були використані в процесі виконання курсової роботи;

 

- таблиці допоміжних цифрових даних;

 

- документи, протоколи, акти;

 

- ілюстрації допоміжного характеру.

 

Додатки у курсовій роботі подаються у вигляді текстів, таблиць, рисунків, діаграм, фотографій та ін.


 

 


ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Загальні вимоги

 

Курсову роботу слід викладати літературною мовою, використовуючи науковий стиль, друкувати машинописним способом на одному боці аркуша білого паперу – формату А4. Обсяг курсової роботи– 35-40друкованих

 

Сторінок.

 

Курсову роботу друкують:

- через 1,5 інтервали;

 

- шрифт текстового редактораWord – Times New Roman – 14кегль;

 

- поля: верхнє та нижнє– 20мм,праве– 10мм.

 

Роздруковані на комп’ютері програмні документи повинні відповідати формату А4, їх включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи і розміщують у додатках.

 

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи. Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ

СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ»друкують великими літерами симетрично дотексту.

 

Заголовки розділівдрукують великими літерамиз абзацного відступу.

 

Крапку в кінці розділу не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, то його розділяють крапкою.

 

Заголовки підрозділівдрукують маленькими літерами(крім першоївеликої) в розрядку в підбір по тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

 

Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 2-3інтервали. Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової

 

сторінки.

До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці, рисунки, які повністю займають площу сторінки.

 

Нумерація

 

Нумерацію сторінок подають арабськими цифрамибез знака №.

 

Титульний аркуш – перша сторінка курсової роботи. Його включають до загальної нумерації сторінок, проте не нумерують.

 

На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому чи нижньому куті сторінки без крапки в кінці.

 

Такі структурні частини курсової роботи, як зміст,перелік умовних

 

скорочень, вступ, висновок, список використаних джерел не мають порядкового номера.Всі сторінки,на яких розміщені згадані структурні


 

 


частини курсової роботи, нумерують, окрім заголовків. Тобто не можна друкувати: «І.ВСТУП»або«6.ВИСНОВКИ».

Кожен розділ слід починати з нової сторінки, відстань між підрозділами, між заголовками і текстом має становити 1 рядок. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів, рисунків, таблиць подається арабськими цифрами, додатків – великими українськими літерами або цифрами.

 

Звертаємо увагу на те, що всі сторінки, на яких розміщені структурні одиниці курсової роботи, нумерують. Після номера розділу, наприклад,

 

І РОЗДІЛ, крапку не ставлять, а з нового рядка друкують заголовок розділу.

 

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера

підрозділу, розділених крапкою, наприклад «1.1.», «1.2.».

 

Нумерація пунктів і підпунктів є порядковою у межах відповідних підрозділів чи пунктів, наприклад «2.3.5.» –п’ятий пункт третього підрозділудругого розділу.

 

Ілюстрації

 

Ілюструють курсові роботи з урахуванням певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожнаілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Назви ілюстраційрозміщують після їхніх номерів. У разі потреби ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

 

Підпис під ілюстрацією зазвичай має три основні елементи:

- найменування графічного сюжету позначається скороченим словом

 

«рис.»;

- порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

 

- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного.

 

Основними видами ілюстративного матеріалу в курсовій роботі є:

 

креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік. Не вартооформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.1або звороту типу:

 

«…як це видно з рис. 3.1», або «…як це показано на рис. 3.1».

 

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.


 


Або ілюстративний матеріал може бути відтворений за допомогою комп’ютерної техніки.

 

Таблиці

 

Цифровий матеріал зазвичай слід оформляти у вигляді таблиць.

 

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і

друкують симетрично до тексту. Назву і слово«Таблиця»розміщують управому верхньому куті із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад:Таблиця1.2 (друга таблиця першого розділу).

 

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «таблиця» та її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.№» і вказують її номер.

 

За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються) розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у програмці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) – у програмці, а не в головці чи в боковику. Кожен заголовок над графою стосується усіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – усіх даних цього рядка. Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути якомога коротким.

 

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

 

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати. Таблицю з великою кількістю рядків можнаперенести на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частину. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її заголовок, а в другому випадку – боковик.

 

Якщо текст, який повторюється у графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінити лапками: якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі – лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.


 


Загальні правила цитування

 

Обов’язковий елемент курсової роботи – використання цитат. Звертатися до них доцільно тільки у тих випадках, коли цитата дійсно містить потрібну аргументацію. Слід пам’ятати, що цитування – це не засіб для захисту авторитетною думкою власного тексту або аргументованого переконання опонентів. Цитата повинна бути лише засобом розвитку власних міркувань за допомогою раніше висунутих іншими авторами правильних або неправильних (на думку автора даної праці) ідей.

 

Загальні вимоги до цитування такі:

 

- текст цитати починається і закінчується лапками, наводиться у тій граматичній формі, в якій поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз

 

«так званий»;

- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

 

- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

 

- при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що значно економить текст, треба бути гранично точним у викладенні думок автора, конкретним щодо оцінювання.

 

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти