ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Центрування. Перевірка оптичного центрира

Мета: навчитись центрувати теодоліт за допомогою оптичного центрира та виконувати перевірку центрира.

Основні відомості. Є два способи центрування теодоліта оптичним центриром.

Перший спосіб: 1) дивлячись в оптичний центрир, ставлять штатив з теодолітом приблизно над точкою так, щоб головка штатива була горизонтальною і точка знаходилась в полі зору центрира (чіткість кіл регулюється обертальним рухом центрира, чіткість зображення точки – поступальним); 2) ніжки штатива міцно всаджуються в землю; 3) піднімальними гвинтами точно наводять центр внутрішнього кола на точку; 4) повертають циліндричний рівень по напрямку двох піднімальних гвинтів та ніжками штатива виводять бульбашку на середину; 5) повертають рівень по напрямку третього піднімального гвинта і протилежною ніжкою штатива виводять бульбашку на середину; 6) п. 4) та 5) повторюють, поки бульбашка не буде відхилятись більше як на дві-три поділки; 7) перевірити чи знаходиться центр внутрішнього кола на точці, якщо ні, то піднімальними гвинтами підвести центр кола до точки і ніжками штатива продовжити виведення бульбашки на середину.

Примітка: при неможливості ніжками штативу вивести бульбашку циліндричного рівня на середину (в межах двох-трьох поділок), можна довести в робоче положення піднімальними гвинтами, пам’ятаючи при цьому, що точка трохи зійде з центра внутрішнього кола. Тому після закінчення центрування потрібно оцінити це розходження і вирішити чи достатня точність такого центрування. При необхідності повторити центрування.

Другий спосіб: п. 1)-2) першого способу повторюють; 3) циліндричним рівнем приводять теодоліт в робоче положення; 4) послабити становий гвинт і поступально перемістити теодоліт на штативі до суміщення центра внутрішнього кола центрира із зображенням точки; 5) якщо бульбашка зійшла з середини, тоді знову привести теодоліт в робоче положення; 6) п. 4), 5) повторюють до виконання двох умов: зображення точки в центрі внутрішнього кола та бульбашка на середині при довільних поворотах алідади.

Перевірка оптичного центрира

Умова: вісь оптичного центрира повинна співпадати з віссю обертання приладу.

Виконання. Теодоліт приводиться в робоче положення на висоті близько 1,5 м. На поверхні (підлозі) приколюється папір на якому відмічається положення центра внутрішнього кола. Повертають алідаду на 600 та знову відмічають положення центра. Так роблять через кожні 600. На папері вималюється еліпс з шести точок. Його діаметр потрібно порівняти з діаметром зовнішнього кола. Якщо еліпс виявиться більшим, то потрібно провести юстування (виконується в майстерні).

Для ТБ 1 виконання перевірки наступне. Ретельно центрують над точкою і точно встановлюють вертикальну вісь теодоліта у вискове положення. Окуляр оптичного центрира повинен бути встановлений на чітке зображення сітки та відфокусований на чітке зображення точки. Після цього олівцем окреслюють на верхній площині штатива контур трегера потім звільняють трохи становий гвинт і повертають підставку разом з теодолітом на 1200. Теодоліт після повороту встановлюють так, щоб контур трегера точно співпав з контуром, викресленим олівцем. Знову ретельно встановлюють вертикальну вісь теодоліта у вискове положення. Якщо зображення точки знаходиться в центрі внутрішнього кола, то юстування непотрібне. Якщо умова не виконується, то юстувальними гвинтами на половину дуги відхилення підводять внутрішнє коло до зображення точки. Після цього перевірку повторюють.

В кінці пари студент повинен мати листок паперу з результатами перевірки, де має бути зазначено: ПІБ, дата, погода, марка та номер приладу, висновок про потребу в юстуванні.

 

Лабораторна робота №3

Вимірювання горизонтальних кутів способом кругових прийомів.

Мета: закріпити навики центрування та навчитись вимірювати горизонтальні кути способом кругових прийомів точними теодолітами.

Основні відомості. Спосіб кругових прийомів застосовується тоді, коли на точці є три та більше напрямків.

Порядок вимірювання в одному прийомі такий: 1) візують на початковий напрям, встановивши відлік на лімбі близький до нуля 2) беруть відлік з початкового напряму при КЛ; 3) те ж на другому та інших напрямах за годинниковою стрілкою аж до останнього; 4) замикають вимірювання початковим напрямом при КЛ; 5) переводять трубу через зеніт, візують та беруть відлік з початкового напряму при КП; 6) те ж на останньому, передостанньому та інших напрямах аж до першого включно (проти годинникової стрілки) при КП.

Суміщення штрихів лімба виконують двічі (відліки з мікрометра а1 та а2), потім вираховують середнє з них.

Обробка журналу включає: визначення подвійної колімаційної помилки 2С, середній відлік з КЛ та КП, введення поправки за незамикання горизонту та приведення початкового напрямку до нуля.

З метою виключення деяких систематичних помилок лімб між прийомами зміщують на величину 1800/n, де n – кількість прийомів.

Приклад ведення журналу наведений в табл. 2.

Таблиця 2

ЖУРНАЛ

Вимірювання горизонтальних кутів способом кругових прийомів

Дата: 27.10.2009 р. Теодоліт 2Т2А, №41247 Початок: 09h40m

Погода: хмарно Зображення: спокійне Кінець: 10h20m

Видимість: добра Спостерігав: Р.Петренко Записував: О. Янчук

Напрям Круг Відліки з лімба Відліки з мікрометра 2С= КЛ-КП КЛ+КП 2 Приведені напрями
а1 а2 асер
Прийом 1
5-2 КЛ КП 0012’ 180013’ 58” 00” 59” -6” 0012’59” 02” 0000’00”
Продовження табл. 2
5-4 КЛ КП 62038’ 242038’ -4 62025’39”
5-5 КЛ КП 203056’ 23057’ -6 203044’02”
5-2 КЛ КП 0012’ 180012’ -7 0000’00”
Прийом 2
5-2 КЛ КП 90008’ 270008’ -4 90008’22” 24 0000’00”
5-4 КЛ КП 152034’ 332034’ -6 62025’48”
5-5 КЛ КП 293052’ 113052’ -7 203044’10”
5-2 КЛ КП 90008’ 270008’ -2 0000’00”

Вимірювання проводяться на вулиці, тому перед початком вимірювань потрібно зцентрувати прилад над точкою, яку покаже викладач.

Кожен студент повинен виконати центрування та вимірювання горизонтальних кутів як мінімум одним прийомом.

Після виконання роботи студент має оцінити результати за такими критеріями: коливання 2С (до 8”), незамикання горизонту (до 8”), різниця приведених напрямків між прийомами (при наявності двох та більше прийомів) (до 8”). При наявності двох прийомів студент матиме додаткові бали за виконання завдання (при умові якісного центрування).

 

 

Лабораторна робота №4

 

Дослідження нівелірів з компенсаторами.

Мета: дослідити якість компенсації та час демпфування в нівелірах з компенсаторами.

Дослідження складається з двох частин:

1) визначення часу демпфування (гасіння коливань) – це час між закінченням постукування по зоровій трубі і припиненням коливань зображення.

Час демпфування повинен бути менший двох секунд.

2) дослідження якості компенсації.

Суть дослідження полягає в тому, що нівелір встановлюють строго в створі та посередині між рейками і визначають п’ять перевищень при різних положеннях бульбашки круглого рівня (посередині, спереду, ззаду, справа, зліва). Відстань між рейками – до 100 м. Критерієм точності є різниця першого перевищення та середнього з останніх чотирьох. Якщо ця різниця не перевищує допустимої різниці перевищень на станції, то нівелір придатний для нівелювання відповідного класу точності (5 мм для IV кл.; 3 мм для ІІІ кл.; 1 мм для ІІ кл.; 0,5 мм для І кл.). Приклад подано в табл. 10.

Для нівелювання І та ІІ класів діапазон роботи компенсатора має бути більшим 8’, для ІІІ та ІV класів – більшим 15’.

Таблиця 10

Дата: 20.10.09 р. Нівелір: Н-3К, №32164 Спостерігав: Р.Німкович

№ пере-вищення Відліки з рейки hсер
З П З-П
-516 -515 -515,5
-519 -515 -517
-517 -515 -516
-517 -515 -516
-517 -517 -517

 

hсер=-516,5 hсер-h1=-515,5-(-516,5)=-1,0 мм

Кожен студент має зробити висновок про придатність компенсатора для нівелювання відповідного класу та про якість демпфування.

 

Лабораторна робота № 5

Будова та технічні характеристики електронних тахеометрів, GPS-приймачів

Мета: вивчити будову та технічні характеристики електронних тахеометрів та комплекту GPS-приймачів.

Електронні тахеометри призначені для вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів, відстаней (похилих та приведених до горизонту) та перевищень. Крім того, сучасні тахеометри можуть вирішувати багато прикладних інженерних задач: обчислення площ, недоступних віддалей, винесення проектних точок в натуру (на місцевість) та деякі інші.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти