ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Джерела позикових коштів підприємства

До позикових коштів відносяться:

а) довгострокові кредити й позики.

Довгострокові кредити — це суми заборгованості підприємства банку по позичках, отриманих на строк більше 1 року.

Довгострокові позики — це заборгованість по отриманих від інших підприємств позиках на строк більше 1 року;

б) короткострокові кредити характеризують суми заборгованості по отриманих від банків кредитах зі строком погашення до 1 року.

Короткострокові позики показують заборгованість по отриманих від інших підприємств й установ короткострокових позиках зі строком погашення до 1 року;

в) аванси покупців і замовників є різновидом кредитування;

г) кредиторська заборгованість.

Кредитори — це юридичні й фізичні особи, перед якими підприємства мають певну заборгованість. Сума цієї заборгованості називається кредиторською. Кредиторська заборгованість може виникати внаслідок існуючої системи розрахунків між підприємствами, коли борг одного підприємства іншому повертається після закінчення певного періоду після виникнення заборгованості; у випадках, коли підприємства спочатку відображають в обліку виникнення заборгованості, а потім, після закінчення певного часу, погашають цю заборгованість внаслідок відсутності в підприємства коштів для розрахунку;

д) довгострокова оренда основних фондів. Основні кошти є найбільш стабільною частиною оборотних коштів, фінансуються за рахунок довгострокового капіталу, інша частина оборотних коштів фінансується за рахунок короткострокового капіталу.

При такому співвідношенні кошти, вкладені у позаоборотні активи, а також у створення необхідних запасів, не можуть зненацька бути затребувані кредиторами і, таким чином, порушити виробничо-господарську діяльність.

 

2. До перспективних джерел фінансуваннявідносять лізинг і венчурне (ризикове) фінансування

Сутність лізингу

Лізинг – це особлива форма оренди, пов'язана з передачею в користування машин, устаткування, інших матеріальних коштів і майна. У широкому значенні під лізингом слід розуміти весь комплекс виникаючих майнових відносин, пов'язаних з передачею майна в тимчасове користування на основі його придбання і наступної здачі в довгострокову оренду (включає договір лізингу, договір купівлі-продажу, договір позики).

Фактично, лізинг – це щось середнє між орендою і кредитом, розстрочкою і прокатом. Істотною особливістю цієї форми підприємницької діяльності є поділ функцій власності, а саме відділення використання майна від володіння ним.

Лізинг як джерело фінансування має ряд відмітних рис.

По-перше, лізинг звичайно не вимагає авансових платежів, що є немаловажним для нових і організацій, що розвиваються.

По-друге, лізинг сприяє швидкій заміні старого устаткування на більш сучасне, скорочує ризик морального зносу.

По-третє, лізинг часто є більше гнучким, тому що лізингові угоди містять набагато менше обмежувальних статей, ніж звичайні кредитні угоди.

Виділяють фінансовий й оперативний лізинг:

· фінансовий лізинг являє собою лізинг майна з повною окупністю або з повною виплатою його вартості. Він має місце тоді, коли протягом строку договору лізингодавець повертає собі всю вартість майна й дістає прибуток від лізингової операції. При фінансовому лізингу строк, на який устаткування передається в тимчасове користування, за тривалістю збігається зі строком його повної амортизації.

Фінансовий лізинг передбачає виплату орендарем протягом періоду дії контракту коштів, що покривають повну вартість амортизації устаткування або більшу її частину, а також прибуток орендодавця. Після закінчення терміну дії контракту орендар може:

1) повернути об'єкт лізингу орендодавцеві;

2) викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю.

· при оперативному (операційному) лізингу строк договору коротше, ніж економічний термін служби майна. Об'єктом оперативного лізингу є устаткування з високими темпами морального старіння. При цьому виді відбувається часткова виплата вартості даного орендованого майна, тобто лізингодавець за час дії даного договору відшкодовує лише частину вартості устаткування і тому змушений здавати його в тимчасове користування кілька разів.

Операційний лізинг укладається на строк, менший амортизаційного періоду. Фінансовий лізинг виступає у формі кредитування, а операційний схожий з короткостроковою орендою і використається у прогресивних галузях.

Прямий фінансовий лізинг кращий, коли підприємство має потребу в переоснащенні вже наявного технічного потенціалу (тобто коли треба замінити наявні основні фонди). Лізингова фірма при цій угоді забезпечує повне 100 %-не фінансування майна, яке здобуває.

Майно надходить безпосередньому користувачеві, який розраховується за нього протягом строку оренди.

Сутність поворотного лізингу в тому, що лізингова фірма здобуває майно у підприємства, одразу надає йому це майно в оренду з правом наступного викупу. Альтернативний іпотечному кредитуванню під заставу.

У лізинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство (постачальник основних фондів), лізингова фірма (яка оплачує), орендар (який використовує):

1 - лізингова фірма бере тристоронній контракт (угода);

2 - поставка основних коштів орендарю;

3 - лізингова фірма оплачує вартість основних фондів постачальнику;

4 — орендні платежі орендаря лізинговій фірмі.

Привабливість лізингу обумовлюється різними економічними перевагами для всіх учасників лізингових операцій. Серед переваг, одержуваних орендарями, доцільно виділити наступні:

· економія коштів, пов'язаних з можливістю експлуатувати устаткування власне кажучи в кредит;

· здійснення лізингових платежів з виторгу, отриманого від експлуатації устаткування;

· здатність швидко обновляти основні виробничі фонди без значних одноразових грошових витрат і на цій основі підвищувати конкурентоздатність своєї продукції;

· усунення неминучих втрат, що випливають з володіння морально застарілим обладнанням;

· відсутність проблеми кредитних гарантій або застави, що виникають при звичайному кредиті;

· можливість пробної експлуатації принципово нового дорогого обладнання з метою зменшення ризику придбання устаткування, яке не відповідає умовам його експлуатації;

· орендоване майно не відображається в бухгалтерському балансі, на нього не нараховуються амортизаційні відрахування;

· орендні платежі розглядаються як поточні витрати й враховуються в собівартості продукції.

Інтереси лізингової організації полягають в одержанні ними (до складу орендних платежів) відсотків за надане в кредит устаткування, плати за ризик морального старіння устаткування, а також у можливості багаторазової здачі в оперативний лізинг устаткування й, отже, одержанні виторгу, що набагато перевищує його первісну вартість.

Венчурне фінансування

Венчурне фінансування з'явилося як відгук на виниклу в 70-80-ті роки об'єктивну необхідність формування механізму кредитування і фінансування нововведень будь-якого типу, що мають ризиковий, але дуже перспективний характер і вже проведені, зокрема невеликими й знову створюваними організаціями. Саме невеликі організації, внаслідок відсутності в них майнового забезпечення і створювані ентузіастами під ідею, найменше можуть розраховувати на одержання кредиту в комерційному банку, виділюваного традиційно на короткострокову перспективу.

Венчурне фінансування можна представити як джерело довгострокових інвестицій, надаваних звичайно на 5-7 років. Таке фінансування створюється або функціонує у складі великих корпорацій та організацій для їхньої модернізації та розширення.

Венчурний капітал являє собою товариство з обмеженою відповідальністю, сформоване за рахунок особистих коштів заможних партнерів, коштів пенсійних і благодійних фондів, страхових організацій, вільних коштів великих корпорацій.

Основний принцип діяльності полягає у фінансуванні порівняно невеликих і незв'язаних між собою проектів, розраховуючи на окупність інвестицій з високою нормою прибутку на інвестований капітал без яких-небудь гарантій або забезпечення. З цієї причини таке фінансування є ризикованим, тому що інвестори беруть на себе всі ризики, характерні для позичкового капіталу.

Венчурне фінансування здійснюється в розрахунку не на відсоток і не на регулярні доходи на інвестований капітал, а на розвиток самих ризикових організацій та їхніх інновацій, доход від підвищення ціни акцій або масового випуску нових акцій успішних інноваційних організацій і розміщення їх через фондові біржі.

Фінансування ризикованих підприємницьких проектів навряд чи можна назвати новим економічним явищем. Практично будь-яке вміщення приватних коштів у різні організації з метою одержання прибутку неминуче поєднане з ризиком. Однак венчурні капіталовкладення все-таки мають ряд відмітних рис від традиційних банківських операцій. Особливістю інвестицій, фінансованих під «ризикові проекти», тобто венчурного капіталу, є надання їх на тривалий строк: звичайно власники венчурного капіталу згодні на очікування віддачі від вкладених коштів протягом перших 5-7 років. Більше того, венчурні фінансисти, засновуючи свої дії на концепції «схваленого ризику», заздалегідь немовби погоджуються на можливі втрати своїх коштів у разу невдачі фінансованої фірми. За цей ризик вони одержують високу норму прибутку (30-100 % і вище) у випадку успіху венчура.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти