ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Новими організаційними формами такої взаємодії є різні види підприємницьких асоціацій і міжфірмових альянсів - від тимчасових короткострокових угод до найбільших фінансово-промислових груп.

Підприємницькі асоціації, стратегічні альянси й коаліціїявляють собою найбільш привабливі в економіці "м'які" асоціюючі "метаструктури". Вони розглядаються не тільки як найбільш дешевий й ефективний спосіб об'єднання спільних зусиль. В організації "м'яких метаструктур" найбільш важлива їхня орієнтація на вдосконалювання і розвиток базисних принципів і фундаментальних ідей у виробництві. Конкуруючі учасники "м'яких груп" апробують нововведення немовби з різних сторін, партнерського ж зусилля сприяють концентрації ресурсів на найважливішому напрямку.

"М'які метаструктури" завдяки реалізації інноваційного процесу в таких рамках багаторазово збільшують ефективність інноваційних перетворень. У таких структурах:

· багаторазово зменшується інноваційний ризик на стадії розробки нововведення;

· найбільш повно використовується ефект вузької спеціалізації;

· кожна фірма зміцнює і розвиває сферу своєї компетенції;

· для учасників створюються реальні можливості досягнення приватних цілей;

· на всіх стадіях інноваційного циклу здійснюється реальна можливість мінімізації витрат;

· значно прискорюється процес дифузії і поширення нововведень;

· знижується ризик альтернативного виходу нововведення на ринок;

· активна конкуренція на завершальній стадії інноваційного циклу підвищує ефективність інноваційної діяльності й активізує стратегію відновлення.

Привабливість "м'яких форм" пов'язана не тільки з ефективністю внутрішніх договірних відносин, але й з мотивацією до об'єднання з виробниками родинної продукції й стимулювання ринку. Ефект інтеграції на основі метаструктур полягає як у розширенні "поля" інноваційного процесу, ринків інновацій, так і у підвищенні ефективності подолу праці й нарощування науково-технічного й інноваційного потенціалів.

Асоціації

У країнах ринкової економіки із сильним державним впливом асоціаціївідіграють важливу роль у визначенні основних напрямків довгострокового економічного розвитку. Такі асоціації найчастіше мають угоди з профспілками й державою, що й визначає їхній успіх.

Науково-дослідні центри в рамках таких асоціацій вирішують проблеми принципово нового інноваційного розвитку, пов'язаного з формуванням нових технологічних укладів.

У процесах впровадження, освоєння і дифузії промислових інновацій особливу роль відіграють галузеві асоціації.

Якщо національні асоціації промислових компаній(наприклад, у США) визначають національне бачення науково-технічного розвитку країни, то в більшості регіонів основна функція галузевих асоціацій промислових фірм сприяти підвищенню ефективності господарської діяльності підприємства на основі впровадження науково-технічних і технологічних нововведень.

Немаловажну роль в активізації наукового етапу інноваційного циклу відіграють дослідницькі асоціації, які мають у своєму складі підрозділи з фундаментальних досліджень проблемно-пошукового характеру, а також впроваджувальні, аналітичні, економічні групи. Дослідницькі асоціації призначені для встановлення тісної взаємодії між академічно-вузівським сектором і промисловим виробництвом.

Асоціацію не слід представляти у вигляді яскравого прикладу торжества єдності планової економіки й ринкової конкуренції. Незважаючи на високоадаптивний і, здавалося б, безконфліктний характер функціонування таких організацій, проглядається тверда ієрархія методів і мотивів, що спонукають товаровиробників впроваджувати нововведення й підвищувати ефективність виробництва.

 

Стратегічні альянси

Однієї з найважливіших форм "м'яких метаструктур" є стратегічні альянси.

Науково-технічним альянсом прийнято називати стійке об'єднання декількох фірм різних розмірів між собою й/або з університетами, лабораторіями на основі угоди про спільне фінансування НДІОКР, розробку або модернізацію продукції.

Кінець 80-х і 90-ті роки відзначаються швидким ростом кооперації у вигляді міжфірмових угод про НДІОКР, націлених на вирішення довгострокових інноваційно - комерційних завдань глобального інтернаціонального поширення нових технологій. Організаційною формою цього процесу стали науково-технічні альянси.

Науково-технічні альянси підрозділяють на науково-дослідні, створювані для реалізації певного наукового проекту, і науково-виробничі, створювані для розробки й виробництва нової продукції. Якщо в такому співробітництві беруть участь партнери з різних країн, то альянси стають міжнародними. Створюючи технологію поза твердими національними границями, альянси знижують вплив число страхових факторів, ризиків, обмеженості ресурсів, твердості державного регулювання.

Учасники альянсу вносять свій вклад у вигляді інтелектуальних, матеріальних та інших ресурсів, а після досягнення результатів одержують за згодою свою частку інтелектуальної власності. У спектрі організаційних форм альянси займають проміжний щабель між неформальною кооперацією іповним злиттям. Керування здійснюється або одним з провідних членів, або спеціально призначеним координаційним комітетом.

Один з парадоксів формування альянсів полягає в розширенні співробітництва корпорацій одночасно з жорсткістю їхньої конкуренції між собою.

Найбільш великі альянси впливають на технічний рівень ключової галузі.

Їх метаактивізація каналів удосконалення виробництва й передача нових технологій, а також здійснення взаємодоповнюючих функцій при проведенні наукових досліджень і впровадженні їхніх результатів.

Стратегічні альянси в наукомістких галузях (у виробництві роботів, автоматизованих потокових ліній, мікроелектроніці) охоплюють декілька або всі стадії відтворювального циклу НДІОКР. Ще однією особливістю стратегічних альянсів є особлива увага, яка приділяє технологічній підготовці виробництва й освоєння нововведень.

Перед стратегічними альянсами стоять завдання проведення комплексу наукових досліджень, пошуку й підготовки відповідних фахівців, вишукування фінансових ресурсів, організації лабораторій, впроваджувальних центрів, підрозділів для випробування і контролю якості продукції.

Особливе значення мають стратегічні альянси у формі спільної науково-дослідної й виробничої діяльності на основі передачі технологій, а також у формі консорціумів.

Консорціуми

Перспективним типом міжфірмової інтеграції є консорціуми. Вони призначені для інтегрування всіх стадій інноваційного циклу, як правило, створюються для проведення активної науково-дослідної, промислової і зовнішньоекономічної діяльності.

Консорціум - добровільне об'єднання організацій для вирішення конкретного завдання, реалізації програми, здійснення великого проекту. До нього можуть входити підприємства й організації різних форм власності, профіля і розміру. Учасники консорціуму зберігають свою повну господарську самостійність і підкоряються спільно обраному виконавчому органу в тій частині діяльності, що стосується цілей консорціуму. Після виконання поставленого завдання консорціум розпускається. Консорціум припускає поділ відповідальності між компаніями-засновниками, рівні права партнерів і централізоване керування.

У консорціумі створюється секретаріат, що являє собою організацію, яка координує виконання спільних НДІОКР компаніями, університетами й лабораторіями. Секретаріат вишукує й розподіляє кошти для виконання НДР у лабораторіях учасників консорціуму (в окремих випадках залучаються й інші організації), координує і контролює виконання цих робіт відповідно до плану. Відмітною рисою секретаріату є те, що він не має власної науково-дослідної бази. НДІОКР виконуються на основі контракту між виконавцями й секретаріатом.

У рамках консорціуму для їхніх учасників є можливим:

• виконання досліджень, які не можна було проводити самостійно через значні витрати й ризик;

• розподіл витрат на виконання НДІОКР між декількома фірмами-учасниками;

• об'єднання фірмами-учасниками дефіцитних трудових і матеріальних ресурсів для виконання НДІОКР.

На світовому ринку в інноваційній сфері найпоширеніші консорціуми двох типів.

Консорціуми першоготипу орієнтовані на проведення власних довгострокових науково-дослідних робіт фундаментального й прикладного характеру. Вони виникають у галузях високих технологій з прогнозованим довгостроковим успіхом (наприклад, в області зв'язку, телекомунікацій).

Другий тип консорціумів спрямований в основному на пріоритетні наукові дослідження міжгалузевого плану. Тут ще не повністю вирисовується майбутній ринковий успіх, але наукові дослідження входять у стрижневу науково-технічну політику корпорацій і держави.

 

ФПГ

Для інтенсифікації інноваційної діяльності використовуються також інші типи міжфірмової кооперації, різні науково-промислові комплекси, а також багато видів фінансово-промислових груп. Найважливішим завданням цих структур є посилення регульованості, економічних процесів, протидія спаду виробництва на основі стабілізації господарських зв'язків і формування внутрішнього конкурентного середовища.

Провідну роль у фінансово-промислових групах, які функціонують у наукомістких галузях, відіграє інтелектуальна ланка.

В Україні велике значення мають фінансово-промислові групи, які виникли на базі промислових підприємств, для яких найбільш характерним типом злиття служить технологічна ознака й характер виробничих зв'язків. Прийнято вважати, що вони поєднують фірми, зв'язані за технологічним ланцюжком, що відносяться до різних галузей й обслуговуючого різного ринків.

Найпоширеніші в українській економіці структури вертикального типу -- холдинги — практично не брали участі в інноваційній діяльності.

 

4.Сучасна інноваційна фірма характеризується різноманіттям організаційних структур, що виникають внаслідок як багатоваріантності й малої детермінованості інноваційних процесів, так і недосконалості форм комерціалізації і фінансування інновацій.

Організаційне проектування, використання нових моделей і структур стає найважливішим напрямком менеджменту.

Організація нового типу має дві осі орієнтації:

перша — на внутрішні структури, внутрішні взаємодії елементів, факторів і підсистем. Ця орієнтація заснована на децентралізації і самостійності підрозділів, що й забезпечує їхню високу маневреність, оперативність, множинність форм організацій, розмаїтість нових методів, технологій, продуктів і послуг, гнучкість структур і методів керування;

друга вісь системи орієнтована на зовнішнє середовище, воно пов'язана з реалізацією довгострокових тенденцій, зі стабільністю функціонування системи в зовнішньому середовищі. Ця друга тенденція розвитку організації заснована на механізмі консолідації та інтеграції, що створює синергічний ефект, який полягає в збільшенні ефекту, що виникає від об'єднання спрямованих на одну мету зусиль.

Властивості інноваційної системи засновані на вдосконаленні взаємодії двох протилежних тенденцій: децентралізації і диференціації, з одного боку, і на централізації та інтегративних процесах— з другого.

Найбільше значення для організації мають шість стратегій диверсифікованості:

· Входження в нову галузь на підставі злиття, поглинання або створення нових чи спільних підприємств.

· Диверсифікованість у родинні галузі.

· Диверсифікованість у неспоріднені галузі.

· Згортання і ліквідація виробництва.

· Змішана диверсифікованість і реструктуризація.

· Багатонаціональна диверсифікованість.

 

ЛЕКЦІЯ № 7

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти