ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ І СТРАТЕГІЯ ЇХ ДІЇ

 

Стратегія віолентів.

Стратегія пацієнтів.

Стратегія експлерентів.

Стратегія комутантів.

Великі фірми, які здійснюють масове виробництво, їм властиве силове конкурентне й інноваційне поводження на ринку, яке прийнято називати віолентним. Фірму, що веде себе таким чином, називають віолентом.

Ці фірми мають великі розміри, велику кількість працюючих, безліч філій і дочірніх підприємств, повноту асортиментів, здатність до масового виробництва. Їх відрізняють більші витрати на НДОКР, виробництво, маркетингові й збутові мережі. Для цього потрібні великі інвестиції. Їхня постійна проблема - завантаження потужностей.

Продукція віолентів має високу якість, пов'язану з високим рівнем стандартизації, уніфікації і технологічності, низькими цінами, властивими масовому виробництву. Багато віолентів являють собою транснаціональні компанії, створюють олігополістичний ринок.

Сфери діяльності віолентів нічим не обмежені. Вони можуть зустрічатися у всіх галузях: машинобудуванні, електроніці, фармацевтиці, обслуговуванні й т.д. Чітко їхні типи можна виділити лише за етапами еволюційного розвитку віолентів залежно від динаміки розвитку:

1) «гордий лев»– тип віолентів, для яких характерний самий динамічний темп розвитку. Цю групу можна розділити на підгрупи: «лідерів», «віце-лідерів» та інших;

2) «могутній слон» – тип з менш динамічним розвитком, розширеною диверсифікованістю як компенсацією за втрату позиції лідера в галузі;

3) «неповороткий бегемот» – тип віолентів, які втратили динаміку розвитку, надмірно захоплені широкою диверсифікованістю.

Великі організації постійно піддаються критиці за консерватизм, бюрократизацію, марнотратність, некерованість. Але при всіх своїх недоліках вони є стрижнем будь-якої сучасної розвинутої економіки. Від загального числа фірм США, Західної Європи, Японії вони становлять не більше 1-2%, але вони ж створюють від 1/3 до 1/2 валового національного продукту (ВНП) і випускають більше половини всієї промислової продукції.

Поряд зі слабкими сторонами віоленти, безсумнівно, мають багато переваг. Область науково-технічної діяльності віолентів, як і державних компаній, - передбачуваний, поточний, програмно-цільовий науково-технічний прогрес (ризиковані прориви в невідоме - шанс експлерентів). В основному віоленти беруть участь у проведенні планових пошукових і прикладних НДР (іноді й фундаментальних, особливо у фармацевтичній промисловості), у створенні нових моделей і модернізації (поліпшенні) техніки, що випускалася раніше. Це інноваційні продуктові стратегії.

Для великих фірм життєво важливе значення має постійне скорочення витрат. Інноваційне вирішення цієї проблеми полягає в переході на нові ресурсозберігаючі технології, які вони створюють самі або, що трапляється частіше, переймають у розробників і перших інноваторів.

Не відмовляються віоленти також підключитися до виробництва нових продуктів на етапі дозрівання їхнього масового ринку.

2. Фірми - патієнти («хитрі лиси») можуть бути різних розмірів: малі, середні й навіть великі. Патієнтна стратегія - це стратегія диференціації продукції і заняття своєї ніші, вузького сегмента ринку. У патієнтній (нишевій) стратегії чітко простежуються дві складові підстратегії:

· ставка на диференціацію продукту;

· необхідність зосередити максимум зусиль на вузькому сегменті ринку.

Диференціація продукції - крок назустріч тому споживачеві, якому не потрібна масова стандартна продукція. Вона дозволяє також патієнту відкрити свою справу з виробництва диференційованої продукції.

При спеціалізованому виробництві запас конкурентоздатності товару виникає в основному завдяки його високій споживчій цінності. Патієнту доводиться точно визначати й забезпечувати її. Насамперед, необхідно знайти або створити власну нішу. Це важке завдання, тому що не кожен вузький сегмент ринку для цього підходить. Можливі шляхи тут: участь у модифікації серійної продукції; виконання специфічних замовлень та ін. Ніша повинна відрізнятися стійкою відособленістю. У ролі стабілізатора досягнутої диференціації товару можуть виступати: унікальний технологічний досвід; особлива збутова мережа; історичний престиж марки.

Фірма накопичує досвід і концентрує ресурси в обраній вузькій області, все більше обособлюючи нішу й відтісняючи конкурентів. Оборот швидко росте. Підвищується популярність товару. Про новий товар, який з'явився, з особливими достоїнствами довідується все більш широке коло потенційних споживачів. Фірма стає високоприбутковою, залишаючись невеликою за розмірами.

На етапі зрілості, що настала, в патієнта є свої проблеми. Цінність патентів, технології, спеціалізованої збутової мережі існує доти, поки є особлива ринкова потреба. Патієнт багато вклав у вузьку нішу, має переваги, поки ніша існує. Він став її заручником. Зміна виробничого профілю майже неможлива. Науково-виробнича гнучкість втрачена. Наприклад, кварцові годинники загубили безліч виробників механічних годинників; комп'ютер у сполученні з принтером багаторазово скоротив попит на друкарські машинки; у виробництві приладів головним вузлом стали електронні, а не механічні, виробництво пішло з механічних заводів, які навіть мають надвисокоточне устаткування, до електронних фірм. Причина скрізь одна - знецінилися колишні конструкторсько-технологічні знання.

Крупна фірма, поглинаючи патієнта, здобуває організацію, оптимально пристосовану до задоволення запитів певного кола споживачів. Її не можна кардинально розструктуризувати - втратиться здатність до самонавчання, нагромадження досвіду. Колишній незалежний патієнт управляється як дочірнє товариство з високим ступенем автономності і немовби продовжує своє самостійне існування.

Розвиток патієнтів, які уникли поглинання, може відбуватися в двох напрямках:

1) стагнація або помірний ріст разом із займаною нішею. Цей шлях типовий для більшості патієнтів, коли їхні розміри досягають границь ринкової ніші. Їхня діяльність визначається стратегією вузької спеціалізації. Якісно фірма не міняється, але переходить у стаціонарний стан. Якщо обсяг займаного нею сегмента ринку стагнує, то вона припиняє свій ріст. Якщо ніша росте, то й патієнт може незначно збільшуватися в розмірах;

2) зміна стратегії і перетворення на великого віолента.

Фірми - експлеренти - це в основному невеликі організації. Їхня головна роль в економіці - інноваційна, що полягає у створенні радикальних, «проривних» нововведень: нових продуктів і нових технологій у всіх галузях народного господарства. Як творці радикальних нововведень фірми - експлеренти, або так називані «хитрі лиси» відрізняються своєю цілеспрямованістю, відданістю ідеї, високим професійним рівнем співробітників і лідера, більшими витратами на НДІОКР.

Фірма - експлерент у своєму розвитку спочатку створюється або існує як компанія-піонер, що нічим, крім одержимості ідеєю, не відрізняється від безлічі інших дрібних і середніх фірм. Однак вона веде наполегливий пошук принципово нових технічних рішень. Всі кошти, більшою частиною притягнуті, витрачаються на ОКР. На ринок спочатку нічого не поставляється. Відзначимо, що інноваційний бізнес – це не заняття чистою наукою або винахідництвом, хоча все це важливо. Діяльність фірми підпорядкована головному завданню – підготовці конкурентоздатного нового товару. І цей підготовчий, власне кажучи доринковий етап має прихований характер.

4. Дрібний бізнес важливий не тільки своєю численністю, але й здатністю вирішувати функціональні завдання, висунуті економікою:

1) обслуговувати локальні потреби;

2) виконувати виробничі функції на рівні деталей і підвищувати ефективність великого виробництва;

3) наповнювати інфраструктури виробничих процесів;

4) стимулювати заповзятливість громадян країни;

5) підвищувати зайнятість населення, особливо в непромислових населених пунктах.

У сучасному розвитку економіки платоспроможний попит далеко не автоматично породжує пропозиція. Виробництво вибіркове, оскільки економічно виправдане при достатньому рівні рентабельності й дотриманні певних умов. Багато потенційних споживачів залишаються незадоволеними. Дрібні фірми, задовольняючи локальний і вузькогруповий або навіть індивідуальний попит, тим самим зв'язують економіку на всьому просторі. Вони беруться за все, що не викликає інтересу у віолентів, патієнтів й експлерентів. Їхня роль об'єднавча, єднальна. Тому їх назвали «комутантами».

Роль «сірих мишей» в інноваційному процесі двояка: вони сприяють, з одного боку, дифузії нововведень, а з іншого - їх рутинізації. Інноваційний процес, таким чином, розширюється і прискорюється.

Дрібні фірми активно сприяють просуванню нових продуктів і технологій, у масовому порядку створюючи на їхній основі нові послуги. Це прискорює процес дифузії нововведень.

Комутанти також беруть активну участь у процесі рутинізації нововведень за рахунок схильності до імітаційної діяльності й за рахунок організації нових послуг на основі нових технологій.

Етап I. Становлення. Створення дрібної фірми не викликає особливих труднощів. Відповідно до інтересів і можливостями засновників вибирається напрямок діяльності: сфера й вид обслуговування, предмет субпоставки, об'єкт імітації. З'явившись, комутанти одразу включаються в конкурентну боротьбу.

Етап II. Зрілість. Комутанти традиційного типу, визначившись у сфері обслуговування, використовують свої конкурентні переваги, знаходять свій стиль і ціннісні орієнтації, щоб закріпитися на ринку. Звичайно це виконання індивідуальних замовлень за прийнятними цінами, якісно й у строк. При цьому комутанти традиційного типу залишаються у своїх невеликих розмірах. Але у деяких фірм розміри поступово збільшуються, що веде до втрати їхньої гнучкості й стабільності, росту витрат і втрати керованості. Це «миші-переростки». Тут потрібна зміна стратегії, найімовірніше, на патієнтну.

Зниження глибини переробки – виробнича політика великих фірм: вони концентрують свою діяльність тільки на найважливіших технологічних операціях. Всі інші операції передоручаються субпостачальникам - дрібним комутантам.

Дрібний комутант одержує значні конкурентні переваги в порівнянні з фірмою, яка вивела товар на ринок, оскільки імітувати дешевше, ніж створювати нове самому. Витрати малі, тому немає потреби у випуску величезного числа стандартних товарів, щоб розподілити між ними витрати на НДОКР і т.п. Комутанти встановлюють істотно більш низькі ціни (у західних умовах в 1,5-2 рази, у російських умовах - ще нижче).

Етап III. Спад і ліквідація. Падіння попиту на послуги й товари комутантів автоматично веде до їхньої ліквідації, але не банкрутства. Вони легко переносять ці труднощі й відроджуються знову на новому сегменті ринку.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти