ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Зробіть висновки про особливості розв'язку різних груп генетичних задач.

Практична робота № 9.

Тема: Мінливість у живому організмі.

Мета: Ознайомити студетів із різними типами мінливості. Встановити закономірності мінливості у запропонованих організмів. Навчитися будувати варіаційний ряд та варіаційну криву.

Обладнання та матеріали: робочі зошити, олівці, лінійки, гербарій із листками.

Завдання: 1.Ознайомитися із теоретичною частиною даної роботи.

2. Розглянути гербарні зразки, провести ааліз їхньої модифікаційної мінливості.

3. Побудувати на основі одержаних даних варіаційний ряд та криву.

4. Зробити висновки.

Теоретична частина.

Мінливість– це здатність живих організмів набувати нових ознак у процесі свого онтогенезу, які є відмінними від ознак батьківського організму та виникають у наслідк впливу факторів навколишнього середовища.

Виділяють комбінативну, спадкову та не спадкову мінливості.

Комбінативна мінливість – поява ових поєднань ознак внаслідок рекомбінації генів. Головними причинення виникнення даного типу мінливості є:

· Незалежне розходження хромосом у процесі мейозу. При виникнення даної мінливості виникають різноманітні порушення життєдіяльності живого організму та призводить до розвитку патології. Дуже часто при неправильному розходженні статевих хромосом у процесі мейозу, особливо якщо мова іде про порушення у розходженні чоловічих хромосом може утворюватися зигота летального типу. Слід зазначити що порушення розходження хромосом найчастіше відбувається у клітинах жіночого організму, що призводить до розвитку різноманітних патологій.

· Випадкове сполучення хромосом під час запліднення. У даному випадку може виникнути явище неповного домінування, або ж кодомінування, що призведе до виникнення нових ознак не притаманних для батьківських особин.

· Кросинговер.

Неспадкова, або іншими словами модифікаційна мінливість - це зміни у фенотипі живих організмів, які відбуваються під впливом умов науколишнього середовища, проте не зберігаються у генетичному матеріалі живого організму та не передається нащадкам наступних поколінь. Слід зазначити, що даний тип мінливості не стосується ознак, які чітко регламентуються генетично. Для підтвердження даної гіпотези проводилися астепні дослідження. На одній із фем корів розділилин на дві групи коровам у першій групі впродовж дня вмикали класичну музику, встановлено що при її прислуховуванні відбувається збільшення надоїв молока, у порівняння із групою корів, яким постійно вмикали важкий рок. Що ж стосується жирності молока, то різниці у особин які входили до цих двох груп не спостерігался, оскільки дана ознака чітко регламентується спадковим матерілом живого організму.

Спадкова мінливість, або іншими словами мутаційна мінливість – даний тип мінливості характеризується збереженням та фіксуванням змін у генетичному матеріалі та передаються наступним поколінням. Як і інші типи мінливості мутації виникають під впливом умов навколишнього середовища.

На основі модифікаційної мінливості дуже часто будують варіаційний ряд та варіаційну криву.

Варіаційний ряд – ряд мінливості певної ознаки, до його складу входять поодинокі прояви даної ознаки. На довжину варіаційного ряду, тобто на розмах модифікаційної мінливості, впливають зовнішні умови: чим однорідніші умови розвитку даних особин, тим менше проявляється модифікаційна мінливість, тим коротший варіаційний ряд, і навпаки. Розмах варіацій залежить від генотипу.

Для дослідження візьмемо довжину листкової пластинки будь-якої рослини. Необхідно провести вимірювання 100 листків. Підрахувавши, яка кількість листків має ту чи іншу довжину, і розташувавши їх у зростаючому або спадаючому порядку, отримаємо варіаційний ряд.

А)

 

Б)

Слід зазначити, що складання модифікаційного ряду відбувається не тільки за відношення довжини листкової пластинки до кількості листків даної довжини, а й до будь-яких ознак живих організміві. Так наприклад на малюнку б можна визначати два типи мінливості у нічних метеликів довжину крил, та особливості їхнього забарвлення.

Для характеристики рівня мінливості часто визначають середню величину мінливості за наступною формулою:

м = Σvp / n

де М — середня величина; Σ — знак суми; v — варіанти (розмір ознаки); р — частота; п — загальна кількість досліджуваних особин у варіаційному ряді.

Середня величина найменше за будь-яку іншу відрізняється від усіх варіюючих величин. Середнє значення ознаки трапляється найчастіше, а варіанти, які значно відрізняються від середнього, бувають дуже рідко.

Такий розподіл варіант у варіаційному ряді зумовлений неоднорідністю факторів середовища, що викликають зміни в межах норми реакції. На організм діють як сприятливі, так і несприятливі фактори середовища. Поєднання їх випадкове.

Кількісний вираз ознаки можна зобразити графічно, одержати варіаційну криву. Дана крива зо ображається у Декртовій системі координат. Х – кількість листкових пластинок, або інших досліджуваних об'єктів із даною ознакою; У – показники досліджуваних ознак.

Хід роботи:

i. Використовуючи теоретичну частину спройте скласти варіаційний ряд для мінливості довжини листкових пластинок (вишні, горіха, винограду, малини). Для цього використайте з допомогою лінійки проведіть виміри довжини листкової пластинки гербарних зразків, після чого запишіть довжину кожної листкової пластинки та кількість листкових пластинок однакової довжини.

ii. Розташуйте одержані результати у порядку зростання, або спадання у варіаційному ряді.

iii. На основі одержаних результатів побудуйте варіаційну криву ьеручи до уваги теоретичну частину.

iv. Зробіть висовки.

Практична робота № 10

Тема: Розділи екології. Взаємовідносини між живо=ими організмами у екосистемах.

Мета: Розглянунути головні розділи екології, навести приклади різних екосистем, живих організмів, які у них поширені та типи взаємовідносин між ними.

План:

1. Використовуючи матеріали теоретичної частини розгляньте головні розділи екології. Наведіть приклади екосистем та проведіть їхню порівняльну характеристику.

2. Розглянути головні приклади взаємовідносин між живими організмами.

3. Наведіть які взаємовідносини, можуть виникати між живими організмами у запропонованих екосистемах.

4. Зробіть висновки.

Теоретична частина.

Екологія - це розділ біологічної науки, який вичає типи взаємовідносин живих організмів між собою та з навколишнім середовищем. Екологія має два аспекти прикладний (практичний) та теоретичний. Прикладний аспект пояснює як усунути порушення, які виникають у екосистемах. Теоретичний аспект екології пояснює, як саме повинні відбуватися екологічні процеси у ідеальному варіанті.

Екологія поділяється на наступні розділи: аутекологія, синекологія, демекологія, глобальна екологія.

Автекологія– це розділ екології, який вивчає взаємовідносини та взаємовпливи між конкретним живим організмом та навколишнім середовищем. Предметом вивчення виступає система моноцен, яка складається тільки із живого організму та навколишнього середовища.

Демекологія – розділ екології, який вивчає взаємозв'язки та взаємовпливи між конкретною популяцією живих організмів, іншими популяціями, а також умовами навколишнього середовища. Предметом виступає демоцен, який складається із конкретної популяції та умов навколишнього середовища.

Популяція – це сукупність організмів одного виду, які погширені на певній території, у достатній кількості забезпечені ресурсами та здатні до дачі плідного потомства. Популяція притаманні для усіх груп живих організмів на нашій планеті, у тому числі і людей.

Синекологія – розділ екології, який вивчає взаємовплив цілісної екосистеми на інші екосистеми та навколишнє середовище. Предметом вивчення даного рівня є плеоцен, що включає у себе конкретну екосистему та навколишнім середовищем.

Екосистема – це сукупність рослинних, тваринних, грибних та мікроорганізмів, що поширені на певній території. На сьогоднійшеій день невід'ємним компонентом більшості екосистем виступає людина. Екосистеми бувають природними та штучними. Природні екосистеми практично не зазнають впливу людини при створені (річка, степ, ліс..), що ж стосується штучних екосистем - вони безпосередньо створюються людиною (до даного типу екосисткем належать парк, сквер, озеро.). Серед природних екосистем виділяють водні та наземні. До водних екосистем світу відносять річки, струмки, моря, озера, ставки, океани, болота. До наземних екосистем відносять луг, степ, ліс, лісостеп, пустелі.

Глобальна екологія – це розділ екології, який вивчає взаємовпливи та взаємовідносини між усіма живими організмами та навколишнім середовищем. Об'єктом вивчення виступає біосфера, це глобальна еосистема Землі, яка об'єднує усі живі організми нашої планети.

Між живими організмами у екосистемах постійно відбуваються різні типи взаємовідносин та взаємовпливів. Вони поділяються на три головні групи: позитивні, негативні та нейтральні.

Позитивні взаємовідносини між живими організмами, характеризуються тим, що ці організми співіснують на одній території не завдаючи шкоди один одному. До позитивних типів співіснування відносять симбіоз та мутуалізм. Мутуалізм– один із підтипів симбіозу між двома видами живих організмів, у даному випадку обидва види отримуюь користь один від одного. Наприклад рачок-самітник та актинія (актинія захищає рака вд негативних впливів умов навколишнього середовища, а актинія харчується залишками їжу яку залишає рак). Прикладом симбіозу можуть бути газелі та птахи, які очищають їхню шкіру від паразитів. Коменсалізм – тип взаємодії між живими організмами, коли один із них одержує їжу або інші ресурси від живого організму при цьому не завдаючи шкоди іншому.

Негативні взаємовідносини між живими організмами у екосистемах характеризуються тим, що один із них одержує користь у вигляді їжі, або інших ресурсів, а інший зазнає повної, або часткової шкоди інколи даний організм гине. До негативних типів взаємовідносин відносяться аменсалізм, паразитизм, хижацтво, конкуренція.

Аменсалізм – форма взаємовідносин між живими організмами коли один вид пригнічує інший, але при цьому н відчуває негативного впливу у відповідь. Підвидом даного типу взаємовідносин може бути алелопатія, яка виникає між рослинними організмами, коли один вид рослин виділяє у грунт, або інший субстрат речовини, які пригнічують ріст та розвиток рослин, що належать до інших видів. Наприклад виділення пригнічуваних речовин буковими деревами, які пригнічують розвиток інших рослин.

Паразитизм– коли один вид використовує інший з метою одержання їжі, або прихистку при цьому звавдаючи шкоди організму-господаря та призводячи до порушення його життєдіяльності, або смерті. Паразити можуть існувати як у середині організма так і зовні. Прикладом ектопаразитів можуть бути блохи, у ссавців, а ендопаразитів аскарида, або гострики.

Хижацтво - явище коли один організм поїдає тканини та органи іншого, при цьому спостерігаються ознаки симбіозу. Полювання вовка на зайців, або оленів.

Конкуренція – явище боротьби між живими організмами за простір та інші ресурси. Конкуренція може виникати, як між представниками одного виду внутрішньовидова конкуренція (швидке зростання особи сосни у лісах, ті особини які розвиваються повільніше зазвичай гинуть), та боротьбою між представниками різних видів - міжвидова конкуренція (низька чисельність кроликів у лісовій екосистемі призводить до підвищення боротьби між хижими ссавцями та птахами).

Нейтральні взаємовідносини – у даному випадку вплив одного виду на інший не несе ні позитивних ні негативних наслідків.

Хід роботи:

a. Заповніть табличку: «Екосистеми та типи взаємовідносин між живими організмами у екосистемах»

Тип екосистеми Групи живих організмів Взаємовідносини між живими організмами у даній екосистемі.
Ліс Бук та інші типи деревних рослин Негативні взаємовідносини, які найчастіше проявляються алелопатією.
   

b. За заданим прикладом розпишіть інші типи екосистем та взаємовідносини між живими організмами у них.

c. Зробіть висновки.

Практична робота №11

Тема: Живі організми у екосистемі. .

Мета: Вивчити роль різних груп живих організмів у природних та штучних екосистемах. Навчитися будувати трофічні ланцюги продуцентного та деструктивного типів.

Завдання: 1. Опрацюйте теоретичну частину та ознайомтеся з головними типами живих організмів у екосистемі.

2. Побудуйту трофічні ланцюги різного типу використовуючи запропоновані організми.

3. Зробіть висновки.

Теоретична частина.

У екосистемах усі живі організми поділяються на три групи. Представники кожної із них виконують специфічні функції, що притаманні ьільки для них. Поділ живих організмів на групи залежить від автотрофності, або ж гетеротрофності даних організмів.

Виділяють продуцентів, консументів та редуцентів, або іншими словами деструкторів.

Продуценти – це група живих організмів, які самостійно здатні забезпечувати себе енергією для росту та розвитку. Вони одержують цю енергію у процесі фотосинтезу, або проходження хімічних реакцій. До продуцентів належать усі зелені рослини, та окремі види бактеріальних організмів. У окремих випадках продуцентами можут виступати навіть тваринні організми, якщо мова іде про інфузорію туфельку.

Консументи - це живі організми, які не здатні самостійно забезпечити себе необхідною кількістю енергію завдяки процесам фотосинтезу, або проходження хімічних реакцій та потребують її надходження із навколишнього середовища разом із їжею. До консументів належать усі тваринні організми, а також люди. Слід зазначити, що консументи можуть бути першого, другого та вищих порядків, кількість консументних порядків залежить від видового різноманіття конкретної екосистеми.

Редуценти, або іншими словами деструктори – це живі організми, які харчуються відмерлою органікою рослинного та тваринного походження. До даного типу живих організмів належить бактерії, комахи, гриби, дріжджі. Дані живі організми розкладають відмерлі тваринні та рослинні організми.

Якщо розглянути, усі організми що входять до складу даної екосистеми та розташувати їх у певному порядку від продуцентів, до редуцентів, або навпаки у такому випадку ми одержуємо трофічний ланцюг. При цьому необхідно враховувати, що при переході від однієї групи організмів до іншої відбувається зменшення кількості енергії на 10%.

Наприклад розглянемо видовий склад лісової екосистеми: трав'янисті рослини (конюшина), бактерії, вовки, комахи, зайці-русаки.

У даному випадку трофічний ланцюг матиме наступний вигляд:

Конюшина (продуцент) – заєць-русак (консумент першого порядку, зазвичай травоїдна тварина) – вовк (консумент другого порядку, хижаки які здатні харчуватися консументами другого порядку) – комахи та бактерії (редуценти, живі організми, що харчуються живими організмами що розкладаються).

Розглянутий приклад формує простий нерозгалужений трофічний ланцюг, у аналогічному випадку він може бути розгалуженим, якщо у даній екосистемі наявні інші живі організми, які здатні полювати на організм консумента першого порядку.

Приклад деструктивного трофічного ланцюга у екосистемі.

Мертва органіка (труп кролика) – деструктори (комахи-мертвоїди, бактерії) – комахоїдні птахи (горобцеві) – хижі птахи (сокіл сапсан) – деструктивні організми.

У даному випадку також відбувається виділення енергії при переході між типами організмів, вивільнена енергія та частина органчних речовин потрапляютьу біосферу та включаються у абіотичний кругообіг речовин.

Хід роботи.

1.Опрацюйте теоретичну частину та наведіть приклади кожної групи живих організмів у різних типах екосистем: лісовій, степовій, пустельній, морській, озерній, річковій, болотній.

2. Складіть харчові ланцюги поєднюючи різні групи живих організмів: лисиця, миш, конюшина, кролик, стафілінід, бактерії, вовк, морський котик, фітопланктон, морський оселедець, вовк, ведмідь, трава, дятел, бук, короїд-типограф, орел.

3. Зробіть висновки.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти