ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Підготовча робота до вивчення додавання та віднімання в межах 10

 

Становлення та розвиток методики формування елементів математики у дітей дошкільного віку досліджували Є.І.Тихеєва, Г.Морозова, Ф.Н. Блехер, Г.М. Леушина, С.Ф.Русова та інші про формування математичних уявлень у дітей дошкільного віку, розроблені ними програми та методичні посібники. Українські вчені, які досліджували методику викладання математики для дітей дошкільного віку - Г.СКостюк, М.М.Макляк, М.В.Богданович, О.К.Грибанова, В.ККотирло, З.Є.Лебедєвата ін..

У молодшій групі починають проводити спеціальну роботу з формування елементарних математичних уявлень. Від того, наскільки успішно буде організовано перше сприйняття кількісних відносин і просторових форм реальних предметів, залежить подальше математичне розвиток дітей.

Сучасна математика при обгрунтуванні таких найважливіших понять, як «число», «геометрична фігура» і т. д., спирається на теорію множин. Тому формування понять в шкільному курсі математики відбувається на теоретико-множинної основі.

Виконання дітьми дошкільного віку різних операцій з предметними множинами дозволяє надалі розвинути у малюків розуміння кількісних відносин і сформувати поняття про натуральне числі. Уміння виділяти якісні ознаки предметів і об'єднувати предмети в групу на основі одного загального для всіх їх ознаки - важлива умова переходу від якісних спостережень до кількісних.

Роботу з малюками починають із завдань на добір і об'єднання предметів в групи за спільною ознакою («Відбери всі сині кубики» і т п.) Користуючись прийомами накладення або додатку, діти встановлюють наявність

або відсутність взаємно-однозначної відповідності між елементами груп предметів (множин).

Поняття взаємно-однозначного відповідності для двох груп полягає

в тому, що кожному елементу першої групи відповідає тільки один елемент другої і, навпаки, кожному елементу другої групи відповідає тільки один елемент першої (чашок стільки, скільки блюдець; пензликів стільки, скільки дітей, і т . п.). У сучасному навчанні математиці в основі формування поняття про натуральне числі лежить встановлення взаємно-однозначної відповідності між елементами порівнюваних груп предметів.

Малюків не вчать рахувати, але, організовуючи різноманітні дії з предметами, підводять до засвоєння рахунки, створюють можливості для формування поняття про натуральне числі.

Дочисловой період навчання є пропедевтичної не тільки для навчання рахунку. Велика увага в молодшій групі приділяється вправам в порівнянні предметів по довжині, ширині, висоті, обсягу. Малюки одержують початкове уявлення про величини та їх властивості, їх починають знайомити з геометричними фігурами, вчать розрізняти й називати коло, квадрат, трикутник, дізнаватися моделі цих фігур, незважаючи на відмінності в їх забарвленні чи розмірах. Дітей вчить орієнтуватися в просторових напрямках (спереду, ззаду, ліворуч, праворуч), а також у часі, правильно вживати слова ранок, день, вечір, ніч.

Основна форма роботи - навчання дітей на заняттях. Заняття з математики проводять з початку навчального року, тобто з 1 вересня. У вересні заняття доцільно проводити з підгрупами (по 6-8 чоловік), але при цьому охопити всіх дітей даної вікової групи. З жовтня у визначений день тижня займаються відразу з усіма дітьми.

Для того щоб заняття дали очікуваний ефект, їх треба правильно організувати. Нові знання даються дітям поступово, з урахуванням того, що вони вже знають і вміють робити. Визначаючи обсяг роботи, важливо не допустити недооцінки або переоцінки можливостей дітей, так як і те й інше неминуче призвело б до бездіяльності їх на занятті.

Міцне засвоєння знань забезпечується неодноразовим повторенням однотипних вправ, при цьому змінюється наочний матеріал, варіюються прийоми роботи, так як одноманітні дії швидко стомлюють дітей.
Підтримувати активність і попереджати стомлення дітей дозволяє зміна характеру їх діяльності: діти слухають педагога, стежачи за його діями, самі здійснюють будь-які дії, беруть участь у спільній грі. Їм пропонують не більше 2 - 3 однорідних завдань. На одному занятті дають від 2 до 4 різних завдань. Кожне повторюється не більше 2-3 разів.

Коли діти знайомляться з новим матеріалом, тривалість заняття може бути 10-12 хвилин, так як засвоєння нового вимагає від малюка значного напруження; заняття, присвячені повторним вправ, можна продовжити до 15 хв. Педагог стежить за поведінкою дітей на занятті і при наявності в них ознак втоми (часте відволікання, помилки у відповідях на питання, підвищена збудливість і пр.) припиняє заняття. Слідкувати за станом дітей під час занять дуже важливо, тому що стомлення може призвести до втрати інтересу дітей до занять.

Навчання дітей молодшої групи носить наочно-дієвий характер. Нові знання дитина засвоює на основі безпосереднього сприйняття, коли стежить за дією педагога, слухає його пояснення і вказівки і сам діє з дидактичним матеріалом.

Заняття часто починають з елементів гри, сюрпризних моментів - несподіваної появи іграшок, речей, приходу «гостей» та ін.. Це зацікавлює і активізує малюків. Проте, коли вперше виділяють якусь властивість і важливо зосередити на ньому увагу дітей, ігрові моменти можуть бути і відсутніми. З'ясування математичних властивостей проводять на основі порівняння предметів, що характеризуються або подібними, або протилежними властивостями (довгий - короткий, круглий - некруглий і т. п.). Використовуються предмети, у яких пізнаване властивість яскраво виражено, які знайомі дітям, без зайвих деталей, відрізняються не більш ніж 1-2 ознаками. Точності сприйняття сприяють руху (жести рукою), обведення рукою моделі геометричної фігури (по контуру) допомагає дітям точніше сприйняти її форму, а проведення рукою вздовж, скажімо, шарфика, стрічки (при порівнянні по довжині) - встановити співвідношення предметів саме за цією ознакою.

Велике значення надається роботі дітей з дидактичним матеріалом. Малюки вже здатні виконувати досить складні дії в певній послідовності (накладати предмети на картинки, картки зразка та ін.) Однак, якщо дитина не справляється із завданням, працює непродуктивно, він швидко втрачає до нього інтерес, стомлюється і відволікається від роботи. З огляду на це, педагог дає дітям зразок кожного нового способу дії. Прагнучи попередити можливі помилки, він показує всі прийоми роботи і детально роз'яснює послідовність дій. При цьому пояснення повинні бути гранично чіткими, ясними, конкретними, даватися в темпі, доступному сприйняттю маленької дитини. Якщо педагог говорить квапливо, то діти перестають його розуміти і відволікаються.

Починаючи з січня можна давати комбіновані завдання, що дозволяють дітям засвоювати нові знання, і тренувати їх у тому, що засвоєне раніше. («Подивіться, яка ялиночка нижче, і поставте під неї багато грибків!")
Маленькі діти значно краще засвоюють емоційно сприйнятий матеріал. Запам'ятовування у них характеризується ненавмисно. Тому на заняттях широко використовуються ігрові прийоми та дидактичні ігри. Вони організовуються так, щоб по можливості в дії одночасно брали участь всі діти і їм не доводилося чекати своєї черги. Проводяться ігри, пов'язані з активними рухами: ходьбою

і бігом. Однак, використовуючи ігрові прийоми, педагог не допускає, щоб вони відволікали дітей від головного (нехай ще й елементарної, але математичної роботи).

На першому занятті складаються сукупності абсолютно тотожних (однакових) іграшок (одного кольору, розміру та ін.) Іграшок беруть стільки, скільки дітей в групі. Несподівана поява відразу великої кількості однакових іграшок радує малюків. Звернувши увагу на те, як багато іграшок (зайчиків та ін), педагог спочатку роздає дітям по одній іграшці, а потім знову збирає разом всі іграшки. Увага дітей акцентується на тому, як дробиться група на окремі предмети і як вона складається з окремих предметів. При роздачі і зборі іграшок діти діють по черзі. Супроводжуючи словом їх дії, вихователь підкреслює - група зменшується, коли з неї зникають іграшки, і збільшується, коли кожен з дітей поміщає в неї свою іграшку [2,208].

Малята повинні добре бачити поступове зменшення та збільшення числа предметів групи.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти