ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Кривий будинок в Сопоті, Польща

Цей будинок просто вражає своїми чудернацькими формами! Він немов розпливається у повітрі! А хто ж його щасливі мешканці? Це відомий польський ілюстратор дитячої книги Ян Марсин і талановитий шведський художник Пер Дахлберг. Будівництво дому тривало майже рік і вже вкінці 2003-го Кривий будинок ловив здивовані погляди туристів і місцевих жителів.

Декоративне оздоблення фасадів за видами процесів, що застосовуються при виробництві фасадних робіт, так само може бути розділене:

· Мокрі фасади. Тобто фасади, при виробництві яких застосовуються процеси, пов'язані з водою. Виходячи з цього, процес бетонування фундаменту можна віднести до мокрих;

· Вентильовані фасади. За таких видах робіт старий фасад будівлі закривається плитами (гранітними, скляними, фібробетонними тощо). Між новим фасадом і старими стінами утворюється простір, який можна вентилювати і підтримувати в ньому оптимальні умови. Саме тому такий тип фасадів називається вентильованими.

Латинські терміни decor та decus, від яких походить «декорування», означають «красивий, елегантний, видатний, достойний». Будівлю декорують з метою зробити її ще красивішою. Архітектурний декор, як система прикрас екстер’єру та інтер’єру споруди, може включати у себе елементи ордера, різноманітні профілі, рельєфні орнаменти на архітектурному обломі, маскарони тощо. Нарівні з архітектурним, декор може бути живописним, різьбленим, скульптурним і пластичним. Тенденція декорування сягає своїм корінням у сиву давнину. Настінні розписи печер можна віднести до найдавніших прикладів (понад 20 тисяч років) оздоблення житлового простору. У часи античності під декором розумілось не прикрасу, а індивідуальну, особливу красу, органічне пристосування частин до цілого, які повинні відповідати призначенню, звеличувати і прославляти. Яскравим зразком скульптурного декору, узгодженого з конструкцією споруди, є каріатиди (вертикальні опори у вигляді жіночих постатей) храму Ерехтейон у м. Афіни (422 р. до н.е.).Декор – індикатор стилю, адже кожний архітектурний стиль характеризується певним набором декоративних деталей, які застосовуються переважно у його межах. Стилістичні та технічні можливості декорування (пластичні та живописні), що удосконалювалися протягом багатьох сторіч, є безмежними, так само як безмежною є творча уява людини.Безумовно, охопити еволюцію декору у просторі і часі в межах однієї статті практично неможливо. Проте, у наших силах – на прикладах архітектурно-художніх стилів і творчості видатних зодчих ХХ століття ознайомитися з найбільш показовими прийомами та засобами оздоблення.Тенденція декорування сягає своїм корінням у сиву давнину. Настінні розписи печер можна віднести до найдавніших прикладів (понад 20 тисяч років) оздоблення житлового простору. У часи античності під декором розумілось не прикрасу, а індивідуальну, особливу красу, органічне пристосування частин до цілого, які повинні відповідати призначенню, звеличувати і прославляти. Яскравим зразком скульптурного декору, узгодженого з конструкцією споруди, є каріатиди (вертикальні опори у вигляді жіночих постатей) храму Ерехтейон у м. Афіни (422 р. до н.е.).

Декор – індикатор стилю, адже кожний архітектурний стиль характеризується певним набором декоративних деталей, які застосовуються переважно у його межах. Стилістичні та технічні можливості декорування (пластичні та живописні), що удосконалювалися протягом багатьох сторіч, є безмежними, так само як безмежною є творча уява людини.Безумовно, охопити еволюцію декору у просторі і часі в межах однієї статті практично неможливо. Проте, у наших силах – на прикладах архітектурно-художніх стилів і творчості видатних зодчих ХХ століття ознайомитися з найбільш показовими прийомами та засобами оздоблення.Втіленням елегантності та вишуканої декоративності є стиль з красномовною назвою ар-деко (від фр. Art Deco – декоративне мистецтво). Термін «ар-деко» походить від назви Міжнародної виставки сучасних декоративних мистецтв і ремесел, що відбулася 1925 р. у Парижі, де були представлені предмети розкоші французького виробництва. Ар-деко – стиль репрезентативної монументальної архітектури, що набув поширення у більшості європейських країн і США у 1930-50-х роках. Головним завданням стилю було створення ілюзії благополуччя у роки «втраченого покоління» між двома світовими війнами.

Розкіш ар-деко була психологічною реакцією на аскетизм і обмеження у роки Першої світової війни: і Європі, і Америці хотілось відпочити від жахів війни, з головою зануритися у дорогий, респектабельний комфорт.

 

Архітектура ар-деко була архітектурою оптимізму, кольору, текстури та світла. Застосування стилізованих орнаментів, мозаїки, ліпнини, арок і шпилів є цілком органічним. Цікавий прийом у арсеналі стилю ар-деко – використання невеликої кількості кольорів, проте, насичених і ефектних.Екстравагантний вияв напрямку ар-деко – хмарочоси Нью-Йорку.

Комерційна будівля Крайслер-Білдінг у м.Нью-Йорк, США. 1931 р. Арх. В.В. Ален

Найбільш витончений – Крайслер-Білдінг, запроектований Вільямом Ван Аленом у 1931 р. Споруду обличковано сріблястим каменем і прикрашено стилізованими ковпаками колес і покришками радіаторів.

Яскравим свідченням того, як мінімальними засобами можна досягнути максимальних результатів, є будівлі з текстурованого бетону, зведені у Каліфорнії американським архітектором Френком Ллойдом Райтом (1869–1959). В основу будівництва було покладено винайдений зодчим принцип «текстильної блочної конструкції» – тобто із збірних залізобетонних блоків з рельєфним орнаментом. Райт з успіхом застосував бетон не лише у конструктивних цілях, але й – декоративних, використавши багаті текстурні можливості цього будівельного матеріалу.

З часом набув популярності арбетон (фр.) – художній бетон. Елементи фасадів з арбетону легко пов’язуються з різноманітними конструктивними системами – металевими, залізобетонними як збірними, так і монолітними.

Вілла "Штокроза" А.Барнсдолл у м. Лос-Анджелес, США. 1917-1920 рр. Арх. Ф.Л.Райт

Досить ефективно було використано арбетон при зведенні будівлі «Газ Франції», башти Дефансу, аеропорту Руассі, де різноманітна фактура матеріалів щитів опалубки дає ефектний рисунок на фасадах. Видатний французький архітектор Ле Корбюзьє (1887–1965) при будівництві т. зв. марсельської «Житлової одиниці» (1947–52) та будівлі секретаріату в м. Чандігарх (1953) застосував структуру грубої дерев’яної опалубки для посилення естетичного впливу будівлі у цілому. Апогей застосування необробленого бетону – бруталізм (від англ. brutal – грубий) – архітектурний стиль, що прийшов у 1950-х роках на зміну функціоналізму та поширився в Західній Європі, США, Японії. Лідери бруталізму – британські архітектори Елісон (1928–1993) та Пітер (н. 1923) Смітсони.

Основа стилю – оголення конструктивної схеми споруди; відмова від декору, що приховує природну фактуру конструктивних матеріалів.

Павільйон Німеччини на Міжнародній виставці у м. Барселона, Іспанія. 1926 р. Арх. Л. Міс ван дер Рое

Цікавий приклад, коли за відсутності декору у загальноприйнятому значенні, прості форми із дорогих матеріалів (мармур, травертин, онікс, сталь, скло різних відтінків) підкреслюють якості останніх – павільйон Німеччини на Міжнародній виставці у Барселоні (1926). Автор проекту – німецький архітектор Людвіг Міс ван дер Рое (1886–1969), що прославився парадоксальним афоризмом: «Менше – означає більше».

Предтечою подібного лаконізму матеріалів був австрійський архітектор Адольф Лоос (1870–1933) відомий своїм ессе «Орнамент і злочин», у якому зодчий зв’язував декоративне оформлення з декадентською та злочинною поведінкою. Лоос стверджував, що мистецтво і корисність виключають одне одного, що архітектура та мистецтво діють у різних галузях, прагнув до створення «архітектури доцільності» шляхом пошуку чистоти раціональних форм.

Собор Саграда Фаміліа у м. Барселона, Іспанія. 1883-1926 рр. Арх. А.Гауді

Серед архітекторів, що знаходяться в опозиції до теорій Лооса («архітектура не є мистецтвом… До мистецтва належить лише найменша частина архітектури, а саме: надгробок та монумент. Усе інше, як таке, що служить меті, повинно бути вилученим із царини мистецтва») – іспанський архітектор Антоніо Гауді (1852–1926), котрий в архітектурі бачив синтез багатьох видів мистецтв. У віці 26 років він занотовує у своєму щоденнику: «Декоративність була, є і буде кольоровою. У природі не існує нічого монохромного, однорідного у відношенні кольору: ні у рослинному світі, ні у надрах землі, ні в ландшафтах, ні в тваринному світі.

Дім Міла у м.Барселона, Іспанія. 1906-1910 рр. Арх. А.Гауді

Завжди є більш чи менш яскравий контраст кольорів. І тому ми зобов’язані увібрати у кожний архітектурний елемент кольорову палітру (частково або повністю), яка, можливо, пізніше зникне, тому що час подбає про те, щоб замінити її на іншу, таку, що більше підходить старій речі». Архітектурні рішення Гауді вражають своєю мальовничістю, надзвичайною розмаїтістю форм і фактури, поліхромією та вільною виразною побудовою елементів композиції. Гауді використовує недорогі матеріали – кахлі, кольорову майоліку, полив’яну кераміку, необроблений камінь, але використовує так, що будівлі стають схожими на дорогоцінні коштовності.

Парк Гуеля, у м. Барселона, Іспанія, 1900-1914 рр. Арх. А. Гауді

Для творчого методу барселонського архітектора було характерним ретельне опрацювання задуму в рисунках, проекті та макеті. Не менш уважним було ставлення майстра і до втілення проектів – він особисто слідкував за реалізацією своїх ідей, вимагаючи безлічі переробок, які іноді доводили підрядчиків до зубожіння. Проте, саме це дозволило Гауді створити справжні шедеври, що нині становлять предмет національної гордості Каталонії.

Таким чином, можна зробити висновок, що декор є необхідним засобом художньої виразності, котрий суттєво збагачує творчу палітру зодчого та сприяє гармонізації оточуючого середовища.


 

Перевірка якості виконання запланованого об’єму роботи.

3.Заключний інструктаж:

§ Аналіз практичних робіт.

§ Оцінювання робіт та розбір помилок.

§ Узагальнення та систематизація знань.

§ Підведення підсумків виконаного об’єму роботи.

ІІІ. Заключна частина

Підведення підсумків заняття.

Повідомлення про об’єм самостійної роботи, методи і прийоми її виконання.

Завдання для самостійної роботи: підготувати планшет для виконання проекту, виконати ескізи обраної певної тематики в кольорі , виготовлення власне творчої композиції .

Обладнання та матеріали: зразки практичних робіт, таблиці, папір креслярський, гумка, олівець, фарби, графічний матеріал для нанесення підпису роботи.

Оголошення теми та змісту наступного заняття, необхідні інструменти та матеріали.

Тема наступного заняття: Декор в екстер’єрі – творча композиція.

Обладнання та матеріали: ескіз в кольорі, планшет, папір, фарби чи інші художні засоби для створення композиції.

Прибирання робочих місць.


Рекомендована література:

1. Антонович Є. А., Василишин Я. В., Шпільчак В. А. / Російсько-український словник-довідник з інженерної графіки, дизайну та архітектури / Антонович Є. А., Василишин Я. В., Шпільчак В. А. ─ Львів : Світ, Навч. Посібник, 2001. – 240 с.

2. Волкотруб И. Т. Основы художественного конструирования / Волкотруб И. Т. – К. : Вища школа, 1988. – 191 с.

4. Макарова М. Н. Перспектива. Учебное пособие для студ. пед инст. по худ. граф. спец. / Макарова М. Н. – М. : Просвещение, 1989. – 191 с.

5. Нестеренко О. И. Краткая энциклопедия дизайна / Нестеренко О. И. – М. : Молодая гвардия, 1994. – 315 с.

8. Ратнічин В. М. Перспектива / Ратнічин В. М. – К. : Вища школа, 1977. – 135 с.

9. Сапего И. Г. Предмет и форма / – М. : Советский художник, 1984. – 304 с.

12. Шпара П. Е., Шпара И. П. Техническая эстетика и основы художественного конструирования / Шпара П. Е., Шпара И. П. – Киев, 1989. – 247 с.

 


 

 

Фахверк


 

Міністерство освіти і науки України

Кам’янець-Подільський національний університет

імені Івана Огієнка

Кафедра образотворчого та декоративно-прикладногомистецтва
і реставрації творів мистецтва

 

 

Модульна контрольна робота

З курсу Глобальні проблеми сучасного мистецтва

Студентки V курсу

Педагогічного факультету

КПНУ ім. Івана Огієнка

Рибакової Олени Іванівни

 

Кам’янець-Подільський

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти