ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Електромузичні інструменти і синтезатори

Загрузка...

Докладніше: Електромузичні інструменти та синтезатор

У XX столітті багатоманіття музичних інструментів поповнилося електромузичними інструментами, в яких звук видобувається завдяки застосуванню електричних коливань. В залежності від способу формування цих коливань розрізняють електричні інструменти, в яких акустичні коливання підсилюються і обробляються за допомогою електронної апаратури, та електронні інструменти, у яких коливання електричного струму генерується виключно електрогенераторами.

Якщо перші електроінструменти, такі як телармоніум чи терменвокс, передбачали виконання музики лише в реальному часі, то в другій половині XX століття були винайдені електронні інструменти, що дозволяють запрограмувати той чи інший звук (або їх послідовність) завчасно. Такі інструменти отримали назви синтезаторів. У 1960-ті — 70-ті роки синтезатори затвердились в популярній музиці, поступово забезпечивши створюваній за їх допомогою електронній музиці одне з чільних місць серед форм масової культури.

Музичне програмне забезпечення

Див. також: Категорія:Музичне програмне забезпечення

На рубежі XX–XXI століть музиканти отримали можливість використовувати персональний комп'ютер не тільки для прослуховування чи збереження музичних записів, але і для їх створення чи обробки. Для цього необхідні звукова карта, що дозволяє записувати звук в комп'ютер або виводити його на акустичні системи, а також спеціальне програмне забезпечення.

За цільовим призначенням в професійному музичному програмному забезпеченні можна виділити нотні редактори, секвенсери, звукові редактори, синтезатори і семплери, а також програми багатоканального зведення, що зазвичай включають у себе функції більшості з перелічених типів програм. Ці програми використовують головним чином два типи цифрових технологій — технології обробки звуку та MIDI-технології. Технології обробки звуку працюють беспосередньо зі звуком, закодованим у цифровий сигнал, тоді як MIDI-технології працюють з послідовностями команд для MIDI-сумісного електронного інструмента, який може бути реалізованим як апаратно, так і програмно.

Музичні заклади і організації

Освітні заклади

Докладніше: Музична освіта

Див. також: Категорія:Консерваторії та Категорія:Музичні училища

Старе приміщення Паризької консерваторії, найпершого вищого музичного навчального закладу у світі

Львівська консерваторія, найстарша в Україні

Починаючи з кінця XVIII століття, центрами музичної освіти стають спеціалізовані навчальні заклади, що традиційно називаються консерваторіями. Першим вищим навчальним закладом музичного профілю стала відкрита незабаром після французької революції консерваторія у Парижі (1795), а протягом XIX століття за її прикладом було відкрито ще 28 консерваторій по всьому світу, в тому числі у Львові (1854), Петербурзі (1862) і Москві (1866). Пізніше консерваторії стали іменувати музичними академіями (в тому числі в Україні), вищими школами музики (в Німеччині), або університетами (у Варшаві, Відні).

Сучасні музичні навчальні заклади мають розгалужену структуру, включаючи відділи композиції, музикознавства, інструментального виконавства, хорового та сольного співу. При консерваторіях діють студентські хори, оркестри та інші колективи. ВАК України виділила музичне мистецтво в окрему спеціальність під номером «17.00.03», за якою присуджуються наукові ступені у галузі «мистецтвознавство»[26]. В західних країнах існують такі наукові ступені, як «Магістр музики» (Master of music) і «Доктор музики» (Doctor of Music).

Вищій музичній передує музична освіта початкового і середнього рівнів. В Україні відповідними закладами є дитячі музичні школи (ДМШ) та музичні училища. Особливе місце займають спеціалізовані середні музичні школи при консерваторіях, що характеризуються поєднанням спеціальної музичної освіти із загальною середньою освітою.

Концертні заклади

Див. також: концертні зали та філармонія

Якщо до XVIII століття центрами виконання музики були церкви, палаци, придворні театри та аристократичні салони, то починаючи з 1690 року, коли в Лондоні був споруджений перший спеціалізований концертний зал, виступи музичних колективів відбуваються в спеціально споруджених для цього приміщеннях і стають доступними для широкої аудиторії[27]. Протягом XIX–XX століть виникали концертні організації, які влаштовували регулярні виступи колективів і солістів у приміщеннях купецьких і ремісничих гільдій, залах готелів і ресторанів, а також у приміщеннях оперних театрів. Найбільші концертні зали світу — зали оперних театрів Метрополітен-Опера та Опера Сан-Франциско, розраховані більш як на 3000 місць.

У країнах соціалістичного табору протягом XX століття була розбудована мережа державних концертних організацій, що називалися філармоніями. Станом на 2010 рік філармонії продовжують функціонувати в усіх обласних центрах України, в столицях та обласних центрах інших пост-радянських країн, центрах польських воєводств[28], ряді інших європейських міст (зокрема Берліні). Специфічними радянським явищами стали Будинки органної та камерної музики, що розташовувались у приміщеннях закритих у роки радянського панування костелах, в Україні такі заклади буди відкриті протягом 1980-х років — у Києві, Дніпропетровську, Білій Церкві, Львові, та Харкові.

Місцем побутування масової музики є клуби. В СРСР клубні заклади знаходились у веденні держави, зокрема у веденні Міністерства культури станом на 1970 рік налічувалось більше 90 тисяч клубних закладів[29]. Найбільші клубні заклади називалися будинками та палацами культури[30], при цих закладах створювались різноманітні самодіяльні колективи, у тому числі хори, оркестри, ансамблі пісні і пляски. Найбільші палаци культури є традиційним місцем проведення концертів популярної музики, найбільшим закладом такого типу в Україні є Палац «Україна», що з 1998 року має статус національного.

В Європі та США, а з кінця 1990-х років і в пост-радянських країнах, розвивається мережа приватних клубних закладів, які стали центрами так званої «клубної музики» — танцювальної електронної музики, виконуваної ді-джеями.

Музична індустрія

Докладніше: Музична індустрія

Долі продажів музичних записів на світовому ринку між найбільшими корпораціями та незалежними лейблами

Потреба у поширенні музичних творів і прагнення отримати на цьому матеріальну вигоду спричинила до появи розгалуженої системи організацій і компаній, яку називають музичною індустрією. Якщо до початку XX століття домінуючим в музичній індустрії було нотодрукування, то з середини XX століття домінуючою стала звукозаписна індустрія, обіг коштів якої станом на 2004 рік склав близько 32 млрд доларів США[31].

Музична індустрія об'єднує окремих музикантів, видавців, дистриб'юторів, підприємства роздрібної торгівлі, а також компанії теле- і радіомовлення, відносини між якими регулюються законодавством, головним чином в сфері авторського права. Музична індустрія розглядає три види власності, з якими вона оперує — власність на твори, на аудіо записи і на звукові носії. Якщо продаж звукових носіїв споживачам безпосередньо приносить прибуток роздрібним торговцям, що купують її у звукозаписних компаній через дистриб'юторів, то музиканти здебільшого отримують прибуток у вигляді роялті — відрахувань від продажів записаних ними випусків.

Музична індустрія охоплює також організації, що займаються кількісними підрахунками проданих аудіодисків чи завантажених аудіофайлів. Ці організації періодично публікують статистику у вигляді т.зв. хіт-парадів, найуспішніші випуски отримують спеціальні сертифікати, а також відзначаються різноманітними музичними преміями. Концертні виступи є предметом уваги концертних агентств або музичних менеджерів, при цьому організація концертних турів може сприяти зростанню кількості проданих альбомів, або навпаки — випуск альбому сприяє успіху гастролей артиста.

Музична терапія

Докладніше: музикотерапія

З середини XX століття об'єктом спеціального інтересу стала можливість музики зцілювати людину на фізіологічному чи психічному рівні[32]. Свідчення про цілющі властивості музики в літературі численні, і найчастіше приписуються музиці В.А. Моцарта[33][34], проте в окремих працях йдеться і про лікування більш екзотичними музичні явищами, як наприклад дзвоном дзвонів[35] чи навіть 4′33″ Дж. Кейджа.[36] Стверджується, що музика здатна, наприклад, впливати на рецептори шкіри, активізувати функції нервової системи, зменшувати больовий поріг, регулювати виділення гормонів, що знижує стрес, впливати на серцевий ритм і пульс, підвищувати і знижувати кров'яний тиск, знижувати м'язову напругу і покращувати координацію рухів[37]. Інтегративна дисципліна, що вивчає цілющий вплив музики на здоров'я людини, а також сама практика отримала назву музикотерапії.

Примітки

↓ Показувати повністю

1. ↑ аб С.Шип Музика, як вид мистецтва

2. ↑ Аристотель, «Поетика», 1449b26-27

3. ↑ абвгд А. Н. Сохор. Музыка//Музыкальный энциклопедический словарь. М., «Советская энциклопедия», 1990

4. ↑ Морис Бонфельд "Музыка. Речь. Мышление.

5. ↑ В. Н. Холопова. Специальное и неспециальное музыкальное содержание. М.,2002. С.3.

6. ↑ Асафьев Б. В. Музыкальная форма как процесс, кн. 1-2. Л., 1971

7. ↑ абвгдеж Способин. Элементарная теория музыки. М.1963

8. ↑ абвгдежи Юцевич Ю. Є.. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан» 2003 р. ISBN 966-7924-10-6

9. ↑ Меерзон. Б. Я. Акустические основы звукорежиссуры — М.2004

10. ↑ Холопов Ю. Н.; Гармония. Теоретический курс. М., 1988.

11. ↑ Болеслав Яворський, «Упражнения в образовании ладового ритма» (1915, 1928)

12. ↑ Холопов Ю. Н. Введение в музыкальную форму. Москва, 2006

13. ↑ Е. В. Назайкинский — Стиль и жанр в музыке — М., 2003

14. ↑ Є. Назайкінський. Шизофонія

15. ↑ Т. В. Чередниченко. Музыка в истории культуры.

16. ↑ Е. В. Назайкинский — Стиль и жанр в музыке — М., 2003

17. ↑ Classification Musicale PCDM

18. ↑ amazon.com

19. ↑ allmusic.com

20. ↑ umka.com.ua

21. ↑ Така кількість музикантів була задіяна на прем'єрі Восьмої симфонії Малера

22. ↑ Остроменский В. Д. Восприятие музыки как педагогическая проблема. — Киев, 1975.

23. ↑ аб Холопова В. Н. Область бессознательного в восприятии музикального содержания — М. 2002, 23 с.

24. ↑ Редакція г.-п.в. «Прес-Центр». (12.07.2008) «Межиріцька стоянка мисливців на мамонтів …»

25. ↑ Черкаський обл. інст. післядипл. освіти пед. працівників. «Межиріцька стоянка»

26. ↑ паспорти спеціальностей

27. ↑ M. M. Яковлев. Концертные залы

28. ↑ див. список польських філармоній в польській Вікіпедії

29. ↑ Л. Н. Тюпшков, П. П. Харланов. клубы//Велика радянська енциклопедія, вид. 3

30. ↑ Л. Н. Тютиков. Дворцы и дома культуры//Велика радянська енциклопедія, вид. 3

31. ↑ За підрахунками IFPI, натомість RIAA називає цифру 40 млрд

32. ↑ Брусиловский Л. С. Музыкотерапия. Руководство по психотерапии. — М., 1985

33. ↑ Campbell, Don (1997). The Mozart Effect: Tapping the Power of Music to Heal the Body, Strengthen the Mind, and Unlock the Creative Spirit. ISBN 0-380-97418-5.

34. ↑ «Arousal, mood, and the Mozart Effect.» Thompson, W.F.; Schellenberg E.G.; Husain, G (2001). Psychological Science. pp. 12(3)248-251. ISBN.

35. ↑ т.зв. «дзвонотерапія», «MIGnews.com.ua» 2003.11.24

36. ↑ Curreri, Enrico. 2008. W: A Case Study in John-Cage-Centered Music Therapy. MA Thesis, New York University.

37. ↑ Шабутін С., Хміль С., Шабутіна І. Зцілення музикою. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2008

Література

Eнциклопедії

  • Музична енциклопедія, М., 1973—82
  • Музыкальный энциклопедический словарь. М., «Советская энциклопедия», 1990
  • Grove Dictionary of Music and Musicians
  • Musik in Geschichte und Gegenwart
  • Музичний словник Рімана
  • Encyklopedia muzyczna PWM. Варшава 1979–2012

Вітчизняні словники

  • Юцевич Ю. Є.. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан» 2003 р. ISBN 966-7924-10-6
  • Словник музичної термінології. — К. Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — 112 с. — (Інститут української наукової мови Всеукраїнської академії наук; 1930)

Монографії

  • Гуменюк, А. Інструментальна музика — Київ, Наукова думка, 1972
  • Холопова В. Н. Музыка как вид искусства, ISBN 5-8114-0334-8 (рос.)
  • Чередниченко Т. В. . Музыка в истории культуры, ISBN 5-87859-002-6 (рос.)
  • Шип С. В. Музична форма від звуку до стилю [Текст] : навч. посіб. / С. В. Шип. — К. : Заповіт, 1998. — 368 с. — ISBN 966-7272-21-4 : Б. Ц.
  • Colles, Henry Cope (1978). The Growth of Music : A Study in Musical History, 4th ed., London ; New York : Oxford University Press. ISBN 0-19-316116-8 (1913 edition online at Google Books)
  • Universals in Music: A Perspective from Cognitive Psychology // Ethnomusicology. — Т. 20. — (1976) (3) С. 521–33. DOI:10.2307/851047.
  • Small, Christopher (1977). Music, Society, Education. John Calder Publishers, London. ISBN 0-7145-3614-8

 

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти