ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема: «Облік товарно-матеріальних запасів»

Тема: «Облік товарно-матеріальних запасів»

 

1. Сутність запасів та їх види;

2. Відмінності в методах оцінки запасів;

2.1. Первісна оцінка;

2.2. Методи оцінки вибуття запасів і залишку на кінець періоду;

3. Характеристика систем обліку запасів

3.1. Порівняльна характеристика систем постійного і періодичного обліку запасів;

3.2. Використання методів оцінки запасів при системі періодичного і постійного їх обліку;

3.3. Вплив величини запасів на фінансовий стан і результати діяльності підприємства;

4. Методика проведення інвентаризації запасі;

5. Відображення запасів у фінансовій звітності.

 


 

Сутність запасів та їх види

Значною частиною ліквідних активів підприємства є товарно-матеріальні запаси. Вони займають найбільшу питому вагу у структурі витрат підприємств різних видів діяльності, тому вибір методу обліку і оцінки запасів має суттєвий вплив на результати діяльності і фінансовий стан підприємства, які відображені у звіті про прибутки і збитки та балансі. Запаси мають здатність швидко перевтілюватись в готівку, тому їх часто називають засобами в обороті. За ступенем ліквідності вони поступаються дебіторській заборгованості, тому в балансах зарубіжних фірм вони розміщуються, у більшості випадків, після цієї категорії поточних активів.

Підходи до визначення терміну "запаси" є відмінними у різних країнах світу. Даний об'єкт обліку має також і різні назви: «Запаси», "Складські запаси", "Матеріально-виробничі запаси", "Товарно-матеріальні запаси". У країнах британо-американської облікової моделі (США, Великобританія) під запасами розуміють активи, призначені для продажу або використання протягом одного звичайною операційного циклу. У країнах континентальної облікової моделі до запасів відносять активи, призначені для короткостроковою використання або перепродажу.

Загальні питання, які стосуються сутності, оцінки запасів та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені у МСБО 2 "Запаси". Даний стандарт визначає запаси як активи, які.

утримуються для продажу в звичайному ході бізнесу:

– перебувають у процесі виробництва для такого продажу;

або

існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

Тобто структура запасів буде залежати від виду діяльності, якою займається підприємство. На виробничих підприємствах до запасів відносяться:

сировина і матеріали, які придбані, вирощені (сільськогоспо­дарська продукція) або видобуті (природні ресурси) й призначені для виробництва продукції та забезпечення виробничого процесу. У процесі їх використання вони, разом з іншими витратами виробництва (витрати на оплату праці, загальні витрати), включаються до незавершеного виробництва;

незавершене виробництво– запаси, які знаходяться у виробничому процесі, але не пройшли ще всіх стадій обробки, щоб бути віднесеними до готової продукції;

готова продукція – вироби, які виготовлені підприємством і повністю готові для продажу.

Для торговельних підприємств запасами є товари, що придбані і призначені (як правило без додаткової обробки чи переробки) для наступної реалізації.

На підприємствах сфери послуг запаси включають незавершені послуги та допоміжні матеріали.

Запаси відображаються в обліку і звітності підприємства (незалежно від того, де вони фактично знаходяться) за умови, що право власності на них належить цьому підприємству. Перехід права власності на запаси відповідно до принципу реалізації відбувається, у більшості випадків, в момент, коли продавець фактично передає товари покупцю.

Якщо підприємство має запаси, які фактично йому не належать, то вони не повинні включатись до товарно-матеріальних, запасів цього підприємства. Прикладом цього можуть бути запаси підприємства, яке здійснює торгівлю на консигнаційній основі. У даному випадку консигнаційні товари повинні відображатись у складі власних запасів підприємства-постачальника.

Керівництво підприємства постійно вирішує комплексні питання, пов'язані з плануванням та контролем запасів, оскільки їх надмірна величина призводить до вилучення грошових коштів з обороту. У той же час, недостатня кількість запасів може спричинити втрати в обсягах продажу. Тому менеджери підприємства зобов'язані приймати рішення щодо оптимальної величини і структури запасів, а також строків та обсягів нових замовлень. Інформація про інвестиції в запаси є досить цікавою для зовнішніх користувачів (інвесторів, кредиторів тощо), тому вона, з додатковими поясненнями у примітках, включається обов'язково до фінансової звітності.


 

Відмінності в методах оцінки запасів

Первісна оцінка запасів

 

Важливою умовою організації обліку запасів є їх оцінка, від якої будуть залежати фінансові результати господарської діяльності підприємства. У більшості зарубіжних країн запаси оцінюються за їх фактичною собівартістю на момент отримання або використання в процесі виробництва, яка включає: витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, безпосередньо пов'язані із запасами.

У свою чергу до витрат на придбаннявідносяться: ціна закупівлі; девізне мито та інші податки, пов'язані з придбанням, які не відшкодовуються підприємству; витрати на вантажно-розвантажувальні роботи; витрати на транспортування тощо. При визначенні витрат на придбання запасів із їх вартості вираховують торговельні та інші знижки. Витрати на транспортування запасів можуть включатись або не включатись до собівартості запасів (якщо згідно з умовами договору покупець їх не несе).

Наприклад, фірма "Консул" отримала партію товарів з наданням їй знижки у розмірі 3 % від договірної вартості. Крім цього, згідно з умовами поставки фірма "Консул'' може отримати розрахункову знижку у розмірі 4 % за умови оплати товару протягом 15 днів. Згідно з інформацією, вказаною в рахунку-фактурі, собівартість придбаних товарів буде розрахована так ($):

Договірна вартість товарів 80,000

Торговельна знижка 3 % (80,000 х 0,03) 2,400

Вартість придбання 77,600

Розрахункова знижка за дострокову оплату 4 %

(77,600 x 0,04) 3,104

Чиста вартість придбання 74,496

Витрати на транспортування 614

Собівартість придбаним товарів 75,11

Витрати на переробкувключають прямі витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати. До прямих витрат на оплату праці відносять заробітну плату виробничого персоналу, яку можна безпосередньо віднести до конкретного виду продукції. Виробничі накладні витрати пов'язані з виробництвом продукції, але вони можуть бути віднесені на собівартість конкретних видів продукції після розподілу з використанням відповідної бази розподілу.

До інших витрат, які можуть бути віднесені до собівартості запасів відносяться: витрати на проектування і розробку продукції; витрати на зберігання, необхідність яких обумовлена виробничим процесом; амортизація ліцензій або платежів, пов'язаних з конкретною продукцією; невиробничі накладні витрати, пов'язані з доставкою запасів та приведенням у теперішній стан.

До вартості товарно-матеріальних запасів не включаються: понаднормативні суми відходів матеріалів, загальновиробничі, адміністративні витрати та витрати на збут.

Рис. 1. Облік виробництва та готової продукції за стандартними витратами

Метод роздрібних цін (інша його назва – метод роздрібної інвентаризації)призначений для використання підприємствами роздрібної торгівлі в умовах великої кількості одиниць товарів й змінної номенклатури товарів, які забезпечують однакову норму прибутку та для яких неможливо використати інші методи визначення вартості запасів. Собівартість реалізованих товарів розраховується як різниця між собівартістю товарів для продажу (запаси на початок плюс закупівлі) і собівартістю залишку товарів на кінець періоду. Для цього знаходиться відсоток собівартості товарів у роздрібній їх вартості, який множиться на залишок запасів за роздрібними цінами для розрахунку собівартості залишку товарів.

Підприємства роздрібної торгівці часто використовують також середній відсоток валового прибутку (метод валового прибутку), який визначається для кожного підрозділу (відділу, секції тощо). Для забезпечення точності визначення вартості запасів, при застосуванні методу роздрібних цін, необхідно періодично проводити інвентаризацію.

Приклади використання методів роздрібної інвентаризації і валового прибутку будуть показані при розгляді методики проведення інвентаризації в зарубіжних країнах.

Вибір методу визначення вартості запасів не залежить від фізичного руху цих запасів. Наприклад, незалежно від того, коли і який саме товар надійшов на склад та коли і який саме з однакових товарів був взятий зі складу для реалізації, на підприємстві може застосовуватись будь-який з методів визначення вартості запасів. Загальноприйняті принципи обліку вимагають, щоб метод був раціональним (обґрунтованим) і застосовувався на систематичній основі. У більшості випадків підприємству надається право вибору того чи іншого методу визначення вартості запасів. При цьому міжнародні стандарти зазначають, що підприємство повинно застосовувати однакові методи визначення вартості для всіх запасів, подібних за характером і використанням. Також дотримання принципу постійності в обліку стосовна методів визначення вартості запасів, вимагає їх незмінності, принаймні, впродовж одного року або більшого періоду, а їх зміна повинна бути обґрунтованою і розкритою у примітках до фінансових звітів.

Використання різних методів оцінки запасів призводить до різних результатів при визначенні собівартості реалізованих запасів та їх залишку на кінець періоду. А це в свою чергу впливає на величину прибутку як поточного, так і наступного років та, відповідно, податку з прибутку.


 

Тема: «Облік товарно-матеріальних запасів»

 

1. Сутність запасів та їх види;

2. Відмінності в методах оцінки запасів;

2.1. Первісна оцінка;

2.2. Методи оцінки вибуття запасів і залишку на кінець періоду;

3. Характеристика систем обліку запасів

3.1. Порівняльна характеристика систем постійного і періодичного обліку запасів;

3.2. Використання методів оцінки запасів при системі періодичного і постійного їх обліку;

3.3. Вплив величини запасів на фінансовий стан і результати діяльності підприємства;

4. Методика проведення інвентаризації запасі;

5. Відображення запасів у фінансовій звітності.

 


 

Сутність запасів та їх види

Значною частиною ліквідних активів підприємства є товарно-матеріальні запаси. Вони займають найбільшу питому вагу у структурі витрат підприємств різних видів діяльності, тому вибір методу обліку і оцінки запасів має суттєвий вплив на результати діяльності і фінансовий стан підприємства, які відображені у звіті про прибутки і збитки та балансі. Запаси мають здатність швидко перевтілюватись в готівку, тому їх часто називають засобами в обороті. За ступенем ліквідності вони поступаються дебіторській заборгованості, тому в балансах зарубіжних фірм вони розміщуються, у більшості випадків, після цієї категорії поточних активів.

Підходи до визначення терміну "запаси" є відмінними у різних країнах світу. Даний об'єкт обліку має також і різні назви: «Запаси», "Складські запаси", "Матеріально-виробничі запаси", "Товарно-матеріальні запаси". У країнах британо-американської облікової моделі (США, Великобританія) під запасами розуміють активи, призначені для продажу або використання протягом одного звичайною операційного циклу. У країнах континентальної облікової моделі до запасів відносять активи, призначені для короткостроковою використання або перепродажу.

Загальні питання, які стосуються сутності, оцінки запасів та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені у МСБО 2 "Запаси". Даний стандарт визначає запаси як активи, які.

утримуються для продажу в звичайному ході бізнесу:

– перебувають у процесі виробництва для такого продажу;

або

існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

Тобто структура запасів буде залежати від виду діяльності, якою займається підприємство. На виробничих підприємствах до запасів відносяться:

сировина і матеріали, які придбані, вирощені (сільськогоспо­дарська продукція) або видобуті (природні ресурси) й призначені для виробництва продукції та забезпечення виробничого процесу. У процесі їх використання вони, разом з іншими витратами виробництва (витрати на оплату праці, загальні витрати), включаються до незавершеного виробництва;

незавершене виробництво– запаси, які знаходяться у виробничому процесі, але не пройшли ще всіх стадій обробки, щоб бути віднесеними до готової продукції;

готова продукція – вироби, які виготовлені підприємством і повністю готові для продажу.

Для торговельних підприємств запасами є товари, що придбані і призначені (як правило без додаткової обробки чи переробки) для наступної реалізації.

На підприємствах сфери послуг запаси включають незавершені послуги та допоміжні матеріали.

Запаси відображаються в обліку і звітності підприємства (незалежно від того, де вони фактично знаходяться) за умови, що право власності на них належить цьому підприємству. Перехід права власності на запаси відповідно до принципу реалізації відбувається, у більшості випадків, в момент, коли продавець фактично передає товари покупцю.

Якщо підприємство має запаси, які фактично йому не належать, то вони не повинні включатись до товарно-матеріальних, запасів цього підприємства. Прикладом цього можуть бути запаси підприємства, яке здійснює торгівлю на консигнаційній основі. У даному випадку консигнаційні товари повинні відображатись у складі власних запасів підприємства-постачальника.

Керівництво підприємства постійно вирішує комплексні питання, пов'язані з плануванням та контролем запасів, оскільки їх надмірна величина призводить до вилучення грошових коштів з обороту. У той же час, недостатня кількість запасів може спричинити втрати в обсягах продажу. Тому менеджери підприємства зобов'язані приймати рішення щодо оптимальної величини і структури запасів, а також строків та обсягів нових замовлень. Інформація про інвестиції в запаси є досить цікавою для зовнішніх користувачів (інвесторів, кредиторів тощо), тому вона, з додатковими поясненнями у примітках, включається обов'язково до фінансової звітності.


 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти