ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

 

 

Інноваційний менеджмент

 

 


Автор: Є.Г.Сарапулова

 

 

Рецензенти: Литвиненко Т.М., кандидат економічних наук, доцент (Київський Національний університет ім. Тараса Шевченка), Лук’янов В.О., кандидат економічних наук, доцент (директор Інституту економіки та управління Київського славістичного університету),  
   

 

 

Рекомендовано вченою радою Навчально-наукового інституту гуманітарних технологій (протокол № __________ від ________________________________)

 

 

Інноваційний менеджмент. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / Сарапулова Є.Г. к.пед.н., доц. – К.: ДУІКТ,-2009, с.

 

 

У навчально-методичному посібнику, підготовленому відповідно до навчальної програми курсу «Інноваційний менеджмент», вміщено типову програму курсу з навчально-методичним планом. Основна увага приділена навчально-методичному забезпеченню всіх тем курсу. По кожній темі послідовно подаються: вузлові питання, навчальні цілі, методичні поради до опанування теми, ілюстративний матеріал, контрольні запитання, навчальні завдання для самостійної роботи, проблемні питання для обговорення в групі, тести і рекомендована література.

Розрахований на студентів навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації, які навчаються за планами підготовки магістрів, спеціалістів зі спеціальності «Менеджмент організацій».

 

 

ВСТУП

ПРЕДМЕТ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «Інноваційний менеджмент»

Дисципліна «Інноваційний менеджмент» передбачає набуття студентами теоретичних знань та практичних навичок щодо організації управління інноваційною діяльністю на підприємствах різних форм власності та різної правової форми з урахуванням специфіки їх функціонування в умовах ринкових відносин.

Предметом вивчення дисципліни є напрями інноваційної діяльності організацій.

Предметом навчальної дисципліни є:

- основні тенденції розвитку економіки, науки, освіти;

- особливості організаційних форм інноваційної діяльності;

- суть та основні методи експертиз інноваційних проектів;

- організація науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших робіт, пов’язаних з виробництвом нововведень;

- економічні основи інноваційної діяльності.

Головною метою викладання дисципліни «Інноваційний менеджмент» є оволодіння студентів

теоретичними знаннями:

- з питань організації та управління інноваційною діяльністю підприємства;

- також інструментарієм, методикою розроблення інноваційних стратегій розвитку підприємства;

- опанування студентами основних термінів, визначень та понять з інноваційної діяльності;

 

набуття вмінь:

- щодо методів оцінки інноваційних проектів;

- організації управління інноваційною діяльністю підприємства;

- застосовувати набутий розвинутими країнами досвід державної підтримки інноваційного процесу, а також використовувати наукові основи інноваційної діяльності в нашій країні;

- організовувати науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи, а також підготовку виробництва нововведень з метою реалізації інноваційного проекту.

В процесі вивчення дисципліни “Інноваційний менеджмент” передбачається опанування 2 розділів: І – “Концепція, особливості організаційних форм та наукові основи інноваційного менеджменту”; ІІ – “Формування портфелів інновацій та організація відповідних робіт для виробництва нововведень”. Кожний розділ пов’язаний з відповідним модулем.

Навчальний матеріал всіх розділів враховує знання студентами окремих тем з дисциплін “Основи менеджменту”, “Маркетингові дослідження”, “Економічний аналіз”, “Економіка підприємства” тощо. Так як дисципліна викладається в останньому семестрі заключного року навчання, одержані знання, вміння та навички використовуються безпосередньо на держіспиті з фаху.

Засвоєння теоретичних положень відбувається на лекційних заняттях. Перевірка засвоєного поточного матеріалу відбувається на семінарських та практичних заняттях.

На семінарських заняттях, з однієї сторони, здійснюється контроль знань, які одержані студентами на попередній лекції та закріплені в процесі самостійної роботи, з іншої сторони, більш детально пояснюється та обговорюється матеріал, який визвав у студентів затруднення в процесі самостійної роботи. На практичних заняттях розв’язується та детально пояснюється певна задача, на основі якої видається домашнє завдання (рішення аналогічної задачі зі своїми чисельними даними).

Модульний контроль полягає у відповідях на певні тести і окремі питання в рамках пройденого матеріалу в письмовій формі. Головна мета контролю – перевірка рівня засвоєних студентами знань та вмінь у відповідності з завданнями дисципліни. Тести і питання складені так, що для правильних відповідей треба володіти основними теоретичними положеннями модуля.

РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ

Для денної форми навчання:

Номери та найменування тем Всього годин Розподіл навчального часу за видами занять
Лек. Лаб. Практ. Сем.   СРС
Модуль 1              
Тема 1. Мета і задачі курсу. Концепція інноваційного менеджменту. Іноземний досвід державної підтримки інноваційної діяльності.              
Тема 2. Особливості організаційних форм інноваційної діяльності. Наукові основи інноваційного менеджменту.              
Тема 3. Експертиза інноваційних проектів.              

 

Модуль 2              
Тема 4. Управління персоналом в інноваційних організаціях. Формування портфелів нововведень та інновацій.              
Тема 5. Організація дослідницьких і проектних робіт. Організаційно-технологічна підготовка виробництва нововведень.              
Усього                

Для заочної форми навчання:

Номери та найменування тем Всього годин Розподіл навчального часу за видами занять
Лек. Лаб. Практ. Сем.   СРС
Тема 1. Мета і задачі курсу. Концепція інноваційного менеджменту. Іноземний досвід державної підтримки інноваційної діяльності.              
Тема 2. Особливості організаційних форм інноваційної діяльності. Наукові основи інноваційного менеджменту.              
Тема 3. Експертиза інноваційних проектів.              
Тема 4. Управління персоналом в інноваційних організаціях. Формування портфелів нововведень та інновацій.              
Тема 5. Організація дослідницьких і проектних робіт. Організаційно-технологічна підготовка виробництва нововведень.              
Усього                

 

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ «Інноваційний менеджмент»

 

Тема 1. Мета і задачі курсу. Концепція інноваційного менеджменту. Іноземний досвід державної підтримки інноваційної діяльності.

1.1. Ключові питання

1.Концепція інноваційного управління.

2.Структура інноваційного управління.

3.Еволюція інноваційного управління. Сучасні парадигми стратегічного управління.

4.Досвід та проблеми використання системи інноваційного управління підприємствами України.

 

 

Навчальні цілі

1.Розкрити концепцію інноваційного управління.

2.Проаналізувати структуру інноваційного управління.

3.Висвітлити зміст еволюції інноваційного управління.

4.Охарактеризувати сучасні парадигми інноваційного управління.

 

Термінологічний словник

Інноваційний менеджмент – ..................................................................

Інноваційне планування – ......................................................................

1.4.Контрольні запитання

1.Предмет, мета і завдання курсу відповідно до робочої навальної програми. Основні тенденції розвитку економіки, науки, освіти. Суть глобалізації світового ринку та її соціальні наслідки.

2. Основні терміни та визначення в інноваційній діяльності.

3.Еволюція технологічних циклів (теорія Кіндратієва щодо розвитку НТП). Стратегічні тенденції розвитку економічно розвинутих країн. Перехід від технотронного до гуманістичного суспільства.

4.Суть, класифікація і кодування нововведень і інновацій.

5.Структура і зміст системи інноваційного менеджменту організації. Суть компонентів системи “вихід”, “вхід”, “зворотний зв’язок”, “зовнішнє середовище”, “управляюча” і “управляємо” підсистеми.

6.Податкові пільги в розвинутих країнах, які стимулюють інноваційну діяльність. Три типи моделей науково-інноваційного розвитку.

7. Досвід США. Стимулювання венчурних фірм і дослідницьких центрів. Державна підтримка фірм “спин-офф”. Роль малого бізнесу в науці. Особливості інвестиційних фондів США.

8.Досвід Японії. Організаційна структура державного управління науково-технічним прогресом. Роль міністерства зовнішньої торгівлі й політики в розвитку науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт. Японська модель інтеграції науки і виробництва. Стратегія технополісів. Розвиток міжнародної інтеграції і кооперування.

9. Досвід провідних країн Євросоюзу. Програми ЕSPRІТ, РАСЕ, TACIS та інші. Джерела та форми фінансування інновацій. Методи фінансування інноваційної діяльності за кордоном.

План семінарського заняття

Менеджменту

1. Зміст поняття "інновація". Класифікація новацій, інноваційних процесів, нововведень.

2. Сучасні аспекти нововведень то розвиток конкуренції.

3. Інноваційний процес та інноваційна діяльність.

4.Особливості прийняття рішень в управлінні інноваціями.

5. Еволюція розвитку теорій інноваційної діяльності. Становлення теорії інноватики та її сучасні концепції.

1.6. Навчальні завдання для самостійної роботи

Завдання. На прикладі реальної організації проаналізувати, чи враховані її керівництвом усі компоненти стратегічного управління при впровадженні інновацій та вимог до стратегії.

 

 

1.7. Проблемні питання для обговорення в групі

1.На прикладі конкретної організації розкрити взаємозв’язок основних елементів управління впровадженням інновацій.

2. На прикладі конкретної організації проаналізувати досвід та проблеми використання системи управління впровадженням інновацій в Україні.

1.8. Тестові завдання для самоперевірки знань

1.Позначити правильну відповідь

Управління впровадженням інновацій включає такі компоненти:

  1) імідж надійного партнера;
  2) високі технологічні навички персоналу;
  3) аналіз середовища;
  4) відсутність диференціації виробів.

 

2.Позначити правильну відповідь

До переваг організацій, орієнтованих на впровадження інновацій відносять:

  1) можливість врахувати об’єктивні зовнішні і внутрішні фактори;
  2) можливість сформулювати місію організації;
  3) можливість визначити концепцію управління;
  4) можливість екстраполяційного передбачення майбутнього.

 

Рекомендована література

Основна література: 1, 7, 8.

Додаткова література: 1, 3, 4, 7.

Навчальні цілі

1.Дати характеристику систем управління в умовах мінливого середовища.

2.Представити ранжування управлінських задач в управлінні.

3. Проаналізувати особливості управління в умовах стратегічних несподіванок.

 

Термінологічний словник

Зовнішнє середовище безпосереднього впливу – ...............................

Зовнішнє середовище непрямого впливу – ...............................................

Галузеві ключові фактори успіху – ...........................................................

2.4.Контрольні запитання

1.Класифікація інноваційних організацій. Стратегії віолентів, патієнтів, комутантів, експлерентів.

2.Особливості малих фірм.

3.Венчурні фірми.

4.Відмітні риси спеціалізованих і комплексних інноваційних організацій. Структури інноваційних організацій.

5.Реструктуризація як інструмент підвищення конкурентноздатності організації. Форми реорганізації. Реформування підприємства як самостійний різновид реструктуризації. Структурна схема реструктуризації підприємства. Склад програми реструктуризації.

6.Суть основних економічних законів. Прояв основних законів в організаціях. Системний підхід до інноваційної діяльності.

7.Характерні риси розвитку соціально-економічних систем. Класифікація систем та їх властивості. Правила застосування системного підходу.

8.Бенчмаркінг як інструмент розвитку виробництва.

9.Суть еволюційно-відтворювального підходу до розвитку виробництва. Функціональний підхід до менеджменту.

10.Суть маркетингового, нормативного, комплексного, процесного та інших підходів до інноваційного менеджменту.

Плани семінарських занять

Семінарське заняття.

Рекомендована література

Основна література: 2, 6, 8, 9.

Додаткова література: 15, 17.

Навчальні цілі

1.Знайомити студентів з методами експертиз: описовий, “до і після”, порівнянний.

2.Дати поняття про способи зниження ризику інноваційного проекту.

Термінологічний словник

Можливості – ..........................................................................

Загрози – .................................................................................

Сильні сторони організації – .........................................................

Слабкі сторони організації – .............................................................

Стратегічні зони господарювання - .....................................................

3.4.Контрольні запитання

1.Методи експертиз: описовий, “до і після”, порівнянний.

2.Конкурси і державні контракти на реалізацію проекту. Експертна анкета та заключна оцінка проекту.

3.Методи вибору оптимального варіанта інноваційного проекту. Показники доходності (приведені витрати, термін окупності, коефіцієнт ефективності додаткових вкладень).

4.Способи зниження ризику інноваційного проекту.

Плани семінарських занять

Семінарське заняття.

Рекомендована література

Основна література: 3, 4, 5.

Додаткова література: 13, 17.

Навчальні цілі

1.Розкрити положення щодо “традиційного” управління персоналом. Особливості управління персоналом в інноваційних організаціях (проблема професійного успіху, конкурсний добір, спеціальні тести тощо).

2. Проаналізувати нові технології соціального управління. Формування проектної “команди”. Соціальна взаємодія членів групи.

3. Висвітлити фактори формування конкурентних переваг об’єктів на основі їх ексклюзивної цінності. Ознаки цінності. Основні підходи щодо комплексної оцінки конкурентної переваги. Чинники для класифікації та прогнозування конкурентної переваги.

4. Охарактеризувати зміст портфелів нововведень та інновацій.

 

Термінологічний словник

Цілі – ..........................................................................

Місія – .................................................................................

Контроль – ....................................................................................

4.4.Контрольні запитання

1.Загальні положення щодо “традиційного” управління персоналом. Особливості управління персоналом в інноваційних організаціях (проблема професійного успіху, конкурсний добір, спеціальні тести тощо).

2.Нові технології соціального управління. Формування проектної “команди”. Соціальна взаємодія членів групи.

3.Вирішення конфліктних ситуацій. Формування групових норм. Шляхи досягнення консенсусу в інноваційних колективах.

4.Формування конкурентних переваг об’єктів на основі їх ексклюзивної цінності. Ознаки цінності. Основні підходи щодо комплексної оцінки конкурентної переваги. Чинники для класифікації та прогнозування конкурентної переваги.

5.Персонал і товар (послуга) як чинники конкурентної переваги. Перелік зовнішніх факторів організації (фірми), які впливають на конкурентноздатність товару (послуги).

6.Аналіз дії закону конкуренції. Аналіз конкурентноздатності організації та її конкурентів.

7.Зміст портфелів нововведень та інновацій.

План семінарського заняття

Рекомендована література

Основна література: 7, 8.

Додаткова література: 8, 9, 11.

Навчальні цілі

1. Розкрити завдання, особливості і стадії організаційно-технологічної підготовки виробництва. Єдина система технологічної підготовки.

2. Ознайомити студентів з Основи інвестиційної діяльності організації. Техніко-економічне обґрунтування проекту. Економічні питання організаційно-технологічної підготовки виробництва. Система показників ефективності інноваційної діяльності. Організація аналізу ефективності інноваційної діяльності.

3. Висвітлити специфіку оцінки основних аспектів державної інноваційної політики. Способи державного впливу на ефективність інноваційної діяльності. Державне регулювання міжнародних зв’язків в інноваційній сфері.

 

Термінологічний словник

Лідерство за витратами – ..........................................................................

Широка диференціація – .........................................................

5.4.Контрольні запитання

1.Задачі, принципи і етапи дослідницьких та проектних робіт. Дослідні та експериментальні роботи.

2.Рівні впровадження результатів дослідницьких та проектних робіт. Патентно-ліцензійна діяльність інноваційної організації. Тенденції розвитку технологій та їх класифікація.

3.Завдання, особливості і стадії організаційно-технологічної підготовки виробництва. Єдина система технологічної підготовки.

4.Аналіз і прогнозування організаційно-технічного рівня виробництва. Показники організаційно-технічного рівня.

5.Основи інвестиційної діяльності організації. Техніко-економічне обґрунтування проекту. Економічні питання організаційно-технологічної підготовки виробництва. Система показників ефективності інноваційної діяльності. Організація аналізу ефективності інноваційної діяльності.

6.Ранні ознаки неблагополуччя інноваційної організації. Фази кризового процесу. Основні принципи антикризового управління.

7.Значення інновацій для економіки і національної безпеки держави. Загальнодержавні аспекти інвестиційного процесу. Головні функції державних органів в інноваційній діяльності.

8.Основні аспекти державної інноваційної політики. Способи державного впливу на ефективність інноваційної діяльності. Державне регулювання міжнародних зв’язків в інноваційній сфері.

9.Міжнародні інвестиційні програми як чинники прискорення науково-технічних процесів в нашій державі .

План семінарських занять

Семінарське заняття.

Рекомендована література

Основна література: 8, 10, 11, 12.

Додаткова література: 2, 5, 6, 8, 10, 14, 16, 18.

ФОРМИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

СТУДЕНТА НАД ДИСЦИПЛІНОЮ

Основними формами самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання над дисципліною є:

1. Підготовка до практичних аудиторних занять.

2. Самостійне виконання домашніх практичних завдань.

3. Самостійні відповіді на контрольні запитання та дидактичні тести.

4. Написання рефератів з обраної теми.

5. Підготовка до захисту практичних домашніх завдань.

6. Підготовка до поточного модульного контролю.

7. Підготовка до підсумкового контролю знань – іспиту.

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

 

Вид індивідуальних завдань Тематика індивідуальних завдань  
 
Реферати 1. Становлення теорії інноваційного розвитку та її сучасні концепції. 2. Інноваційний процес як об’єкт інноваційного менеджменту. 3. Державне регулювання інноваційної діяльності. 4. Менеджери в інноваційній сфері. 5. Інноваційний менеджмент у фірмах Японії. 6. Інноваційний менеджмент у фірмах США. 7. Управління інноваційним циклом. 8. Мотивація до науково-технічної діяльності в умовах ринкової економіки. 9. Інноваційне оновлення виробництва. 10. Розвиток високотехнічного сектора американської промисловості. 11. Довгі хвилі: науково-технічний прогрес і соціальний розвиток. 12. Системний аналіз проблем організаційно-управлінських проблем науково-технічного прогресу. 13. Інноваційна діяльність в умовах ринку. 14. Оцінка ефективності інновацій. 15. Національні інноваційні системи. 16. Інноваційна діяльність в Україні. 17. Структура наукових революцій. 18. Інвестування інноваційного розвитку. 19. Міжнародна конкуренція в галузі інновацій. 20. Кризові цикли економіки країн Заходу і спроби їх подолання.  

 

 

СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬ ТА ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК СТУДЕНТІВ

 

Поточний контроль знань студентів здійснюється в різних формах.

Студент має брати активну участь в обговоренні програмних питань на практичних заняттях, підготувати одну реферативну доповідь за тематичними розділами курсу та презентувати її, пройти модулі поточного контролю. Під час індивідуальної роботи викладача зі студентами формою контролю знань є захист студентами виконаних ними завдань, передбачених в цьому навчальному посібнику для самостійного вивчення кожної теми.

Обговорення програмних питань курсу на практичних заняттях проводиться систематично і займає 60% робочого часу, 40% часу відводиться на захист реферативної доповіді, основною метою якої є критичний аналіз наукових, методичних і прикладних підходів та обґрунтування особистих висновків і пропозицій щодо дискусійних аспектів.

Програмний матеріал дисципліни поділяється на два модулі.

Перший модуль охоплює 1–3 теми навчальної програми, другий – 4-5 теми.

Після вивчення студентами програмного матеріалу з кожного модуля проводиться письмова контрольна робота, зміст якої комплексно включає питання всіх тем модуля.


 

До модульних контролів

МОДУЛЬ 1

 

1. Інноваційний менеджмент – це:

А сукупність визначених організаційно-економічних методів і форм управління всіма стадіями і видами інноваційних процесів підприємств і об’єднань з максимальною ефективністю;
В діяльність, спрямована на реалізацію будь-яких проектів;
С управління організацією, орієнтоване на довготермінову перспективу;
D наступність і взаємозв’язок планів різної тривалості.

 

2. Інновація являє собою:

А нововведення, пов’язане з науково-технічним прогресом, що полягає в оновленні основних фондів і технологій, в удосконаленні управління й економіки підприємства;
В напрям стратегічного управління, що здійснюється на вищому рівні організації;
С інструмент і оснащення для проведення наукомістких операцій;
D авторське посвідчення про винахід.

 

3. Існують такі різновиди нововведень:

А інноваційний лаг;
В осяяння;
С прогнозування;
D відкриття нового ринку збуту.

 

4. Розвиток ринку та конкуренція не тільки стимулюють діяльність комерційних організацій, але й змушують їх приймати участь у формуванні ринку нововведень за наступними напрямами:

А кінцевий результат інноваційної діяльності;
В придбання нематеріальних активів, шляхом випуску акцій, облігацій, залучення іноземного капіталу та організація спільного виробництва;
С облік усіх заходів;
D всебічний аналіз наслідків проведеного заходу у всіх сферах господарювання.

 

5. До стадій інноваційного процесу відносять:

А системне впровадження нововведень у взаємопов’язаних сферах підприємницької діяльності;
В купівля готового виробу, технології чи іншої інтелектуальної власності;
С процес комерціалізації;
D облік усіх заходів.

 

6. В інноваційному процесі виділяють такі фази:

А впровадження продуктових інновацій;
В набір прийомів і методів для реалізації інноваційних проектів;
С зміни в системі управління підприємством;
D старіння інновації.

 

7. Під поняттям «інноваційна діяльність» розуміють:

А діяльність підприємства, пов’язану з науково-технічними розробками, інженерною підготовкою виробництва до переходу на новий продукт чи технологію, а також інвестування нововведень;
В наступність і взаємозв’язок планів різної тривалості;
С напрям стратегічного управління, що здійснюється на вищому рівні організації;
D управління організацією, орієнтоване на довготермінову перспективу.

 

8. Інноваційний потенціал містить такі компоненти:

А демографічні зміни в зовнішньому середовищі;
В професійний і науково-технічний склад персоналу;
С потреби виробничого процесу;
D ризик.

 

9. Головними принципами управління нововведеннями є:

А бюджетне фінансування на безповоротній основі;
В придбання ліцензій на право виробництва товарів чи надання послуг;
С динамічне попередження технологічного відставання;
D державна підтримка інноваційної діяльності.

 

10. Сукупність базисних інновацій, сконцентрованих на визначеному відрізку часу й у визначеному економічному просторі, називають:

А афект;
В сензитивність;
С детермінізм;
D кластер.

 

11. Я.Ван Дейн в типології інновацій вирізняє групи:

А інноваційна діяльність;
В інноваційний лаг;
С основні технологічні інновації;
D фундаментальні інноваційні дослідження.

 

12. Найбільш наочні приклади метатехнологій – це:

А фундаментальні дослідження;
В мережний комп’ютер;
С дослідження наказового характеру;
D паралельно-послідовне виконання науково-технічних інновацій.

 

13. Для розвитку інноваційної діяльності держава:

А проводить облік усіх заходів в системі планування;
В створює мережу технополісів і технопарків;
С регулює хід виконання інноваційних робіт в конкретних організаціях;
D забезпечує структуризацію цілей фірм і доведення їх до конкретних виконавців.

 

14. Децентралізована інноваційна політика здійснюється у:

А Нідерландах;
В Японії;
С Франції;
D Великобританії.

 

15. Існують такі основні напрями інноваційної політики держави:

А створення умов для збереження, розвитку і використання наукового потенціалу;
В збільшення обсягу випуску нових виробів і їхнього продажу;
С зниження рівня конкурентного статусу фірм;
D поведінкова теорія прийняття рішень.

 

16. Основна роль в проведенні інноваційної діяльності лягає на місцеві державні адміністрації, які відповідно до своєї компетенції:

А забезпечують підприємства сировиною;
В вживають заходів щодо виконання регіональних та місцевих програм;
С перевіряють готовність підрозділів і виконавців кожної фірми до початку роботи;
D створюють умовний образ об’єктів дослідження.

 

17. Венчурні фірми – це, як правило:

А спеціалізовані об’єднання банківських і комерційних структур;
В фірми, що працюють на вузькому сегменті ринку, задовольняючи специфічні потреби покупців;
С інноваційні структури, які організовують співробітництво університетів, великих наукових центрів, місцевих органів управління.
D малі підприємства в наукомістких галузях економіки, що спеціалізуються на наукових дослідженнях, інженерних розробках, створенні і впровадженні нововведень.

 

18. Фонди венчурного фінансування створюються з наступних джерел:

А виключно зарубіжні інвестиції;
В державні інвестиції на без зворотній основі;
С особистих заощаджень громадян;
D венчурні фірми власних фондів не мають.

 

19. Фірми експлеренти являють собою:

А фірми, що працюють на вузький сегмент ринку і задовольняють специфічні, зростаючі чи сформовані під дією моди, реклами чи інших засобів вимоги покупця;
В фірми, що спеціалізуються на створенні нових продуктів і радикальних нововведень, які ведуть до довгострокової переваги над конкурентами;
С фірми з «силовою стратегією», що діють у сфері великого стандартного бізнесу, мають великий капітал та високий рівень освоєних технологій і займаються великосерійним масовим випуском виробів;
D фірми, що здійснюють середній і дрібний бізнес і орієнтуються на задоволення конкретних місцево-національних потреб.

 

20. Фірми патієнти являють собою:

А фірми, що працюють на вузький сегмент ринку і задовольняють специфічні, зростаючі чи сформовані під дією моди, реклами чи інших засобів вимоги покупця;
В фірми, що спеціалізуються на створенні нових продуктів і радикальних нововведень, які ведуть до довгострокової переваги над конкурентами;
С фірми з «силовою стратегією», що діють у сфері великого стандартного бізнесу, мають великий капітал та високий рівень освоєних технологій і займаються великосерійним масовим випуском виробів;
D фірми, що здійснюють середній і дрібний бізнес і орієнтуються на задоволення конкретних місцево-національних потреб.

 

21. Фірми віоленти являють собою:

А фірми з «силовою стратегією», що діють у сфері великого стандартного бізнесу, мають великий капітал та високий рівень освоєних технологій і займаються великосерійним масовим випуском виробів;
В фірми, що працюють на вузький сегмент ринку і задовольняють специфічні, зростаючі чи сформовані під дією моди, реклами чи інших засобів вимоги покупця;
С фірми, що спеціалізуються на створенні нових продуктів і радикальних нововведень, які ведуть до довгострокової переваги над конкурентами;
D фірми, що здійснюють середній і дрібний бізнес і орієнтуються на задоволення конкретних місцево-національних потреб.

 

22. Фірми комутанти являють собою:

А фірми, що спеціалізуються на створенні нових продуктів і радикальних нововведень, які ведуть до довгострокової переваги над конкурентами;
В фірми, що працюють на вузький сегмент ринку і задовольняють специфічні, зростаючі чи сформовані під дією моди, реклами чи інших засобів вимоги покупця;
С фірми, що здійснюють середній і дрібний бізнес і орієнтуються на задоволення конкретних місцево-національних потреб;
D фірми з «силовою стратегією», що діють у сфері великого стандартного бізнесу, мають великий капітал та високий рівень освоєних технологій і займаються великосерійним масовим випуском виробів.

 

23. Технопарк – це:

А інноваційне середовище, створене на базі великих науково-промислових центрів, яке об’єднує їх науково-виробничі комплекси, з метою посилення розвитку цих центрів;
В форма співробітництва університетів, наукових центрів, місцевих органів управління, промислових організацій, банківських і комерційних структур, зацікавлених у соціально-економічному розвитку того чи іншого регіону;
С освітня установа для підприємців, своєрідний стартовий майданчик для починаючих підприємців, яка має на меті підтримку, утворення і розвиток нових організацій шляхом надання їм площ для оренди, первісного капіталу, консультацій тощо;
D зміна умов функціонування виробництва.

 

24. Технополіс – це:

А зміна умов функціонування виробництва;
В форма співробітництва університетів, наукових центрів, місцевих органів управління, промислових організацій, банківських і комерційних структур, зацікавлених у соціально-економічному розвитку того чи іншого регіону;
С освітня установа для підприємців, своєрідний стартовий майданчик для починаючих підприємців, яка має на меті підтримку, утворення і розвиток нових організацій шляхом надання їм площ для оренди, первісного капіталу, консультацій тощо;
D інноваційне середовище, створене на базі великих науково-промислових центрів, яке об’єднує їх науково-виробничі комплекси, з метою посилення розвитку цих центрів.

 

25. Бізнес-інкубатор – це:

А інноваційне середовище, створене на базі великих науково-промислових центрів, яке об’єднує їх науково-виробничі комплекси, з метою посилення розвитку цих центрів;
В форма співробітництва університетів, наукових це

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти