ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Функціональні основи інноваційного менеджменту

Тема 6. Стратегічне управління інноваціями

При вивченні теми слід звернути увагу на те, що стратегічне управ­ління інноваціями є складовою частиною інноваційного менеджменту і вирішує питання планування й реалізації інноваційних проектів, пе­редбачення глобальних змін в економічній ситуації, пошуку і втілення великомасштабних рішень, які забезпечують функціонування і роз­ви­ток за рахунок виявлення можливостей. Стратегічне управління інно­ваціями реалізує свою функцію через підсистеми загального та функ­ціонального менеджменту.

Варто зазначити, що стратегічні цілі, орієнтовані на вирішення пев­ної проблеми або завдання, що пов’язані з ринком чи принциповими питаннями життєздатності інноваційного підприємства не мають кіль­кісної характеристики. Стратегія передбачає розробку обґрунтованих заходів і планів (програм, проектів) для досягнення намічених цілей, в яких повинні бути враховані науково-технічний і виробничий потен­ціали підприємства та його ринково-збутові можливості. При цьому, розрізняють базові стратегії – модель поведінки інноваційного під­при­ємства в цілому та функціональні – комплекс заходів і програм для окремих функціональних сфер і підрозділів інноваційного підпри­єм­ства (рис. 6.3).


Рис. 6.3. Цілі і завдання стратегічного управління нововведеннями

Слід зауважити, що інноваційна стратегія є важливою складовою загальної стратегії підприємства, а зміст стратегічного управління ін­новаціями є унікальним, його форми та методи не можуть тиражу­ва­тися для багатьох інноваційних підприємств. У той же час існує ряд базових підходів, які можуть розглядатися як основа для вироблення інноваційних стратегій і здійснення стратегічного управління інно­ва­ціями.

Рекомендується зауважити на те, що в практиці стратегічного управління інноваціями використовуються такі методи як управління на основі екстраполяції, управління на основі розробки принципово нових стратегій, управління на основі прийняття оперативних рішень.

Важливим є те, що з метою ефективного досягнення поставлених цілей використовують контролінг – механізм забезпечення підвищеної віддачі введених в дію активів (ресурсів) за рахунок спеціальних прийо­мів контрольного супроводження регульованих процесів, головною функцією якого є розробка заходів по подоланню відхилень, що ви­никли (рис. 6.1–6.2).


Рис. 6.1. Зміст стратегічного управління інноваціями

 


Рис. 6.2. Сценарій стратегічної поведінки підприємства

Ключові слова: інноваційна стратегія, стратегія управління ін­но­ваційною діяльністю, стратегічне планування, стратегічний кон­троль, методи стратегічного управління нововведеннями.

Семінарське заняття 7

Питання для обговорення

1. Цілі та завдання стратегічного управління інноваціями.

2. Зміст і форми стратегічного управління інноваціями.

3. Методи і засоби стратегічного управління інноваціями.

Питання для самостійного вивчення

1. Стратегічне управління в період науково-технічної революції.

2. Інформаційне забезпечення стратегічного управління інновацій­ною діяльністю.

Завдання 1. Підготуйте аналітичну доповідь за однією з тем, наве­дених нижче.

1. Концепції стратегічного менеджменту як характерна риса світо­вої економіки.

2. Взаємозв’язки інноваційної стратегії з фазами життєвого циклу продукту.

3. Особливості формування інноваційної стратегії підприємства.

Завдання 2. Дайте відповіді на тести.

Завдання 3. Вам як керівнику сучасного промислового підпри­єм­ства необхідно розробити інноваційну стратегію та визначити іннова­ційні цілі. Розмежуйте, будь-ласка, ці поняття та сформуйте їх щодо розвитку данного підприємства.

Література: 18, с. 37–52; 16, с. 44–57; 14, с. 69–113; 42, с. 119–136.

Тести

Тест 1.

Визначте підсистеми, на яких ґрунтується стратегічне управління інноваціями:

1) загальний менеджмент і функціональний менеджмент;

2) нормативний і стратегічний менеджмент;

3) оперативний і стратегічний менеджмент;

4) підсистема наукової допомоги.

Тест 2.

Що передбачає розробка інноваційної політики:

1) визначення цілей і стратегії;

2) формування політики капіталовкладень;

3) обґрунтування технічної політики;

4) втілення нововведень.

Тест 3.

Визначте можливі види стратегії у практиці стратегічного управ­ління інноваціями:

1) базові;

2) функціональні;

3) комбіновані;

4) усі відповіді правильні.

Тест 4.

З’ясуйте послідовність етапів сценарію стратегічної поведінки ін­новаційних підприємств:

1) підприємницька політика;

2) розробка філософії підприємства;

3) місія підприємства;

4) цілі;

5) стратегії;

6) оперативні завдання.

Тест 5.

Визначте складові стратегічного управління:

1) стратегічне планування;

2) реалізація стратегій;

3) стратегічний контроль;

4) контролінг.

Тест 6.

Визначте методи стратегічного управління інноваціями:

1) управління на основі екстраполяції;

2) управління на основі розробки принципово нових стратегій;

3) управління на основі оперативних рішень;

4) усі відповіді правильні.

Тест 7.

Який підхід покладено в основу управління інноваціями:

1) ситуаційний;

2) проблемно-орієнтовний;

3) системний;

4) комплексний.

Тест 8.

Дайте визначення контролінгу:

1) це знаходження помилок і винуватих;

2) це механізм забезпечення підвищеної віддачі введень в дію ре­сурсів за рахунок спеціальних прийомів контрольного супроводження регульованих процесів;

3) це процес регулювання;

4) усі відповіді правильні.

Тест 9.

З’ясуйте функції контролінгу:

1) консультуюча функція;

2) лоцманська функція;

3) розробка заходів по подоланню відхилень, які виникли;

4) жодна з відповідей не є правильною.

 

Тема 7. Планування інноваційних процесів

При вивченні теми слід звернути увагу на те, що планування ін­но­вацій – один із основних елементів внутріфірмового управління діяль­ністю інноваційного підприємства. Це система розрахунків, що спря­мовані на вибір і обґрунтування цілей розвитку підприємств та під­го­товку рішень, необхідних для їх досягнення. В межах системи інно­ваційного менеджменту підсистема планування виконує свої функції: цільова орієнтація всіх учасників, координація діяльності, підготовка управлінських рішень, інформаційне забезпечення, мотивація учасни­ків тощо (рис. 7.1).


Рис. 7.1. Субфункції планування інноваційних процесів

Разом з цим слід зазначити, що процес планування буде ефектив­ним лише за умов дотримання певних принципів, а саме: єдності нау­ково-технічних, соціальних і економічних завдань розвитку; наукової обґрунтованості; домінування стратегічних аспектів; комплексності; збалансованості; гнучкості та еластичності; безперервності (рис. 7.2, 7.4).


Рис. 7.2. Процес планування інновацій


Рис. 7.4. Принципи планування інноваційних процесів

Рекомендовано розрізняти наступні види планів у системі іннова­ційного менеджменту за такими класифікаційними ознаками: за ціля­ми, за предметом, за рівнем, за змістом планування (рис. 7.3). Склад­ність процесів планування інновацій і різноманітність планів, що роз­робляються обумовлює необхідність жорсткої організації всіх про­це­дур підготовки, обробки та синтезу планової інформації, контролю за виконанням планів і їх своєчасного коригування.


Рис. 7.3. Види планів інноваційного підприємства

Слід зауважити, що організація планування на інноваційному під­приємстві передбачає вирішення трьох комплексів питань: 1) склад і характер спеціалізації органів планування інновацій; 2) форми коорди­нації робіт; 3) формалізація процесів планування інновацій на підпри­ємстві (рис. 7.5–7.6).


Рис. 7.5. Вимоги до процесу планування інновацій

 


Рис. 7.6. Організація планування інновацій на підприємстві

Ключові слова: планування інновацій, інноваційний план, інно­ва­ційна програма, формалізація процесів планування, принципи плану­вання нововведень.

Семінарське заняття 8

Питання для обговорення

1. Сутність планування інноваційних процесів.

2. Види планування інновацій на підприємстві.

3. Організація планування інновацій на підприємстві.

Питання для самостійного вивчення

1. Науково-технічне прогнозування.

2. Продуктово-технологічне та об’ємно-календарне планування ін­новацій на підприємстві.

Завдання 1. Підготуйте аналітичну доповідь за однією з тем, наве­дених нижче.

1. Виробниче планування інновацій на підприємстві.

2. Зміст бізнес-плану підприємства, що здійснює інноваційну ді­яльність.

3. Значення інноваційної стратегії держави для піднесення націо­нальної економіки та скорочення дефіциту державного бюджету.

Завдання 2. Дайте відповіді на тести.

Завдання 3. Розв’яжіть проблемну ситуацію

«Інновації по-німецьки»

Консалтингова фірма L&p існувала вже 15 років, але в даний час справи йшли як ніколи добре, не дивлячись на загальний економічний спад в Германії в останні два роки.

Високі прибутки, отримувані L&p, змусили змінити організаційно-правову структуру фірми, засновану свого часу у формі товариства з обмеженою відповідальністю з провідними фахівцями фірми. У 1993 р. кожен партнер основної фірми створив своє власне підприємство, і значна частина обороту здійснювалася через ці індивідуальні ком­па­нії, що дозволило сповна законним чином понизити податкові відра­хування. Експерти L&p знали свою справу і їх ніяк не можна було назвати, як це часто буває в житті, чоботарями без чобіт.

Починаючи з 1993 р., L&p явно була на підйомі, про що свідчили стабільно зростаючий річний оборот компанії, а також висока доля постійних клієнтів, що неухильно збільшувалася в загальному обсягі роботи. Навіть місцезнаходження штаб-квартири фірми в престиж­но­му і дорогому Баден-Бадені – європейському центрі розваги і відпо­чинку – само по собі підтверджувало: L&p – солідна компанія. Ос­нов­на доля доходів фірми, більше 50%, надходила від консультацій у сфе­рі менеджменту. Інші напрями – підвищення кваліфікації менеджерів і підбір кадрів за замовленнями фірм – хоча і були важливими і вигід­ни­ми статтями доходу, але кон’юнктура на цих ринках була схильна до сильних коливань.

На L&p уважно віднеслися до поводження фірми ВВ з проханням допомогти упорядкувати процес реалізації нових ідей, що виникли усередині фірми. Справа була не лише в тому, що ВВ – третій в Германій з найбільших виробників верхнього одягу після «Steilmann» і «Eskada». Найголовнішим привабливим моментом виявилося цікаве коло проблем, з якими зіткнулася фірма. Проблеми ВВ полягали в на­ступному. Вище керівництво компанії було стурбоване, з одного боку, інертністю фірми по відношенню до інновацій, а з іншого, – безліччю проектів з невизначеними перспективами і наслідками, які буквально полонили фірму. Керівництво ВВ не влаштовувала та обставина, що доля нових ідей, що народжувалися у співробітників фірми, залежала не стільки від якості самої ідеї, скільки від безлічі суб’єктивних чин­ників, таких як: відношення безпосереднього керівника до ідеї і до її автора, активність і пробивна здатність самого автора та ін. Відсутні чітка схема ухвалення рішень при реалізації інновацій, розподіл обов’язків і відповідальності при оцінці ідеї, реалізації проекту на її основі. Замовлення ВВ і полягав в розробці такої схеми.

На основі цього замовлення L&Р сформулювала робочу пропо­зи­цію, до якої увійшли: вміст робіт; функції і завдання договірних сто­рін; терміни і етапи проведення робіт; вартість виконання робіт.

Група консультантів, в яку, окрім Бантле, увійшли ще один партнер L&p, пан Лінзі, а також молодий і енергійний фахівець Яник присту­пила до роботи 15 жовтня. Група почала діяльність зі знайомства з фірмою, вивчення структури управління, існуючої системи ухвалення рішень. Потім послідували багаточисельні інтерв’ю з керівництвом і основним персоналом компанії. При цьому консультанти не давали жодних персональних оцінок і оцінки ситуації в цілому, не вислов­лю­вали попередньої думки. Вони коректно і ввічливо ставили питання, вислуховували співбесідників, просили їх заповнити опитувальні лис­ти, уважно вивчали документи. Польові дослідження підтвердили ви­хідну передумову, що вирішення проблеми полягає в розробці деталь­ної схеми оцінки, відбору і реалізації ідей з чітким розподілом обов’язків і відповідальності кожної ланки, залученої до процесу ухва­лення рішень. Протягом першого тижня листопада група консуль­тан­тів, інтенсивно працюючи по 10–12 годин на добу, підготувала схему організації робіт. Вона передбачала ретельний вихідний аналіз і оцін­ку потенціалу ідеї. Для цього на початковій стадії – на фазі визна­чен­ня завдань – передбачалося створення групи управління проектом (ГУП) і групи ухвалення рішень (ГУР). ГУП створювалася вирішенням ви­щого керівництва під кожен конкретний проект. До неї включалися провідні фахівці і експерти, компетентні в області, яку зачіпала ідея. До складу ГУР входило вище керівництво фірми, причетне до ухва­лення рішень на ВВ. Саме ГУР належало вирішальне слово в ухва­лен­ні рішення про доцільність продовження робіт за проектом. На основі позитивного рішення вироблялося завдання за проектом, яке перехо­дило в стадію попереднього вивчення. На стадії попереднього вивчен­ня роботу по збору інформації, її селекції по мірі важливості, за оцін­кою перспективності ідеї, а також технічну підтримку проекту здій­снювала робоча група, що діяла в тісному зв’язку з куратором про­ек­ту. Робочу групу очолював автор ідеї, що, на думку експертів L&p, дозволяло раціонально використовувати його ентузіазм і енергію. На підставі звіту по стадії попереднього вивчення група з управління про­ектом спільно з ГПР приймала рішення про продовження робіт і пере­хід у фазу розробки детальної концепції. І лише після позитивного звіту з розробки детальної концепції і схвалення цього звіту як ГУП, так і ГУР, консультанти розпочали реалізацію проекту.

Питання до ситуації

1. Як Ви оцінюєте формалізацію процесу впровадження (організа­ції) нововведень на даному підприємстві, в чому її переваги і недо­лі­ки?

2. Оцініть доцільність застосування німецької формалізованої схе­ми організації нововведень на українських підприємствах.

3. Що в ній потрібно змінити вітчизняним підприємствам для ефективної організації процесу нововведень в поточну діяльність?

Література: 42, с. 189–229; 51, с. 459–481; 39, с. 79–87.

Тести

Тест 1.

Виберіть правильне визначення терміну «планування інновацій»:

1) це цільова орієнтація учасників процесу менеджменту на під­приємстві;

2) це система розрахунків, що спрямовані на вибір і обґрунтування цілей розвитку інноваційного підприємства та підготовки рішень, які необхідні для їх досягнення;

3) усі відповіді правильні;

4) жодна з відповідей не є правильною.

Тест 2.

Визначте функції підсистеми планування:

1) цільова орієнтація всіх учасників;

2) перспективна орієнтація і виявлення проблем розвитку зазда­ле­гідь;

3) координація діяльності всіх учасників інновацій;

4) підготовка управлінських рішень;

5) створення об’єктивної бази для ефективного контролю;

6) інформаційне забезпечення учасників інноваційного процесу;

7) мотивація учасників;

8) усі відповіді правильні.

Тест 3.

Визначте принципи планування інновацій:

1) єдність науково-технічних, соціальних і економічних завдань розвитку;

2) принцип наукової обґрунтованості планування;

3) принцип домінування стратегічних аспектів;

4) комплексності;

5) принцип бюджетної збалансованості планів;

6) принцип гнучкості, еластичності;

7) принцип безперервності;

8) принцип комунікабельності.

Тест 4.

Виокремте класифікаційні ознаки планів інновацій:

1) за цілями (стратегічні, оперативні);

2) за предметом (НДДКР, виробництво, МТЗ, інформаційне забез­печення, фінансування);

3) за рівнем (організації в цілому, підрозділи, проект окремого ви­конавця);

4) за виконавцем (директор, підлеглий);

5) за змістом (продуктово-тематичний, техніко-економічний, об’єм­но-ка­лендарний);

6) залежно від періоду планування (довго-, середньо, і коротко­тер­мінові).

Тест 5.

Визначте зміст продуктово-тематичного планування інновацій:

1) полягає у визначенні розрахунків матеріальних, трудових і фі­нансових ресурсів, необхідних для виконання номенклатурно-тема­тичних завдань;

2) полягає в формуванні перспективних напрямів і тематики НДДКР, підготовці програм і заходів з оновлення продукції, удосконалення технології і організації виробництва на інноваційному підприємстві;

3) полягає в формуванні інноваційної політики;

4) жодна відповідь не є правильною.

Тест 6.

Визначте зміст техніко-економічного планування інновацій:

1) це розрахунки трудових, матеріальних, фінансових ресурсів, не­обхідних для виконання номенклатурно-тематичних завдань, а також оцінка економічних резервів і ефективності інноваційної діяльності підприємства;

2) це планування обсягів робіт, навантаження підрозділів і вико­навців, побудування календарних графіків проведення робіт за окре­мими проектами, всій сукупності запланованих робіт, завантаження обладнання і підлеглих, розподіл робіт за окремими календарними пе­ріодами;

3) жодна відповідь не є правильною;

4) усі відповіді правильні.

Тест 7.

Визначте зміст об’ємно-календарного планування інновацій:

1) формування перспективних напрямів і тематики НДДКР, підго­товка програм і заходів з оновлення продукції;

2) планування обсягів робіт, навантаження підрозділів і вико­нав­ців; побудування календарних графіків, проведення робіт за окремим проектом, усій сукупності робіт, завантаження обладнання і під­лег­лих, розподіл робіт за окремими календарними періодами;

3) планування навантаження підрозділів і виконавців; побудування календарних графіків;

4) усі відповіді правильні.

Тест 8.

З’ясуйте основні вимоги до процесу планування інновацій:

1) реальність цілей;

2) ясність формулювання цілей;

3) адресність цілей;

4) узгодженість дій;

5) ранжування цілей;

6) 6)ієрархічна структура цілей;

7) актуальність цілей;

8) предметність цілей;

9) усі відповіді правильні.

Тест 9.

Визначте питання, вирішення яких передбачає процес організації планування інновацій:

1) склад і характер спеціалізації органів планування інновацій;

2) форми координації робіт з планування інновацій;

3) характер формалізації процесів планування інновацій на підпри­ємстві;

4) усі відповіді правильні.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти