ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема 10. Соціально-психологічні аспекти інноваційного менеджменту

При вивченні теми слід звернути увагу на те, що вміння розкривати інтелектуальний потенціал людей – це вищий показник управлінської майстерності. Саме тому тема «Соціально-психологічні аспекти інно­ваційного менеджменту» надзвичайно актуальна. В межах зазначеної тематики мотивація виконує завдання стимулювання співробітників до якісного виконання делегованих завдань в рамках прийнятих ними повноважень. Важливим є те, що делегування встановлює адміністра­тивні відносини між учасниками інноваційного процесу, а мотивація доповнює їх соціологічними аспектами, створюючи стимули або пе­решкоди для продуктивної праці колективу або окремого співробіт­ника (рис. 10.1–10.2; 10.4).


Рис. 10.1. Принципи делегування в інноваційному менеджменті

 


Рис. 10.2. Види делегування в інноваційному менеджменті


Рис. 10.4. Сутність та процес делегування в інноваційному менеджменті

Рекомендується зауважити на те, що, згідно з класифікацією В. Ядова, виділяють три групи вчених за типами мотивації: 1) вчені класичного типу – ентузіасти; 2) група професійних і компетентних вчених, що поєднують наукову творчість з заслуженими матеріаль­ними благами; 3) наукове суспільство ініціативних і прагматичних вчених (рис. 10.3).


Рис. 10.3. Система мотивації в інноваційному менеджменті

Центральним моментом даної теми є застосування в практиці управління нововведеннями концепцій змістовних та процесуальних теорій мотивації.

Залежно від способу заохочення розрізняють матеріальну, трудову і статусну систему мотивації.

Мотиваційна політика інноваційного підприємства повинна форму­ватися на основі інтеграції всіх можливих способів винагородження робітників, а також поєднання індивідуальних і колективних форм стимулювання. З метою реалізації ефективної мотиваційної політики на інноваційному підприємстві варто враховувати соціально-психо­ло­гічний клімат, який в значному ступені залежить від стилю керів­ництва: авторитарного і колективного, формального і неформального; керівництва, що орієнтоване на завдання та співробітників (рис. 10.5).


Рис. 10.5. Стилі керівництва нововведеннями

Ключові слова: адміністрування, мотивація, стиль керівництва, мотиваційна політика, соціально-психологічний клімат.

Семінарське заняття 13

Питання для обговорення

1. Процес мотивації в інноваційному менеджменті.

2. Сутність та завдання делегування в управлінні нововведеннями.

3. Стиль керівництва інноваціями.

Питання для самостійного вивчення

1. Вимоги щодо рівня професійної підготовки і кваліфікації кадрів в період переходу України на інноваційну модель економічного зростання.

2. Стратегія кваліфікаційної підготовки керівних кадрів.

Завдання 1. Підготуйте аналітичну доповідь за однією з тем, наведених нижче.

1. Проблеми ринкової трансформації освіти та професійної підго­товки.

2. Методика підготовки і проведення інноваційного тренінгу.

Завдання 2. Дайте відповіді на тести.

Завдання 3. Розв’яжіть проблемну ситуацію.

Вам як інноваційному менеджеру рентабельної корпорації необ­хід­но сформувати оптимальну мотиваційну політику для творчої групи вчених.у відділі НДДКР. Обґрунтуйте свої дії та основні принципи її формування з урахуванням класифікації чисельності вчених В. Ядова (за типами мотивації).

Література: 14, с. 141–162; 42, с. 66–74; 51, с. 266–328.

Тести

Тест 1.

Визначте спеціальні обособлені соціально-психологічні функції інноваційного менеджменту:

1) організація;

2) контроль;

3) делегування;

4) мотивація.

Тест 2.

Яка функція відтворює можливість застосування вертикальних зв’язків в організації:

1) делегування;

2) повноваження;

3) відповідальність;

4) жодна відповідь не є правильною.

Тест 3.

Визначте складові, на яких базуються всі структури управління і форми керівництва:

1) розподілення обов’язків;

2) закріплення відповідальності учасників інноваційних процесів;

3) встановлення меж їх компетенції;

4) жодна відповідь не є правильною;

Тест 4.

Назвіть поняття, з яким пов’язана спеціальна соціально-психо­ло­гічна функція інноваційного менеджменту делегування, що в сукупності визначають межові умови діяльності кожного з учасників інноваційного процесу

1) завдання;

2) компетенція;

3) відповідальність;

4) стратегія;

5) жодна відповідь не є правильною.

Тест 5.

Визначте, якому терміну: «завдання», «компетенція», «відповідаль­ність» підходить певне визначення:

1) формують кінцеві або проміжні результати діяльності учасника або керівника підрозділу;

2) означає обмежене право співробітника або підрозділу вико­ристовувати засоби і ресурси підприємства для виконання встанов­лених завдань;

3) означає зобов’язання особи або підрозділу за виконання вста­новлених завдань в межах наданих повноважень, тобто прав і ре­сур­сів;

4) жодна відповідь не є правильною.

Тест 6.

З’ясуйте принципи, яких слід дотримуватися при здійсненні функ­ції делегування, що гармонізують соціально-психологічний клімат у колективі:

1) єдиноначальства;

2) відповідальності;

3) координації;

4) достатності;

5) мотивації;

6) усі відповіді правильні.

Тест 7.

Назвіть можливі види делегування при здійсненні соціально-психологічної функції:

1) за змістом – продуктові і технологічні;

2) за предметом – завдання і повноваження;

3) за формами;

4) усі відповіді правильні.

Тест 8.

Визначте послідовність етапів процесу делегування:

1) формування альтернатив рішень;

2) постановку завдання делегування;

3) вибір варіанту рішення;

4) розрахунок рентабельності.

Тест 9.

З’ясуйте, що додає мотивація, якщо делегування встановлює адмі­ністративні відносини між учасниками інноваційного процесу:

1) акцентує увагу на соціальному факторі;

2) доповнює їх психологічними аспектами;

3) сприяє вирішенню організаційних завдань;

4) жодна відповідь не є правильною.

Тест 10.

Виберіть вірну формулу менеджменту за точкою зору професора школи бізнесу Гертменіана з Каліфорнії:

1) мотивація + організація + контроль = менеджмент;

2) мотивація + адміністрування + контроль = менеджмент;

3) адміністрування + мотивація + «не заважай кваліфікованим фахівцям працювати своїми вказівками» = менеджмент;

4) жодна відповідь не є правильною.

Тест 11.

Визначте групи вчених за класифікацією видатного економіста В. Ядова:

1) вчені класичного типу – ентузіасти, для яких процес пізнання являє собою спосіб їх самореалізації;

2) вчені, які поєднують наукову творчість із заслуженими мате­ріальними благами;

3) група прагматичних вчених, яких непокоїть високий статус в офіційній структурі;

4) вчені-флегматики, які ставляться до наукової роботи з неохо­тою, але прагнуть до великих заробітків.

Тест 12.

Назвіть основні концепції мотивації в інноваційному менеджменті:

1) змістовну;

2) процесуальну;

3) змішану;

4) усі відповіді правильні.

Тест 13.

Визначте існуючі системи мотивації в залежності від способу заохочення:

1) матеріальна;

2) трудова;

3) статусна;

4) адміністративна.

Тест 14.

Визначте відповідні стилі керівництва за класифікаційною озна­кою, цільовою орієнтацією, ступенем участі та формою організації керівництва:

1) авторитарний і демократичний;

2) керівництво, орієнтоване на завдання;

3) керівництво, орієнтоване на співробітництво;

4) формальний і неформальний;

5) легальний і нелегальний.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти