Апарат управління безпекою життєдіяльності

Управління безпекою життєдіяльності є складовою частиною системи державного управління в цілому. Тому державне управління безпекою життєдіяльності здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- Департамент по нагляду за охороною праці;

- Міністерство охорони здоров'я;

- Міністерство з надзвичайних ситуацій;

- МВС та інші міністерства та центральні органи державної виконавчої влади;

- місцеві державні адміністрації.

При КМ України створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яка розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя людей.

Змістом державної політики є створення умов безпечної життєдіяльності населення країни шляхом формування та реалізації єдиного комплексу організаційно-управлінських, організаційно-технічних, науково-методичних, фінансово-економічних, санітарно-гігієнічних, учбово- пропагандистських та інших заходів.

5.4 Нагляд і контроль в галузі безпеки життєдіяльності

Державний нагляд за додержанням законодавства з БЖД, охорони праці та екологічної безпеки здійснюють спеціально уповноважені органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу, будь-яких об'єднань громадян та місцевих органів державної влади:

- Державний департамент по нагляду за охороною праці: центральний аппарат, Національний науково-дослідний інститут охорони праці, редакція журналу "ОП", а також територіальні (обласні) управління. Основні завдання: нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших

нормативних актів щодо безпеки праці, проведення діагностики діючого устаткування, експертизи проектів та нових об'єктів, машин і технологій та інше.

- Держсанепідемнагляд: органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я та силових структур України (Міноборони, МВС, Національної гвардії і т.д.). Основні завдання: здійснення державного нагляду у сфері санітарної та епідеміологічної безпеки; запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань і отруєнь; встановлення факторів довкілля, що шкідливо впливають на здоров'я населення.

- Державний пожежний нагляд здійснює державна пожежна охорона системи МВС (Головне управління пожежної охорони МВС). Органи Держнагляду поряд з контролем пожежної безпеки об'єктів виробничого та іншого призначення здійснюють експертизу проектів щодо пожежної безпеки, видачу дозволу на початок роботи новоствореного підприємства, беруть участь у прийнятті об'єктів в експлуатацію і т.д.

- Мінекобезпеки. В систему Міністерства входять державні територіальні управління областей, регіональні екологічні інспекції в містах та регіонах областей. Одним із завдань цих органів є контроль за додержанням норм екологічної безпеки, норм і правил ядерної та радіаційної безпеки.

Державтоінспекція МВС України є спеціально уповноваженим державним органом, що здійснює контроль у сфері дорожнього руху.

- Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів, в тому числі з безпеки життєдіяльності, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

5.5 Головні завдання і функції системи управління безпекою життєдіяльності

Система управління безпекою життєдіяльності (СУБЖ)

- це сукупність безпеки життєдіяльності та елементів управління її станом.

Основні завдання СУБЖ:

1) планування робіт, які ведуться на державному,

галузевому, регіональному та локальному рівні. На

державному рівні розроблено програми, які

стосуються БЖД:

- поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- створення і розвитку промислових засобів індивідуального

захисту працюючих;

- навчання і підвищення знань населення з питань БЖД.

На основі довгострокових планів розробляються річні(квартальні) плани, які є складовою частиною колективного договору.

2) інформаційне забезпечення: для підприємства джерелом зовнішньої інформації є законодавчі та нормативні акти, інформаційні листи, розпорядження вищестоящих органів, публікації офіційних видань. Внутрішні джерела інформації - накази, розпорядження власника, звіти і аналізи про стан безпеки праці та виробничого середовища.

3) опрацювання, прийняття та дотримання нормативних актів. Нові закони приймає Верховна Рада, а державні міжгалузеві і галузеві нормативні акти - органи державного нагляду та управління ОП. Вони після прийняття переглядаються не рідше 1 разу на 10 років . Проект нормативного акту узгоджується із юрисконсультом та службою ОП і затверджується власником.

4) професійний підбір - це науково-обґрунтований процес вибору із групи осіб для навчання і праці на складних, відповідальних і небезпечних професіях на підставі об'єктивної оцінки психологічних показників людини. При професійному підборі слід враховувати переліки робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється праця неповнолітніх і жінок.

5) навчання з безпеки життєдіяльності. Навчання та інструктаж з питань безпеки життя, охорони праці, надання першої медичної допомоги, з правил поведінки при виникненні аварії проводяться:

а) з учнями і студентами навчальних закладів усіх рівнів освіти;

б) з працівниками до початку роботи і в процесі

трудової діяльності: вступний, первинний,

повторний, позаплановий, цільовий інструктажі;

в) з населенням в побутовій сфері (обслуговування побутових приладів, працівники житлово-експлуатаційних служб).

6) регламентація процесу праці. Загальний процес праці і відпочинку визначає працеохоронне законодавство, а на підприємствах - правила внутрішнього розпорядку. Роботи на н/г підприємствах пов'язані з обмеженнями по шкідливих та небезпечних факторах: шум, вібрація, освітлення, метеорологічні умови, шкідливі речовини і т.д.

7) атестація робочих місць за умовами праці. Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власниками і працівниками в галузі реалізації прав на здоров'я та безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Атестація проводиться не рідше 1 разу на 5 років.

8) експертиза - це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, яка направлена на підготовку експертного висновку запланованої або існуючої господарської та іншої діяльності нормам і вимогам законодавства з безпеки життя.

9) ліцензування та сертифікація - це функція, спрямована на обмеження діяльності, пов'язаної з потенційною небезпекою для здоров'я і життя людей шляхом видачі ліцензій (дозволу) або сертифікату (посвідчення), які є документами, що підтверджують відповідність діяльності вимогам безпеки.

10) забезпечення безпечності обладнання, процесів, будівель, споруд та територій - проведення діагностики устаткування, технічних оглядів котлів, посудин під тиском, підйомного устаткування, електрообладнання.

11) забезпечення санітарно-гігієнічних умов життя, санітарно-побутового, лікувально-профілактичного та медичного обслуговування.

12) стимулювання БЖД, яке здійснюється

економічним, правовим, соціальним та моральними

заходами і засобами.

13) моніторинг БЖД – це система спостережень збору,

опрацювання і аналізу інформації про стан безпеки

людини і життєвого середовища на національному,

регіональному та локальному рівнях.

Отже, позитивні зрушення у сфері забезпечення безпеки зроблені чималі, однак здійснені заходи поки що не

привели до відчутного поліпшення умов і безпеки

життєдіяльності. Незадовільний стан забезпечення безпеки

життєдіяльності відображається на економіці держави в

цілому. Тому, при управлінні БЖД, необхідно дотримуватись

умов економічної та технічної доцільності, об'єктивно

порівнюючи витрати з одержаними вигодами.