ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Кількісне визначення хлоридів способом МОРА

Метод ґрунтується на осадженні хлору нітратом срібла в присутності хромовокислого калію як індикатора. Під час титрування хлору нітратом срібла випадає спочатку осад хлористого срібла. Після зв'язування всього хлору нітрат срібла вступає в реакцію з хромовокислим калієм, при цьому утворюється хромовокисле срібло шоколадно-червоного кольору, а окрас титрованої рідини переходить із лимонно-жовтої в оранжево-жовту. Рівняння, за яким проходить реакція:

NaC + ANO3 = AC + NaNO3 – осад білого кольору,

2ANO3 + KCO4 = ACO4 + 2KNO – хромовокисле срібло.

Хід аналізу. 1. Визначаємо титр азотнокислого срібла. Для цього в колбу піпеткою наливають 2 мл розчину хлористого натрію, додають
8 мл дистильованої води і 2 краплі індикатора. Утворюється розчин лимонно-жовтого кольору. З бюретки краплями титруємо розчином азотнокислого срібла до появи оранжево-бурого кольору.

Кількість витраченого азотнокислого срібла показує титр цього розчину.

Наприклад: на 2 мл титрованого розчину хлористого натру використано 2,5 мл азотнокислого срібла. Отже, 2,5 мл АgNО3 можуть увести в осад 2 мг хлору.

У колбочку наливають 10 мл досліджуваної води, добавляють 2 краплі індикатора і титрують азотнокислим сріблом до появи жовто-бурого окрасу.

Наприклад: на 10 мл води використано 0,85 мл азотнокислого срібла, на 100 мл води буде використано 8,5 мл, а на 1000 мл води 85 мл АgNO3.

Якщо титр азотнокислого срібла 2,5, тобто, якщо:

2,5 мл AgNO3 зв’язує 2 мг хлору, то

85 мл – Х, звідси:

хлору в 1 л досліджуваної води.

Визначення сульфатів за способом А. П. Озерова

Цей метод базується на обліку помутніння води від утворення сірчанокислого барію (ВаSO4), за взаємодії іона сульфату (SО4) у воді з хлористим барієм.

Сульфати або солі сірчаної кислоти, зустрічаються у воді не тільки як складова частина ґрунту (СаSО4), але і як продукти розкладу, що містять сірку білків.

Вода з великою кількістю сульфатів гірка на смак і впливає послаблювально на функції кишечнику. ГОСТ 2874–82 допускає вміст у воді сульфатів мінерального походження до 500 мг/л.

Для визначення сульфатів у прозорий хімічний стаканчик на 50–100 мл наливають 10 мл досліджуваної води, добавляють 2–3 краплі 10%-ного розчину барій-хлориду (ВаСl) і 1–3 краплі соляної кислоти. За наявності у воді сульфатів утворюється білий осад (у вигляді муті).

Визначення заліза у воді

Залізо у воді зустрічається у вигляді гідрату окису заліза Fе(ОН)3. Воно може потрапляти у воду з ґрунтових мінеральних руд. Вміст заліза у воді за ГОСТ 2874–82 не повинен перебільшувати 0,3 мг/л. За великих доз погіршується смак води, з'являється каламуть, випадає бурий осад, крім того, утворюються умови для розвитку залізистих бактерій, котрі призводять до закупорки водопровідної мережі. Особливо небажана наявність заліза у воді для молочної промисловості. Масло, промите такою водою, їдке на смак і бурого кольору.

Принцип методу визначення заліза у воді ґрунтується на взаємодії окисного заліза в кислому середовищі з роданітом амонію і утворенням роданіту заліза, який надає розчину яскраво-червоного забарвлення.

Хід аналізу. У пробірку наливають 10 мл досліджуваної води, підкислюють 2–3-ма краплями перекису водню, добавляють 5–6 крапель
50 %-ного розчину роданистого амонію (NН4СN2S). За інтенсивністю забарвлення судять про наявність у воді заліза, використовуючи дані:

– жовто-рожевий колір – 1 мг/л,

– червоний – 2,5 мг/л,

– яскраво-червоний – 5 мг/л.

 

Визначення твердості води

(ДСТУ ISO 6059–2003)

 

Під час дослідження води спочатку визначають карбонатну твердість, яка обумовлена наявністю солей кальцію і магнію (бікарбонат кальцію і бікарбонат магнію), а потім із загальної твердості вираховують твердість постійну.

Твердість води вимірюється у міліграм-еквівалентах на 1 л води. Один міліграм-еквівалент твердості відповідає вмісту 28 мг СаО на 1 л (або 20,16 мг МgО на 1 л).

Твердість води можна визначати в градусах. Один градус (10) твердості відповідає вмісту 10 мг окису кальцію (СаО) в 1 л, звідси 1 мг-екв на 1 л твердості води дорівнює 2,80.

Воду до 100 (3,5 мг-екв на 1 л) вважають м’якою, від 10 до 200 (3,5–
7 мг-екв на 1 л) – середньої твердості, 20–300 (7–10,5 мг-екв на 1 л) – твердою і більше 400 (14 мг-екв на 1 л) – дуже твердою.

Бажано, щоб загальна твердість питної води була не більше 30–400.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти