ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ВОДИ

Вода — один із найважливіших факторів навколишнього середо-
вища. Вона бере участь у всіх фізико-хімічних процесах, що відбува-
ються в організмі. Крім того, ЇЇ використовують для санітарно-гігі-
єнічних, господарсько-побутових та виробничих потреб. Від якості
води величезною мірою залежить стан здоров'я людини.

Дослідження води починається із санітарного обстеження дже-
рел водопостачання за спеціально розробленою картою. Санітарне
обстеження вододжерел передбачає санітарно-топографічне обсте-
ження, тобто візуальне, опитне та анамнестичне вивчення вододже-
рела і території навколо з метою оцінки санітарної та епідеміологіч-
ної ситуації, санітарно-технічне обстеження з відбиранням проб во-
ди з метою з'ясувати відповідність влаштування та експлуатації
споруд, призначених для водопостачання, гігієнічним вимогам і са-
нітарно-епідеміологічне обстеження вододжерел з метою виявити
серед населення бактеріоносіїв та осіб з інфекційними захворюван-
нями, при яких фактором передавання може бути вода.

Роль води в поширенні інфекційних захворювань, таких, як хо-
лера, тиф, дизентерія, інфекційний гепатит, поліомієліт, хвороба Ва-
сильєва-Вейля (жовтяничний лептоспіроз), водяна пропасниця (не-
жовтяничний лептоспіроз), туляремія та деякі інші, загальновідома.
Однак виявити патогенні мікроорганізми безпосередньо у воді, на-
віть у тих випадках, коли епідемії мали явно водний характер, вда-
валося рідко, тому не можна було забезпечити систематичний бак-
теріологічний контроль води.

Значного поширення набуло нормування епідемічної безпечності
води за непрямими показниками: загальною кількістю бактерій (мік-
робне число) та вмістом кишкових паличок. Як доведено численни-
ми науковими спостереженнями, при вмісті в 1 мл води 100 мікро-
бів-сапрофітів вона практично позбавлена потенційно небезпечного
забруднення.

Показником бактеріального забруднення, що свідчить про фекальне,
найбільш потенційно небезпечне для людини забруднення води, є
кишкова паличка. Як санітарно-показовий (індикаторний) фактор
використовується група кишкових паличок, які забарвлюються грам-
від'ємно, не утворюють спор, зброджують лактозу з утворенням кис-
лоти і газу при 37°С упродовж 24 год і не мають оксидазної актив-
ності. Вибір кишкової палички як індикатора фекального забруд-
нення води зумовлений її резистентністю порівняно з іншою, зокре-
ма патогенною мікрофлорою, до загальноприйнятих методів очищення
та знезараження питної води. Якщо в 1 л води міститься не більпіе
трьох кишкових паличок або колітитр не менше 300, то у питній
воді нема життєздатних і вірулентних патогенних мікроорганізмів.

У деяких випадках за санітарно-епідеміологічними показника-
ми проводять цілеспрямовані дослідження на вміст патогенної мік-
рофлори у воді.

Природні води містять безліч хімічних речовин і деякі з них
можуть стати причиною захворювання людини. Держстандарт 2874 —
82 нормує хімічні речовини, які трапляються в природних водах
або додаються до води під час її обробки.

Тривале вживання води, що містить понад 0,0002 мг/л берилію,
призводить до порушення еритропоезу й умовно-рефлекторної ді-
яльності. Якщо вживати воду з підвищеним вмістом молібдену (по-
над 0,25 мг/л), змінюється функція ксантиноксидази, а також ак-
тивних сульфгідрильних груп. Надходження з водою підвищених
кількостей миш'яку є причиною функціональних розладів периферич-
ної нервової системи. Якщо питна вода містить понад 45 мг/л нітра-
тів, виникає водно-нітратна метгемоглобінемія. Якщо вміст свинцю,
який надходить з водою, перевищує 0,03 мг/л, настає свинцева ін-
токсикація.

Із вмістом фтору в воді пов'язане поширення двох масових за-
хворювань — карієсу зубів і флюорозу. Причиною флюорозу —
плямистості емалі зубів — є підвищене надходження фтору з пит-
ною водою. Беручи до уваги, що кількість води, яку випивають, зале-
жить від кліматичних умов, визначено нормативи цього мікроеле-
мента диференційовано для різних кліматичних районів (Держстан-
дарт 2874 — 82). Недостатній, менше 0,5 мг/л, вміст фтору у воді
сприяє підвищенню захворюваності населення на карієс зубів.

За санітарно-токсикологічною ознакою лімітується вміст селену
та стронцію у воді. Причиною захворювання можуть стати і викори-
стовувані для очищення питної води поліакриламід та алюміній.

Нормування інших хімічних речовин у воді пов'язане з їх не-
сприятливим впливом на органолептичні властивості води. За цією
ознакою нормуються як хлориди, сульфати, залізо, мідь, цинк, що трап-
ляються у природних водах, так і поліфосфати, які додаються до
води під час обробки.

Нормативи (ГДК) хімічних речовин, які є промисловими або сіль-
ськогосподарськими забрудниками водойм, наводяться в СанПіН
"Охорона поверхневих вод від забруднення" (М., 1988).

- Висновок про якість питної води роблять на основі аналізу всіх
груп показників досліджуваного зразка води.

Про фекальне забруднення води свідчить не лише наявність у
воді групи кишкових паличок, але й збільшення порівняно з вихід-
ним вмісту у воді амонійного азоту, азоту нітритів і нітратів, хлори-
дів і окисності, що може використовуватись як непрямий хімічний
показник забруднення води фекаліями. Беручи до уваги, що під час
розпаду білків у кишечнику утворюються солі амонію, збільшення
вмісту даного хімічного інгредієнта у воді при забрудненні її фека-
ліями свідчить про свіже забруднення, найбільш небезпечне епіде-
мічно.

У процесі мінералізації амонійні солі окислюються послідовно
до солей азотистої та азотної кислот. Це дає змогу використовувати
значення вмісту азотовмісних речовин для визначення ступеня й
строків забруднення води відкритих водойм фекаліями. Наприклад,
ізольоване підвищення вмісту солей азотистої кислоти у воді свід-
чить про недавнє забруднення води, а збільшення кількості солей
азотної кислоти — про давнє забруднення. Якщо вода містить під-
вищені порівняно з характерними для даної водойми кількості всьо-
го комплексу азотовмісних речовин (солей аміаку, азотистої та азот-
ної кислот), то це можна трактувати як показник постійного, трива-
лого фекального забруднення води.

Однак не слід виключати і можливість вимивання азотовмісних
речовин і хлоридів із грунту або ж утворення азотовмісних речовин
унаслідок розкладу рослинних решток у воді.

Вода відіграє певну роль у поширенні геогельмінтів, особливо в
тих районах, де населення використовує неочищену воду, забруднену
побутовими стоками, для купання, поливання городів, миття овочів та
фруктів і т. ін. Для виявлення яєць і личинок гельмінтів воду філь-
трують через подвійний сатиновий або мембранний фільтри, на яких
затримуються яйця гельмінтів усіх видів, після чого вміст фільтрів
мікроскопують під малим збільшенням у краплі 50% гліцерину.

Якість питної води, що подається централізованими системами
водопостачання, оцінюється за трьома групами показників: мікробі-
ологічними, токсикологічними та органолептичними (Держстандарт
2874-82 "Вода питна").

^г Мікробіологічні показники — мікробне число і колііндекс —
свідчать про безпеку водн в епідемічному відношенні.

Токсикологічні показники характеризують нешкідливість її хі-
мічного складу і включають нормативи для хімічних речовин, що
містяться в природних водах чи додаються до води в процесі її
обробки у вигляді реагентів або потрапляють у воду в результаті
промислового, сільськогосподарського, побутового чи іншого забруд-
нення джерела водопостачання.

Органолептичні показники забезпечують сприятливі органолеп-
тичні властивості води (запах, смак, колірність, каламутність), а та-
кож нормативи тих хімічних речовин, що впливають передусім на
органолептичні властивості води.

'^:Х Вимоги до якості питної води при централізованому водопо-
стачанні наведено в табл. 37.

Таблиця 37

Показники якості питної води при централізованому водопостачанні

Найменування показника

Мікробіологічні

Кількість мікроорганізмів в 1 см³ води (мікробне число),

не більше 100
Кількість бактерій групи кишкових паличок у 1 дм³ води

(колііндекс), не більше З

Токсикологічні

Алюміній залишковий, мг/дм³, не більше 0,5

Берилій, мг/дм³, не більше 0,0002

Молібден, мг/дм³, не більше 0,25

Миш'як, мг/дм³, не більше 0,05 '''

Нітрати, мг/дм³, не більше 45,0

Поліакриламід залишковий, мг/дм³, не більше ,[-_и. 2,0

Свинець, мг/дм³, не більше _.;, 0,03

Селен, мг/дм³, не більше 0,001

Стронцій, мг/дм³, не більше ... ............. 7,0

Фтор, мг/дм³, не більше для кліматичних районів: •-;

І і II 1,5

III1,2

IV 0,7 ,\
Органолептичні

Запах при 20°С і при нагріванні до 60°С, бали, не більше 2

Смак і присмак при 20°С, бали, не більше 2

Колірність, градуси, не більше 20 (35)

Каламутність за стандартною шкалою, мг/дм³, не більше 1,5 (2)

Водневий показник (рН) 6,0-9,0

Залізо, мг/дм³, не більше 0,3 (1,0)

Твердість загальна, мг-екв/дм³, не більше 7,0 (10)

Марганець, мг/дм³, не більше 0,1 (0,5)

Мідь, мг/дм³, не більше 1,0

Поліфосфати залишкові, мг/дм¹, не більше 3,5

Сульфати, мг/дм³, не більше 500

Сухий залишок, мг/дм³, не більше 1000 (1500)

Хлориди, мг/дм³, не більше 350

Цинк, мг/дм³, не більше 5,0

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23 грудня
1996 р. № 383 затверджено Державні санітарні правила і норми
(ДСанПіН) "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води центра-
лізованого господарсько-питного водопостачання", в яких система-
тизовані та викладені основні гігієнічні вимоги до якості води цен-
тралізованого господарського водопостачання, порядок здійснення
державного санітарно-епідеміологічного нагляду за якістю води у
системах централізованого господарсько-питного водопостачання в
звичайних та екстремальних ситуаціях, а також відповідальність за
недотримання вимог цих ДСанПіН.

Гігієнічні вимоги, що визначають придатність води для пиття,
поділяються на чотири групи: безпека в епідемічному відношенні;

нешкідливість хімічного складу; сприятливі органолептичні власти-
вості; радіаційна безпека.

До першої групи належать показники, що з досить високою віро-
гідністю характеризують відсутність у ній небезпечних для здоров'я
споживачів бактерій, вірусів чи інших біологічних включень.

Показники безпеки поділяються на мікробіологічні та паразито-
логічні.

До мікробіологічних показників безпеки питної води відносять
загальне мікробне число (ЗМЧ) — кількість бактерій в 1 см³ води;
індекс бактерій групи кишкових паличок (БГКП) — кількість бак-
терій групи кишкових паличок (коліформних мікроорганізмів), що
міститься в 1 дм³ води; індекс фекальних коліформ (ФК) — число
термостабільних кишкових паличок в 100 см³ води; число патоген-
них мікроорганізмів в 1 дм³ води та число коліфагів у 1 дм³ води
(табл. 38).

Таблиця 38