ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ДОСЛІДЖЕННЯ ХІМІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ГРУНТУ

Приготування водної витяжки з ґрунту.Внаслідок біохімічних
процесів самоочищення ґрунту органічні речовини, що потрапили в
нього, поступово розкладаються, а потім перетворюються на міне-
ральні солі. Більша частина мінеральних солей, що утворюються у
ґрунті під час мінералізації, розчиняється у воді, тому для їх визна-
чення готують водну витяжку з ґрунту. Приготування водної ви-
тяжки залежить не лише від того, які речовини слід визначити, але
й від ступеня здрібнювання ґрунту, температури, часу устоювання,
співвідношення маси ґрунту й води.

Для визначення азоту аміаку, нітритів, нітратів і хлоридів, а та-
кож окисності водну витяжку готують у день проведення аналізів,
змішуючи наважку ґрунту (50—100 г) з п'ятикратним об'ємом ди-
стильованої води. Суміш збовтують 3-5 хв і фільтрують декілька
разів через щільний фільтр. Якщо проведення аналізів переноситься
на більш пізній строк, то приготовану витяжку консервують дода-
ванням 0,2 г оксиду ртуті і зберігають у темному місці в закритому
посуді.

Визначення окисності водної витяжки.Окисність ґрунту визна-
чається кількістю кисню, витраченого на окислення органічних ре-
човин водної витяжки зі 100 г ґрунту. Метод визначення окисності
ґрунтується на здатності марганцевокислого калію виділяти у кис-
лому середовищі в присутності органічних речовин атомарний ки-
сень, що витрачається на їх окислення.

У колбу місткістю 250 мл наливають 10 мл водної витяжки, що
відповідає 2 г ґрунту, доливають"90 мл дистильованої води. До отри-
маних 100 мл вихідного розчину додають піпеткою 5 мл 25% розчи-
н^. сір_чаної.клслоти, із бюретки — 10 мл 0,01 н. розчину марганце-
вокислого калію. Рідину нагрівають і кип'ятять'10 хв (від часу за-


 




кипання). Знявши колбу з вогню, в гарячий розчин доливають із
бюретки 10 мл 0,01 н. розчину щавлевої кислоти. Знебарвлену рі-
дину титрують марганцевокислим калієм до появи блідо-рожевого
забарвлення. Підраховують об'єм розчину КМп04, долитого в колбу
до і після кип'ятіння (V,).

Для визначення поправкового коефіцієнта в колбу з відтитрова-
ною до блідо-рожевого кольору рідиною знову доливають 10 мл 0,01 н.
щавлевої кислоти і титрують марганцевокислим калієм до появи
такого ж забарвлення. Отримують об'єм 0,01 н. розчину КМп04
(мл), витрачений на титрування 10 мл 0,01 н. розчину щавлевої кис-
лотиУ2. Поправковий коефіцієнт К обчислюють за формулою

к=10-.

Виходячи з того, що 1 мл 0,01 н. розчину КМп04 виділяє 0,08 мг
кисню, а 1 мл 0,01 н. розчину С2Н204 потребує на окислення 0,08 мг
кисню, знаходять окисність у міліграмах кисню, який пішов на
окислення органічних речовин, що містяться у 10 мл водної витяжки
з 2 г ґрунту:

Х=-(УІ2)К- 0,08 100,

де УІзагальний об'єм 0,01 н. розчину КМп04, що пішов на окис-
лення 100 мл вихідного розчину і на 10 мл 0,01 н. розчину С2Н204,
мл; V — об'єм 0,01 н. розчину КМп04, витраченого на окислення
10 мл 0,01 н. розчину С^Н204, мл; К — поправковий коефіцієнт 0,01
н. розчину КМп04; 0,08 — кількість кисню, який виділився з 0,01 н.
розчину КМп04 при нагріванні, мг; V — кількість аналізованого
ґрунту (2г).

Отримане значення необхідно помножити на 50, щоб одержати
окисність 100 г ґрунту.

Визначення хлоридів у водній витяжці.Хлористі солі у вигля-
ді хлористого натрію у водній витяжці з ґрунту осаджуються титро-
ваним розчином азотнокислого срібла в присутності індикатора хро-
мовокислого калію, який після осадження сріблом усіх хлоридів всту-
пає в реакцію з азотнокислим сріблом, змінюючи забарвлення із
зеленкувато-жовтого на цеглясто-червоне внаслідок утворення хро-
мовокислого срібла:

КаС1+А8Ш3=А8С1+МаШ3;
2А§Шз+К2Сг04=А82Сг04+2КШ3.

За кількістю витраченого на осадження хлористих солей азотно-
кислого срібла обчислюють вміст хлоридів у водній витяжці.

У колбу місткістю 200 мл наливають 50 мл водної витяжки з
ґрунту, додають 10 крапель хромовокислого калію і титрують розчи-
ном азотнокислого срібла до появи цеглясто-червоного забарвлення.
Оскільки в 50 мл водної витяжки містяться хлориди із 10 г ґрунту,


то для визначення кількості хлоридів у 100 г ґрунту кількість азот-
нокислого срібла, витрачену на титрування водної витяжки з 10 г
ґрунту, множать на 10.

Визначення аміаку у водній витяжці ґрунту.Принцип визна-
чення азоту аміачних сполук ґрунтується на їх здатності утворюва-
ти забарвлені сполуки з реактивом Несслера, який являє собою по-
двійну сіль йодистої ртуті та йодистого калію, розчинених у їдкому
калі. Цей реактив із аміаком дає жовте забарвлення внаслідок утво-
рення йодистого меркурамонію за реакцією

МНз+[2(Н§і2-2Ю)+ЗКОН]=МН2Н8?ІО+7Ю+2Н20.

Для якісного визначення аміаку у пробірку наливають 5 мл до-
сліджуваної водної витяжки, додають 5-6 крапель реактиву Нессле-
ра, збовтують, залишають на 5 хв і, розглядаючи вміст пробірки
зверху вниз на білому тлі, спостерігають появу жовтого забарвлен-
ня. Відсутність забарвлення свідчить про відсутність аміаку.

Для визначення вмісту аміаку в ґрунті в один циліндр Геннера
наливають 100 мл досліджуваної водної витяжки, а в інший — 1 мл
розчину хлористого амонію, який містить 0,01 мг аміачного азоту, а
потім — 100 мл безаміачної дистильованої води. Вміст останнього
циліндра ретельно перемішують скляною паличкою. Після цього в
обидва циліндри додають по 2 мл 50% розчину сегнетової солі, по-
тім — по 2 мл реактиву Несслера. Вміст обидвох циліндрів перемі-
шують і через 10 хв розглядають зверху вниз на білому тлі. Якщо в
одному з них забарвлення інтенсивніше, обережно відливаючи ча-
стину вмісту, досягають однакового забарвлення в обидвох циліндрах.

Вміст азоту амонійних солей (мг/л) в досліджуваній водній ви-
тяжці з ґрунту визначають за формулою

аУ2Н2-1000
X
—-------------- ,

де а — вміст азоту в розчині хлористого амонію, мг/мл; V, —
об'єм водної витяжки, взятої для визначення, мл (100 мл); У2
об'єм розчину хлористого амонію, взятого для приготування еталон-
ного розчину, мл; //, висота стовпчика рідини у циліндрі з до-
сліджуваною пробою, см; Іг2 — висота стовпчика рідини в циліндрі з
еталонним розчином, см.

Визначення солей азотистої кислоти (нітритів).Якісну пробу
та кількісне визначення здійснюють за допомогою реактиву Грісса,
який утворює з азотистою кислотою сполуку рожевого кольору. Ре-
актив Грісса складається з нафтиламіну і сульфанілової кислоти,
розчинених в оцтовій кислоті, які реагують із азотистою кислотою за
рівнянням

С|0Н7МН2+МН2С6Н43Н+НМО3=
=ІМН /с,„Нв-^=]*-С(.Н.50,Н+2Н,3.

Для якісного визначення нітритів до 10 мл досліджуваної витяж-
ки додають 5-6 крапель реактиву Грісса, добре перемішують і зали-


 




шають на 5-7 хв. Поява рожевого забарвлення свідчить про наяв-
ність нітритів, при відсутності останніх колір вмісту пробірки не
змінюється.

Для кількісного визначення нітритів в одну колбу наливають 100
мл водної витяжки, в іншу — 1-10 мл (залежно від кількості нітри-
тів) стандартного розчину азотистого натрію, що містить в 1 мл 0,01
мг азоту, і до 100 мл додають дистильованої води. В обидві колби
доливають по 5 мл реактиву Грісса і обережно нагрівають на водяній
бані при температурі 50-60°С упродовж 10 хв. Вміст колб переносять
у циліндри Геннера і здійснюють колориметрування, відливаючи ча-
стину вмісту з одного циліндра, в якому забарвлення інтенсивніше, до
однакового забарвлення в обидвох циліндрах. Вміст азоту нітритів у
досліджуваній пробі (мг/л) визначають за формулою

У_аУ2к2ЛШ

УЛ

де а — вміст азоту нітритів у розчині, взятому для приготування
еталонного розчину мг/мл; Іг]висота стовпчика рідини в циліндрі
з досліджуваною пробою, см; Іг2 — висота рідини в циліндрі з еталон-
ним розчином, см; У, — об'єм водної витяжки, мл; У2 — об'єм розчи-
ну, взятого для приготування еталонного розчину, мл.

Визначення солей азотної кислоти (нітратів).Наявність у вод-
ній витяжці з ґрунту азотнокислих сполук свідчить про те, що азото-
вмісні речовини повністю мінералізувалися.

Для якісного визначення нітратів у пробірку наливають 1 мл вод-
ної витяжки, додають кристалик бруцину й 2 мл концентрованої сір-
чаної кислоти. Якщо у водній витяжці присутній азот нітратів, з'яв-
ляється рожеве забарвлення, яке згодом перетворюється на жовте.

При кількісному визначенні азоту нітратів у водній витяжці з
ґрунту в порцелянову чашку наливають 100 мл витяжки і випарю-
ють насухо на водяній бані. Дають чашці охолонути, а потім дода-
ють 1 мл дифенолсульфокислоти й ретельно розтирають з осадом.
Через 10 хв у чашку додають 10 мл дистильованої води і 3 мл
їдкого калі. При наявності нітратів утворюється жовте забарвлення,
яке порівнюють у циліндрах Геннера із забарвленням розчину ніт-
рату калію. Для цього вміст порцелянової чашки переносять у ци-
ліндр Геннера й доводять дистильованою водою до 100 мл.

Вміст азоту нітратів у досліджуваній витяжці (мг/л) знаходять
за формулою

аУ2И2-1000
X
—------------------- ,

УА

де а — вміст азоту нітратів у розчині азотнокислого калію, мг/мл;
/г, — висота стовпчика рідини в циліндрі Геннера з водною витяж-
кою, см; /г2 — висота стовпчика рідини в циліндрі Геннера з еталон-
ним розчином нітрату калію, см; У, — об'єм досліджуваної витяж-


ки, мл; У2 — об'єм розчину азотнокислого калію, взятого для приго-
тування еталонного розчину, мл.

За даними Фодора, в 100 г незабрудненого ґрунту міститься 6,8
мг загального азоту, 5,7 мг аміаку та 12,6 мг азотної кислоти.

V
4.5. ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ГРУНТУ НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ

Для вивчення впливу ґрунту на здоров'я людини здійснюють
санітарне обстеження земельних ділянок на наявність джерел бакте-
ріального, гельмінтологічного та біологічного забруднення.

У процесі санітарно-мікробіологічного дослідження ґрунту ви-
значають мікробне число, титр кишкової палички, титр анаеробів і
загальне число термофільних та термотолерантних мікроорганізмів
у ґрунті. Показниками фекального забруднення ґрунту є Есоїі та її
різновиди і СІ. регггіп£епз.

Санітарно-гельмінтологічне дослідження ґрунту передбачає ви-
значення життєздатності гельмінтів, оскільки значна їх частина гине
в ґрунті.

Санітарно-ентомологічне дослідження ґрунту має на меті визна-
чити ступінь забруднення ґрунту окремими видами комах та ефек-
тивність очистки.

Радіометричні дослідження дають змогу з'ясувати аварійну си-
туацію за умови перевищення рівня природної радіації вдвічі —
втричі.

Окрім того, вивчення впливу забруднення ґрунту на здоров'я лю-
дей передбачає опитування населення в районі можливого забруд-
нення ґрунту. Анкета опитування містить дані про можливість і ха-
рактер контакту із забрудненим ґрунтом, про методи знешкоджен-
ня нечистот, дані про реєстрацію захворювань і гельмінтозів, факто-
ром передачі яких може бути ґрунт.

З метою виявити захворювання, що передаються через ґрунт, про-
водять вибіркові медичні огляди дітей, які відвідують дитячий са-
док або школу.

Щоб визначити несприятливий вплив на здоров'я хімічних ре-
човин, що забруднюють ґрунт, крім характеристики речовин, що над-
ходять у ґрунт, класу їх небезпеки, впливу на самоочисну здатність
ґрунту і стійкість у зовнішньому середовищі, необхідно також про-
вести анкетування населення, яке проживає у зоні застосування хі-
мічних речовин, і виявити характер контакту з цими речовинами.

Епідеміологічне обстеження стану здоров'я населення передба-
чає статистичну обробку матеріалів захворюваності осіб, що мають
контакт із хімічними речовинами, а також спеціальні лабораторно-
діагностичні дослідження.



 
 

ГІГІЄНА
ХАРЧУВАННЯ

У процесі життєдіяльності людина постійно витрачає енергію і тка-
нинні елементи. Роль їжі полягає насамперед у компенсації їх, у
постачанні пластичних матеріалів, необхідних для правильного ро-
сту й розвитку організму, для забезпчення обмінних процесів, нор-
мального стану здоров'я і працездатності.

Це, у свою чергу, вимагає вивчення якості харчових продуктів,
методів їх обробки, а також розробки відповідних оптимальних хар-
чових раціонів і режимів харчування для різних груп населення.
Раціональне харчування різних груп населення повинно відповіда-
ти певним гігієнічним вимогам. Зокрема, через продукти харчуван-
ня в організм має надходити відповідна до його енерговитрат кіль-
кість калорій, їжа повинна містити всі необхідні для організму ре-
човини у визначених кількостях, добре засвоюватися, мати приємні
органолептичні властивості, відповідну температуру, а також бути
доброякісною.


і » Таблиця 50

Основний обмін (ккал/добу) залежно від маси тіла й статі (число А)

 

  Число А     Число А  
маса тіла, кг чоловіки жінки маса тіла, кг чоловіки жінки
>< 5
,!' 6 1133 >Н!І
1181 а,-
ЗО

Таблиця 51
Основний обмін (ккал/добу) залежно від зросту, віку та статі (число Б)

Вік (років)

ЗО

Зріст


Чоловіки


7Г * А в- а, 5

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти