ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ПРАЦЮЮЧИХ

Рівень і характер захворюваності працюючих залежно від віку,
статі, стажу роботи, професії, сезону року визначають з метою вияви-
ти несприятливий вплив факторів виробничого середовища на здо-
ров'я працюючих, оздоровлення умов праці та профілактики про-
фесійної та непрофесійної патології. Виявлення при аналізі матері-
алів захворюваності осіб, що довго й часто хворіють, дає змогу за-


безпечити їх своєчасну диспансеризацію та правильне працевлаш-
тування.

Захворюваність аналізують за кількісним (число випадків і днів
непрацездатності, тривалість одного випадку) і якісним (структура
захворюваності) показниками.

Існують три методи вивчення захворюваності: за даними тим-
часової втрати працездатності в зв'язку з захворюванням; за дани-
ми медичних оглядів; за даними про причини смерті. Найбільш
інформативними і загальновизнаними є два перші методи.

Аналіз захворюваності за даними тимчасової втрати працез-
датності
здійснюється на основі статистичної обробки листків не-
працездатності і дає лише загальну характеристику інтенсивності
та структури захворюваності робітників підприємства, допомагає ви-
являти особливо поширені форми хвороб. Поглиблений аналіз за-
хворюваності робітників із тимчасовою втратою працездатності здій-
снюють за даними персонального обліку захворюваності ("за хво-
рими особами"). На кожного працівника заповнюють спеціальну кар-
тку обліку, в якій занотовують дані про захворюваність із тимчасо-
вою втратою працездатності. В кінці року піддають обробці картки
лише тих робітників, які пропрацювали на цьому підприємстві не
менше одного року. Цей метод дає змогу аналізувати захворюва-
ність за статтю, віком, професією, стажем, окремими нозологічними
формами й т.ін., а також виявляти осіб, що довго й часто хворіють і
підлягають систематичному лікарському контролю. Крім того, він
ефективний при аналізі професійної захворюваності та визначенні
зв'язку хронічного захворювання з професією. Цей зв'язок може
бути встановлений на основі невідповідності числа зареєстрованих
випадків захворювання з втратою працездатності числу хворих ро-
бітників, оскільки тимчасове звільнення від роботи внаслідок заго-
стрення хронічного захворювання робітник може одержати кілька
разів на рік.

Аналіз матеріалів захворюваності з тимчасовою втратою працез-
датності здійснюється, як правило, з використанням таких статистич-
них показників (сумарно й за окремими формами та групами за-
хворювань у цеху, на підприємстві за місяць, квартал, рік):

1) число випадків непрацездатності на 100 працівників;

2) число днів непрацездатності на 100 працівників;

3) середня тривалість у днях одного випадку втрати працездат-
ності;

4) відсоток хворих (відношення числа робітників хоча б із од-
ним випадком втрати працездатності упродовж року до загального
числа робітників);

5) відсоток осіб, що часто хворіють (відношення числа робітни-
ків з трьома і більше випадками втрати працездатності з приводу
однорідних захворювань або за шістьма і більше випадками втрати
працездатності з приводу різних захворювань упродовж року до
загального числа робітників);

6) відсоток осіб, що тривало хворіють (відношення числа робіт-


 




ників, що мали ЗО і більше днів непрацездатності упродовж року з
приводу однорідних захворювань або 60 і більше днів за різними
захворюваннями до загального числа робітників);

7) структура захворюваності з тимчасовою втратою працездатно-
сті (частка випадків і днів непрацездатності у зв'язку з будь-яким
захворюванням серед усіх випадків або днів втрати непрацездатно-
сті);

8) кратність захворювань працівників за окремими нозологічни-
ми формами (відношення числа випадків непрацездатності робіт-
ників через певну хворобу до числа хворих на цю хворобу).

Аналіз матеріалів захворюваності містить:

1) порівняння показників захворюваності (загалом і за основни-
ми формами хвороби) на підприємстві (в цеху) з показниками
інших підприємств тієї ж галузі;

2) зіставлення одержаних даних з показниками попередніх ро-
ків;

3) порівняння даних для цехів одного підприємства;

4) вивчення провідних нозологічних форм за окремими цехами;

5) вивчення структури захворюваності;

6) вивчення професійних та статево-вікових показників захво-
рюваності.

Аналіз захворюваності за матеріалами періодичних медичних
оглядів
передбачає статистичну розробку, яка дає змогу одержати
декілька показників захворюваності:

загальний інтенсивний показник захворюваності на 100 обстеже-
них;

показники частоти захворюваності за окремими групами й фор-
мами хвороб на 100 обстежених;

показники структури захворюваності обстежених за групами й
формами хвороб;

показники розподілу обстежених за станом здоров'я;

показники частоти захворюваності різних якісно однорідних груп
(за статтю, віком, професією, стажем роботи й т.ін.);

показник частоти надмірного прояву даного захворювання.

За даними тимчасової втрати працездатності та медичних огля-
дів можна також визначити показники професійної захворювано-
сті та виробничого травматизму. Основним показником професійної
захворюваності є число осіб, у яких вперше встановлено професій-
не захворювання в поточному календарному році, віднесене до чис-
ла робітників даного підприємства (цеху, дільниці).

При поглибленому аналізі професійної захворюваності викори-
стовуються інтенсивні та екстенсивні показники, які застосовують
для оцінки загальної захворюваності. Аналіз даних травматизму
включає розрахунок таких інтенсивних показників: показник ча-
стоти (середнє число травм на 100 робітників); показник тяжкості
(середня тривалість непрацездатності з приводу травми, що визна-
чається відношенням суми днів непрацездатності за всіма нещасни-
ми випадками до числа нещасних випадків за даний період). До


екстенсивних показників виробничого травматизму належать роз-
поділ травм за характером ушкоджень (механічні травми, електро-
травми, термічні та хімічні опіки, гострі отруєння, обмороження, теп-
ловий удар та ін.), локалізацією (ушкодження голови, очей, тулуба,
кінцівок, внутрішніх органів), професією потерпілих, статтю, віком,
стажем роботи, причинами травм.

Зіставлення матеріалів захворюваності за різні періоди й за ок-
ремими формами проводиться на основі розрахунку вірогідності
відмінностей статистичних показників з використанням критерію
Стьюдента. Спочатку визначають середню похибку показників за-
хворюваності т за формулою

^ /М-100
V п

де М — конкретний показник завхорюваності; п — кількість робіт-
ників. Вірогідність різниці двох показників захворюваності визна-
чають за критерієм Стьюдента-Фішера (§ 10.) Результати аналізу
захворюваності рекомендується для більшої наочності подавати у
вигляді лінійних, простих стовпчикових або колових діаграм.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти