ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ОЧИЩЕННЯ ТА ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ВОДИ

Методика коагулювання води в польових умовах.Коагулюван-
ня води ґрунтується на тому, що при додаванні в воду певної кіль-
кості коагулянту [АІ2(504)3, РеС13] останній вступає в реакцію з бі-
карбонатом кальцію та магнію з утворенням пластівчаггоіГгТЩдУ*55*

гідрату окиеу алюмінію* -Реакція відбувається за такою схемою:

А12(304)3+ЗСа(НСОз)2=2А1(ОН)34+ЗСа304+6С02.

Утворений осад А1(ОН)3 тягне за собою й адсорбує завислі речо-
вини й бактерії і тим самим швидко освітлює воду. Крім того, несу-
чи позитивний заряд, він нейтралЯуТГз~агвислі речовини, які мають
від'ємний заряд, збільшує їх, припиняє рух, що сприяє їх осіданню.

Коагулювання відбувається погано при низькій температурі, ма-
лій карбонатній і^р^стГ(^іШШ^ЇЇ^'-:::^щ^щ^Тіі гашеним вап-
ном) та погано підібраній дозі коагулянту.


Показання до коагулювання: каламутні, забарвлені води, води, що
мають сторонні запахи й присмаки.

Вибір дози коагулянту в польових умовах.При визначенні кар-
бонатної твердості в склянку наливають 100 мл води, яку належить
коагулювати, декілька крапель індикатора (метилоранжу) та із пі-
петки титрують 0,1 н. розчином соляної кислоти до появи слабо-
рожевого забарвлення. Кількість розчину соляної кислоти (мл), ви-
трачена на титрування та помножена на коефіцієнт 2,8, дає карбо-
натну твердість води (в градусах).

Орієнтовну дозу коагулянту, тобто кількість 1% розчину сір-
чанокислого алюмінію (мл), визначають шляхом множення числа, яке
показує карбонатну твердість води, на коефіцієнт 0,8.

Для визначення остаточної дози коагулянту роблять пробне коа-
гулювання. У три склянки Наливають по 200 мл води. У першу
наливають орієнтовну дозу розчину коагулянту, в другу — на 0,8
мл менше, ніж у першу; у третю — на 0,8 мл менше, ніж у другу.
Вміст усіх трьох склянок перемішують скляною паличкою й через
15-20 хв з'ясовують, у якій склянці інтенсивніше відбувалось коагу-
лювання.

Кращою вважається та доза коагулянту, при якій інтенсивно осі-
дають на дно великі пластівці гідрату окису алюмінію, залишаючи
над собою добре освітлену (прозору) воду. Обчислюють кількість
коагулянту на 1 л та на весь об'єм води, яку належить коагулювати.

Методика хлорування води в польових умовах.До хімічних
факторів знезараження належать різні хімічні речовини, головним
чином окислювачі. Розрізняють хлорування нормальними дозами,
великими дозами, хлорування з преамонізацією.

Хлорування нормальними дозами полягає у виборі та-
кої робочої дози активного хлору (усі форми хлору та атомарного
кисню, що мають окислювальну здатність, виражену в еквівалентах
хлору), яка після 30-хвилинного контакту з водою забезпечує наяв-
ність 0,3-0,5 мг/л залишкового хлору.

До переваг методу належать мале витрачання хлору та хлоро-
вмісних препаратів і незначний вплив на органолептичні властивос-
ті води.

Недоліками методу є складність вибору робочої дози хлору та
можливість появи хлорфенольного запаху внаслідок утворення мо-
нохлорфенолів у воді, що містить навіть незначну кількість карбо-
лової кислоти.

Хлорування великими дозами застосовується головним
чином у військово-польовій практиці, коли вибір вододжерел обмеже-
ний і доводиться використовувати воду низької якості. До води дода-
ють підвищену кількість активного хлору в розрахунку на наступне
дехлорування. Дозу активного хлору вибирають залежно від фізичних
властивостей води (каламутності, колірності), епідемічної ситуації то-
що. Здебільшого доза становить 20-30 мг/л, час контакту ЗО хв.

Метод має такі переваги: надійний ефект знезараження навіть
каламутної та забарвленої води, а також води, що містить аміак; спро-


щення техніки хлорування (не потрібно визначати хлорпотребу во-
ди); зниження колірності води за рахунок окислення хлором орга-
нічних речовин та переведення їх у незабарвлені сполуки; усунення
сторонніх присмаків і запахів, особливо зумовлених присутністю сір-
ководню, а також речовин рослинного та тваринного походження,
що розкладаються; відсутність хлорфенольного запаху при наявно-
сті фенолів, оскільки при цьому утворюються не моно-, а поліхлор-
феноли, які не мають запаху; розклад деяких отруйних речовин і
токсинів (ботулотоксину); знищення спорових форм мікроорганіз-
мів при дозі 100-150 мг/л активного хлору й тривалому контакті
(2-5 год); значне поліпшення умов коагуляції.

Перелічені позитивні сторони методу роблять його досить цін-
ним для практики поліпшення якості води в польових умовах, особ-
ливо у зв'язку з небезпекою бактеріологічної зброї та отруйних ре-
човин.

До недоліків методу належать необхідність додаткової обробки
води (дехлорування) за допомогою тіосульфату, сірчанокислого на-
трію, сірчистого ангідриду або активованого вугілля, підвищена ви-
трата хлору та його препаратів.

При хлоруванні води з преамонізацією перш ніж до-
дати хлор у воду вводять гідрат амонію або амонійні солі у співвід-
ношеннях приблизно 1 частина іона амонію на 3-4 частини активно-
го хлору. При сполученні хлору з аміаком утворюються моно- й
дихлораміни, які, поступово гідразуючись, повільно вивільнюють ак-
тивний хлор і здатні виявити тривалу бактерицидну дію. Тому хло-
рування води з попередньою амонізацією доцільно застосовувати
при необхідності тривалого зберігання води, що часто спостеріга-
ється в практиці військово-польового та військово-морського водо-
постачання.

До переваг методу слід віднести відсутність хлорфенольного за-
паху та попередження розвитку водоростей (планктону, бентосу),
до недоліків — сповільнений бактерицидний ефект.

Засоби знезараження індивідуальних запасів води.Як засоби
знезаражування індивідуальних запасів води застосовують кисло-
ти (соляну, лимонну, виннокам'яну, оцтову), окислювачі (перекис вод-
ню, марганцевокислий калій, озон, хлор, бром та йод), метали (сріб-
ло). Із перелічених речовин найбільш ефективними й зручними є
препарати хлору та йоду.

Пантоцид містить, крім парасульфодихлоридаміну бензойної кис-
лоти, соду й кухонну сіль. Одна таблетка призначена для знезара-
ження однієї фляги (750 мл) води за умови контакту не менше
30-40 хв. Недоліком є повільна розчинність таблетки (10-15 хв), а
також можлива зміна смаку води. Тому крім пантоциду, потрібні
таблетки тіосульфату натрію.

Паптоцид-вісульфатиі таблетки являють собою суміш пара-
сульфодихлораміну бензойної кислоти, сульфату й гідросульфату
натрію. Вони стійкі при зберіганні, добре розчиняються у воді, шви-
дко звільняють активний хлор та мають більш виражену бактери-


 




цидну дію. Однак вони надають воді кислого смаку, в ній збільшу-
ється вміст сульфатів.

Аквацид — препарат дихлорізоціанурової кислоти — проявляє
бактерицидну дію через 12-15 хв.

Йодні таблетки містять органічні сполуки йоду (тригліцингід-
роперйодид або дигліцингідройодид), молекулярний йод та деякі ін-
ші сполуки (глікокол, спирт, лимонну кислоту або пірофосфорно-
кислий натрій). Переваги їх застосування полягають у високій бак-
терицидності, стійкості при зберіганні, незначному впливі на орга-
нолептичні властивості води, а недоліки — у дефіцитності препара-
тів, що використовуються при їх приготуванні.

Вимоги до хлорного вапна та інших хлоровмісних препаратів.
Втрати хлору залежно від зберігання хлорного вапна коливаються
у межах 0,5 — 3,0 % на місяць. Отже, вміст активного хлору в хлор-
ному вапні безперервно зменшується від 32-35 до 29-30% і нижче.
Середня активність звичайно становить 30%. Для хлорування води
бажано використовувати хлорне вапно з активністю не нижче 20%.

Сухий препарат хлораміну Б звичайно містить 26,6% активного
хлору і є досить стійкий. При правильному зберіганні втрати ак-
тивного хлору не перевищують 0,1% на рік. У концентрованих роз-
чинах втрати активного хлору становлять менше 1% на місяць. При
дотриманні відповідних вимог розчин хлораміну можна зберігати
до 15 діб. У чистому хлораміні Б міститься 27%, а в технічному —
24% активного хлору.

У двотретіосновній солі гіпохлориту кальцію (ДТС ГК) міститься
56-58% активного хлору. При правильному зберіганні ДТС ГК по-
вільно втрачає активний хлор (не більше ніж 8% за три роки).

Вміст активного хлору становить у таблетках пантоциду — 3 мг,
пантоцид-бісульфатних — 3,2 мг, таблетках аквациду — 4 мг. У йод-
них таблетках міститься 3 мг активного йоду. Крім того, подібні засо-
би повинні бути дешеві й прості в користуванні, діяти ефективно,
універсально та швидко, мати достатню стійкість при зберіганні та
не змінювати органолептичні властивості води.

Методика дослідження хлорного вапна, хлоровмісних препа-
ратів. Найпростіші методи хлорування води.
До складу хлорного
вапна входять Са(ОСІ),, СаС1? та Са(ОН)2, активною частиною є гі-
похлорид кальцію Са(ОС1)2, діючим іоном — ОСІ-, що розпадається
на хлор і атомарний кисень, якому притаманна сильна бактерицидна
дія. Реакція у воді відбувається за схемою: Н20+С1=НС1+НОС1;
НОС1=НС1+0.

Під впливом С02, вологи, світла й високої температури хлорне
вапно розпадається, втрачаючи свою активність, тому періодично (раз
на місяць) досліджується на процентний вміст хлору. В доброму
препараті повинно бути не менше 35% (клас А) і 32% (клас Б)
активного хлору. Хлорне вапно вважається придатним для хлору-
вання води при вмісті активного хлору не менше 20%.

Для правильного хлорування необхідно для кожної проби води
визначити дозу хлору (хлорпотреба води), виходячи з того, що піс-


ля хлорування у воді повинно залишатися 0,2-0,4 мг/л активного
хлору (в середньому 0,3 мг/л).

Визначення відсотка активного хлору в хлорно-
му вапні у польових умовах. Готують 1 % розчин хлорного
вапна, розтираючи 1 г його в ступці з невеликою кількістю води до
одержання однорідної кашки, яку зливають у мірний циліндр, опо-
ліскують ступку й товкачик водою і доливають дистильованою водою
до 100 мл, збовтують і дають відстоятися.

У колбу піпеткою наливають 1 мл 1% розчину хлорного вапна,
додають 1 мл (1:3) сірчаної кислоти, 50 мг (порошок) йодистого
калію, 50 мл дистильованої води, 5-6 крапель 1% розчину крохмалю
й посинілу рідину титрують із піпетки 0,7% розчином гіпосульфі-
ту натрію до знебарвлення. Кількість гіпосульфіту (мл), затрачена
на титрування, помножена на 10, покаже процентний вміст хлору в
хлорному вапні.

Визначення активного хлору в таблетках панто-
циду. Три таблетки подрібнюють у фарфоровій ступці, додають
трохи води й розтирають до кашкоподібної маси, зливають у кол-
бочку і розводять водою до 500 мл (змити ступку), додають поро-
шок (50 мг) йодистого калію, 1 мл розчину (1:3) сірчаної кислоти,
5-6 крапель крохмалю й титрують із піпетки 0,7% розчином гіпо-
сульфіту натрію до знебарвлення.

Розрахунок. Кількість розчину гіпосульфіту (мл), витрачена на
титрування, поділена на 3, вкаже кількість активного хлору (мг) в од-
ній таблетці (1 мл 0,7% розчину гіпосульфіту відповідає 1 мг активного
хлору). В одній таблетці повинно міститися 3 мг активного хлору, при
зменшенні його нижче 2,5 мг таблетка не придатна до хлорування.

Визначення хлорпотреби води крапельним (польо-
вим) методом. У три склянки наливають по 200 мл води, далі в
кожну з них додають 1% розчин хлорного вапна — в першу -- З
краплі, в другу — 4, в третю — 5 крапель. Воду перемішують і через
60 хв визначають вміст залишкового хлору у кожній склянці.

Для розрахунку робочої дози хлору вибирають ту склянку, в
якій кількість залишкового хлору становить 0,8-1,2 мг/л. Далі
обчислюють, скільки сухого хлоровмісного препарату потрібно для
хлорування всієї кількості води (табл.137).

Якщо після дослідного хлорування в усіх трьох склянках не ви-
явиться потрібної кількості залишкового хлору (менше 0,8 мг/л),
тоді дослід повторюють із більшим числом крапель 1% розчину
хлоровмісного препарату.

Визначення залишкового хлору у воді. У колбу на-
ливають 200 мл води, попередньо прохлорованої, додають 20-30
кристаликів йодистого калію і 1 мл 1% розчину крохмалю. Перемі-
шують і титрують з піпетки 0,7% розчином гіпосульфіту натрію до
знебарвлення.

Кількість крапель гіпосульфіту, витрачену на титрування, мно-
жать на 0,2 і одержують кількість залишкового хлору (мг/л).

Найпростіші методи хлорування води в польових


Та 6л и ц я 137

Кількість сухого хлоровмісного препарату (г) для різних об'ємів води
залежно від її хлорпотреби

 

Кількість            
крапель Об'єм водії, що підлягає хлоруванню, л    
1°о розчину хлорного  
вапна            
0,2  
0,4  
0,6 ЗО  
0,8  
1,0 ЗО  
1.2  
1,4  
1,6  
1,8  
2,0  

умовах. При відсутності необхідних реактивів для аналізу води
її хлорують, застосовуючи у вигляді водних розчинів орієнтовні кіль-
кості хлорного вапна чи хлоровмісних препаратів (табл. 138).

Т а б л и ц я 138

Кількість хлорного вапна, ДТС ГК і тіосульфату натрію, необхідна для
хлорування води з різних джерел

тіосульфату натрію

Необхідна доза на 100 л (10 відер) води

Характеристика якості води
ДТС ГК

хлорного вапна з
вмістом активного
хлору не менше 20%


19.5. ВИЗНАЧЕННЯ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ ТА
ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

Забруднення води та продуктів харчування можливе при засто-
суванні ядерної зброї, а також унаслідок радіаційних аварій. Для
кількісного визначення ступеня забрудненості застосовуються при-
лади, що входять у табельне оснащення медичного пункту полку і
санітарно-епідеміологічної лабораторії дивізії. Найбільш поширений
простий в експлуатації прилад типу ДГІ-5 різних модифікацій: ДП-
5А, ДП-5Б, ДП-5М, ДП-5В. Нижче подано його характеристику.

Радіометр-рентгенометр ДП-5 (мал. 110) призначений
для вимірювання рівнів гама-радіації (потужностей дози гама-ви-
промінювання) та радіоактивної забрудненості різних предметів і
поверхонь радіоактивними речовинами. Діапазон по гама-випромі-
нюванню від 0,05 мР/год до 200 Р/год. Прилад має шість піддіапа-
зонів вимірювання (табл. 139). Шкала приладу підсвічується. Жив-
лення батарейне.

Прилад складається з вимірювального пульта і зонда, з'єднаного
з пультом за допомогою гнучкого кабелю. У зонді розміщені газороз-
рядні лічильники (СТС-5 та СІЗБГ), підсилювач-нормалізатор та
інші елементи схеми. Газорозрядні лічильники СТС-5 та СІЗБГ під
дією бета-частинок або гама-квантів видають електричні імпульси,
які надходять на вхід підсилювача-нормалізатора, звідти — на ін-
тегруючий контур і реєструються мікроамперметром. Зонд герме-
тичний, має циліндричну форму. У сталевому корпусі зонда є вікно
, (заклеєне целюлозною плівкою) для індикації бета-випромінювань.
Зонд має поворотний екран, який у положенні "Б" відчиняє вікно
корпусу.


 


 
 


З г 1,5 г 1,4 г (1 чайна ложка) (1/2 чайної ложки) (1/2 чайної ложки)
2,8 г (1 чайна ложка)
З г (1 чайна ложка)
6г (2 чайні ложки)

Вода ґрунтових криниць,
прозора і безколірна вода
річок та озер
Каламутна, помітно
забарвлена вода річок
та озер

Тару для зберігання води (цистерни, бочки, резервуари) дєзінфі-
кують не менше ніж раз на тиждень, заповнюючи місткості водою з
вмістом активного хлору 25-30 мг/л. Через 1 год місткості проми-
вають чистою водою до зникнення запаху хлору.

Криниці (стінки зрубу та шахти) дезінфікують 10-20% водним
розчином хлорного вапна. Одночасно в воду криниці додають сухе
хлорне вапно з розрахунку 400 г на 1 м3 води; воду ретельно збов-
тують і залишають під охороною на 6-8 год. Після цього воду з
криниці випомповують до повного зникнення запаху хлору. Кори-
стуватись водою з такого джерела дозволяється лише в тому випад-
ку, коли одержати її з іншого, надійного в санітарному відношенні
джерела, неможливо і за умови постійного знезараження води під
лабораторним контролем.


Мал. ПО. Радіометр-рентгенометр ДП-5А.


 




Т а б л и ц я 139

Характеристика радіометра ДП-5А

 

 

 

 

Піддіапазон Положення   Границі  
ручки Шкала вимірювань  
  перемикача      
2 3 0-200 0-200 Р/год
хЮОО 0-5 0-5000  
хІОО 0-5 0-500  
ХІО 0-5 0-50 <.
хі 0-5 0-5 Ц
х0,1 0-5 0-0,5 "

Пульт складається з панелі, кожуха, шасі. На панелі розташовані
кнопка скидання показів, потенціометр регулювання режиму, мікро-
амперметр, тумблер підсвічування шкали, перемикач піддіапазонів
на вісім положень, а також гнізда увімкнення телефону. В кожусі є
також відсік для джерел живлення. Під час роботи від сторонніх
джерел у відсік замість елементів вставляють колодку живлення.

Крім того, прилад споряджений футляром зі штучної шкіри, який
має два відсіки — для пульта та зонда. Із внутрішнього боку на
кришці футляра є правила користування приладом, таблиця допу-
стимих значень забрудненості, а також прикріплене контрольне дже-
рело для перевірки працездатності приладу. Телефон призначений
для звукової індикації, подовжувальна штанга дає змогу збільшити
довжину зонда до 720 мм.

У процесі підготовки приладу до роботи за необхідності стрілку
мікроамперметра виводять на "0", ручку "режим" повертають проти
годинникової стрілки до упору. Ручка перемикача піддіапазонів по-
винна бути в положенні "вимк.". Відкручують кришку відсіку жив-
лення (в кожусі знизу), підключають три елементи КБ-1, дотриму-
ючись полярності, і закривають кришку відсіку. Вмикають прилад,
поставивши ручку перемикача піддіапазонів у положення "реж.".
Обертаючи ручку потенціометра "реж." за годинниковою стрілкою,
встановлюють стрілку мікроамперметра на мітку шкали. За необхід-
ності вмикають освітлення шкали тумблером "осв.".

Далі перевіряють працездатність приладу на всіх піддіапазонах
(крім першого) за допомогою контрольного джерела, закріпленого
на кришці футляра. Для цього необхідно: відкрити контрольне дже-
рело, повернути і встановити екран зонда в положення "Б", під-
ключити телефон, при цьому стрілка мікроамперметра повинна за-
шкалювати на шостому й п'ятому піддіапазонах "х0,1" та "хі",
відхилятися на четвертому піддіапазоні "х10", а на третьому й дру-
гому може не відхилятися через недостатню активність контроль-
ного джерела; на всіх піддіапазонах, крім першого, повинно про-
слуховуватися клацання в телефоні; порівняти покази приладу
на піддіапазоні "х10" із показом, записаним у паспорті. Ручку пе-
ремикача піддіапазонів установлюють в положення "реж.". При-
лад готовий до роботи.


При вимірюванні гама-випромінювання екран зонда встановлю-
ють у положення "Г". На піддіапазонах "хЮОО", "хІОО", "х10", "хі",
"х0,1" прилад реєструє потужність дози гама-випромінювання в місці
розташування зонда. На піддіапазонах "200" реєструється потуж-
ність дози в місці розташування пульта. Покази знімаються за ниж-
ньою шкалою (0-200). На внутрішньому боці кришки футляра наве-
дені допустимі значення радіоактивної забрудненості (мР/год).

Для виявлення бета-випромінювання необхідно повернути ек-
ран зонда у положення "Б" і піднести зонд до обстежуваної по-
верхні на відстань 1-2 см. Ручку перемикача піддіапазонів послі-
довно встановлюють у положення "х0,1", "хі", "хЮ" і т. д. до одер-
жання відхилення стрілки мікроамперметра в межах шкали. В по-
ложенні "Б" екрана на зонді вимірюють потужність дози сумарного
бета- і гама-випромінювання. Збільшення показів приладу на одно-
му й тому ж піддіапазоні порівняно з гама-випромінюванням під-
тверджує наявність бета-випромінювання.

Прилад И М Д -1 2 призначений для вимірювання потз'жності
експозиційної дози гама-випромінювання в діапазоні 0,01-5 Р/год,
потужності бета-випромінювання від забрудненої поверхні в діапазо-
ні 103—106 част./см2 • хв, а також питомої забрудненості води, харчо-
вих продуктів та фуражу бета-нуклідами в діапазоні 10~6 —10"3 Кі/л
або Кі/кг та альфа-нуклідами в діапазоні 10~4-10~' Кі/л або Кі/кг.
Прилад використовується замість знятого з експлуатації приладу ДП-
100 "Тобол", в комплекті якого є свинцевий екран-контейнер.

а- <% $■ & 20

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти