ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ЦИТОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІХВОВИХ МАЗКІВ

 

Слизова оболонка піхви має дві пластини — епітеліальну і власну. В багатошаровому плоскому незроговілому епітеліїпіхви розрізняють базальний, парабазальний, проміжний, чов­ноподібний і поверхневий шари. Піхвовий епітелійпіддається ритмічним змінам протягом менструального цик­лу, що характеризується різним ступенем проліферації слизо­вої оболонки. Залежно від естрогенної насиченості організму, від стінки піхви в різному співвідношенні відділяються тритипи клітин: поверхневі, проміжні, парабазальні. Саме на визначенні кількісного складу та морфологічних особливостейклітин грун­тується метод кольпоцитодіагностики.

Визначають такі показники:

1) індекс дозрівання — співвідношення поверхневих, проміжних і парабазальних клітин, виражене у відсотках;

2) каріопікнотичний індекс (КІ) — співвідношення поверхне­вих клітин із пікнотичними ядра­ми до загальної кількостіклітин у мазку, виражене у відсотках. Вели­чина КІ прямо пропорційна ступе­ню естрогенної насиченості ор­ганізму;

3) еозинофільний індекс — співвідношення поверхневих клітин з еозинофільне зафарбова­ною цитоплазмою до клітин із базофільною цитоплазмою, вираже­не у відсотках.

Для виявлення впливу прогес­терону на епітелій піхви визначають характер розташування клітин (наявність пластів).

Визначення прохідності маткових труб. Для дослідження прохідності маткових труб використовують введення в труби повітря (пертубація) чи рідини (гідротубація). Для виконання цього методу обстеження, крім дзеркал із підіймачами, кульових щипців, пінце­тів чи корнцангів, необ­хідна ще і спеціальна апаратура, яка склада­ється із системи трубок із балоном для нагнітан­ня повітря або пристосу­ванням для введення рі­дини. Ця система з'єдна­на з манометром,що по­казує тиск, під яким вводиться повітря чи рідина. Маніпуляцію проводять в умовах стро­гої асептики.

Протипоказаннями до її виконання є ІІІ-IV ступені чисто­ти вагіни, кольпіти, цервіцити, гострі та підгострі запальні про­цеси матки та й придатків. Недотримання цих вимог може приз­вести до ускладнень — аж до розвитку перитоніту.

Жінка лежить на гінекологічному кріслі. Шийку матки ого­люють дзеркалами, обробляють дезинфектантом, переднюгубу захоплюють кульовими щипцями і в цервікальний канал вводять наконечник від апарата. Балоном нагнітаютьповітря чи рідину, яка через матку потрапляє в труби. За змінами тис­ку на манометрі судять про прохідність труб. Припертубації одночасно можна проводити кімографічний запис скорочення труб. Гідротубацію та пертубацію необхіднопроводити в пер­ший тиждень після закінчення менструації. Повітря чи рідина нагнітаються до 100 мм ртутногостовпчика, потім, після ко­роткої паузи, підвищують тиск до 150 мм ртутного стовпчика. Максимальний тиск, до якогоможна нагнітати повітря чи рі­дину, — 180 мм ртутного стовпчика.

При непрохідності маткових труб наявні такі ознаки:

— стрілка манометра не падає;

— при аускультації немає звуку, характерного для прохо­дження повітря чи рідини через труби;

— за даними кімограми наростає тиск.

Прохідність маткових труб можна визначити також рет­роградним шляхом. При лапаротомії в лійку труби вводятьспеціальну канюлю, притискають її пальцями і за допомогою шприца вводять у трубу рідину. При непрохідності труб вони розтягуються рідиною біля місця перепони.

Ультразвукове дослідження. Цей метод базується на здат­ності тканин по-різному поглинати чи відбиватиультразвуко­ві коливання. Його використовують для діагностики пухлин, диференціальної діагностики між пухлиною тавагітністю. Дослідження проводиться при наповненому сечово­му міхурі. Напередодні необхідно зробити очисну клізму.Ос­танніми роками широко використовують вагінальні датчики, доплерометрію.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. С.Хміль, З.Кучма, Л.Романчук. Гінекологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – 329 с., с. 39-42, 46-50.

2. С.В.Хміль, З.М.Кучма, Л.І.Романчук. Гінекологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – 544 с., с. 77-86, 89-92.

3.Білик Л.С. та ін. Медичні маніпуляції в алгоритмах. – 2-е вид., переробл. і доп. – Тернопіль: ТДМУ, 2005. – 324 с., с. 189-191.

4. Хохліч Т.І. Практикум з гінекології. – К.: Здоров’я, 2000. – 200 с., с. 66-87, 105-111, 147-166.

5. Загребина В.А., Торчинов А.М. Гинекология. – М.: Медицина, 1991. – 336 с., 53, 59-65.


Аномалії розвитку жіночих статевих органів

ПЛАН

1.Причини виникнення аномалій розвитку статевих органів.

2.Аномалії розвитку зовнішніх статевих органів.

3.Геніальний інфантилізм.

4.Аномалії розвитку матки та піхви.

5.Аномалії розвитку яєчників.

Аномалії розвитку статевих органів виникають в процесі ембріогенезу під впливом дії пошкоджуючих факторів наембріон. Зустрічаються в близько 10 % випадків.

До пошкоджуючих факторів відносяться захворювання матері (інфекційні, ендокринні), різні шкідливості (алкоголь, наркотики, шкідливі хімічні речовини), радіація, ускладнення вагітності та пологів (гестоз вагітних, особливо тяжкіформи, гіпоксія плода, пологова травма центральної нервової системи).

АНОМАЛІЇ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНІХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

Найбільш часто трапляються вади розвитку зовнішніх статевих органів при гермафродитизмі й адреногенітальномусиндромі.

Гермафродитизм — це наявність в однієї особи ознак обох статей.

Справжній гермафродитизм — наявність у людини статевих залоз обох статей за умови їх одночасного функціонування. Така вада майже не зустрічається у практиці, бо діти, статеві залози яких містять тканину одночасно яєчника та яєчка, народжуються з аномаліями інших органів, несумісними з життям, і гинуть у перші дні після народження.

Несправжній гермафродитизм (псевдогермафродитизм) — вада, при якій будова зовнішніх статевих органів не відповідає характеру статевої залози.Стать людини визначається набором хромосом, відповідно до якого розвиваються статеві залози. При несправжньому жіночому гермафродитизмі внутрішні статеві органи та статеві залози жіночі — яєчники, а зовнішні статеві органи розвинуті подібно до чоловічих — клітор збільшений і нагадує пеніс, великі статеві губи гіпертрофовані і нагадують калитку. Інколи після народження таким дітям помилково визначають стать і починають виховувати дівчинку як хлопчика, тому у випадку народження дитини з аномалією розвитку статевих органів необхідне ретельне обстеження, включаючи генетичне.

При несправжньому чоловічому гермафродитизмі статеві залози чоловічі — яєчка, а будова статевих органів нагадує жіночі.

Адреногенітальний синдром — хвороба, що розвивається на тлі гіперфункції кіркового шару надниркових залоз, супроводжується підвищенням вмісту андрогенів в організмі і призводить до вірилізації. Розрізняють уроджений,постнатальний (препубертатний) і постпубертатний адреногенітальний синдром. Вроджена форма виникає при генетично детермінованій недостатності гормонів. Постнатальна і постпубертатна форми зумовлені гіперплазією або пухлинами кіркового шару надниркових залоз.

Клініка. Вроджений адреногенітальний синдром проявляється жіночим псевдогермафродитизмом. Період статевого дозрівання у таких дітей починається у віці 6-7 років. Постнатальна форма характеризується раннім статевим дозріванням з ознаками вірилізації, появою рожевих вугрів на спині, грудях, обличчі. Діти низькорослі, з короткими нижніми кінцівками внаслідок раннього закриття епіфізарних хрящів. При постпубертатній формі спостерігаються оліго-або аменорея, безпліддя, гірсутизм, атрофія молочних залоз, зменшення розмірів яєчників і матки.

Лікування проводить лікар акушер-гінеколог спільно з ендокринологом. Призначають препаратиглюкокортикоїдних гормонів (преднізолон, кортизон, дексаметазон) з метою зниження продукції андрогенів наднирковими залозами, завдяки чому підвищується гонадотропна функція гіпофіза, розпочинається стимуляція яєчників і продукція власних естрогенів.

ГЕНІТАЛЬНИЙ ІНФАНТИЛІЗМ

(НЕДОРОЗВИТОК ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ)

Генітальним інфантилізмом називається такий стан, коли у жінки репродуктивного віку зберігаються анатомічні та пов'язані з ними функціональні особливості статевих органів, притаманні дитячому організму.

Діагностика. При зовнішньому огляді жінки звертає на себе увагу низький зріст, тендітна будова тіла, малі розміри молоч­них залоз. Волосистість на лобку розвинута слабко, великі ста­теві губи не прикривають малих. Піхва вузька, склепіння не виражені. Матка маленька, причому 2/3 припадає на її шийку, 1/3 — на тіло. Враховуючи таку анатомічну особливість, часто буває різкий перегин матки наперед — гострокутова анте-флексія. Довжина порожнини матки завжди менша норми (6 см та менше). За довжиною порожнини встановлюють ступінь недорозвитку матки: І ступінь — 7-5 см; II ступінь — 5-3,5 см; III ступінь — менше 3,5 см. Маткові труби довгі та зви­висті, яєчники значно менші за норму.

Функціональні зміни тісно пов'язані зі структурними. Менструації у таких жінок починаються пізно — у 15-16 років, а при значному недорозвитку може бути первинна аменорея. Кількість виділень незначна, тривалість менструації — 1-2 дні (гіпоменструальний синдром). Інколи менструації настають не щомісяця, а 1 раз на 2-3 місяці і рідше. Місячні супроводжуються сильним болем (альгодисменорея), що пов'язано з будовою матки. При вираженому недорозвитку яєчників та значному зниженні їх функції у жінок відсутній статевий потяг. Якщо гормональний фон змінений помірно, статева функція збережена.

Жінки з гіпопластичною маткою протягом тривалого часу після заміжжя не можуть завагітніти (первинне безпліддя).Якщо ж вагітність настає, вона може бути позаматковою (з огляду на будову маткових труб) або переривається у ранні терміни, оскільки недостатня кількість гормонів не забезпечує нормальний розвиток вагітності. Таких викиднів у хворих на генітальний інфантилізм може бути кілька (звичні викидні), але вагітність і пов'язаний з нею інтенсивний викид гормонів завжди позитивно впливає на організм хворої, бо сприяє розвитку матки.

Лікування таких хворих повинно бути комплексним і полягає у загальнозміцнювальній терапії, фізіотерапевтичному лікуванні, призначенні малих доз гормонів для стимуляції функції яєчників. Рекомендовані заняття спортом, санаторно-курортне лікування, гінекологічний масаж. Чим раніше розпочати лікування, тим більші шанси на успіх.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти