ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Неправильні положення жіночих статевих органів,

Опущення та випадіння матки і піхви

ПЛАН

1. Неправильні положення матки.

2. Опущення та випадіння матки.

3. Виворіт матки.

НЕПРАВИЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МАТКИ

Фізіологічним положенням матки вважається розміщення її в центрі малого таза на однаковій віддалі від симфізу, крижів і бокових стінок таза, дно матки знаходиться нижче площини входу в малий таз, зовнішнє вічко шийки матки — на рівні сідничних остей (linea interspinalis) .

Це положення забезпечується підвішуючим, підтримуючим і фіксуючим апаратом матки. Велике значення також має влас­ний тонус матки та піхви, а також тонус передньої черевної стінки, діафрагми та м’язів тазового дна.

Аномаліями положення матки вважаються її відхилення від нормального положення в малому тазу, що носять постійний характер, а також порушення співвідношення між шийкою та тілом матки або між шарами матки.

Вони виникають внаслідок патологічних процесів в малому тазу (пухлини, запальні захворювання, абсцеси,рубцеві зміни після запальних процесів чи оперативних втручань), а також при вродженій слабості крижово-маткових зв’язок, інфантилізмі та гіпоплазії статевих органів.

Позиція матки — це відношення матки до провідної осі таза. Матка може зміщуватись щодо свого нормального поло­ження. Це зміщення може бути :

· фізіологічним — тоді матка повертається до свого попереднього положення;

· пато­логічним, фіксованим. За таких умов матка нерухомо фіксова­на до стінок таза або сусідніх органів злуками або пухлиною.

Антепозиція — зміщення матки щодо провідної осі допереду.

Ретропозиція — зміщення матки дозаду.

Латеропозиція (dextro- et sinistropositio) — зміщення матки у відповідний бік.

Фізіологічна ретропозиція матки виникає при переповненні сечового міхура, антепозиція — при повній прямій кишці.

Патологічне зміщення матки виникає при наявності пух­лин або скупчень гною. Тоді матка зміщується у здоровий бік. Після оперативних втручань або після перенесених запальних процесів з утворенням злук сполучна рубцева тканина підтягує матку в цей бік, причому рухомість матки обмежена або відсут­ня.

Нахилення матки (versio uteri) — це відношення вертикаль­ної осі матки до горизонтальної площини. Розрізняють нахи­лення матки вперед – (anteversio), убік – (lateroversio), а також на­зад – (retroversio) .

Причинами патологічних нахилень матки можуть бути пухлини статевих органів, причому зміщується тільки тіло матки, а шийка залишається на місці, недостатність зв'язкового апарату матки.

Перегин матки (flexio uteri) — це відношення тіла матки до її шийки.

В нормі між тілом матки та шийкою існує тупий кут (близько 120°), відкритий допереду (anteflexio). Якщо кут мен­ший прямого, така антефлексія вважається гострокутовою (зустрічається при генітальному інфантилізмі).

Перегин матки дозаду (retroflexio) або праворуч (lateroflexio dextra) чи ліворуч (lateroflexio sinistra) є патологічним. Ретрофлексія буває рухомою та фіксованою, фіксація виникає при зрощенні матки з парієтальною очеревиною.

Ретродевіація матки – це поєднання retroversio і retroflexio. Ретрофлексія та ретродевіація матки супро­воджуються ниючим тупим болем унизу живота, болем при статевому акті, болючими місячними (альгодисменореєю), безпліддям, невиношуванням вагітності. Внаслідок пору­шення кровопостачання та застою крові можуть розвиватися ерозії шийки матки, ендоцервіцити. Іноді хворі скаржаться на порушення сечопуску — сечопуск частий та болю­чий, може бути затримка стільця та біль при дефекації. У по­хилому віці у жінок із ретродевіацією частіше виникає опущен­ня та випадіння матки.

Але перераховані аномалії можуть перебігати і безсимптомно.

ОПУЩЕННЯ ТА ВИПАДІННЯ МАТКИ

З огляду на тісний анатомічний зв'язок між маткою, піхвою, придатками, сечовим міхуром і прямою кишкою опущення та випадіння матки є єдиним патологічним процесом.

Залежно від стадії цього процесу, розрізняють опущення матки і стінок піхви та їх випадіння.

Опущення стінок піхви — стінки піхви втратили тонус, опущені, але не виходять за межі входу в піхву.

Випадіння стінок піхви — стінки піхви знаходяться нижче входу в піхву.

Опущення матки — вагінальна частина шийки матки знаходиться нижче сідничних остей (linea interspinalis),проте не виходить за межі статевої щілини навіть при натужуванні.

Випадіння матки. Матка частково або цілком виходить за межі статевої щілини. Розрізняють повне й неповне випадіння матки.

При неповному випадінні матки із статевої щілини виходить лише частина тіла матки. Часто виникає видовжування — елонгація шийки матки (elongatio colli uteri).

Разом із передньою стінкою піхви опускається та випадає стінка сечового міхура — формується цистоцеле (cystocele). Опущення й випадіння задньої стінки піхви призводить до утворення грижі прямої кишки ректоцеле (rectocele).

При повному випадінні матки тіло її разом із шийкою знаходиться нижче входу в піхву, піхва вивертається слизовою оболонкою назовні. Слизова оболонка піхви стоншується або потовщується, висихає, можуть розвиватися вторинні трофічні зміни — трофічні (декубітальні) виразки на шийці матки та стінках піхви, поліпи біля зовнішнього вічка.

Етіологія та патогенез. Зміщенню матки донизу сприяють чинники, що призводять до послаблення або порушення структури підвішувального, підтримуючого й фіксуючого апарату матки: багаторазові пологи, розриви піхви та промежини під час пологів, закрепи, підняття вантажів, важка фізична праця. Частіше опущення та випадіння матки розвивається у жінок після 50 років у зв'язку із початком вікової атрофії статевих органів і зв'язкового апарату. Але дані порушення спостерігаються і у неродивших жінок у випадку вродженої гіпоплазії м’язів тазового дна і порушення інервації.

Клініка. Опущення та випадіння матки — тривалий процес. Жінка скаржиться на тягнучий біль, відчуття тяжкості внизу живота та в ділянці крижів, затруднення при ходьбі, часте сечовипускання, нетримання сечі, що виникає при найменших фізичних навантаженнях — кашлі, сміху, різких рухах, закрепах. При повному випадінні матки може виникнути затруднення сечовипускання аж до гострої затримки сечі (перегин і здавлення уретри), яке нерідко ускладнюється висхідною інфекцією сечових шляхів в зв’язку з неповним спорожненням сечового міхура, наявністю залишкової сечі. Працездатність у таких пацієнтів знижена, особливо при фізичній праці.

Згодом із піхви з'являється пухлиноподібне утворення — шийка матки з отвором — зовнішнім вічком шийки матки.Випавші стінки піхви та шийки матки стають сухими, грубими, мозолистими, іноді утворюються трофічні виразки (пролежні).

Якщо жінка менструює, можливе виникнення менорагій. Статеве життя можливе після вправлення матки. Можлива вагітність. Якщо вагітність розвивається, у перші місяці трапляються випадки мимовільного її переривання, після 12 тижнів вагітності матка перестає випадати з огляду на її великі розміри, після пологів випадіння відновлюється.

Діагностика. Діагноз особливих труднощів не складає, випадіння виявляється при огляді зовнішніх статевих органів. Важливо встановити, повне чи неповне випадіння матки. Для цього органи, що випали, охоплюють вказівним і великим пальцями на рівні входу в піхву. Якщо між ними пальпується тіло матки— випадіння неповне. Якщо пальці сходяться за дном матки, яке знаходиться поза статевою щілиною, — йдеться про повне випадінняматки.

Оглядають промежину, щоб виявити наявність на ній рубців та оцінити функціональний стан м’язів тазового дна.

Лікування. Метод лікування для кожної хворої добирають індивідуально, залежно від віку, загального стану хворої, наявності менструальної та статевої функцій.

При патологічних перегинах і нахилах матки проводиться лікування патологічного процесу, який викликав зміщення статевих органів (фізіотерапія, грязелікування, гінекологічний масаж з переміщенням матки в правильне положення та ін.). Важливим є своєчасне лікування запальних процесів, профілактика рубцево-злукових процесів в малому тазу.

Для втримання матки в нормальному положенні після виведення її з ретрофлексії застосовують песарії.

При патологічних перегинах та нахилах матки, пов’язаних з генітальним інфантилізмом, проводять загальнозміцнююче лікування, фізіотерапію і лікування гормональними засобами.

Консервативне лікування показане жінкам при невеликому опущенні матки, у репродуктивному віці або виснаженим хворим, вік чи загальний стан яких не дозволяють застосувати оперативне втручання. Дуже важливий лікувально-охоронний режим із виключенням фізичних навантажень. Варто рекомендувати заняття лікувальною фізкультурою, спрямовані на зміцнення м'язів черевного пресу й тазового дна, раціональне харчування для запобігання закрепам.

Ортопедичний метод полягає у введенні в піхву спеціаль­них пристроїв для утримання матки на місці (гумові кільця). Слід звертати велику увагу на гігієну статевих органів при ко­ристуванні песаріями, проводити щоденні спринцювання, регулярно їх виймати та стерилізувати кип'ятінням.

Ретельного спостереження з боку акушерки та фельдшера, що працюють на ФАПі, потре­бують жінки похилого віку, які користуються вагінальними пе­саріями, оскільки тривале їх використання може призвести до розвитку пролежнів на шийці матки та піхві.

Консервативна терапія полягає також у лікуванні трофічних виразок і кольпітів, що часто розвиваються у таких хворих. Ліку­вання призначає лікар, виконувати його призначення може акушерка або медична сестра в положенні пацієнтки на гінекологічному кріслі.

Стінки піхви, що випали, та шийку матки обробляють антисептичними розчинами (перман­ганату калію, фурациліну, перекису водню, хлоргексидину біглюконату). Після обробки тканини, що випали, висушують стерильною марлевою серветкою. На поверхню декубітальної виразки наносять мазь або лінімент з антисептиками (лінімент стрептоциду, синтоміцину), накри­вають поверхню стерильною серветкою, вправляють матку. У піхву можна вводити тампон з антисептичними середниками, величина тампона залежить від об'єму піхви. Після ліквідації запальних явищ і кольпіту для прискорення регенерації тка­нин на ділянку декубітальної виразки можна наносити мазь із солкосерилом.

Такі процедури проводять щодня впродовж 1-2 тижнів до повного загоєння виразки. Ефективність лікування значно підвищується при застосуванні лазеротерапії, особливо у поєднанні з дією постійного магнітного поля. Якщо за цей час виразка не загоїлася, слід провести біопсію для дифдіагностики з раком шийки матки.

Якщо тканини, що випали, защемлюються, виникає гостра затримка сечі, сечу слід вивести катетером, а хвору госпіталізу­вати. При катетеризації слід спрямовувати катетер не вгору, до симфізу, а навпаки, донизу, оскільки уретра, з'єднана з пе­редньою стінкою піхви, змінює свій звичайний хід.

Хірургічне лікування є найбільш радикальним методом. Основною метою лікування є відновлення цілості м'язів тазо­вого дна, створення опори для матки, а також відновлення нор­мальної будови та функції зв'язок матки.

Основними методами оперативних втручань є:

· пластика передньої стінки піхви (colporrhaphia anterior),

· пластика зад­ньої стінки піхви та промежини (colporrhaphia posterior, colpoperineorrhaphia) — проводиться пластика тазового дна та промежини (леваторопластика);

· вкорочення круглих зв'язок матки (використо­вується у жінок репродуктивного віку);

· вентрофіксація — мат­ка фіксується до передньої черевної стінки (поєднується з пе­редньою та задньою пластикою вагіни);

· “манчестерська ” операція – ампутація шийки матки на рівні внутрішнього зіву, вкорочення і фіксація кардинальних зв’язок;

· екстирпація матки через піхву (у старечому віці при повному випадінні матки у поєднанні із супутньою патологією: пухлини матки тощо);

· серединна кольпоррафія – зшивання передньої та задньої стінки піхви після вирізання з них шматочків прямокутної форми (проводиться в похилому віці).

Профілактика опущення та випадіння матки та стінок піхви є важливою у медичному та соціальному аспектах.

Починаючи з дитячого віку, важливо слідкувати за своєчасним спорожненням сечового міхура та кишківника, оскільки стан цих органів відображається на положенні матки. Важливо, щоб протягом життя жінка виконувала посильне фізичне на­вантаження, займалася спортом, тренувала м'язи черевного пресу і тазового дна.

При прийомі пологів необхідно проводити профілактику пологового травматизму, вчасно діагностувати та повноцінно відновлювати розриви промежи­ни, якщо вони виникають. Лікар і акушерка післяпологового відділення повинні стежити за режимом і поведінкою жінки в післяпологовому періоді, не дозволяти жінці із розривами про­межини передчасно вставати з ліжка та сідати, проводити ре­тельний догляд за швами.

ВИВОРІТ МАТКИ

Виворотом називається стан, коли з певної причини дно матки вдавлюється всередину порожнини, таким чином, се­розна оболонка матки опиняється всередині, а слизова — на­зовні. При вивороті придатки матки потрапляють всередину цього утвору, порушується їх кровопостачання. Розвиваються застійні явища і набряк матки.

Існує дві форми вивороту матки:

· пуерперальна (післяполо­гова) та

· онкогенетична (зумовлена пухлиною).

Механізм пуерперальної форми вивороту розглядався у курсі акушерства.

Онкогенетичний виворот матки зумовлений народженням субмукозного (підслизового) фіброматозного вузла, розміще­ного на короткій ніжці.

Клінічно онкогенетичний виворот матки супроводжується наростаючим сильним болем внизу живота за типом полого­вих перейм, фіброматозний вузол, що міститься у порожнині матки, частіше біля її дна, опускається в нижній сегмент мат­ки, сприймається нею як стороннє тіло, матка починає ви­штовхувати його. Розкривається шийка матки, вузол з'яв­ляється назовні, проте ніжка не дозволяє йому народитися. По­рушується кровопостачання вузла і матки, розвивається нек­роз вузла.

Лікування онкогенетичного вивороту матки полягає в ек­стирпації матки разом із вузлом. Спроба видалити вузол через шийку матки небезпечна з огляду на можливість перфорації матки, якщо ніжка вузла коротка й широка.

Перекрут матки (torsio uteri) — поворот тіла матки навко­ло вертикальної осі — буває надзвичайно рідко. Основними причинами є пухлини матки, яєчників і злуковий процес.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. С.Хміль, З.Кучма, Л.Романчук. Гінекологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – 329 с., с. 88-96.

2. С.В.Хміль, З.М.Кучма, Л.І.Романчук. Гінекологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – 544 с., с. 106-114.

3.Білик Л.С. та ін. Медичні маніпуляції в алгоритмах. – 2-е вид., переробл. і доп. – Тернопіль: ТДМУ, 2005. – 324 с., с. 196.

4.Загребина В.А., Торчинов А.М. Гинекология. – М.: Медицина, 1991. – 336 с., 73-80.


© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти