ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ПРИНЦИПИ КОНСЕРВАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ

ДИСФУНКЦІОНАЛЬНИХ МАТКОВИХ КРОВОТЕЧ

Загальна терапія:

1) дія на центральну нервову систему;

2) симптоматична терапія;

3) антианемічна терапія.

1. Дія на центральну нервову систему: створення умов праці та відпо­чинку, що виключають можливість фізичної та розумової перевтоми; про­ведення психотерапії, призначення седативних препаратів, вітамінотерапія.

2. Симптоматична терапія: засоби, що скорочують матку, в період кровотечі і 3 дні після зупинки кровотечі —гіфотоцин, окситоцин, пітуїтрин — по 0,5-1 мл в/м 2-3 рази на добу; метилергометрин 0,02 % — 1 мл в/м. Засоби, що зміцнюють судинну стінку та покращують згортання крові: глюконат кальцію по 0,5 г тричі на день або кальцію хлоридпо 10 мл 10 % розчину в/в; епсилонамінокапронова кислота всередину з розрахунку по 0,1 г на 1 кг маси тіла жінки через 4 год (за добу 10-15 г) впродовж 3 днів, на 4-й день — 12г, далі відповідно по 9,0; 6,0; 3,0 г на добу; дицинон в таблетках по 0,5-0,75 мл на добу або 1-2 мл 12,5 % розчину; рутин, аскорутин, аскорбінова кислота.

3. Антианемічна терапія: препарати заліза — таблетовані або феррум-лек в/м чи в/в; при потребі — переливанняеритроцитарної маси або свіжоцитратної крові.

Гормональна терапія. Її завдання:

1) досягнення гемостазу;

2) регуляція менструального циклу;

3) профілактика рецидиву кровотечі;

4) індукція овуляції та нормалізація менструального циклу.

1. Гемостаз естрогенами.

Механізм дії: при введенні в організм великих доз естрогенів за механіз­мом зворотного зв'язку відбуваються гальмування синтезу в гіпофізі фолітропіну; прискорення проліферації ендометрія; зниження проникності стінок судин; сповільнення фібринолізу.

Недоліки методу: необхідність застосування порівняно великих доз, що викликають блокаду овуляції; при швидкому зниженні дози виникають так звані «кровотечі прориву».

Показання: ДМК ювенільного та репродуктивного віку за гіпоестрогенним типом; анемізація хворої та необхідність швидкого гемостазу; будь-який термін та тривалість кровотечі.

Методика проведення: мікрофоллін по 0,1-0,2 мг кожні 3-4 год всере­дину; фолікулін по 10 000-20 000 ОД в/м через 3-4 год; естрадіолу дипропіонат 0,1 % розчин по 1 мл через 3-4 год. Гемостаз настає переважно через 24 год, після припинення кровотечі продовжують введення препарату, по­ступово зменшуючи дозу.

2. Гемостаз гестагенами.

Механізм дії грунтується на секреторній трансформації ендометрія та десквамації його функціонального шару («медикаментозний», «гормональ­ний кюретаж»); впливі на судинну стінку; збільшенні кількості тромбоцитів тапроконвертину.

Показання: невелика тривалість кровотечі; відсутність анемізації хво­рої і необхідності негайного гемостазу.

При гемостазі гестагенами кровотеча припиняється або зменшується в період введення прогестерону на 3-5 днів, потім знову посилюється і три­ває ще 8-9 днів. Це зумовлено механізмом дії гормону — спочатку відбу­вається секреторна трансформація ендометрія (в цей час кровотеча змен­шується або припиняється), а потім десквамація його функціонального шару (кровотеча знову посилюється).

Способи проведення: прогестерон 1 % розчин по 3-5 мл 3 дні; прегнін по 0,04 (2 табл.) під язик 3 рази на день; 17-ОПК — по 2 мл в/м або примолютон-депо, примолют-Н.

Недоліки методу: відсутність швидкого гемостазу; неможливість ви­користання в анемізованих хворих при тривалій кровотечі.

3. Гемостаз андрогенами.

Механізм дії зумовлений впливом на гіпоталамус та гіпофіз (пригнічен­ня їх функції); яєчник (блокування розвитку фолікулів); ендометрій (антиестрогенний вплив — пригнічення проліферації); судини матки (судино­звужуюча дія);міометрій (підвищення скоротливої активності).

Показання: ДМК за гіперестрогенним типом у клімактеричному віці;

маткові кровотечі з наявністю протипоказань до застосування естрогенів (пухлини в анамнезі, фіброміома матки, мастопатія)

Способи проведення: тестостерону пропіонат — по 1 мл 1 % розчину 2-3 рази на день в/м впродовж 2-3 днів, потім прогестерон по 10 мг на добу в/м протягом 6 днів; тестостерону пропіонат — по 1 мл 5 % розчину 2 рази на день в/м впродовж 2-3 днів, потім дозу знижують до 2 разів на тиждень. Надалі призначають метилтестостерон по 15 мг на добу протягом 2-3 місяців.

Недоліки методу: можна призначати тільки жінкам у віці понад 45 років перед штучним меностазом; тривале застосування дає вірилізуючий та анаболічний ефект.

4. Гемостаз синтетичними прогестинами.

Механізм дії: блокування системи гіпоталамус — гіпофіз і зменшення секреції фоліберину та люліберину; тривалийгемостатичний ефект зумов­лений дією естрогенів і секреторними перетвореннями ендометрія під впли­вом гестагенногокомпонента препаратів.

Показання: ДМК будь-якого вікового періоду.

Способи проведення: один з монофазних препаратів призначають по 1 табл. через 3-4 год до досягнення гемостазу, потім протягом 10 днів дозу зменшують на 1 табл., доводять до 2 табл. на день і переходять на підтри­муючу дозу — 1 табл. на день, тривалість курсу — 21 день від прийому першої таблетки.

Недоліки методу: наявність великої кількості протипоказань (гормоно-залежні пухлини, гострі захворювання печінки та жовчних шляхів, гост­рий тромбофлебіт, порушення гемостазу, туберкульоз, ревматизм, хронічні захворювання нирок).

5. Гемостаз комбінацією естрогенів та гестагенів.

Механізм дії зумовлений дією естрогенів (викликають проліферацію ендометрія) та гестагенів (відбувається секреторна трансформація ендо­метрія).

Спосіб проведення: естрадіолудипропіонатО,! % розчин 1 млз 1 мл 1 % прогестерону в одному шприці в/м З дні поспіль.

6. Гемостаз естрогенами, гестагенами, андрогенами.

Механізм 3 «пов'язаний, окрім названих ефектів, з прогестероноподіб-ним впливом андрогенів у великих дозах наендометрій.

Показання — ановуляторні ДМК з персистенцією фолікула.

Спосіб проведення: синестрол 1 мл 2 % розчину, 1 мл 0,5 % прогесте­рону і 1 мл 5 % розчину тестостеронупропіонату вводять в/м в одному шприці. Курс лікування - 4-Ю ін'єкцій, ін'єкції роблять через день.

Недоліки методу: невисока терапевтична ефективність, частота реци­дивів, метод протипоказаний при ДМК з атрезією фолікула в ювенільному віці й у молодих жінок.

 

АЛЬГОДИСМЕНОРЕЯ

 

Причини, що призводять до виникнення болю під час менструацій, різноманітні. Альгодисменорея може бути зумовлена функціональними та органічними причинами. До органічних належить наявність перешкод відто­ку менструальної крові у вигляді перегину матки, рубцевих змін, що при­звели до звуження цервікального каналу.Альгодисменорея — один із сим­птомів

Ø ендометріозу,

Ø генітального інфантилізму,

Ø запальних процесів у матці та яєчниках,

Ø неправильних положень матки,

Ø пухлин статевих органів.

Болючі менструації бувають частіше у дівчат та жінок, які не народжу­вали, після перших пологів альгодисменореяминає або біль стає не таким інтенсивним.

Лікування повинно бути етіопатогенетичним, спрямованим на усунен­ня причини, що викликала захворювання (протизапальне, хірургічне, гор­мональне). Якщо альгодисменорея є проявом інфантилізму, проводятьзагальнозміцнювальне лікування, теплові процедури, гормонотерапію.

Симптоматичне лікування полягає у призначенні спазмолітичних за­собів (папаверин, но-шпа, баралгін),анальгетиків, рекомендовані седативні засоби — валеріана, сибазон, магне-В 6 , месулід.

ЛІТЕРАТУРА

1. С.Хміль, З.Кучма, Л.Романчук. Гінекологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – 329 с., с. 110-121.

2. С.В.Хміль, З.М.Кучма, Л.І.Романчук. Гінекологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – 544 с., с. 115-141.

3.Загребина В.А., Торчинов А.М. Гинекология. – М.: Медицина, 1991. – 336 с., 80-93.


Нейроендокринні синдроми в гінекології.

Дисгормональні захворювання молочних залоз.

ПЛАН

1.Передменструальний синдром.

2.Післякастраційний синдром.

3.Клімактеричний синдром.

4.Вірильний синдром.

5.Дисгормональні захворювання молочних залоз.

НЕЙРОЕНДОКРИННІ СИНДРОМИ

 

Передменструальний синдром — симптомокомплекс, який виникає за декілька днів до початку менструації і проявляється нервово-психічни­ми, вегетативно-судинними і обмінно-ендокринними порушеннями.

Клініка. За 2-10 днів до початку менструації виникають головний біль, нудота, блювання, різка дратівливість або депресія, плаксивість, тахікар­дія, біль у животі, свербіння шкіри, значне набухання і болючість молоч­них залоз. З початком місячних ці патологічні прояви зменшуються і зни­кають. Менструальна функція не порушується.

Лікування. Психотерапія, аутогенне тренування, лікувальна фізкуль­тура, полівітаміни, дієта, заспокійливі засоби (препарати валеріани, тріок-сазин, еленіум, седуксен). При набряках застосовують сечогінні засоби.

 

Післякастраційний синдром — комплекс патологічних симптомів (не­рвово-психічних, вегетосудинних і обмінно-ендокринних), які виникають після хірургічного видалення яєчників. Оваріектомія призводить до вик­лючення функції важливої ланки у системі гіпоталамус — гіпофіз — яєч­ники — матка та вимагає значної перебудови всіх органів внутрішньої секреції, зокрема надниркових залоз і щитовидної залози. Патологічний симптомокомплекс, що виникає в процесі адаптації організму до різкого зни­ження кількості жіночих статевих гормонів, виникає у 60-80 % прооперо­ваних хворих. Чим молодший вік жінки і чим більший об'єм операції, тим важчий перебіг захворювання.

Клініка. Перші ознаки післякастраційного синдрому виникають через 2-3 тижні після операції. Дефіцит естрогенів призводить до нейровегета-тивних («припливи» жару, пітливість) та психоемоційних порушень (підви­щена дратівливість, запаморочення, розлади сну). Обмінно-ендокринні роз­лади сприяють розвиткові або прогресуванню захворювань у гормональне залежних органах та серцево-судинній системі (гіпертонічна хвороба, іше­мічна хвороба серця, дисгормональна кардіопатія). Розвиваються ожирін­ня, остеопороз, атрофічний кольпіт, цисталгія, зміни у шкірі — зниження її еластичності, випадання волосся. Прогресують атеросклероз, глаукома, по­рушується процес згортання крові.

Лікування. Проводиться поетапно з врахуванням важкості операції та наявності супутніх захворювань. Лікування включає немедикаментозну терапію — лікувальну гімнастику, прогулянки, водні процедури (душ, ванни з лікувальними травами, обливання прохолодною водою), масаж, акупунктуру, фізіотерапевтичні методи та медикаментозну — гормональ­ну (терапія статевими гормонами у циклічному режимі або комбіновани­ми естроген-гестагеннимипрепаратами) терапію. Гормональна терапія показана хворим генеративного віку. З усіх естрогенних препаратів вико­ристовують найслабший — естріол щоденно протягом 21 дня з наступ­ною 7-денною перервою. Таке лікування показане при атрофічному кольпіті, оскільки усуває сухість піхви і зменшує больові відчуття під час статевого акту. Ефективні також клімен, клімонорм, екстрадерм.

У жінок старшого віку перевагу віддають негормональній терапії: для нормалізації функціонального стану центральної нервової системи застосо­вують резерпін, обзидан, стугерон, вітаміни В16 , Е; при психоемоційних розладах — малі транквілізатори та нейролептики (тазепам, френолон).

Клімактеричний синдром — симптомокомплекс, що ускладнює пе­ребіг перехідного періоду. Ознаки патологічного клімаксу спостерігаються у 40-60 % жінок.

Клініка: Найбільш типовими проявами патологічного клімаксу є нейровегетативні ознаки: «припливи» жару до обличчя, голови та верхньої частини тіла, що супроводжуються почервонінням обличчя та інтенсивним потовиділенням, серцебиттям, запамороченням. Хворих турбують головний біль, дратівливість, зниження працездатності, порушення сну. За­гострюються хронічні захворювання: гепатохолецистит, жовчнокам'яна хво­роба, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, погіршується перебіг ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, варикозної хворо­би, оскільки виключення з процесів обміну естрогенів призводить до підви­щення рівня холестерину в крові, а зниження кількості гестагенів спричи­нює посилення згортання крові та тромбоутворення. У хворих з атероскле­розом та гіпертонічною хворобою у клініці клімактеричних розладів пере­важає церебральний компонент — головний біль, запаморочення, погіршан­ня пам'яті, безсоння. Частіше виникають гіпертонічні кризи, можливі су­динніускладнення,крововиливи.

Особливо часто розвивається клімактеричний синдром у хворих із враз­ливою нервовою системою, у стресових ситуаціях, зокрема, зумовлених виробничими або сімейними конфліктами. Виникає астеноневротичний синдром, інколи з іпохондричною фіксацією особистості з проявами плакси­вості, відчуття страху, тривоги, пригніченості. У деяких хворих спостері­гається важка депресія, що майже не піддається лікуванню.

Дефіцит естрогенів та гестагенів зумовлює розвиток обмінних та ен­докринних порушень. До урогенітальнихсимптомів відносять дистрофічні зміни вульви, атрофічні (іноді навіть виразкові) кольпіти, цисталгії. Зни­жується тонус м'язів тазового дна, сфінктерів сечового міхура, що може призвести до нетримання сечі, частого сечопуску при незначній кількості сечі у сечовому міхурі. Зниження естрогенної стимуляції призводить до припинення дозрівання клітин вагінального епітелію та зменшення кількості глікогену в їхній цитоплазмі. Тому порушується, а згодом припиняється процес самоочищення піхви. При недотриманні правил особистої гігієни розвивається старечий кольпіт. Якщо жінка продовжує статеве життя, то сухість слизової призводить до мікротравм і неприємних відчуттів під час статевого акту.

До екстрагенітальних естрогендефіцитних станів належать «сухі» кон'­юнктивіти, ларингіти, що пов'язано з недостатньою секреторною здатністю слизових оболонок. На обличчі може розпочатися ріст окремих жорстких волосин, інколи стає нижчим тембр голосу, що можна пояснити посиленим синтезом андрогенів у яєчниках і надниркових залозах. У постменопаузаль-ному періоді розвивається остеопороз, зумовлений втратою кальцію і фос­фору. 2/3 хворих із клімактеричним синдромом страждають на розлади ліпідного обміну різного ступеня.

Лікування.

Ø Першим етапом лікування є немедикаментозна терапія,

Ø дру­гим — медикаментозна негормональна,

Ø третім — гормональна терапія.

При важких формах клімактеричного синдрому використовують всі три види лікування одночасно.

Дуже важливо переконати жінку в необхідності вести правильний спосіб життя, правильно харчуватися, дотримуватися режиму праці та відпо­чинку. Обов'язковими є ранкова гімнастика, заняття у групах здоров'я відпо­відно до віку, прогулянки, посильне фізичне навантаження. У домашніх умовах проводять гідротерапію — контрастний душ (чергування холодної та гарячої води є своєрідним масажем судин і запобігає прогресуванню ве-гетосудинних проявів), гарячі ванни для ніг, перед сном — заспокійливі загальні ванни помірної температури з додаванням лікарських рослин. При можливості рекомендують санаторно-курортне лікування, краще у звичній для жінки кліматичній зоні. Ефективною є фізіотерапія — гальванізація шиї та обличчя, електрофорез новокаїну на ділянку комірцевої зони. Про­цедури слід завершувати масажем шийно-плечової ділянки.

Використовують седативну терапію — френолон, етаперазин, трифтазин, починаючи з мінімальних доз — 0,5-1 мг на добу, поступово збільшу­ючи до досягнення сталого ефекту без появи кволості, сонливості, що свідчить про передозування препарату.

Можливі варіанти гормонотерапії:

• андрогенами — хворим з проліферативними явищами у статевих орга­нах, пов'язаними з гіперестрогенією (фіброміома матки, мастопатія, остеопороз). Андрогени протипоказані при вірильному синдромі, стійкому підвищенні артеріального тиску;

• синтетичними прогестинами у циклічному режимі;

• поєднанням естрогенів та андрогенів. В основі методу лежить синер­гічна дія цих гормонів на діенцефальну ділянку і антагоністична — на статеві органи. Андрогени зменшують проліферативну дію естрогенів, а естрогени — вірилізуючудію андрогенів;

• поєднанням естрогенів та гестагенів — імітація менструального цик­лу: в першу половину — естрогени, у другу —прогестерон.

Тривале призначення естрогенів небажане внаслідок небезпеки роз­витку гіперпластичних процесів (естрогени стимулюють проліферацію ендометрія та міометрія, а також тканин молочної залози). Естрогенні гор­мони не можна вважати канцерогенами, вони не є причиною розвитку раку, але якщо в тканині вже відбулася пухлинна трансформаціягенома, висо­кий вміст естрогенів прискорює ріст пухлини.

У хворих із клімактеричним синдромом використовують сучасні пре­парати, що зменшують клінічні прояви або цілком їх усувають, покращують самопочуття пацієнток, а деякі з них водночас є профілактикою злоякіс­них захворювань статевих органів. Застосовують препарати: прогінова-21 — 1 драже на день протягом 2-6 місяців, Цикло-Прогінова — двофазний препа­рат, що приймають з 5-го дня менструального циклу до 26-го, далі — 7 днів перерви. Препарат не є протизаплідним, тому, якщо менструація не настає, необхідно провести тест на вагітність. Ефективними є препаратиклімен, клімонорм, клімактоплан, овестин, лівіал, дивіна, дивітрен, трисеквенс. По­ряд з таблетованими формами пропонують до вжитку трансдермальний гель дивігель, екстрадерм та препарат пролонгованої дії гінодіана-депо по 1 мл масляного розчину внутрішньом'язово 1 раз на 30 днів.

Призначення тієї чи іншої схеми гормональної терапії допустиме лише після ретельного обстеження пацієнтки з урахуванням тестів функціональ­ної діагностики стану яєчників перед лікуванням та в його динаміці.

Вірильний синдром. Характеризується появою у жінки вторинних чо­ловічих статевих ознак. Захворювання може розвинутися у будь-якому віці.

Основні прояви такі:

• чоловіча будова тіла — скелета, мускулатури;

• атрофія молочних залоз;

• гіпертрофія клітора;

• поява волосистості за чоловічим типом (гіпертрихоз, гірсутизм);

• порушення менструального циклу — спочатку гіпоменструальний син­дром (оліго-, гіпо- і опсоменорея), далі — стійка аменорея.

Причинами вірильного синдрому є

Ø гіперплазія кори надниркових за­лоз (вірильний синдром наднирковозалозного генезу);

Ø пухлини кори над­ниркових залоз (вірильний синдром пухлинного генезу);

Ø синдром склерокістозних яєчників (вірильний синдром яєчникового генезу), що супрово­джується збільшенням такістозними змінами яєчників, порушенням мен­струального циклу, безпліддям та гірсутизмом;

Ø маскулінізуючі пухлини яєч­ників — аренобластома.

Діагностика складна. Обов'язково включає, крім основних методів гіне­кологічного обстеження, дослідження гормонального статусу хворої з виз­наченням 17-кетостероїдів; проби з кортикотропіном, дексаметазоном, пред­нізолоном; УЗД яєчників і нирок; комп'ютерну томографію для діагностики пухлини; для уточнення діагнозу —лапароскопію з біопсією яєчників.

Лікування — етіопатогенетичне. Залежно від причини захворювання - оперативне (видалення пухлини, резекція яєчника) чи консервативне (гор­монотерапія).

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти