ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ГОСТРІ АЛЕРГІЧНІ РЕАКЦІЇ НЕГАЙНОГО ТИПУ

ГОСТРІ АЛЕРГІЧНІ РЕАКЦІЇ НЕГАЙНОГО ТИПУ

Анафілактичний шок

 

Анафілактичний шок — вид алергічної реакції негайного типу, яка виникає при повторному введенні в організм алергену.

Може виникати в разі введення лікарських і профілактичних препаратів, від харчових продуктів, укусів комах. В основі патогенезу лежить масивний викид біологічно активних речовин, які різко підвищують проникність клітинних мембран і капілярів. Це сприяє виходу рідкої частини крові, через що падає судинний тонус, і розвивається колапс. Внаслідок гіпоксії порушується обмін речовин у тканинах. Біологічно активні речовини спричинюють також спазм бронхіолярних м'язів і бронхорею, що зумовлює гостру дихальну недостатність. Вторинно в процес втягується серце.

Клініка. Відчуття жару, стиснення за грудиною, біль у животі, в ділянці серця, утруднене дихання, відчуття нестачі повітря, млявість, запаморочення, поліморфний алергічний висип, різка блідість, гіпотонія, судоми, втрата свідомості. У тяжких випадках — раптова втрата свідомості на тлі дихальної, судинної і наднирковозалозної недостатності.

Найтяжчою формою негайної алергічної реакції загального типу є анафілактичний шок. Він виникає в разі введення антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, гамма-глобуліну, вакцин, сироваток та інших лікарських засобів, а також під час укусів комах, від холоду. Доза і шлях уведення не мають значення.

Лікування анафілактичного шоку

На догоспітальному етапі

1. Дитину слід покласти на спину, голову повернути вбік. До ніг прикласти теплу грілку.

2. Вище від місця введення препарату на руку накласти джгут.

3. Місце введення препарату обколоти 0,1% розчином адреналіну 0,3—0,5мл, обкласти льодом (для сповільнення всмоктування препарату, що спричинив шок).

4. Підшкірне ввести 0,5 мл 0,1% розчину адреналіну, 0,5—1мл кордіаміну або кофеїну бензоату і 60 мг преднізолону (250 мг гідрокортизону або 8мг дексаметазону). Ін'єкції адреналіну і кордіаміну повторюють через кожні 10—15хв.

Якщо повторні підшкірні ін'єкції адреналіну неефективні (не підвищується AT), необхідно внутрішньовенне ввести 0,1% розчин адреналіну 0,5мл з 10мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

5. При бронхоспазмі ввести еуфілін 2,4% внутрішньовенне з глюкозою. Внутрішньом'язово вводять антигістамінні препарати: супрастин (тавегіл 0,1мл на 1 рік життя). Через 20 хв повторюють уведення супрастину. Використовувати піпольфен недоцільно, тому що він спричинює виражений гіпотензивний ефект.

6. Забезпечити прохідність дихальних шляхів, давати зволожений кисень.

7. Через 20хв джгут розслабити, а потім зняти. Термінова госпіталізація в реанімаційне відділення.

У стаціонарі

1. Внутрішньовенне краплинне введення 1мл 0,1% розчину адреналіну на 100—200 мл 5% розчину глюкози.

2. Внутрішньовенне струминне, потім краплинне введення глюкокортикоїдів (преднізолону 5мг на 1 кг маси тіла і більше; гідрокортизону 10—15мг на 1 кг маси тіла; дек-саметазону 0,5—0,7мг на 1 кг маси тіла).

3. Застосовують також трансфузію реополіглюкіну, гемодезу, глюкозосольових розчинів у дозі 20мл на 1 кг маси тіла, серцеві глікозиди, антигістамінні засоби (димедрол, супрастин, піпольфен).

4. Для усунення бронхоспазму застосовують 2,4% розчин еуфіліну 3—5мг на 1 кг маси тіла в 20мл 10—20% розчину глюкози, який вводять у вену. Паралельно відсмоктують слиз із верхніх дихальних шляхів за допомогою електровідсмоктувача, проводять оксигенотерапію.

5. У разі гострого набряку трахеї та загрози асфіксії негайно вдаються до інтубації або трахеостомії. При неефективності дихання проводять штучну вентиляцію легенів.

6. Для усунення судомного синдрому у вену вводять 2— 4мл 0,5% розчину седуксену.

7. З метою зменшення судинної проникності застосовують 5 % розчин аскорбінової кислоти та 10% розчин хлориду кальцію, які вводять у вену.

 

Ангіоневротичний набряк

Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке, велетенська кропив'янка) — гострий обмежений набряк шкіри та підшкірної основи.

Практично всі алергени можуть спричинювати набряк Квінке. Він є клінічним проявом харчової, медикаментозної, хімічної, побутової, пилкової алергії. Крім того, набряк Квінке провокують бактеріальні, вірусні, грибкові та паразитарні алергени.

Набряк Квінке, як правило, розвивається дуже швидко, утворюючи щільну, еластичну припухлість, яка проявляється здебільшого на обличчі — губах, щоках, повіках, а також у глотці, на язиці, гортані. Крім цього, набряк може виникати в ділянці статевих органів, на передпліччях, на грудній клітці, у внутрішніх органах. Може розвиватись лихоманка, кропив'янка на шкірі.

Найбільш небезпечним є набряк Квінке в ділянці гортані, який трапляється у 25% усіх випадків.

Клінічні прояви. Спочатку з'являється охриплість голосу, "гавкаючий кашель", пізніше — утруднене дихання, інспіраторна задишка, ціаноз, розвивається асфіксія.

Якщо набряки локалізуються на слизовій оболонці травного каналу, то виникає абдомінальний синдром: з'являються нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, профузний пронос. У калі (під час мікроскопічного дослідження) виявляють значну кількість еозинофілів.

При локалізації процесу в сечовій і статевій системах розвивається гострий цистит, а згодом виникає затримка сечі.

При локалізації набряків на обличчі можуть з'явитись менінгеальні симптоми, судоми внаслідок ураження мозку.

Невідкладна медична допомога в разі ангіоневротичного набряку

1. Припинити дію алергену на організм.

2. Застосувати локальні обколювання 0,1 % розчином адреналіну гідрохлориду (у разі ін'єкційного способу потрапляння алергену).

3. Промити шлунок через зонд, призначити сорбенти (активоване вугілля, ентеросгель, полісорб) — у разі харчового способу потрапляння алергену.

4. Усунути контакт з алергеном у повітрі (у разі інгаляційного способу потрапляння алергену).

5. Ввести медикаменти:

— антигістамінні засоби: 1% розчин димедролу, 2,5% розчин піпольфену або 2% розчин супрастину в дозі 0,2— 1,0мл внутрішньом'язово або внутрішньовенне;

— кортикостероїди (преднізолон, лише за умови набряку гортані, що загрожує асфіксією);

— застосувати дегідраційну терапію (лазикс, фуросемід).

 

Поліморфна еритема

Поліморфна еритема — стан, який характеризується появою поліморфного висипу (папули, везикули, геморагії та ін.), загальнотоксичними симптомами та ураженнями органів і систем.

Найчастіше виникає внаслідок дії лікарських препаратів (переважно антибіотиків) за наявності підвищеної чутливості до них. Виникає здебільшого під час парентерального введення. В основі захворювання лежать алергійні та токсичні механізми.

Під впливом дії медикаментів з'являється висип (папули, везикули, плями), що швидко перетворюється на пухирі, які місцями зливаються.

Ураження шкіри супроводжується підвищенням температури, явищами токсикозу. Пухирі досягають розмірів 5— 10 см і більше, легко тріскаються, при цьому утворюється ерозивна поверхня. Уражуються і слизові оболонки носа, рота, очей, статевих органів, прямої кишки. Можуть спостерігатися ураження серця, нирок та інших органів і систем.

Невідкладна медична допомога в разі поствакцинальних ускладнень

1. Ввести антигістамінні препарати у звичайних дозах.

2. Всередину або внутрішньовенне ввести 10% розчин кальцію глюконату.

3. Призначити аскорбінову кислоту.

4. Провести синдромну та симптоматичну терапію.

 

Кропивниця

Кропивниця належить до алергічних реакцій негайного типу. Вона розвивається під час дії на організм різних алергенів, найчастіше — харчових, а також під час введення лікарських препаратів, вакцин тощо.

Клінічні ознаки. Поява на шкірі висипів блідо-рожевого кольору у вигляді плям або пухирців різної форми і величини, що супроводжуються свербежем.

Одночасно висипи можуть бути і на слизових оболонках. При цьому може порушуватись і загальний стан: слабкість, змерзання, підвищення температури, біль у суглобах, животі, блювання, пронос.

КОМАТОЗНІ СТАНИ

Кома — повне пригнічення свідомості із втратою больової чутливості та рефлексів, загальним м'язовим розслабленням і розладами функцій життєво важливих органів і систем організму.

У перекладі з грецької "кома" — "глибокий сон". Проте пацієнта, що перебуває в стані коми, на відміну від сплячої людини, неможливо привести до свідомості, навіть надто сильними подразниками.

Кома — це не захворювання, а один з провідних синдромів глибоких змін в організмі, що визначають прогноз життя пацієнта. Кому слід диференціювати від інших форм пригнічення свідомості.

Класифікація порушення свідомості

1. Ясна свідомість.

2. Затьмарена свідомість.

3. Ступор.

4. Сопор.

5. Кома: помірна, глибока, позамежна.

Для визначення ступеня пригніченості свідомості широко застосовують шкалу Глазго, згідно з якою:

— ясна свідомість15 балів;

— помірне приглушення — 13 — 14 балів;

— глибоке приглушення — 11 — 12 балів;

— сопор — 8 — 10 балів;

— помірна кома — 6 — 7 балів;

— глибока кома — 4 — 5 балів;

— термінальна кома (смерть мозку) 3 бали і менше.

 

Шкала Глазго

Клінічні ознаки Бали
А. Розплющування очей
Спонтанне розплющування очей
Розплющування очей на звук
Розплющування очей на больові подразнення
Відсутність розплющування очей на будь-які подразнення
Б. Рухова активність
Активні рухи, що виконуються за вказівкою
Рухи в кінцівках, спрямовані до місця больового подразнення з метою його усунення
Нормальні згинальні рухи
Патологічні згинання
Збережені лише розгинальні рухи
Відсутні будь-які рухи, реакція
В. Мовні реакції
Вільна розмова
Вимовляння окремих фраз
Вимовляння окремих фраз у відповідь на больові подразнення
Незрозумілі звуки у відповідь на подразнення або спонтанно
Відсутність мови у відповідь на подразнення

Стан свідомості оцінюється кількісно за трьома клінічними критеріями:

1) розплющування очей (А)

2) рухова активність (Б)

3) особливості мовних відповідей (В).

Для визначення ступеня пригніченості свідомості бали кожної з цих трьох функцій потрібно сумувати.

Діагностика. Діагностування коми ґрунтується на тому, що відсутній мовний контакт з пацієнтом, а також відсутні реакції на біль, світло і звук. Залежно від причини розрізнюють дві групи ком:

1) цереброгенні — виникають на фоні мозкових інсультів, черепно-мозкової травми, епілепсії, менінгоенцефалітів, абсцесів або пухлин мозку;

2) соматогенні — розвиваються внаслідок вторинного ураження мозку і тривають без стійких вогнищевих неврологічних симптомів.

Діагностування втрати свідомості просте. Але щоб відпрацювати тактику надання невідкладної допомоги, важливо встановити глибину втрати свідомості.

Для визначення глибини коми на догоспітальному етапі використовують такі критерії: рухи очних яблук, реакція зіниць на світло, рогівковий і кон'юктивальний рефлекси, чхання при подразненні слизової оболонки носа ватою, просоченою аміаковим спиртом, рухова реакція на постукування по вилицях, натискання на надочні точки, подразнення підошви стоп, акти ковтання, дихання і функції кровообігу.

Специфічне етіопатогенетичне діагностування коматозних станів вкрай складне через обмаль часу, неможливість зібрати анамнез, ретельно обстежити пацієнта. При цьому фельдшер поєднує обстеження пацієнта з невідкладними заходами, усуває загрозливі для життя порушення дихання і кровообігу. Тому він повинен володіти фундаментальними знаннями медицини; бути спостережливим і максимально зібраним, рухи його повинні бути чіткими, швидкими і впевненими, він має спланувати і провести обстеження пацієнта, виділити серед загальних симптомів коми ознаки основного захворювання, що призвело до розвитку недостатності мозку.

Підчас догоспітального обстеження пацієнта: оцінюють функції дихання і кровообігу, з'ясовують обставини розвитку коми в родичів або присутніх при її виникненні; визначають ступінь втрати свідомості; проводять загальне обстеження пацієнта; встановлюють попередній діагноз і визначають профіль лікувального закладу з метою госпіталізації пацієнта.

ГОСТРІ АЛЕРГІЧНІ РЕАКЦІЇ НЕГАЙНОГО ТИПУ

Анафілактичний шок

 

Анафілактичний шок — вид алергічної реакції негайного типу, яка виникає при повторному введенні в організм алергену.

Може виникати в разі введення лікарських і профілактичних препаратів, від харчових продуктів, укусів комах. В основі патогенезу лежить масивний викид біологічно активних речовин, які різко підвищують проникність клітинних мембран і капілярів. Це сприяє виходу рідкої частини крові, через що падає судинний тонус, і розвивається колапс. Внаслідок гіпоксії порушується обмін речовин у тканинах. Біологічно активні речовини спричинюють також спазм бронхіолярних м'язів і бронхорею, що зумовлює гостру дихальну недостатність. Вторинно в процес втягується серце.

Клініка. Відчуття жару, стиснення за грудиною, біль у животі, в ділянці серця, утруднене дихання, відчуття нестачі повітря, млявість, запаморочення, поліморфний алергічний висип, різка блідість, гіпотонія, судоми, втрата свідомості. У тяжких випадках — раптова втрата свідомості на тлі дихальної, судинної і наднирковозалозної недостатності.

Найтяжчою формою негайної алергічної реакції загального типу є анафілактичний шок. Він виникає в разі введення антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, гамма-глобуліну, вакцин, сироваток та інших лікарських засобів, а також під час укусів комах, від холоду. Доза і шлях уведення не мають значення.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти